Постанова
Іменем України
29 червня 2022 року
м. Київ
справа № 756/953/18
провадження № 61-4338св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Крата В. І. (суддя-доповідач),
суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О., Краснощокова Є. В., Русинчука М. М.,
учасники справи:
позивач - дочірнє підприємство з іноземною інвестицією "Сангрант Плюс",
відповідач - ОСОБА_1,
треті особи: приватне акціонерне товариство "Європейський страховий союз", Моторне (транспортне) страхове бюро України,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу дочірнього підприємства з іноземною інвестицією "Сангрант Плюс" на рішення Оболонського районного суду м. Києва від 24 вересня 2020 року в складі судді: Шевчука А. В., та постанову Київського апеляційного суду від 16 лютого 2021 року в складі колегії суддів: Савченка С. І., Верланова С. М., Мережко М. В.,
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У січні 2018 року ДПІІ "Сангрант Плюс" звернулося із позовом до ОСОБА_1 про відшкодування майнової шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.
Позов мотивовано тим, що 29 вересня 2017 року близько 11 години 48 хв на вул. Вишгородській 34/1 у м.Києві сталася ДТП за участю належного дочірньому підприємству автомобіля "Chevrolet Laceti" р.н. НОМЕР_1 та автомобіля "Chevrolet Laceti" р.н. НОМЕР_2 під керуванням відповідача ОСОБА_1 .
Вказана ДТП сталася з вини відповідача ОСОБА_1, який, керуючи автомобілем "Chevrolet Laceti" та порушивши п.п.2.3 "б", 13.1 ПДР, не дотримався безпечної дистанції, внаслідок чого допустив зіткнення з належним позивачу автомобілем Chevrolet Laceti" р.н. НОМЕР_1 .
Вина відповідача ОСОБА_1 у порушенні ПДР і скоєнні правопорушення за ст.124 КУпАП пітверджується постановою Оболонського районного суду м. Києва від 24 листопада 2017 року. Вказував, що внаслідок ДТП належний дочірньому підприємству автомобіль "Chevrolet Laceti" р.н. НОМЕР_1 отримав механічні пошкодження. Згідно звіту суб`єкта оціночної діяльності ТОВ "Клевер Експерт" № 703/11-17 від 13 листопада 2017 року вартість матеріального збитку, завданого позивачу як власнику автомобіля склала 32180,09 грн. Витрати на оплату дослідження склали 1 400,00 грн.
За полісом обов`язкового страхування АК № 3427536 цивільна відповідальність винуватця ДТП ОСОБА_1 була застрахована у ПрАТ "Європейський страховий союз", до якого 03 жовтня 2017 року позивач звернувся з повідомленням про страховий випадок, відповіді на яке не отримав.
На веб-сайті МТСБУ зазначено, що із 03 жовтня 2017 року ПрАТ "Європейський страховий союз" позбавлений права укладати договори страхування, а всі виплати за зобов`язаннями цього страховика здійснюватиме МТСБУ. Посилалось на абсолютне право потерпілого пред`явити вимогу до винуватця ДТП або страховика на свій вибір.
ДПІІ "Сангрант Плюс" просило стягнути з ОСОБА_1 на його користь:
завдану майнову шкоду у розмірі 33 580,09 грн;
витрати на оплату судового збору та правову допомогу.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 24 вересня 2020 року в задоволенні позову ДПІІ "Сангрант Плюс" відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що в судовому засіданні з`ясовано, що страховою компанією не було здійснено страхового відшкодування. У судовому засіданні представником позивача після підтвердження наявності у ОСОБА_1 . Договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів на автомобіль "Chevrolet" д/н НОМЕР_2 не заявлено клопотання про заміну відповідача у справі, або ж залучення ПАТ "Європейський страховий союз" у якості співвідповідача, більше того акцентовано увагу суду, що відшкодування у повному обсязі має здійснювати саме заподіювач шкоди ОСОБА_1 . Судом першої інстанції зроблено висновок, що зі змісту діючого законодавства та дійсної судової практики покладання обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав договір страхування і сплатив страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності оскільки, ДПІІ "Сангрант Плюс" звертається із позовними вимогами лише до заподіювача шкоди, цивільна відповідальність якого застрахована, а розмір вимог відшкодування майнової шкоди не перевищив межі ліміту відповідальності страховика, позовні вимоги про відшкодування ОСОБА_1 шкоди не підлягають до задоволення.
Суд першої інстанції вказав, що не досліджував доказів та не давав оцінки правомірності дій страхової компанії ПАТ "Європейський страховий союз" щодо здійснення компенсації ДПІІ "Сангрант Плюс" страхових сум за чинним полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, оскільки позивач не пред`являє жодних вимог та не висуває претензій до страхової компанії. Доказів ліквідації, припинення діяльності ПАТ "Європейський страховий союз" суду не надано.
Короткий зміст постанови апеляційного суду
Постановою Київського апеляційного суду від 16 лютого 2021 року апеляційні скарги ДПІІ "Сангрант Плюс" залишено без задоволення, а рішення Оболонського районного суду м. Києва від 24 вересня 2020 року залишено без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що відповідати за завдану шкоду має страховик ПрАТ "Європейський страховий союз", а у випадку доведеності факту припинення його діяльності - МТСБУ. Безпосередній винуватець ДТП ОСОБА_1 несе відповідальність лише у разі недостатності страхової виплати для повного відшкодування завданої ним шкоди, чого судом не встановлено.
Доводи апеляційної скарги про те, що з дати ДТП і до направлення позивачем поштою повторної заяви 22 березня 2019 року минуло більше року, а тому у страховика відсутній обов`язок по її відшкодуванню позивачу і є неможливим, що у свою чергу є підставою для відшкодування шкоди винуватцем ДТП безпідставні. По-перше, саме позивач несе усі ризики несвоєчасного звернення із заявою про виплату відшкодування до страховика, що унеможливлює покладення відповідальності за таку бездіяльність на винуватця, який виконав обов`язок і застрахував свою відповідальність. По-друге, позивач вказує у позовній заяві, що у встановлений законом строк, а саме 03 жовтня 2017 року подав відповідне повідомлення страховику ПАТ "Європейський страховий союз", а відтак мав повну можливість звернутися протягом року для отримання страхового відшкодування або до страховика, або до МТСБУ. По-третє, позивач не надав суду доказів щодо наявності поважних причин незвернення його до страховика протягом року, зокрема на вказав які об`єктивні чи непереборні причини перешкоджали йому подати відповідну заяву. По-четверте, така поведінка позивача щодо неподачі заяви страховику цілком відповідає його позиції, викладеній у позові, щодо абсолютного права на отримання відшкодування від винуватця ДТП, незважаючи на наявність страхового полісу за обов`язковим страхуванням. По-п`яте, припинення діяльності із 03 жовтня 2017 року ПрАТ "Європейський страховий союз", на що вказує позивач у позові, надає йому можливість отримати відповідні страхові виплати від МТСБУ, до якого у такому випадку відповідно до положень закону мали пред`являтися вимоги позивачем. По-шосте, посилання скаржника на пункт 37.1.4 статті 37 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", який начебто дає йому підстави стягнути шкоду із винуватця з огляду на незвернення із відповідною заявою до страховика упродовж року необгрунтовані, бо дана норма врегульовує підстави для відмови страховика у виплату страхового відшкодування, а не підстави для стягнення шкоди із винуватця як помилково вважає позивач. По-сьоме, вказані у статті 37 вказаного закону підстави для відмови у проведенні страхової виплати не є обов`язковими, а застосовуються на розсуд страховика, а тому за відсутності відмови страховика або МТСБУ у виплаті стягнення з страхувальника неможливе. По-восьме, підставою для стягнення шкоди із винуватця ДТП згідно статті 37 вказаного Закону є умисні дії винуватця, які унеможливлюють встановлення як факту ДТП, так і розміру шкоди, чого в даній справі не встановлено. Суд першої інстанції, розглядаючи спір повно та всебічно дослідив і оцінив обставини справи, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.
Аргументи учасників справи
У березні 2021 року ДПІІ "Сангрант Плюс" подало касаційну скаргу, в якій просило: скасувати оскаржені судові рішення; ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги позивача у повному обсязі; судові витрати покласти на відповідача.
Касаційна скарга мотивована тим, що Велика Палата Верховного Суду дійшла до висновку, що відшкодування шкоди особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, можливе за умови, що у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування. Аналогічний висновок міститься в іншій постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 жовтня 2018 року у справі № 760/15471/15-ц. Однією з таких підстав згідно підпункту 37.1.4 пункту 37.1. статті 37 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" є неподання заяви про страхове відшкодування впродовж одного року, якщо шкода заподіяна майну потерпілого, і трьох років, якщо шкода заподіяна здоров`ю або життю потерпілого, з моменту скоєння дорожньо-транспортної пригоди. Зазначений у вищенаведеній нормі строк є присічним, законом не передбачено можливості його поновлення чи продовження. А тому й поважність підстав його пропуску чи взагалі поважність підстав неподання потерпілим заяви страховику не має значення, оскільки вони ніяким чином не можуть призвести до відновлення строку. Разом з цим, річний строк на подання заяви про відшкодування шкоди заподіяної майну потерпілого є значно менший ніж встановлений законом загальний строк позовної давності - 3 роки, протягом якого потерпілий може пред`явити вимогу до заподіювача шкоди. А на вимоги про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю позовна давність взагалі не поширюється. Таким чином, цілком логічним є висновок, що у випадку неподання потерпілим заяви про страхове відшкодування впродовж одного року - у страховика не виникає обов`язок з виплати страхового відшкодування, а потерпілий вправі звернутися до суду за захистом своїх інтересів на загальних підставах у межах трирічної позовної давності шляхом пред`явлення позову до правопорушника - завдавача шкоди.
Зазначає, що суттєве значення має те, що на момент звернення позивача до суду, на час відкриття провадження, а також протягом усього строку, відведеного суду статтею 275 ЦПК України для розгляду даної справи актуальною була судова практика згідно якої потерпілий на власний розсуд обирав до кого звертатися з позовом - до страховика чи до заподіювача шкоди. Така правова позиція була сформована та викладена в постанові судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 26 жовтня 2016 року у справі № 6-954цс16 та в постанові Верховного Суду України від 20 січня 2016 року у справі № 6-2808цс15. на які позивач посилався у своїй позовній заяві. Надмірно тривалий розгляд справи судом першої інстанції призвів до того, що внаслідок зміни судової практики позивачу було відмовлено в задоволенні його цілком правомірної вимоги про відшкодування шкоди.
Рух справи
Ухвалою Верховного Суду від 27 квітня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі.
Ухвалою Верховного Суду від 19 травня 2021 року зупинено касаційне провадження у справі № 756/953/18 до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи № 201/16373/16-ц (провадження № 14-27цс21).
Ухвалою Верховного Суду від 21 червня 2022 року: поновлено касаційне провадження у справі; відзив МТСБУ, який підписаний представником Сечком С. В., на касаційну скаргу залишено без розгляду; справу призначено до судового розгляду
Межі та підстави касаційного перегляду
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).
В ухвалі Верховного Суду від 27 квітня 2021 року вказано, що
Ухвалою Верховного Суду від 27 квітня 2021 року вказано, що:
касаційна скарга: може стосуватися питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики (підпункт "а" пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України), а тому судове рішення у справі підлягає касаційному оскарженню;
містить передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України підстави для відкриття касаційного провадження: суд апеляційної інстанції в оскарженій постанові застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справі № 465/4621/16-к (провадження № 13-24кс19), від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц (провадження № 14-176цс18), від 03 жовтня 2018 року у справі № 760/15471/15-ц (провадження № 14-316цс18); відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
Фактичні обставини
Суди встановили, що 29 вересня 2017 року ОСОБА_1 о 11 год 48 хв в м. Києві на вул. Вишгородській, 34/1 керуючи автомобілем марки "Chevrolet" д/н НОМЕР_2 не дотримався безпечної дистанції, внаслідок чого здійснив зіткнення з автомобілем "Chevrolet" д/н НОМЕР_1, що призвело до пошкодження обох транспортних засобів, чим порушив Правила дорожнього руху.