Постанова
Іменем України
29 червня 2022 року
м. Київ
справа № 466/3737/18
провадження № 61-3224св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є. (суддя-доповідач),
суддів: Бурлакова С. Ю., Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
треті особи: ОСОБА_3, Брюховецька селищна рада, Відділ у м. Львові Головного управління Держгеокадастру у Львівській області, приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Бігальська М.-М.Ю.,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Львівського апеляційного суду в складі колегії суддів: Приколоти Т. І., Савуляка Р. В., Шандри М. М. від 28 січня 2021 року,
ВСТАНОВИВ:
1.Описова частина
Короткий зміст заяви
У травні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, у якому з урахуванням зменшення позовних вимог, просила витребувати на її користь з незаконного володіння відповідачки земельну ділянку площею 0,0657 га, кадастровий номер 4610155300:08:003:0083, що розташована на АДРЕСА_1 .
В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що згідно рішення Виконавчого комітету Брюховицької селищної ради народних депутатів № 330 від 28 грудня 1992 року їй було надано у приватну власність земельну ділянку площею 600 кв.м., яка розташована у АДРЕСА_1 для будівництва індивідуального житлового будинку по індивідуальному проекту та господарської будівлі. Зазначає, що на підставі цього рішення вона отримала Державний акт Серії ЛВ № 731125214 на право приватної власності на землю. Їй передана у власність земельна ділянка площею 0,0675 га для будівництва та обслуговування жилого будинку і господарських будівель. Стверджує, що вказана земельна ділянка була надана їй у власність відповідно до норм чинного на той час ЗК України в редакції 1990 року, були встановлені межі земельної ділянки в натурі (на місцевості). У січні 2018 року вона дізналася про те, що на підставі договору купівлі-продажу від 27 грудня 2017 року належна їй на праві приватної власності земельна ділянка перейшла у власність ОСОБА_2 . Продавцем за вказаним договором купівлі-продажу був ОСОБА_3 . Зазначає, що їй не відомо на підставі яких правовстановлюючих документів останній набув право приватної власності на належну їй земельну ділянку та у подальшому відчужив її ОСОБА_2 . Жодних договорів купівлі-продажу земельної ділянки вона не вчиняла, повноважень від свого імені на вчинення будь-яких правочинів не надавала.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 12 листопада 2019 року позов задоволено. Витребувано з незаконного володіння ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 земельну ділянку площею 0,0657 га, кадастровий номер 4610166300:08:003:0084, яка розташована в АДРЕСА_1 . Проведено розподіл судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що суду не надано доказів правомірності набуття права власності на земельну ділянку ОСОБА_3, якому земельна ділянка передана з порушенням порядку, визначеного земельним законодавством. Відтак, ОСОБА_3 не мав права здійснювати її відчуження шляхом укладення договору купівлі-продажу з ОСОБА_2 .
Указана земельна ділянка була надана позивачці у власність відповідно до норм чинного на той час ЗК України в редакції 1990 року, були встановлені межі земельної ділянки в натурі (на місцевості), оформлений та виданий план відводу меж ділянки.
Право власності позивача на належну їй земельну ділянку виникло відповідно до норм ЗК України 1990 року, вона отримала державний акт 03 листопада 1994 року на право приватної власності на землю. Відповідно до Розділу VII "Прикінцевих та перехідних положень" Закону України "Про державний земельний кадастр" належала їй земельна ділянка вважається сформованою незалежно від присвоєння їй кадастрового номера, оскільки право власності на неї виникло до 2004 року, тому ця земельна ділянка є об`єктом цивільних прав та може бути витребувана від відповідача відповідно до норм статті 388 ЦК України, оскільки вибула з володіння позивача не з її волі.
Короткий змість постанови апеляційного суду
Постановою Львівського апеляційного суду від 28 січня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено. Рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 12 листопада 2019 року скасовано та ухвалено нове рішення про відмову в позові.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що на час укладення договору купівлі-продажу від 27 грудня 2017 року ОСОБА_3 був власником спірної земельної ділянки на підставі державного акту про право приватної власності на землю П-ЛВ № 081661, зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю за № 1184, який ніким не оспорений і не скасований.
Аргументи учасників справи
Узагальнені доводи вимог касаційної скарги
У лютому 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Львівського апеляційного суду від 28 січня 2021 року, у якій просить скасувати зазначену постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Підставою касаційного оскарження постанови апеляційного суду заявник зазначає неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме суд застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в постанові Верховного Суду від 03 липня 2019 року в справі № 128/2526/16-ц, постановах Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 рок в справі № 183/1617/16, від 28 листопада 2018 року в справі № 504/2864/13-ц, від 11 лютого 2020 року в справі № 922/6144/19, постанові Верховного Суду України від 31 жовтня 2012 року в справі № 6-53цс12 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Узагальнені доводи відзиву на касаційну скаргу
У квітні 2021 року ОСОБА_2 через засоби поштового зв`язку подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1, у якому просить зазначену касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану постанову без змін. Зазначає, що апеляційний суд дійшов правильного висновку про те, що відповідачка за відплатним договором правомірно набула у власність спірну земельну ділянку, що за площею та розміщенням є відмінною від земельної ділянки позивачки, яка не довела, що є власником саме спірної земельної ділянки, тому підстави, передбачені статтями 387, 388 ЦК України для витребування майна від відповідачки, відсутні.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Ухвалою Верховного Суду від 09 березня 2021 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі та витребувано цивільну справу 466/3737/18 з Шевченківського районного суду м. Львова.
Зазначена справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду
від 14 червня 2022 року вказану справу призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
Суд установив, що рішенням виконавчого комітету Брюховицької селищної Ради народних депутатів № 330 від 28 грудня 1992 року позивачці було надано у приватну власність земельну ділянку площею 600 кв.м., яка розташована в АДРЕСА_1 для будівництва індивідуального житлового будинку по індивідуальному проекту та господарської будівлі. На підставі вищевказаного рішення позивачці був виданий державний акт Серії ЛВ № 731125214 від 02 листопада 1994 року на право приватної власності на землю та передана у власність земельна ділянка площею 0,0675 га для будівництва та обслуговування жилого будинку і господарських будівель, державний акт зареєстровано в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 214.
Як вбачається з договору купівлі-продажу земельної ділянки від 27 грудня 2017 року, який був посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Бігальською М.-М.Ю. - ОСОБА_3 продав, а відповідачка ОСОБА_2 придбала земельну ділянку площею 0,0657 га, цільове призначення земельної ділянки: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд; місце розташування: АДРЕСА_1 .
Для посвідчення вказаного договору ОСОБА_3 були надані нотаріусу Державний акт на право приватної власності на землю, серія ІІ-ЛВ № 081661, виданий 12 лютого 1996 року на підставі рішення виконавчого комітету Брюховицької селищної Ради народних депутатів № 525 від 26 грудня 1995 року та витяг Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-4606212932017.
У селищній раді відсутні документи, що стали підставою для видачі правовстановлюючих документів на ім`я ОСОБА_3 про право власності на вищевказану земельну ділянку.
2.Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".
Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.