Постанова
Іменем України
15 червня 2022 року
м. Київ
справа № 234/10082/18
провадження № 61-19052св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Краматорського міського суду Донецької області від 28 квітня 2021 року в складі судді Ткачової С. М. та постанову Донецького апеляційного суду від 06 жовтня 2021 року в складі колегії суддів: Хейло Я. В., Мірути О. А., Тимченко О. О.,
ВСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Вступ
У червні 2018 року у жінки народився син, відомості про батька якого були записані за вказівкою матері. Стверджуючи, що батьком дитини є її колишній чоловік, вона звернулась до суду з позовом, в якому просила стягнути з нього аліменти на утримання дитини та своє утримання. Приблизно через місяць жінка звернулася до суду з позовом, в якому просила встановити батьківство колишнього чоловіка щодо її сина. Суди слухали зазначені справи окремо, не зважаючи на заяви об`єднати ці справи. Також суд в остаточному варіанті не погодився з проханням позивачки зупинити справу про стягнення аліментів до набрання законної сили рішенням суду про визнання батьківства.
Суди першої й апеляційної інстанцій залишили без задоволення позов про стягнення аліментів, не дочекавшись розгляду справи про визнання батьківства, оскільки спір щодо визнання батьківства перешкоджає зупиненню справи про стягнення аліментів. Суди вважали, що батьківство колишнього чоловіка позивачки щодо її сина не є доведеним, тому залишили без задоволення вимоги про стягнення аліментів.
Розглядаючи цю справу, Верховний Суд має відповісти на такі ключові питання: 1) чи є позов про визнання батьківства спором про батьківство, наявність якого перешкоджає зупиненню провадження у справі про стягнення аліментів на дитину? 2) чи є законним та таким, що ухвалене в інтересах дитини, судове рішення про відмову у стягненні аліментів на її утримання до вирішення спору про визнання батьківства щодо цієї дитини?
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2018 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до
ОСОБА_2 про стягнення аліментів на дитину та на своє утримання.
Вказала, що відповідач є батьком дитини ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, але матеріальну допомогу на утримання її та їхньої спільної дитини не надає.
Остаточно позивач просила стягнути з відповідача на свою користь аліменти на утримання дитини ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, в розмірі ј частини всіх доходів щомісячно, але не менше ніж 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку до досягнення повноліття дитиною та аліменти на своє утримання в розмірі ј частини всіх видів доходів, але не менше ніж 30 % прожиткового мінімуму щомісячно.
Короткий зміст ухвалених у справі судових рішень
Рішенням Краматорського міського суду Донецької області від 28 квітня 2021 року, залишеним без змін постановою Донецького апеляційного суду від 06 жовтня 2021 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновком якого погодився і апеляційний суд, виходив з того, що позивач не надала суду доказів щодо походження дитини від ОСОБА_2, а також не довела обставин, які за законом є підставою для стягнення аліментів на утримання позивача як колишньої дружини відповідача.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та аргументи учасників справи
У листопаді 2021 року ОСОБА_1 подала касаційну скаргу на рішення судів попередніх інстанцій, у якій просила їх скасувати та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що суди не в повній мірі дослідили матеріали справи і внаслідок низки процесуальних порушень не надали їй можливість довести, що відповідач є батьком дитини.
Зокрема, суд першої інстанції своєю ухвалою від 11 листопада 2020 року у порушення вимог частини першої статті 254 ЦПК України поновив провадження цій справі, оскільки судом не вирішена справа про визнання батьківства відповідача (№ 234/12767/18), отже, не були усунуті викладені в ухвалі від 01 жовтня 2018 року обставини, які викликали зупинення справи про стягнення аліментів .
Оскільки вирішення справи про стягнення аліментів неможливе без вирішення справи про встановлення батьківства, позивач заявляла клопотання про їх об`єднання та зупинення провадження у справі про стягнення аліментів, однак суд першої інстанції безпідставно їх відхилив ухвалами від 28 січня 2021 року та 28 квітня 2021 року.
При цьому суд, аргументуючи свою відмову зупинити провадження у справі про стягнення аліментів наявністю спору про батьківство, невірно застосував частину другої статті 252 ЦПК України, оскільки ця норма процесуального закону спрямована на те, щоб сторони не затягували процес стягнення аліментів через оспорювання батьківства, а не його визнання, що є предметом спору у справі № 234/12767/18.
Заперечення на ці ухвали вона включила до апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, однак суд апеляційної інстанції не надав належну правову оцінку її доводам.
Крім того, суд апеляційної інстанції необґрунтовано відмовив у задоволенні її клопотання про відкладення справи, розглянувши її за відсутності позивача та не з`ясувавши всіх обставин справи, зокрема наявність висновку судово-біологічної експертизи, проведеної у справі № 234/12767/18, згідно з яким ОСОБА_2 може бути батьком дитини ОСОБА_3 з вірогідністю 99,99%.
У відзиві та доповненні до нього ОСОБА_2 вказав, що висновок експертизи не є достовірним доказом його батьківства щодо дитини, тому судові рішення попередніх інстанцій про відмову у позову про стягнення аліментів у зв`язку з недоведеністю його батьківства щодо дитини є законними та обґрунтованими.
Заперечив твердження заявника про зловживання ним своїми процесуальними правами щодо затягування розгляду справ про встановлення батьківства та стягнення аліментів, оскільки клопотання про відкладення судових засідань зумовлені станом його здоров`я.
Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції
Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Ухвалою Верховного Суду від 02 грудня 2021 року відкрито касаційне провадження в указаній справі, а ухвалою Верховного Суду від 26 квітня 2022 року справу призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
З 27 січня до 16 травня 2017 року ОСОБА_2 та ОСОБА_1 перебували у зареєстрованому шлюбі.
ІНФОРМАЦІЯ_1 народився ОСОБА_3, матір`ю якого є ОСОБА_1 .
Відповідно до свідоцтва про народження та витягу з державного реєстру актів цивільного стану, батьком неповнолітнього ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, є ОСОБА_2, відомості про якого записані на підставі частини першої статті 135 СК України.
09 липня 2018 року ОСОБА_1 звернулася до Краматорського міського суду Донецької області із цим позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів (справа № 234/10082/18).
20 серпня 2018 року ОСОБА_1 звернулася до Краматорського міського суду Донецької області із позовом до ОСОБА_2, зокрема, про визнання батьківства (справа № 234/12767/18). Розгляд цієї справи судом не завершений.
Ухвалою Краматорського міського суду Донецької області від 01 жовтня 2018 року зупинене провадження у справі № 234/10082/18 до набрання законної сили рішенням цього ж суду у справі № 234/12767/18. Ухвалою Краматорського міського суду Донецької області від 11 листопада 2020 року задоволено заяву ОСОБА_2 та поновлене провадження у справі.
28 січня 2021 року ухвалою цього ж суду відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про об`єднання справ за № 234/10082/18 та № 234/12767/18 в одне провадження.
Ухвалою Краматорського міського суду Донецької області від 28 квітня
2021 року відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про зупинення провадження у справі до розгляду судом справи № 234/12767/18.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Частиною другою статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадках, зокрема, якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Цим вимогам судові рішення не відповідають з таких підстав.
Щодо ухвали про поновлення провадження у справі
Оскаржуючи в касаційному порядку судові рішення судів попередніх інстанцій, ОСОБА_1 до касаційної скарги включила скаргу на ухвалу місцевого суду від 11 листопада 2020 року про поновлення провадження у цій справі. Заявник посилалась на те, що оскільки відсутнє судове рішення у справі про визнання батьківства щодо дитини ОСОБА_3, суд безпідставно поновив провадження у справі про стягнення аліментів і дійшов передчасного висновку про відмову у позові у зв`язку з недоведеністю батьківства відповідача щодо дитини.
Колегія суддів вважає слушними ці аргументи касаційної скарги з огляду на таке.
Зупинення провадження у справі - це тимчасове і повне припинення всіх процесуальних дій у справі, зумовлене настанням зазначених у законі причин, що перешкоджають подальшому руху процесу і щодо яких невідомо, коли їх може бути усунено.
Пунктом 6 частини першої статті 251 ЦПК України передбачено, що суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у разі об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі.
Відповідно до цієї ж норми суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
З огляду на наведене для вирішення питання про зупинення провадження у справі суд у кожному конкретному випадку зобов`язаний з`ясовувати: як пов`язана справа, яка розглядається, зі справою, що розглядається іншим судом; чим обумовлюється об`єктивна неможливість розгляду справи.
Неможливість розгляду справи до вирішення справи іншим судом полягає в тому, що обставини, які розглядаються іншим судом, не можуть бути встановлені судом самостійно у цій справі. Пов`язаність справ полягає у тому, що рішення іншого суду, який розглядає справу, встановлює обставини, що впливають на збирання та оцінку доказів у цій справі.
Ці обставини повинні бути такими, що мають значення для даної справи, тобто зупинення провадження у цивільній справі, виходячи з мотивів наявності іншої справи, може мати місце тільки у випадку, коли у цій справі можуть бути вирішені питання, що стосуються підстав заявлених позовних вимог або умов, від яких залежить їх розгляд.
Відповідно до висновків, викладених у постанові Верховного Суду України від 01 лютого 2017 року у справі № 1957цс16, визнаючи наявність підстав, передбачених статтею 251 ЦПК України, за яких провадження у справі підлягає обов`язковому зупиненню, суд повинен, зокрема, враховувати, що така підстава для зупинення провадження у справі, визначена у пункті 6 частини першої статті 251 цього Кодексу, застосовується у тому разі, коли в іншій справі можуть бути вирішені питання, що стосуються підстав заявлених у справі вимог чи умов, від яких залежить можливість її розгляду.
Таким чином, необхідність зупинення провадження у справі виникає у випадку, якщо неможливо прийняти рішення у цій справі до ухвалення рішення в іншій справі. Тобто між справами, що розглядаються, повинен існувати тісний матеріально-правовий зв`язок, який виражається в тому, що факти, встановлені в одній зі справ, будуть мати преюдиційне значення для іншої справи.
У справі, яка переглядається, ухвалою Краматорського міського суду Донецької області від 01 жовтня 2018 року було зупинено провадження до набрання законної сили рішенням цього ж суду у справі № 234/12767/18 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання батьківства останнього стосовно дитини ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Зупинення провадження було обумовлено об`єктивною неможливістю розгляду справи, оскільки у справі № 234/12767/18 можуть бути вирішені питання, що стосуються підстав заявлених позовних вимог, зокрема, чи є відповідач біологічним батьком дитини чи ні, оскільки стягнення аліментів на утримання дитини можливе лише з батька дитини (стаття 180 СК України).
Надані позивачем докази не дозволяли суду визначити походження дитини від відповідача та встановити наявність чи відсутність підстав для стягнення з нього аліментів, оскільки саме від вирішення справи про визнання батьківства залежало вирішення спору про стягнення аліментів.
Пунктом 5 частини першої статті 253 ЦПК України передбачено, що провадження у справі зупиняється у випадках, встановлених пунктом 6 частини першої статті 251 цього Кодексу, - до набрання законної сили судовим рішенням, від якого залежить вирішення справи.
За змістом частини першої статті 254 ЦПК України провадження у справі поновлюється за клопотанням учасників справи або за ініціативою суду не пізніше десяти днів з дня отримання судом повідомлення про усунення обставин, що викликали його зупинення. Про поновлення провадження у справі суд постановляє ухвалу.
Однак, незважаючи на відсутність такого, що набрало законної сили, судового рішення у справі № 234/12767/18 про встановлення батьківства, тобто обставини, які викликали зупинення провадження у справі, що переглядається, усунені не були, ухвалою Краматорського міського суду Донецької області від 11 листопада 2020 року безпідставно поновлено провадження у цій справі.
При цьому суд першої інстанції не мотивував свого висновку про поновлення провадження, пославшись лише на приписи частини першої статті 254 ЦПК України та зазначивши, що відповідно до цієї норми ЦПК України є всі підстави для поновлення провадження у справі, хоча таких підстав не було.
28 квітня 2021 року Краматорський міський суд Донецької області ухвалив рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 про стягнення аліментів на дитини з огляду на те, що позивач не надала доказів щодо походження дитини від ОСОБА_2 як батька дитини.