Постанова
Іменем України
29 червня 2022 року
м. Київ
справа № 204/8421/16-ц
провадження № 61-3015св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В. (суддя-доповідач),
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Хопти С. Ф., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - публічне акціонерне товариство "МТБ Банк",
представник - Мовчан Олександр Сергійович,
відповідачка - ОСОБА_1,
представник - ОСОБА_2 ,
третя особа - ОСОБА_3,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційні скарги представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на:
- ухвалу Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська у складі судді Мащука В. Ю. від 11 лютого 2020 року та постанову Дніпровського апеляційного суду у складі колегії суддів: Петешенкової М. Ю., Деркач Н. М., Лаченкової О. В., від 02 лютого 2022 року,
- рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 18 січня 2021 року у складі судді Мащука В. Ю. та постанову Дніпровського апеляційного суду у складі колегії суддів: Петешенкової М. Ю., Деркач Н. М., Лаченкової О. В. від 02 лютого
2022 року.
Зміст позовної заяви та її обґрунтування
У грудні 2016 року публічне акціонерне товариство "Марфін Банк" (далі - ПАТ "Марфін Банк", банк) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_4, третя особа - ОСОБА_3, про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 06 березня 2007 року між ВАТ "Морський транспортний банк", правонаступником якого є ПАТ "Марфін Банк", та ОСОБА_3 укладено кредитний договір № 00054/RD про надання кредиту у вигляді непоновлювальної кредитної лінії на суму 44 821, 00 дол. США на наступні цілі: 40 483, 00 дол. США на споживчі потреби та 4 338, 00 дол. США на сплату страхових платежів відповідно до умов договору, зі сплатою 15 % річних за фактичний період користування кредитними коштами на суму залишку заборгованості за кредитом з терміном погашення до 05 березня 2012 року, який був продовжений додатковими угодами до кредитного договору від 15 липня 2009 року № 1, від 15 квітня 2010 року № 2 та від 05 березня 2012 року № 3.
З метою забезпечення своєчасного та повного виконання позичальником умов кредитного договору 06 березня 2007 року між ВАТ "Морський транспортний банк" та ОСОБА_4 укладено договір іпотеки № 00022rd, за умовами якого він надав банку в іпотеку належне йому на праві приватної власності нерухоме майно, а саме двокімнатну квартиру
АДРЕСА_1, загальною площею
42, 4 кв. м, житловою площею 26, 9 кв. м.
Посилаючись на те, що позичальник не виконує своїх зобов`язань за кредитним договором, з урахуванням поданих уточнень, позивач просив суд: звернути стягнення на двокімнатну квартиру АДРЕСА_1, загальною площею
42, 4 кв. м, житловою площею 26, 9 кв. м, яка належить відповідачу на праві приватної власності, шляхом продажу зазначеного майна на прилюдних торгах в межах процедури виконавчого провадження за початковою ціною 597 000, 00 грн, визначеною суб`єктом оціночної діяльності ТОВ "Північно-східна консалтингова група" на підставі висновку від 26 грудня 2016 року про вартість об`єкта оцінки, в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_3 перед ПАТ "Марфін Банк" за кредитним договором від 06 березня 2007 року № 00054/RD та укладеним на його забезпечення договором іпотеки від 06 березня 2007 року № 00022rd станом на 30 листопада 2016 року за кредитом і процентами у сумі 40 436, 05 дол. США та за пенею і штрафами в сумі 594 911, 89 грн; виселити відповідача та інших осіб з квартири АДРЕСА_1 в належні відповідачу квартиру АДРЕСА_2 або житловий будинок АДРЕСА_3 .
Під час розгляду справи по суті, а саме ІНФОРМАЦІЯ_1 відповідач ОСОБА_4 помер. Із заявою про прийняття спадщини після його смерті до П`ятої дніпровської державної нотаріальної контори звернулася племінниця відповідача - ОСОБА_1
11 лютого 2020 року позивач ПАТ "МТБ "Банк" звернувся до суду із заявою про залучення у справі правонаступника відповідача ОСОБА_4 -
ОСОБА_1, у зв`язку із чим надав нову редакцію позовної заяви, у якій просив: звернути стягнення на двокімнатну квартиру АДРЕСА_1, загальною площею
42, 4 кв. м, житловою площею 26, 9 кв. м, що належить ОСОБА_1 у порядку спадкування від ОСОБА_4, визначивши спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів у межах процедури виконавчого провадження за початковою ціною, встановленою на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій, в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 06 березня
2007 року № 00054/RD в сумі 40 436, 05 дол. США та за пенею і штрафами в сумі 594 911, 89 грн.
Стислий виклад заперечень відповідача
Представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 не визнала позов, зазначала, що банком пропущено преклюзивний строк, визначений статтею 1281 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), оскільки листом П`ятої дніпровської державної нотаріальної контори від 05 червня 2018 року було повідомлено позивача про прийняття ОСОБА_1 спадщини після смерті ОСОБА_4, однак із позовною заявою до неї (нова редакція позовної заяви) банк звернувся лише 11 лютого 2020 року. Отже позивач є таким, що позбавився права вимоги.
Крім того представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 посилалась на відсутність належних доказів, які підтверджують наявність заборгованості за кредитним договором, зокрема первинних бухгалтерських документів: платіжних доручень, меморіальних ордерів, чеків.
Основний зміст та мотиви рішень судів попередніх інстанцій
Рішенням Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська
від 13 лютого 2017 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 21 вересня 2017 року, позовні вимоги
ПАТ "Марфін Банк" задоволено частково. У рахунок погашення заборгованості ПАТ "Марфін Банк" за кредитним договором від 06 березня 2007 року № 00054/RD в сумі 40 436, 05 дол. США, яка складається з
27 133, 44 дол. США - суми кредиту, 13 302, 61 дол. США - заборгованості за процентами на основну суму боргу, та пенею і штрафами в сумі
594 911, 89 грн, з яких 275 008, 24 грн - пеня за несплачену суму кредиту, 211 996, 52 грн - пеня за несплачені відсотки за користування кредитом,
34 891, 63 грн - штраф за пунктом 4.2. кредитного договору, 73 015, 50 грн - штраф за пунктом 20 договору іпотеки, звернуто стягнення за договором іпотеки від 06 березня 2007 року № 00022rd, укладеним з ОСОБА_4, на предмет іпотеки - квартиру, загальною площею 26, 9 кв. м, яка складається з двох житлових кімнат та знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 і належить на праві власності ОСОБА_4, шляхом продажу зазначеного майна на прилюдних торгах в межах процедури виконавчого провадження за початковою ціною 597 000, 00 грн, визначеною суб`єктом оціночної діяльності ТОВ "Північно-східна консалтингова група" на підставі висновку від 22 грудня 2016 року.
У задоволенні іншої частини позову відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат.
Постановою Верховного Суду від 22 травня 2019 року рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 13 лютого 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області
від 21 вересня 2017 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
Постанова Верховного Суду мотивована тим, що суди попередніх інстанцій справи не дослідили та не з`ясували питання реалізації банком права на зміну строку виконання основного зобов`язання, що є підставою для дострокового стягнення заборгованості із боржника та поручителя, зокрема, не надали оцінку наявним у матеріалах справи доказам: копії позовної заяви банку про стягнення заборгованості за кредитним договором з ОСОБА_3 та ОСОБА_4, поданої до суду 16 вересня
2014 року, письмовій вимозі про дострокове погашення заборгованості, що свідчить про зміну строку виконання основного зобов`язання та відповідно припинення права кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом. З`ясування судом строку повернення кредиту, що настав в силу пред`явлення вимоги про дострокове повернення позики за правилами статті 1050 ЦК України, відповідним чином має вплинути на обрахунок суми заборгованості, зокрема, суми процентів та пені за користування кредитом.
Ухвалою Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська
від 11 лютого 2020 року, залишеною без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 02 лютого 2022 року, ОСОБА_1 залучено до участі
у справі в якості правонаступника після смерті ОСОБА_4, який помер
ІНФОРМАЦІЯ_1 . Закрито провадження у справі у частині позовних вимог ПАТ "МТБ Банк" до ОСОБА_4 про виселення.
Вирішуючи питання про заміну сторони у справі її правонаступником, суди попередніх інстанцій виходили із того, що відповідач у справі ОСОБА_4 помер до закінчення розгляду справи, із заявою про прийняття спадщини після його смерті звернулась його племінниця ОСОБА_1, а тому ураховуючи те, що спірні правовідносини допускають правонаступництво, дійшли висновку про наявність підстав для залучення останньої у якості правонаступника відповідача.
У той же час суди визначили, що правовідносини щодо виселення відповідача ОСОБА_4 не допускають правонаступництва, у зв`язку з чим дійшли висновку про закриття провадження у справі у цій частині.
Відхиляючи доводи ОСОБА_1 про те, що вона не отримала свідоцтво про право на спадщину та не подавала заяву про вступ у справу у якості правонаступника, суд апеляційної інстанції виходив із того, що ОСОБА_1 у встановленому законом порядку не відмовилась від належної їй спадщини, навпаки звернулась із заявою про прийняття спадщини та в установлений статтею 1270 ЦК України строк її не відкликала, а тому вважається такою, що прийняла її.
Рішенням Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська
від 18 січня 2021 року, залишеним без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 02 лютого 2022 року, позов ПАТ "МТБ Банк" задоволено частково.
Звернуто стягнення на квартиру АДРЕСА_5, яка належить ОСОБА_1 в порядку спадкування після смерті ОСОБА_4, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, шляхом проведення прилюдних торгів у межах процедури виконавчого провадження за початковою ціною, встановленою на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій, в рахунок погашення заборгованості перед ПАТ "МТБ Банк" за кредитним договором № 00054/RD від 06 березня 2007 року у розмірі 31 358,83 доларів США, з яких: 27 133,44 долари США - кредитні кошти, 4 225,39 доларів США - проценти на основну суму боргу, пеня - 12 577,95 грн. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ "МТБ Банк" витрати зі сплати судового зору у сумі 24 542,85 грн.
Судові рішення мотивовані тим, що оскільки зобов`язання за кредитним договором не виконано належним чином, заборгованість не погашена, вимога кредитодавця не задоволена ні позичальником, ні іпотекодержателем, позивач має право на задоволення своїх вимог шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. З урахуванням висновків Верховного Суду у цій справі судом першої інстанції перевірено розрахунок заборгованості та з огляду на зміну банком строку виконання зобов`язання зменшено суму відсотків на основну суму боргу до 4 225,39 дол. США, суму пені, з урахуванням строків позовної давності, зменшено до 4 261,77 грн (пеня за несплачену суму кредиту) та 8 316,18 грн (пеня за несплачені проценти за користування кредитом), при цьому відмовлено у включенні до загальної суми заборгованості суми штрафу, у зв`язку з пропуском строку спеціальної позовної давності щодо такої вимоги.
Вирішуючи питання щодо обов`язку ОСОБА_1 з виконання вимог кредитора, суди попередніх інстанцій керувались положеннями частин першої-третьої статті 23 Закону України "Про іпотеку" та вважали, що оскільки відповідач ОСОБА_4 помер після відкриття провадження у справі про звернення стягнення на предмет іпотеки, у такому випадку має місце процесуальне правонаступництво, а положення статті 1281 ЦК України не застосовуються.
Суд апеляційної інстанції додатково зазначив, що банк реалізував своє право на звернення стягнення на предмет іпотеки ще у 2016 році, звернувшись до суду з відповідним позовом до ОСОБА_4 . При цьому смерть майнового поручителя не впливає на обсяг та порядок виконання боржником основного зобов`язання. Положення статті 1281 ЦК України, на думку колегії суддів апеляційної інстанції, застосовується у разі смерті спадкодавця до відкриття провадження у справі, коли процесуальне правонаступництво є неможливим.
Надходження касаційних скарг до суду касаційної інстанції та узагальнені доводи особи, яка їх подала
У касаційній скарзі на ухвалу Красногвардійського районного суду
м. Дніпропетровська від 11 лютого 2020 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 02 лютого 2022 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 просить скасувати оскаржені судові рішення у частині залучення правонаступника та ухвалити у цій частині нове судове рішення про відмову у задоволенні клопотання про залучення правонаступника, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга обґрунтована тим, що суди попередніх інстанцій помилково залучили до участі у справі ОСОБА_1 в якості правонаступника відповідача, не врахували, що вона не подавала відповідної заяви про вступ у справу, не отримувала від кредитора жодних вимог щодо погашення кредиту з моменту смерті її дядька і аж до подачі позовної заяви (в новій редакції) у цій справі - 11 лютого 2020 року, що свідчить про пропуск позивачем строку, передбаченого статтею 1281 ЦК України. Вважає, що шестимісячний строк пред`явлення вимоги слід обчислювати з 18 листопада 2017 року (дата відкриття спадщини після смерті ОСОБА_4 ), або ж з 14 лютого 2018 року (дата звернення кредитора до нотаріуса).
Заявниця зазначає, що суди помилково ототожнили спірні правовідносини (між кредитором та спадкоємцем іпотекодержателя) з пред`явленням вимог до спадкодавця.
У касаційній скарзі на рішення Красногвардійського районного суду
м. Дніпропетровська від 18 січня 2021 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 02 лютого 2022 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 просить скасувати оскаржені судові рішення та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову ПАТ "МТБ Банк".
Підставами касаційного оскарження судових рішень заявниця зазначила неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і порушення норм процесуального права, вказавши, зокрема, що суди застосували норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 522/407/15-ц,
від 01 квітня 2020 року у справі № 520/13067/17 (пункт 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі -
ЦПК України)), а також не дослідили належним чином зібрані у справі докази (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
Доводи касаційної скарги обґрунтовані тим, що суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про залучення ОСОБА_1 до участі у справі в якості правонаступника відповідача ОСОБА_4 . Заявниця вказує, що ОСОБА_1 не подавала заяви про вступ у справу у якості правонаступника, при цьому кредитор не звертався до неї із вимогами про сплату боргу, а у разі їх невиконання - про звернення стягнення на предмет іпотеки, до подання позову у цій справі. Посилається на те, що їй не було відомо про обтяження спірного майна іпотекою, а також про наявність судового спору.
При цьому вважає, що кредитор пропустив встановлений статтею 1281 ЦК України преклюзивний строк, оскільки спадщина відкрилась 18 листопада 2017 року, вона прийняла спадщину 18 травня 2018 року, позивач дізнався про прийняття нею спадщини - 17 липня 2018 року, однак вимогу про виконання майнового зобов`язання (позовну заяву у цій справі у новій редакції) подав лише 11 лютого 2020 року.
Також заявниця зазначає, що суди попередніх інстанцій не перевірили належним чином розміру заборгованості за кредитним договором. Зокрема, збільшили суму заборгованості за процентами, не врахувавши, що такі проценти повинні бути стягнуті лише станом на 15 вересня 2014 року (дата вимоги про дострокове погашення кредиту).
Звертає увагу на неправильно обраховану суму судового збору, яка підлягає стягненню у порядку розподілу судових витрат, зокрема замість стягнутих судом першої інстанції 24 542,85 грн, підлягає стягненню 13 357,38 грн (890625,19*1,5%).
Ухвалою Верховного Суду від 28 квітня 2022 року відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргоюпредставника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Красногвардійського районного суду
м. Дніпропетровська від 18 січня 2021 року і постанову Дніпровського апеляційного суду від 02 лютого 2022 року.
Ухвалою Верховного Суду від 26 травня 2022 року відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргоюпредставника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на ухвалу Красногвардійського районного суду
м. Дніпропетровська від 11 лютого 2020 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 02 лютого 2022 року.
Ухвалою Верховного Суду від 20 червня 2022 року справу призначено до судового розгляду колегією з п`яти суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
Після відкриття касаційного провадження представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подала заяву про вирішення її клопотання про зупинення виконання рішення Красногвардійського районного суду
м. Дніпропетровська від 18 січня 2021 року, яке заявлено у касаційній скарзі.
Зазначене клопотання підлягає залишенню без розгляду, з огляду на те, що клопотання представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про зупинення виконання рішення Красногвардійського районного суду
м. Дніпропетровська від 18 січня 2021 року до закінчення касаційного провадження було розглянуте колегією суддів при вирішенні питання про відкриття касаційного провадження, та ухвалою Верховного Суду
від 28 квітня 2022 року відмовлено у його задоволенні.
Короткий зміст відзиву на касаційну скаргу
У відзиві на касаційну скаргу ПАТ "МТБ Банк" посилається на те, що доводи касаційної скарги є безпідставними, необґрунтованими, такими, що не спростовують правильних по суті висновків судів першої та апеляційної інстанцій.
Вказує, що банк, як кредитор у зобов`язанні, ще 14 лютого 2018 року направив до П`ятої дніпровської нотаріальної контори вимогу (претензію) про обов`язок спадкодавця та просив довести її зміст до відома спадкоємців, які звернуться в подальшому до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, що є належним виконанням вимог статті 1281 ЦК України.
Доводи касаційної скарги щодо неправильного розрахунку заборгованості, зокрема суми заборгованості за процентами, вважає безпідставними та необґрунтованими.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
06 березня 2007 року між ВАТ "Морський транспортний банк", правонаступником якого є ПАТ "Марфін Банк", та ОСОБА_3 укладено кредитний договір № 00054/DR, за умовами якого банк зобов`язався надати позичальникові кредитні кошти шляхом перерахування з позичкового рахунку на поточний (валютний) рахунок позичальника № НОМЕР_1 у банку з 06 березня 2007 року, з терміном погашення до 05 березня 2012 року включно у вигляді непоновлюваної кредитної лінії у сумі 44 821, 00 дол. США на такі цілі: споживчі потреби (будівництво) у сумі 40 483, 00 дол. США, а також у сумі 4 338, 00 дол. США на сплату страхових платежів у випадках та в порядку, передбачених підпунктами 2.1.3, 2.2.7 цього договору, зі сплатою за користування кредитом відсотків у розмірі 15 % річних за фактичний період користування кредитом на суму залишку заборгованості за кредитом та зі сплатою: комісії за обслуговування кредиту у розмірі нуль відсотків, що сплачується щомісяця в період сплати у гривні за курсом НБУ на дату нарахування, незалежно від валюти кредиту; комісії за оформлення кредитного договору 0, 2 %, що сплачується у момент надання кредиту у гривні за курсом НБУ на дату нарахування незалежно від валюти кредиту; комісії за дострокове погашення кредиту згідно з пунктом 3.8 кредитного договору.
Пунктом 4.2 кредитного договору передбачено, що за кожний випадок порушення позичальником на строк більш ніж 60 календарних днів зобов`язань з повернення кредиту, сплати відсотків та комісії, встановлених в пункті 1.1 договору, банк має право нараховувати, а позичальник зобов`язаний сплатити на першу вимогу банку штраф у розмірі 10 % від суми простроченого платежу на рахунок, зазначений у пункті 1.2 договору. Сплата штрафу здійснюється в гривнях за курсом НБУ на дату нарахування.
06 березня 2007 року з метою забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором від 06 березня 2007 року № 00054/DR укладено договір іпотеки № 00022rd, відповідно до умов якого ОСОБА_4 надав в іпотеку нерухоме майно, а саме квартиру АДРЕСА_6 АДРЕСА_4 .
Пунктом 20 договору іпотеки визначено, що у випадку порушення іпотекодавцем будь-якого із зобов`язань, передбачених пунктами 18.1, 18.5, 18.6, 18.8, 18.9, 18.10 цього договору, він сплачує на користь іпотекодержателя штраф у розмірі 25 % від вартості предмета іпотеки, зазначеної в пункті 11 цього договору.
Додатковими угодами до кредитного договору від 15 липня 2009 року № 1, від 15 квітня 2010 року № 2 та від 05 березня 2012 року № 3 строк погашення кредиту продовжено.
17 липня 2012 року між ПрАТ "Страхове товариство "Іллічівське" та ОСОБА_3 строком дії до 23 липня 2013 року укладено договір добровільного страхування від нещасних випадків позичальника банку № ДнУ-01-000261, де вигодонабувачем зазначено позивача.
17 липня 2012 року між ПрАТ "Страхове товариство "Іллічівське" та ОСОБА_4 укладено договір добровільного страхування майна позичальника банку (будівлі, споруди, приміщення) № ДнУ-10-000239 строком дії до 23 липня 2013 року, де вигодонабувачем зазначено позивача, а предметом договору - майно за адресою: АДРЕСА_7 .
23 травня 2014 року на адресу ОСОБА_4 та ОСОБА_3 банком направлена письмова вимога за вих. № 350/08 про сплату страхових платежів та надання банку документів, що підтверджують укладення нового договору страхування та сплати страхових платежів на новий період страхування. Зазначена вимога отримана 27 травня 2014 року, що підтверджується копіями повідомлень про вручення поштового відправлення. Однак строк дії договору добровільного страхування майна не було продовжено, а також не укладено нових договорів.
09 липня 2014 року банк направив на адресу позичальника та іпотекодавця вимогу про дострокове повернення кредиту, у якій зазначив про необхідність погашення заборгованості зі сплати кредиту, процентів та неустойки у повному обсязі протягом 60 днів з дати отримання цього повідомлення. ОСОБА_4 15 липня 2014 року, а ОСОБА_3 12 липня 2014 року отримали вимогу банку про дострокове погашення кредиту.
17 вересня 2014 року банк звернувся до Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська з позовною заявою до ОСОБА_4 та ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, яка станом на 15 вересня 2014 року складала 31 358,83 дол. США (сума кредиту та процентів) та 12 577,94 грн (пеня).
ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_4
14 лютого 2018 року позивач ПАТ "Марфін Банк" направило до П`ятої дніпровської державної нотаріальної контори вимогу (претензію) про обов`язок спадкодавця, у якій просив прийняти зазначену вимогу в сумі 40 436,05 дол. США, яка складається з 27 133,44 дол. США - кредитних коштів; 13 302,61 дол. США - заборгованості за процентами;
594 911,99 грн - пені та штрафів. Крім того, позивач клопотав про заведення спадкової справи на ім`я ОСОБА_4 та доведення до відома спадкоємців, які прийняли спадщину, або виконавця заповіту, про подання банком зазначеної претензії.
Відповідно до матеріалів спадкової справи, 18 травня 2018 року до П`ятої дніпровської державної нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 звернулася його племінниця - ОСОБА_1 . Заява спадкоємців про відмову від спадщини відсутня.