Постанова
Іменем України
29 червня 2022 року
м. Київ
справа № 335/10490/18
провадження № 61-4360св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В. (суддя-доповідач),
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Хопти С. Ф., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивачка - ОСОБА_1 ,
відповідачі: публічне акціонерне товариство "УкрСиббанк", ОСОБА_2, Департамент реєстраційних послуг Запорізької міської ради,
третя особа - приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу Нечипуренко Галина Флорівна,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу акціонерного товариства "УкрСиббанк" на ухвалу Запорізького апеляційного суду у складі колегії суддів: Онищенка Е. А. Бєлки В. Ю., Кухаря С. В., від 16 лютого 2022 року.
Історія справи
У вересні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ПАТ "УкрСиббанк", ОСОБА_2, Департаменту реєстраційних послуг Запорізької міської ради, третя особа - приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу Нечипуренко Г. Ф., про визнання недійсними договорів іпотеки, усунення перешкод у здійсненні права власності, виключення записів з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна.
На обґрунтування позовних вимог зазначала, що їй належить 22/25 частин домоволодіння на АДРЕСА_1 та земельної ділянки площею 0,1 га за вказаною адресою, а 3/25 частин зазначеного майна належать ОСОБА_2 .
Вказувала, що ОСОБА_2 примусив її передати в іпотеку своє нерухоме майно внаслідок погрози застосування насильства та його застосування, що підтверджується встановленими у судових рішеннях обставинами (рішення Орджонікідзевського районного суду міста Запоріжжя від 07 жовтня
2014 року у справі № 335/2582/14-ц, за яким визнано договори поруки недійсними; ухвала Орджонікідзевського районного суду міста Запоріжжя від 05 липня 2018 року у справі № 335/4936/18, якою визнано вину
ОСОБА_2 щодо її примусу на укладення договорів іпотеки).
На підставі викладеного ОСОБА_1 просила суд:
- визнати недійсними договори іпотеки від 23 лютого 2007 року та
від 18 червня 2008 року, укладені між Акціонерним комерційним інноваційним банком "Укрсиббанк", ОСОБА_2 та ОСОБА_1, в частині передачі в іпотеку останньою 22/25 частин домоволодіння на АДРЕСА_1, а також 22/25 частин земельної ділянки площею 0,1 га, яка розташована за вказаною адресою;
- усунути їй перешкоди у здійсненні права власності на 22/25 частин домоволодіння на АДРЕСА_1, а також на 22/25 частин земельної ділянки площею 0,1 га, яка розташована за вищевказаною адресою, шляхом скасування відповідних записів у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно: №№ 4545334, 4545441, 7404576, та у Державному реєстрі іпотек: №№ 4552852, 4552969, 9911111.
Рішенням Орджонікідзевського районного суду міста Запоріжжя
від 21 вересня 2020 року у задоволенні позову відмовлено.
Постановою Запорізького апеляційного суду від 02 грудня 2020 року рішення суду першої інстанції скасовано та прийнято нову постанову про задоволення позову.
Визнано недійсними договори іпотеки від 23 лютого 2007 року та
від 18 червня 2008 року, укладені між АКІБ "УкрСиббанк", ОСОБА_2 та ОСОБА_1, у частині передачі в іпотеку ОСОБА_1
22/25 частин домоволодіння на АДРЕСА_1, а також 22/25 частин земельної ділянки площею 0,1 га, розташованої на АДРЕСА_1, кадастровий номер 2310100000:05:001:0267.
Усунуто ОСОБА_1 перешкоди у здійсненні права власності на
22/25 частин домоволодіння на
АДРЕСА_1, а також 22/25 частин земельної ділянки площею 0,1 га, розташованої на АДРЕСА_1, кадастровий номер 2310100000:05:001:0267, наступним шляхом:
скасовано запис про державну реєстрацію обтяження у виді заборони на нерухоме майно від 23 лютого 2007 року № 4545334 про заборону відчуження домоволодіння на АДРЕСА_1, реєстраційний номер обтяження 4545334;
скасовано запис про державну реєстрацію обтяження у виді заборони на нерухоме майно від 23 лютого 2007 року № 4545441 про заборону відчуження земельної ділянки площею 0,1 га, для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських будівель, яка розташована на АДРЕСА_1, кадастровий номер 2310100000:05:001:0267;
скасовано запис про державну реєстрацію обтяження у виді заборони на нерухоме майно від 18 червня 2008 року № 7404576 про заборону відчуження домоволодіння на АДРЕСА_1 ;
скасовано запис про державну реєстрацію обтяження від 26 лютого
2007 року № 4552852 у виді іпотеки, внесений на підставі договору іпотеки від 23 лютого 2007 року;
скасовано запис державного реєстру іпотек про державну реєстрацію обтяження від 26 лютого 2007 року № 4552969 у виді іпотеки, внесений на підставі договору іпотеки від 23 лютого 2007 року;
скасовано запис державного реєстру іпотек про державну реєстрацію обтяження від 08 червня 2010 року № 9911111 у виді іпотеки, внесений на підставі договору іпотеки від 18 червня 2008 року.
Ухвалою Запорізького апеляційного суду від 17 березня 2021 року у задоволенні заяви ПАТ "Укрсиббанк" про ухвалення додаткового рішення (накладення арешту на підставі частини тринадцятої статті 265 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України)) у цій справі відмовлено.
Постановою Верховного Суду від 22 липня 2021 року постанову Запорізького апеляційного суду від 02 грудня 2020 року та ухвалу Запорізького апеляційного суду від 17 березня 2021 року залишено без змін.
Залишаючи без змін судові рішення апеляційного суду, суд касаційної інстанції погодився із висновками апеляційного суду щодо наявності підстав для визнання оспорюваних договорів іпотеки недійсними, а також щодо відсутності підстав для ухвалення додаткового рішення на підставі положень частини тринадцятої статті 265 ЦПК України. Зазначено, що відмова у задоволення заяви про ухвалення додаткового рішення у цій справі не є перешкодою для звернення кредитора до суду із заявою про накладення арешту на майно, яке було предметом іпотеки, відповідно до вимог частини тринадцятої статті 265 ЦПК України та частини п`ятої статті 1057-1 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).
Зміст заяви про накладення арешту та її обґрунтування
У травні 2021 року АТ "УкрСббанк" звернувся до апеляційного суду із заявою, у якій на підставі статті 1057-1 ЦК України та частини тринадцятої статті 265 ЦПК України просило суд накласти арешт на 22/25 частини домоволодіння, що розташоване на АДРЕСА_1, а також на 22/25 частини земельної ділянки, площею 0,1000 га, розташованої за указаною адресою, кадастровий номер 2310100000:05:001:0267, які належать ОСОБА_1 .
На обґрунтування поданої заяви банк зазначав, що постановою Запорізького апеляційного суду від 02 грудня 2020 року визнано недійсними договори іпотеки від від 23 лютого 2007 року та від 18 червня 2008 року, укладені між АКІБ "УкрСиббанк", ОСОБА_2 та ОСОБА_1, в частині передачі в іпотеку ОСОБА_1 22/25 частин домоволодіння на АДРЕСА_1, а також 22/25 частин земельної ділянки площею 0,1 га, розташованої на АДРЕСА_1, кадастровий номер 2310100000:05:001:0267, однак суд не застосував положення частини тринадцятої статті 265 ЦПК України, чим порушив права кредитодавця.
Основний зміст та мотиви судового рішення апеляційного суду
Ухвалою Запорізького апеляційного суду від 16 лютого 2022 року
у задоволенні заяви АТ "УкрСиббанк" про накладення арешту на майно відмовлено.
Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що положення статті 265 ЦПК України щодо накладення арешту на заставне майно застосовуються лише до набрання законної сили судового рішення, з метою збереження такого майна. Оскільки постанова Запорізького апеляційного суду від 02 грудня 2020 року про визнання недійсним договорів іпотеки набрала законної сили, суд апеляційної інстанції вважав, що відсутні підстави для накладення арешту.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі, яка надійшла до Верховного Суду у травні 2022 року, АТ "УкрСиббанк" просить скасувати ухвалу Запорізького апеляційного суду від 16 лютого 2022 року та постановити нове судове рішення, яким задовольнити заяву про накладення арешту, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга обґрунтована тим, що суд апеляційної інстанції необґрунтовано відмови у задоволенні заяви про накладення арешту, зазначивши при цьому підставу, яка не передбачена чинним законодавством.
Заявник наголошує, що ні положення статті 1057-1 ЦК України, ні положення частини тринадцятої статті 265 ЦПК України не містять темпорального критерію, тобто обмежень часу накладення відповідного арешту на заставне майно.
Посилається АТ "УкрСиббанк" і на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування положень частини тринадцятої статті 265 ЦПК України.
Ухвалою Верховного Суду від 19 травня 2022 року відкрито касаційне провадження у справі за поданою касаційною скаргою.
Ухвалою Верховного Суду від 20 червня 2022 року справу призначено до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
23 лютого 2007 року між АКІБ "Укрсиббанк", назву якого змінено на
ПАТ "УкрСиббанк", а у подальшому - на АТ "УкрСиббанк", та
ОСОБА_2 було укладено договір про надання споживчого кредиту, за умовами якого позичальник отримав кредит у розмірі 175 000,00 дол. США зі сплатою 12,8 % річних з кінцевим терміном повернення кредиту не пізніше
22 лютого 2018 року.
Зобов`язання позичальника за кредитним договором від 23 лютого 2007 року були забезпечені договором іпотеки, укладеним 23 лютого 2007 року між АКІБ "Укрсиббанк", ОСОБА_2 та ОСОБА_1, предметом якого
є домоволодіння АДРЕСА_1 та земельна ділянка площею 0,1 га за цією ж адресою, а також договором поруки, укладеним між банком та ОСОБА_1 23 лютого 2007 року.
18 червня 2008 року між АКІБ "Укрсиббанк" та ОСОБА_2 було укладено договір про надання споживчого кредиту, за умовами якого позичальник отримав кредит у розмірі 49 000 дол. США зі сплатою 15 % річних з кінцевим терміном повернення кредиту не пізніше 17 червня 2015 року.
18 червня 2008 року між АКІБ "Укрсиббанк" та ОСОБА_2 укладено договір про надання споживчого кредиту, відповідно до умов якого позичальник отримав кредит у розмірі 9 978,00 грн зі сплатою 20,9 % річних з кінцевим терміном повернення кредиту не пізніше 17 червня 2015 року.
Зобов`язання позичальника за кредитними договорами від 18 червня
2008 року були забезпечені договором іпотеки, укладеним 18 червня
2008 року між АКІБ "Укрсиббанк", ОСОБА_2 та ОСОБА_1, предметом якого є домоволодіння