Постанова
Іменем України
29 червня 2022 року
м. Київ
справа № 127/7630/20
провадження № 61-18205св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова В. В.,
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Хопти С. Ф.,
Шиповича В. В. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Укрфінанс Груп",
відповідачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2, в інтересах якої діють ОСОБА_1 та ОСОБА_3,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, -
орган опіки та піклування Вінницької міської ради,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Укрфінанс Груп" на рішення Вінницького міського суду Вінницької області, у складі судді Іщук Т. П., від 08 червня 2021 року та постанову Вінницького апеляційного суду, у складі колегії суддів: Войтка Ю. Б., Міхасішина І. В., Стадника І. М.,
від 28 вересня 2021 року,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2020 року товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Укрфінанс Груп" (далі - ТОВ "ФК "Укрфінанс Груп", Товариство) звернулось до суду із позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, в інтересах якої діють ОСОБА_1 та ОСОБА_3, про визнання осіб такими, що втратили право користування квартирою.
Позовна заява мотивована тим, що 21 липня 2006 року між Акціонерним поштово-пенсійним банком "Аваль" (далі - АППБ "Аваль"), правонаступником якого у спірних правовідносинах є ТОВ "ФК "Укрфінанс Груп", та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №014/035-40/40511, за умовами якого Банк надав позичальнику кредитні кошти в сумі
29 865 доларів США, зі сплатою процентів за користування кредитом та кінцевим терміном повернення коштів до 20 липня 2015 року (далі - кредитний договір).
З метою забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором ОСОБА_1 передала в іпотеку банку належну їй квартиру, за адресою:
АДРЕСА_3 .
У подальшому на підставі статті 37 Закону України "Про іпотеку" (далі - Закон № 898-IV) право власності на предмет іпотеки перейшло до ТОВ "ФК "Укрфінанс Груп".
Однак іпотекодавець в порушенням умов іпотечного договору та Закону
№ 898-IV незаконно зареєструвала у спірному житлі свою дочку -
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, без згоди іпотекодержателя.
Позивач вважав, що ОСОБА_1 та її дочка, втративши право власності на квартиру, відповідно до статті 317 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) втратили і право користування цим житлом.
Незважаючи на відсутність будь-яких правових підстав для проживання в спірній квартирі, колишній власник та її дочка, продовжують користуватися квартирою та відмовляються добровільно виселитися. Такі дії відповідачів створюють перешкоди у здійсненні законних прав власника, який не може вільно користуватись та розпоряджатися нерухомим майном на власний розсуд, внаслідок чого порушені його законні права та інтереси.
Посилаючись на вказані обставини, позивач просив суд визнати відповідачів такими, що втратили право користування спірною квартирою.
Короткий зміст оскаржених судових рішень
Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 08 червня
2021 року, залишеним без змін постановою Вінницького апеляційного суду від 28 вересня 2021 року, в задоволення позову ТОВ "ФК "Укрфінанс Груп" відмовлено.
Встановивши, що спірна квартира була набута відповідачем у власність не лише за кредитні кошти, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, дійшов висновку про відсутність підстав, передбачених статтею 109 ЖК України та статтею 40 Закону № 898-IV для виселення
ОСОБА_1 без надання іншого постійного жилого приміщення. При цьому суди вважали, що можливість виселення особи із житла, придбаного не за кредитні кошти без надання іншого житла приписами статті 109 ЖК України не ставиться в залежність від наявності у власності такої особи іншого житла.
Крім того, суди вказали, що ОСОБА_2 проживає разом із матір`ю, зареєстрована у спірному житлі від народження, наявність житла у батька дитини судом не встановлено, а тому позбавлення ОСОБА_2 житла матиме наслідком порушення її прав та найкращих інтересів.
Судами також враховано рішення органу опіки та піклування від 16 лютого 2021 року про недоцільність визнання малолітньої ОСОБА_2 такою, що втратила право користування спірною квартирою.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 08 червня 2021 року та постанову Вінницького апеляційного суду
від 28 вересня 2021 року ТОВ "ФК "Укрфінанс Груп", посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм права, просить оскаржені судові рішення скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
05 листопада 2021 року ТОВ "ФК "Укрфінанс Груп" подало до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 08 червня 2021 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 28 вересня 2021 року.
Ухвалою Верховного Суду від 17 грудня 2021 рокувідкрито касаційне провадження та витребувано матеріали справи із міського суду.
У січні 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 09 червня 2022 року справу призначено до розгляду у складі колегії із п`яти суддів в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Підставою касаційного оскарження заявник зазначає відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах.
Стверджує, що висновок судів попередніх інстанцій про те, що спірна квартира придбана ОСОБА_1 не за рахунок кредитних коштів є помилковим, при цьому суди послалися на висновки Верховного Суду в справі із правовідносинами, які не є подібними.
Наголошує на тому, що за наявності у власності ОСОБА_1 іншого житла, виселення її та її дочки із спірної квартири, право власності на яке перейшло до Товариства, є виправданим, необхідним для захисту прав власника та не покладає надмірний тягар на відповідачів.
Крім того, заявник вважав, що для вирішення виключної правової проблеми справу необхідно передати на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
Відзив на касаційну скаргу не подано
Фактичні обставини справи, встановлені судами
21 липня 2006 року між АППБ "Аваль", правонаступником якого у спірних правовідносинах є ТОВ "ФК "Укрфінанс Груп", та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 014/035-40/40511 (зі змінами та доповненнями), за умовами якого Банк надав позичальнику кредит у вигляді невідновлювальної кредитної лінії з лімітом 29 865 доларів США, строком на 252 місяці із 21 липня 2006 року по 20 липня 2036 року. Погашення кредиту здійснюється щомісячно згідно графіку (додаток № 1), процентна ставка за користування кредитом становить 13, 25 % річних. Кредитні кошти призначені для придбання квартири, що будується у АДРЕСА_2, 3 черга забудови.
Також 21 липня 2006 року між АППБ "Аваль", правонаступником якого у спірних правовідносинах є ТОВ "ФК "Укрфінанс Груп", та ОСОБА_1 (іпотекодавець) укладено договір іпотеки (зі змінами та доповненнями), посвідчений приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Терещенко В. В. та зареєстрований в реєстрі за № 3600, за умовами якого іпотекодавець передав іпотекодержателю в іпотеку нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_3 .
Суди встановили, що вартість спірної квартири перевищує розмір кредиту отриманого ОСОБА_1 за договором від 21 липня 2006 року.
У спірній квартирі зареєстрована ОСОБА_1, а із 24 грудня 2015 року також її дочка ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2 .
17 січня 2020 року право власності на спірну квартиру зареєстровано за
ТОВ "ФК "Укрфінанс Груп".
ОСОБА_1 на праві власності належить 1/4 частина квартири АДРЕСА_4 .
Наявність житла у батька ОСОБА_2 - ОСОБА_3 судами не встановлена.
Згідно висновку органу опіки та піклування Вінницької міської ради
від 16 лютого 2021 року, визнання ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, такою, що втратила право користування квартирою
АДРЕСА_3 є недоцільним.
Позиція Верховного Суду
Згідно частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанови суду апеляційної інстанції є неправильне застосування судом (-ами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8
частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.