Постанова
Іменем України
29 червня 2022 року
м. Київ
справа № 2-5-2612/2005
провадження № 61-9216св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Хопти С. Ф.,
Шиповича В. В. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Миколаївського апеляційного суду, у складі колегії суддів: Тищук Н. О.,Кушнірової Т. Б., Лівінського І. В., від 27 квітня 2021 року,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2005 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до
ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про визначення часток у спільній власності, мотивуючи його тим, що сторонам на праві спільної сумісної власності належить приміщення аптеки, за адресою: АДРЕСА_1 . Попередньо між співвласниками спірного приміщення було досягнуто згоди щодо розміру їх часток у праві власності, а саме: ОСОБА_1 2/3 частки, а ОСОБА_2 та ОСОБА_3 по 1/6 частці кожному.
Посилаючись на те, що відповідачі не заперечують проти визначення його частки у праві власності на спірне майно, однак звернутися до нотаріальної контори для укладення відповідного договору відмовляються, позивач просив визнати за ним право власності на 2/3 частини, а за відповідачами - по 1/6 частині за кожним приміщення аптеки, розташованого за адресою:
АДРЕСА_1 .
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва, у складі судді Алєйнікова В. О., від 29 березня 2005 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано за ОСОБА_1 право власності на 2/3 частини приміщення аптеки по АДРЕСА_1 та 2/3 частини прибутку від діяльності цієї аптеки.
Визнано за ОСОБА_2 та ОСОБА_3 право спільної сумісної власності на 1/3 частину приміщення аптеки по АДРЕСА_1 та 1/3 частину прибутку від діяльності цієї аптеки.
Суд першої інстанції виходив з того, що запропонований позивачем варіант поділу спірного майна між співвласниками відповідає волі сторін, правовідносинам, які реально склалися між сторонами та не суперечить вимогам закону.
Короткий зміст оскарженої постанови апеляційного суду
Постановою Миколаївського апеляційного суду від 27 квітня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково.
Рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 29 березня
2005 року скасовано та ухвалено нове рішення про часткове задоволення позову ОСОБА_1 .
Визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/3 частину нежитлового приміщення аптеки по АДРЕСА_1 . Залишено у спільній власності ОСОБА_2 та ОСОБА_3 2/3 частини нежитлового приміщення аптеки по АДРЕСА_1 . Вирішено питання розподілу судових витрат.
Апеляційний суд, встановивши, що ОСОБА_1 не доведено отримання згоди відповідача ОСОБА_2 на збільшення частки позивача у майні, що належить співвласникам на праві спільної сумісної власності, виходячи з принципу рівності часток, вважав за необхідне визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/3 частину нежитлового приміщення аптеки по
АДРЕСА_1, залишивши у спільній власності
ОСОБА_2 та ОСОБА_3 2/3 частини зазначеного нежитлового приміщення.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі на постанову Миколаївського апеляційного суду
від 27 квітня 2021 року ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржене судове рішення скасувати, залишивши в силі рішення Центрального районного суду
м. Миколаєва від 29 березня 2005 року.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
01 червня 2021 року ОСОБА_1 подав касаційну скаргу у справі
№ 2-5-2612/2005 на постанову Миколаївського апеляційного суду
від 27 квітня 2021 року.
Ухвалою Верховного Суду від 26 липня 2021 року відкрито касаційне провадження в указаній справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.
У серпні 2021 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 20 червня 2022 року справу призначено до розгляду у складі колегії із п`яти суддів в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Підставою касаційного оскарження заявник зазначає встановлення апеляційним судом обставин, які мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.
Вважає, що апеляційний суд безпідставно поновив відповідачу строк на апеляційне оскарження рішення Центрального районного суду
м. Миколаєва від 29 березня 2005 року, оскільки ОСОБА_2 було відомо про вказане рішення суду першої інстанції із 2005 року, однак протягом
16 років він не відмовлявся від одержання прибутку у розмірі, визначеному судовим рішенням, не цікавився станом належного йому нерухомого майна.
Суд апеляційної інстанції не звернув уваги, що ОСОБА_2 не оскаржував в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції в частині розподілу прибутку від діяльності аптеки, а крім того суд не застосував передбачені статтею 256 ЦК України наслідки пропуску ОСОБА_2 строку позовної давності.
Апеляційний суд також не врахував пропорційності внеску сторін до спільного об`єкту нерухомості.
Наполягав, що між сторонами було досягнуто усної домовленості щодо розподілу часток у праві власності на спірне приміщення, з урахуванням витрат позивача на його переобладнання та поліпшення, а саме виділ ОСОБА_1 у власність 2/3 частин приміщення аптеки, а відповідачам по 1/6 частині кожному.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У серпні 2021 року представником ОСОБА_2 - адвокатом Юрчак Я. І. подано до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому представник відповідача, посилаючись на законність та обґрунтованість оскарженої постанови суду апеляційної інстанції, просить касаційну скаргу
ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Миколаївського апеляційного суду від 27 квітня 2021 року залишити без змін.
Також у серпні 2021 року до Верховного Суду надійшла заява ОСОБА_3, яка за своїм змістом є відзивом на касаційну скаргу, однак не може бути врахована касаційним судом, оскільки в порушення вимог частини четвертої статті 395 ЦПК України до неї не додані докази надсилання копій відзиву іншим учасникам справи.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Квартира АДРЕСА_2 на праві власності належала ОСОБА_2 та ОСОБА_3, а квартира № 4 у цьому ж будинку - ОСОБА_1 .
Рішенням виконавчого комітету Миколаївської міської ради від 25 квітня 2002 року № 385 ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_1 надано дозвіл на переведення жилих приміщень квартир № 3 та АДРЕСА_5 в нежилі та дозволено виконання проектних та ремонтно-будівельних робіт по реконструкції нежилих приміщень для розміщення аптеки.
Право власності на приміщення аптеки за адресою:
АДРЕСА_1, загальною площею 95, 1 кв. м зареєстровано за ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_1 . Форма власності - приватна спільна сумісна, без визначення розміру часток.
Позиція Верховного Суду
За змістом частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанови суду апеляційної інстанції є неправильне застосування судом (-ами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.