Постанова
Іменем України
24 червня 2022 року
м. Київ
справа № 569/13776/17
провадження № 61-8447св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Русинчука М. М. (суддя-доповідач), Антоненко Н. О., Дундар І. О.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Комунальне підприємство "Рівненський районний центр первинної медико-санітарної допомоги" Рівненської районної ради,
третя особа - ОСОБА_2,
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Рівненського районного суду Рівненської області від 10 грудня 2020 року у складі судді Красовського О. О. та постанову Рівненського апеляційного суду від 15 квітня 2021 року у складі колегії суддів: Гордійчук С. О., Ковальчук Н. М., Шимківа С. С.,
ВСТАНОВИВ:
Зміст вимог позовної заяви
У вересні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Комунального підприємства "Рівненський районний центр первинної медико-санітарної допомоги" Рівненської районної ради (далі - КП "Рівненський РЦПМСД"), третя особа - ОСОБА_2, про відшкодування моральної шкоди.
Свої вимоги обґрунтовувала тим, що її мати ОСОБА_3 мала онкозахворювання.
У квітні 2016 року лікуючий лікар матері виписав довідку, згідно з якою рекомендовано симптоматичне лікування та призначення наркотичних анальгетиків.
19 квітня 2016 року у зв`язку з тим, що ОСОБА_3 стала відчувати сильний біль, вона (позивачка) звернулася до лікаря ОСОБА_2 з проханням призначити знеболювальне.
Лікар ОСОБА_2 виписала рецепт на лікарський засіб "Трамадол", а в подальшому відмовилася відвідати хвору мати та виписувати рецепт на опіоїдні анальгетики ІІІ ступеня знеболення.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 померла, при цьому болі до її смерті не були зняті.
Зазначала, що лікар ОСОБА_2 порушила чинне законодавство, вчинивши протиправні дії по відношенню до хворої ОСОБА_3 .
Відповідно до висновків комісії Управління охорони здоров`я Рівненської ОДА щодо проведення службового розслідування цього випадку, яка була створена наказом Управління охорони здоров`я Рівненської ОДА від 25 липня 2016 року № 277, лікар ОСОБА_2 порушила вимоги чинного законодавства в ході надання медичної допомоги ОСОБА_3, а також порушила ведення медичної документації (карти амбулаторного хворого) ОСОБА_3 .
Наказом по КЗ "Рівненський РЦПМСД" від 11 серпня 2016 року № 105, у якому на підставі протоколу комісії та з посиланням на статті 147-149 КЗпП України керівник установи Ханенко В. оголосив догану ОСОБА_2 .
Позивачка з муками та душевним болем змушена була спостерігати, як її мати переживала нестерпний біль, безперервно кричала, страждала, мучилася. Це стало причиною негативних змін у житті позивачки, оскільки з`явилися: велика нестримна душевна біль, щоденні думки та спогади про страждання матері, насторога, тривога, емоційні та тілесні реакції при згадуванні, важкість виконання повсякденних обов`язків, відірваність від активного соціального життя, дискомфорт, образа та обурення, порушення сну. Позивачка тривалого часу не могла працювати, оскільки щоденні думки та спогади про страждання матері не давали можливості виконувати трудові обов`язки.
З урахуванням заяви про збільшення позовних вимог ОСОБА_1 просила стягнути з КП "Рівненський РЦПМСД" 605 545,00 грн у якості компенсації за заподіяну моральну шкоду.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Рівненського районного суду Рівненської області від 10 грудня 2020 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Відмова у задоволенні позову мотивована недоведеністю факту протиправності дій лікаря, внаслідок яких, як стверджувала позивачка, їй було завдано моральної шкоди.
Суд першої інстанції вказав, що:
- позивачка жодного разу не відвідувала амбулаторію та не зверталась до лікаря ОСОБА_2 з проханням про надання її матері медичної допомоги. Цей факт під присягою підтвердили усі свідки, допитані за клопотанням представників позивачки. Перше звернення до лікаря ОСОБА_2 мало місце 20 квітня 2016 року, а не 19 квітня 2016 року, як про це зазначає позивачка у позовній заяві, та її представник у судових дебатах. Позивачка особисто не зверталася до лікаря ОСОБА_2 з проханням призначити знеболювальне ні 19 квітня 2016 року, ні 20 квітня 2016 року. 18 квітня 2016 року лікуючим лікарем Рівненського онкодиспансеру ОСОБА_4 хворій ОСОБА_3 було виписано довідку № 2354, але за знеболюючим препаратом для матері сестра позивачки чомусь звернулася до лікаря ОСОБА_2 через дві доби, тобто 20 квітня 2016 року;
- представники позивачки зазначають, що медичний препарат "Трамадол" не знімав больового синдрому, тому їх родичі просили призначити препарат класу опіоїдів із сильнішою дією. Оскільки лікар цього не зробила, внаслідок чого хвора страждала, то такою бездіяльністю лікаря позивачці була спричинена моральна шкода. Суд зауважив, що відповідно до протоколу засідання комісії відділу охорони здоров`я Рівненської районної державної адміністрації Рівненської області, утвореної відповідно до наказу від 25 травня 2016 року № 32 щодо розгляду скарги позивачки зазначено, що в діях лікаря ОСОБА_2 порушень, викладених у скарзі, не виявлено (пункт 1 висновків протоколу). Відповідно до протоколу засідання комісії на виконання наказу від 27 липня 2016 року № 277 Управлінням охорони здоров`я Рівненської облдержадміністрації щодо розгляду заяви представника позивачки ОСОБА_5 було виявлено порушення щодо ведення медичної документації (картки амбулаторної хворої ОСОБА_3 ) лікарем ОСОБА_2 ;
- 31 травня 2016 року відбулося засідання комісії щодо розгляду скарги ОСОБА_1 на дії лікарів. Розглянувши скаргу та заслухавши пояснення медичних працівників, комісією встановлено, що медична карта ОСОБА_3 була заведена 10 лютого 2013 року за вибірковими списками онкологічних хворих дільниці в КЗ "РООД", в якій є записи медсестри з пропозицією для старшої доньки ОСОБА_3 надати до амбулаторії мамину медичну документацію. В медичній картці ОСОБА_3 відсутня будь-яка медична документація щодо її діагнозу. З того часу і до 20 квітня 2016 року до амбулаторії ні сама ОСОБА_3, ні її родичі не зверталися. А 20 квітня 2016 року донька ОСОБА_6 звернулась до амбулаторії і тоді було призначено уколи "Трамадол" з відповідними роз`ясненнями застосування цього препарату. Того ж дня лікар ОСОБА_2 запропонувала оглянути пацієнтку, на що отримала категоричну відмову у зв`язку з тим, що родичі мають намір госпіталізувати маму до онкодиспансеру (сторінка 2 абзац 7) "… одночасно ОСОБА_2 запропонувала зайти до хворої додому та надати допомогу, на що отримала знову відмову, про що свідчить запис в картці амбулаторного хворого ф. № 25 ОСОБА_3";
- 01 серпня 2016 року повторно збиралася комісія та розглянула заяву ОСОБА_5, який діяв в інтересах ОСОБА_7, щодо питання на відмову надання медичної допомоги її матері ОСОБА_3 зі сторони лікаря ОСОБА_2 . Комісією з`ясовано, що в амбулаторній картці відсутні будь-які медичні документи, що підтверджують діагноз хворої. 20 квітня 2016 року лікар ОСОБА_2 на вимогу доньки хворої призначила препарат "Трамадол", про що свідчить запис в амбулаторній картці та у відповідному журналі. Також встановлено, що лікар ОСОБА_2 призначила знеболювальний препарат без огляду пацієнта. Комісія зробила висновок, що лікар ОСОБА_2 порушила вимоги чинного законодавства в ході надання медичної допомоги ОСОБА_3 . Члени комісії не встановили фактів порушення чинного законодавства в ході надання паліативної медичної допомоги. Встановлено порушення ведення медичної документації (карти амбулаторного хворого ОСОБА_3 ). Отже, вина лікаря ОСОБА_2 полягала у порушенні ведення медичної документації. Порушення, які допустила лікар ОСОБА_2, не стосуються її відмови у наданні паліативної медичної допомоги. Лікар ОСОБА_2 неправильно вела медичну документацію, зокрема: не зафіксувала відмову родичів померлої про огляд її на дому в амбулаторній картці; всупереч відмові родичів онкохворої не звернулася до онкологічного диспансеру і самостійно не витребувала медичну документацію, а зробила запис "на дому" за проханням доньки, оскільки неможливо було інакше призначити знеболювальний наркотичний препарат;
- посилання представників позивачки як на доказ вини лікаря ОСОБА_2 оголошення їй догани відповідно до наказу відповідача від 11 серпня 2016 року № 105 є необґрунтованими. Підставою винесення догани слугував протокол комісії Управління охорони здоров`я Рівненської облдержадміністрації, де останніми було виявлено порушення в діях завідувача амбулаторії - лікаря ОСОБА_2 ведення медичної документації (картки амбулаторного хворого) ОСОБА_3 . Однак у подальшому на підставі рекомендацій профспілкового комітету у зв`язку із неправомірністю накладення дисциплінарного стягнення зазначене стягнення було скасовано (наказ від 05 вересня 2016 року № 128);
- позивачка та її представники не довели, що за її заявою чи інших осіб існує кримінальне провадження щодо обставин, за яких лікарем ОСОБА_2 неналежно виконано професійні обов`язки, що призвело до тяжких наслідків для здоров`я позивачки (чи хворого);
- на підтвердження заподіяння моральної шкоди та її розміру позивачка надала суду висновок спеціаліста психолога. Відповідно до висновку спеціаліста психолога ОСОБА_8 від 10 вересня 2019 року позивачці завдано моральну шкоду. Можливий розмір грошової компенсації ОСОБА_1 за завдану їй моральну шкоду становить 3 000 000,00 грн. Вступна частина психологічного дослідження складена без дотриманням вимог пункту 4.14 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затверджених наказом Міністерства юстиції України 08 жовтня 1998 року № 53/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 26 грудня 2012 року № 1950/5). Зі змісту дослідження не вбачається доказів того, що психолог безпосередньо спілкувався з позивачкою, оскільки остання перебуває за межами України. Представники позивачки зазначали, про те, що спілкування відбувалося через інтернет-ресурс; іншим разом зазначили про те, що експерт виїздив до Франції за місцем проживання позивачки, де вів з нею розмову. В дослідній частині спеціаліст-психолог посилався на тестування щодо різних методик (п.п. 2.3.1., 2.3.2, 2.3.4.), але не долучив до дослідження доказів на підтвердження проведення таких тестувань. Усі результати дослідної частини побудовані лише на тезах вільної розповіді позивачки. У висновку відсутні самі опитування, а відображені лише їх результати, а також відсутні посилання спеціаліста-психолога на структуровані інтерв`ю, про що він зазначає у вступній частині висновку - методи дослідження. Психолог не врахував ту обставину, що позивачка жодного разу особисто не спілкувалася з лікарем ОСОБА_2 . Отже, позивачка зазначає про обставини такого спілкування лише зі слів третіх осіб, а тому її розповідь побудована не на фактах. Суду не були надані докази того, що ОСОБА_8 є експертом, відомості в Реєстрі як атестованого судового експерта відносно ОСОБА_8 відсутні; відсутнє свідоцтво про присвоєння кваліфікації судового експерта з певного виду експертної спеціальності, в тому числі судового експерта-психолога; відсутня кваліфікація (клас судових експертів-психологів) судового експерта-психолога відповідно до наказу Міністерства охорони здоров`я України від 06 квітня 2018 року № 635; диплом спеціаліста за спеціальністю "Біологія", та диплом про перепідготовку за спеціальністю "Прикладная социальная психология" не відповідають кваліфікаційним вимогам закону щодо судових експертів-психологів. Висновок був складений, коли позивачка перебувала у психоемоційному стані після втрати матері, тому можна критично віднестися до результатів тестувань, відображених у дослідній частині висновку.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Рівненського апеляційного суду від 15 квітня 2021 рокуапеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Луцик К. В. залишено без задоволення.
Рішення Рівненського районного суду Рівненської області від 10 грудня 2020 року залишено без змін.
Апеляційний суд погодився з висновком суду першої про відсутність правових підстав для відшкодування моральної шкоди позивачці, оскільки остання не надала належних та допустимих доказів на підтвердження наявності заподіяної їй шкоди, причинного зв`язку між шкодою і протиправними діяннями відповідача, що в силу вимог статті 81 ЦПК України року є процесуальним обов`язком позивача.
Апеляційний суд зазначив, що відповідно до довідки КЗ "Обласний центр екстренної медичної допомоги та медицини катастроф" Рівненської обласної ради від 30 січня 2020 року № 159, 18-21 квітня 2016 року на Рівненську станцію екстреної (швидкої) допомоги до ОСОБА_3, 1955 року народження, викликів не надходило.
Доводи позивачки про те, що 19 квітня 2016 року вона зверталася до лікаря ОСОБА_2 та остання відмовила в огляді матері не заслуговують на увагу, оскільки спростовуються довідкою КП "Рівненський РЦПМСД" від 02 грудня 2019 року № 687 та показаннями свідків ОСОБА_9, ОСОБА_10 про те, що дочка померлої ОСОБА_6 відмовилася від пропозиції лікаря оглянути хвору та просила лише виписати знеболююче (а. с. 57, 63).
Не заслуговують на увагу доводи ОСОБА_1 про незаконність відмови лікаря ОСОБА_2 виписати рецепт на опіоїдні анальгетики ІІІ ступеня знеболювання сильнішої дії (морфін або похідні) 20 квітня 2016 року, оскільки не підтверджені належними доказами. Свідки ОСОБА_9 та ОСОБА_10 у наданих поясненнях вказали, що лікарем ОСОБА_2 було запропоновано для дочки ОСОБА_3 декілька варіантів знеболюваних препаратів з поясненням дії кожного. ОСОБА_11 погодилася на виписку трамадолу, який був виписаний одразу.
Неправильне ведення документації лікарем ОСОБА_2 не перебуває в причинно-наслідковому зв`язку із заподіянням позивачці шкоди.
Інших доказів, які б свідчили про факт відмови у наданні паліативної медичної допомоги ОСОБА_3, матеріали справи не містять.
Аргументи учасників
Короткий зміст вимог та доводи касаційної скарги
У травні 2021 року до Верховного Суду від ОСОБА_1 надійшла касаційна скарга, у якій вона, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення та постанову судів попередніх інстанцій, ухвалити нове рішення про задоволення позову.
У касаційній скарзі та її уточненій редакції ОСОБА_1 зазначає, що:
- ОСОБА_3 була виписана зі стаціонару для подальшого амбулаторного спостереження та лікування, тому саме лікар Колоденської амбулаторії загальної практики-сімейної медицини КП "Рівненський РЦПСМД" ОСОБА_2 була на цей час її лікуючим лікарем, яка повинна була надати їй медичну (паліативну) допомогу за територіальною ознакою в амбулаторних умовах (сільська амбулаторія). Зробивши призначення препарату "Трамадол", лікар ОСОБА_2 підтвердила цим, що прийняла на себе обов`язки лікуючого лікаря пацієнтки ОСОБА_3 ;
- не надавши пацієнтці повноцінної загальної паліативної допомоги (зокрема, повноцінного знеболення), лікар амбулаторії загальної практики-сімейної медицини ОСОБА_2 порушила свої безпосередні професійні обов`язки, які покладені на чинним законодавством;
- під час одного з наступних звернень до лікаря ОСОБА_2 дочки пацієнтки повідомили її, що препарат "Трамадол" не знімає больовий синдром, лікар відмовилася виписати рецепт на опіоїдні анальгетики III ступеня знеболювання (морфін або похідні), чим порушила приписи Уніфікованого клінічного протоколу паліативної медичної допомоги при хронічному больовому синдромі;
- суди належним чином не врахували показань свідків ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14 про те, що не зважаючи на звернення з проханням виписати знеболюючий препарат більш сильної дії, ніж засіб "Трамадол", та здійснити домашній візит хворої, лікар ОСОБА_2 категорично відмовилася виконати це;
- вищевказані обставини підтверджені також протоколом повторно зібраної комісії УОЗ РОДА щодо проведення службового розслідування за цим фактом. Комісія на засіданні, яке відбулося 01 серпня 2016 року, визнала, що всупереч рішенню попередньої комісії (яка повністю складалася з представників відділу охорони здоров`я Рівненської районної держадміністрації, в чому вбачаються ознаки конфлікту інтересів), лікар ОСОБА_2 порушила вимоги чинного законодавства в ході надання медичної допомоги ОСОБА_3, а також порушила ведення медичної документаціїʼ (карти амбулаторного хворого) ОСОБА_3 ;
- наказом КЗ "Рівненський РЦПМСД" від 11 серпня 2016 року № 105, у якому на підставі протоколу комісії та з посиланням на нього, керуючись статтями 147-149 КЗпП України, керівник установи відповідача ОСОБА_15 оголосив догану ОСОБА_2 ;
- суди не надали належну оцінку висновку судово-психологічної експертизи від 11 вересня 2019 року, призначеної ухвалою суду першої інстанції від 26 лютого 2019 року, яким визначено, що саме внаслідок дій (бездіяльності) лікаря, завідувача Колоденської амбулаторії загальної практики-сімейної медицини ОСОБА_2 дійсно були заподіяні моральні страждання (моральна шкода) ОСОБА_1 . Грошовий еквівалент моральних страждань (моральна шкода) ОСОБА_1 визначено в розмірі 3 000 000,00 грн з огляду на рівень отриманих ОСОБА_1 психотравм та на ступінь її моральних страждань;
- факт провини лікаря ОСОБА_2, що призвела до страждань матері позивачки, не потребував встановлення в ході судового процесу, оскільки ця вина безпосередньо та однозначно підтверджується протоколом засідання комісії на виконання наказу від 27 липня 2016 року № 277 управління охорони здоров`я Рівненської облдержадміністрації щодо розгляду заяви представника ОСОБА_5 .
Зміст відзивів
У липні 2021 року до Верховного Суду від КП "Рівненський РЦПМСД" надійшов відзив, у якому його представник просить касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, посилаючись на обґрунтованість висновків судів попередніх інстанцій про відмову у задоволенні позову. Наведені в касаційній скарзі доводи не спростовують висновків судів і за змістом є ідентичними доводам, викладеним в апеляційній скарзі, які були предметом дослідження апеляційного суду. Представник КП "Рівненський РЦПМСД" стверджує, що позивачка жодного разу не відвідувала Колодинську амбулаторію загальної практики сімейної медицини та не зверталася в будь-який спосіб до лікаря ОСОБА_2 про надання її матері медичної допомоги. Цю обставину визнали представники позивачки. 20 квітня 2016 року до Колодинської амбулаторії загальної практики сімейної медицини звернулася сестра позивачки з проханням виписати знеболювальне для матері, яке було відразу виписане. Аргумент про відмову лікаря ОСОБА_2 відвідати хвору за місцем проживання спростовується показаннями сестри позивачки ОСОБА_6, письмовими доказами, а також і самою позивачкою з текстів її скарг. Будь-яких доказів на підтвердження факту завдання позивачці моральної шкоди саме внаслідок наданої медичної допомоги лікарем ОСОБА_2 шляхом виписання медичного препарату "Трамадол" на спеціальному рецептурному бланку позивачка не надала. Наказ про оголошення догани ОСОБА_2 скасований.