ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 червня 2022 року
м. Київ
справа №440/4533/20
адміністративні провадження №№ К/9901/32427/21, К/9901/34063/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді: Губської О.А.,
суддів: Білак М.В., Калашнікової О.В.,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження як суд касаційної інстанції без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами адміністративну справу
за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Полтавської обласної прокуратури, Офісу Генерального прокурора, Третьої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур Офісу Генерального прокурора про визнання протиправним та скасування рішення, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, провадження в якій відкрито
за касаційними скаргами Полтавської обласної прокуратури та Офісу Генерального прокурора на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 08 лютого 2021 року, прийняте у складі судді Головка А.Б., постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 25 червня 2021 року, ухвалену у складі колегії суддів: Катунова В.В. (головуючий), Чалого І.С., Ральченка І.М. та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 30 липня 2021 року, ухвалену у складі колегії суддів: Ральченка І.М. (головуючий), Бершова Г.Є., Чалого І.С.,
ВСТАНОВИВ:
І. Суть спору
1. ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Полтавської обласної прокуратури (далі - відповідач 1), Офісу Генерального прокурора (далі - відповідач 2), Третьої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур Офісу Генерального прокурора (далі - Комісія, Кадрова комісія), у якому просив:
1.1. визнати протиправним та скасувати рішення третьої кадрової комісії Офісу Генерального прокурора від 09 червня 2020 року № 4 про неуспішне проходження атестації ОСОБА_1 ;
1.2. визнати протиправним та скасувати наказ прокурора Полтавської області № 544к від 30.07.2020 про звільнення ОСОБА_1 з посади начальника відділу координації та аналізу управління нагляду за додержанням законів Національною поліцією України та органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю прокуратури Полтавської області;
1.3. поновити ОСОБА_1 на посаді начальника відділу координації та аналізу управління нагляду за додержанням законів Національною поліцією України та органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю прокуратури Полтавської області або рівнозначній посаді в органах прокуратури України з 31 липня 2020 року, зарахувавши час вимушеного прогулу у загальний строк служби в органах прокуратури України;
1.4. стягнути з прокуратури Полтавської області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час вимушеного прогулу, починаючи з 31.07.2020 і до моменту фактичного поновлення на роботі.
2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що його звільнення є незаконним та безпідставним, вчиненим з порушенням його трудових прав. Незаконність звільнення, на думку позивача, полягає у тому, що оскаржуваний наказ про звільнення містить посилання на пункт 9 частини 1 статті 51 Закону України "Про прокуратуру" та рішення кадрової комісії, тоді як зазначена норма Закону передбачає як підставу звільнення прокурора з посади реорганізацію, ліквідацію органу прокуратури або скорочення кількості прокурорів органу прокуратури. Проте, наказ про звільнення позивача не містить конкретизації підстави звільнення позивача та на час звернення позивача з позовом до суду не існує рішень суду чи рішень органів державної влади про реорганізацію чи ліквідацію юридичної особи прокуратури Полтавської області, на момент звільнення відсутні і рішення про скорочення кількості прокурорів прокуратури Полтавської області. На думку позивача, атестація прокурорів проведена з порушенням вимог чинного законодавства, рішення атестаційної комісії було також прийнято з порушенням, що відповідно призвело до прийняття незаконного наказу про його звільнення із займаної посади.
ІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення
3. Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 08 лютого 2021 року позов задоволено частково.
3.1. Визнано протиправним та скасовано рішення третьої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур № 4 від 09 червня 2020 року про неуспішне проходження ОСОБА_1 атестації за результатами складання іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора.
3.2. Визнано протиправним та скасовано наказ прокуратури Полтавської області від 30 липня 2020 року №544к про звільнення ОСОБА_1 з посади начальника відділу координації та аналізу управління нагляду за додержанням законів Національною поліцією України та органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю прокуратури Полтавської області на підставі п. 9 ч. 1 ст. 51 Закону України "Про прокуратуру" з 31 липня 2020 року.
3.3. Поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника відділу координації та аналізу управління нагляду за додержанням законів Національною поліцією України та органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю прокуратури Полтавської області з 01 серпня 2020 року.
3.4. Стягнуто з Полтавської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 04 серпня 2020 року по 08 лютого 2021 року в розмірі 191 491,30 грн. з відрахуванням обов`язкових платежів.
3.5. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
4. Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що при прийнятті рішення про неуспішне проходження позивачем атестації та наказу про звільнення, відповідачі діяли протиправно.
5. 25 червня 2021 року постановою Другого апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу Полтавської обласної прокуратури задоволено частково.
5.1. Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 08 лютого 2021 року по справі №440/4533/20 скасовано в частині задоволення позовних вимог про визнання протиправним та скасування рішення третьої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур № 4 від 09 червня 2020 року про неуспішне проходження ОСОБА_1 атестації за результатами складання іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора.
5.2. Прийнято в цій частині нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .
5.3. В іншій частині рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 08 лютого 2021 року у справі № 440/4533/20 залишено без змін .
6. За висновком суду апеляційної інстанції наявність рішення кадрової комісії про неуспішне проходження прокурором атестації не носить імперативний характер для керівника прокуратури в розрізі прийняття рішення про звільнення, оскільки відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 11 Закону України "Про прокуратуру" керівник обласної прокуратури призначає на посади та звільняє з посад прокурорів обласних та окружних прокуратур у встановленому цим Законом порядку. Отже, рішення, яке носить обов`язковий характер та впливає на обсяг прав та обов`язків прокурора, приймає саме керівник прокуратури відповідного рівня. Враховуючи викладене, оскаржуване рішення Третьої кадрової комісії не впливає на проходження позивачем публічної служби, а отже не порушує його прав, а тому помилковими є висновки суду першої інстанції наявність правових підстав для скасування у судовому порядку рішення Третьої кадрової комісії з атестації прокурорів №4 від 09.06.2020 про неуспішне проходження атестації ОСОБА_1 .
6.1. При цьому, суд апеляційної інстанції погодився із висновками суду першої інстанції, що звільнення ОСОБА_1 на підставі п.п. 2 п. 19 розділу II Прикінцевих і перехідних положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури", п. 9 ч. 1 ст. 51 Закону України "Про прокуратуру" відбулось за відсутності законних підстав, оскільки звільнення прокурора прокуратури Харківської області можливо лише з підстав, визначених Законом України "Про прокуратуру". При цьому, застосування положень розділу "Прикінцеві і перехідні положення Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури"; п. п. 2 п. 19 Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури" можливо лише у разі реорганізації чи ліквідації органу прокуратури чи скорочення штату прокурорів. Разом з тим, в даному випадку ні реорганізація, ні ліквідація прокуратури Харківської області, де був працевлаштований позивач не відбувалася.
7. Крім того, 30 липня 2021 року постановою Другого апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу Офісу Генерального прокурора залишено без задоволення, а рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 08 лютого 2021 року - без змін.
7.1. Суду апеляційної інстанції, враховуючи постанову Другого апеляційного адміністративного від 25 червня 2021 року, зазначив, що рішення суду першої інстанції підлягає перегляду в частині задоволення позовних вимог щодо скасування наказу про звільнення позивача.
7.2. За висновками суду апеляційної інстанції, посилання в оскаржуваному наказі на пп. 2 п. 19 розділу ІІ "Прикінцеві і перехідні положення" Закону № 113-IX, вказує на обов`язкову необхідність сукупності двох юридичних фактів для прийняття рішення про звільнення: рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації прокурором Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури; ліквідацію чи реорганізацію органу прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду, або скорочення частини кількості прокурорів органу прокуратури. У разі, якщо б застосування підпункту 2 пункту 19 розділу ІІ "Прикінцеві і перехідні положення" Закону № 113-IX не потребувало наявності факту ліквідації, реорганізації або скорочення, не було б потрібним саме посилання на пункт 9 частини 1статті 51 Закону № 1697-VII. Норма закону, якою б безпосередньо встановлювалося право чи обов`язок звільняти прокурора з посади виключно за умови наявності рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації прокурором Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури без застосування в якості підстави пункту 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру", відсутня. При цьому, в даному випадку ні реорганізація, ні ліквідація прокуратури Полтавської області, де був працевлаштований позивач, не відбувалася. Застосування положень розділу "Прикінцеві і перехідні положення Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури"; п. п. 2 п. 19 Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури" можливо лише у разі реорганізації чи ліквідації органу прокуратури чи скорочення штату прокурорів. З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції прийшов до висновку, що звільнення позивача на підставі ст. 11 Закону України "Про прокуратуру", п.п. 2 п. 19 розділу II "Прикінцевих і перехідних положень" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури", п. 9 ч. 1 ст. 51 Закону України "Про прокуратуру" відбулось за відсутності законних підстав.
ІІІ. Касаційне оскарження
8. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції та постановами суду апеляційної інстанції, Офіс Генерального прокурора та Полтавська обласна прокуратура подали до Верховного Суду касаційні скарги.
9. В касаційних скаргах відповідачами зазначено, що вони подані на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України, згідно з яким підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
10. На обґрунтування наявності зазначеної підстави касаційного оскарження, Полтавська обласна прокуратура вказує, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування пункту 7 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України №113-ІХ щодо визначеного цим Законом імперативу про можливість переведення прокурорів до регіональних прокуратур лише у разі успішного проходження атестації, пункту 9 на підставі якого затверджено Порядок №221 та визначено, що атестація прокурорів проводиться згідно з цим Порядком, пункту 13 щодо визначення переліку етапів атестації прокурорів, пункту 17 щодо повноважень кадрових комісій на прийняття рішення за результатами проходження прокурорами атестації. Крім того, вказано про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування пункту частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру" з урахуванням положень підпункту 2 пункту 19 Закону №113-ІХ як визначеної цим Законом підстави для звільнення прокурорів.
10.1. Офіс Генерального прокурора, в свою чергу, вказує на неправильне застосування норм матеріального права, яке полягає в незастосування норм статті 29 Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" щодо нарахування мінімального розміру заробітної плати, встановленої на 01.01.2020" та у помилковому тлумаченні пункту 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру", положень пунктів 16, 17, 19 розділу ІІ "Прикінцеві і перехідні положення" Закону України №113-ІХ, пункту 7, підпункту 2 пункту 8 розділу І, пунктів 3-5 розділу ІІ, пункту 2 розділу V Порядку проходження прокурорами атестації, затвердженого наказом Генерального прокурора від 03.10.2019 №221, та у застосуванні норм, які не підлягали застосуванню, а саме: постанови Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100 (пункт 10) та постанови Кабінету Міністрів України від 11.12.2019 №1155 "Про умови оплати праці прокурорів" щодо застосування коефіцієнту індексації під час стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, а порушення процесуального права - у недотриманні судами вимог статей 246, 322 КАС України.
10.2. Разом з тим зазначає, що предметом спору є законність рішення кадрової комісії та наказу про звільнення позивача з посади та з органів прокуратури на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру" на виконання вимог підпункту 2 пункту 19 розділу ІІ "Прикінцеві і перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури". Водночас відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування пункту 7 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України №113-ІХ щодо визначеного цим Законом імперативу про можливість переведення прокурорів до прокуратури лише у разі успішного проходження атестації, пункту 9, на підставі якого затверджено Порядок №221 та визначено, що атестація прокурорів проводиться згідно з цим Порядком, пункту 13 щодо визначення переліку етапів атестації прокурорів, пункту 16 щодо повноважень кадрових комісій при неуспішному проходженні атестації, пункту 17 щодо дискреції кадрових комісії на прийняття рішення за результатами проходження прокурорами атестації.
11. Скаржники також вказують, що оскаржуване рішення кадрової комісії відповідає вимогам встановленим Порядком № 221, зокрема містить посилання на нормативно-правові акти, що підтверджують повноваження комісії та підстави його прийняття. Також в рішенні наявне його обґрунтування - набрання позивачем за результатами складення іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора 58 балів, що є менше прохідного балу для успішного складення іспиту. Іншого обґрунтування у силу специфіки складання іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора, таке рішення не потребує. Крім того, воно відповідає типовій формі, затвердженій Порядком №221.
11.1. Крім того, відповідачі звертають увагу, що пп. 2 п. 19 розд. II "Прикінцеві і перехідні положення" Закону № 113-ІХ визначено, що прокурори, які на день набрання чинності цим Законом займають посади у Генеральній прокуратурі України, регіональних прокуратурах, місцевих прокуратурах, військових прокуратурах, звільняються Генеральним прокурором, керівником регіональної (обласної) прокуратури з посади прокурора на підставі п.9ч.1 ст. 51 Закону України "Про прокуратуру" за умови наявності рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації прокурором Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури. Зазначені норми Закону є спеціальними по відношенню до інших нормативно-правових актів, мають імперативний характер та підлягають безумовному виконанню уповноваженими органами та їх посадовими особами.
11.2. Також, на думку скаржників, помилковими є висновки судів щодо вичерпного переліку підстав для звільнення відповідно до ст. 51 Закону № 1697 та про те, що для звільнення на підставі п. 9 ч. 1 ст. 51 вказаного Закону та п. 19 Закону № 113-ІХ обов`язковою умовою повинна бути наявність факту ліквідації, реорганізації органу прокуратури або скорочення кількості прокурорів. З тексту п. 19 розділу II "Прикінцеві і перехідні положення" Закону № 113-IX є очевидним, що для звільнення в порядку атестації настання жодної з умов, передбачених в п. 9 ч. 1 ст. 51 Закону №1697 (реорганізація, ліквідація, скорочення кількості прокурорів), не є обов`язковим. Застосування цієї підстави для звільнення має відбутися за умови настання одного з юридичних фактів, зазначених в п. 19 розділу II "Прикінцеві і перехідні положення" Закону № 113-ІХ. Наявність юридичного факту реорганізації чи ліквідації органу прокуратури або скорочення кількості прокурорів має значення у випадку звільнення прокурорів в загальному порядку, передбаченому ст. 60 Закону № 1697 (до 1 вересня 2021 року такий порядок має визначати Генеральний прокурор на підставі пп. 10, п. 22 розділу II "Прикінцеві і перехідні положення" Закону №113-ІХ). Таким чином, п. 19 розділу II "Прикінцеві і перехідні положення" Закону № 113-IX встановлено особливий порядок звільнення прокурорів на підставі п. 9 ч. 1 ст. 51 Закону № 1697. Відповідно до п. 19 розділу II "Прикінцеві і перехідні положення" Закону № 113-ІХ звільнення прокурорів за п. 9 ч. 1 ст. 51 Закону № 1697 здійснюється за умови настання однієї з підстав, передбачених пп. 1-4 п. 19 розділу II Закону № 113-ІХ. При цьому, такої умови як прийняття Генеральним прокурором рішення про ліквідацію чи реорганізацію органу прокуратури вказаним пунктом не передбачено. Таким чином, чітко визначеним нормою закону юридичним фактом, що зумовлює звільнення на підставі п. 9 ч. 1 ст. 51 Закону України "Про прокуратуру", у даному випадку є не завершення процесу ліквідації чи реорганізації органу прокуратури чи завершення процедури скорочення чисельності прокурорів органу прокуратури, а виключно настання події - рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації прокурором.
12. У зв`язку з зазначеним відповідачі просять скасувати рішення суду першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.
13. Позивач своїм правом подати відзив на касаційні скарги не скористався, що відповідно до статті 338 КАС України не перешкоджає касаційному перегляду справи.
IV. Установлені судами фактичні обставини справи
14. ОСОБА_1 з 07.05.2002 працював в органах прокуратури України на різних посадах. З 12.05.2020 позивач обіймав посаду начальника відділу координації та аналізу управління нагляду за додержанням законів Національною поліцією України та органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю прокуратури Полтавської області прокуратури Полтавської області, що підтверджується копією трудової книжки.
15. 19.09.2019 Верховною Радою України прийнято Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури" №113-ІХ, який, окрім іншого, передбачав обов`язкове проходження атестації діючими працівниками органів прокуратури України.
16. Наказом Генерального прокурора України № 221 від 03.10.2019 затверджено Порядок проходження прокурорами атестації, яким визначено правила та процедуру проведення атестації прокурорів, передбаченої Законом № 113-ІХ.
17. 10.10.2019 позивач звернувся до Генерального прокурора із заявою про переведення на посаду прокурора в обласній прокуратурі та про намір пройти атестацію.
18. 09.06.2020 Третьою кадровою комісією з атестації прокурорів регіональних прокуратур прийнято рішення № 4 "Про неуспішне проходження прокурором атестації за результатами складання іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знать та умінь у застосуванні закону відповідності здійснювати повноваження прокурора" відносно начальника відділу координації та аналізу управління нагляду за додержанням законів Національною поліцією України та органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю прокуратури Полтавської області прокуратури Полтавської області ОСОБА_1 .
19. В рішенні зазначено, що ОСОБА_1 за результатами складання іспиту у формі анонімного тестування з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора набрав 58 балів, що є менше прохідного балу для успішного складання іспиту, тому не допускається до проходження наступних етапів атестації. У зв`язку з цим ОСОБА_1 неуспішно пройшов атестацію.
20. Наказом прокуратури Полтавської області від 30.07.2020 №544к ОСОБА_1 звільнено з посади начальника відділу координації та аналізу управління нагляду за додержанням законів Національною поліцією України та органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю прокуратури Полтавської області на підставі п.9 ч. 1 ст. 51 Закону України "Про прокуратуру" з 31.07.2020.
21. Не погодившись із зазначеними рішенням кадрової комісії та наказом про звільнення, позивач звернувся до суду з даним позовом.
V. Релевантні джерела права й акти їхнього застосування
22. Відповідно до статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
23. За приписами частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
24. Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
25. Статтею 43 Конституції України закріплено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується, а держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності; громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.
26. За змістом статті 2 КЗпП України право громадянина України на працю є одним з основних трудових прав працівників.
27. Положеннями статті 5-1 КЗпП України передбачено гарантії забезпечення права громадян на працю, зокрема, щодо правового захисту від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.
28. Відповідно до статті 222 КЗпП України особливості розгляду трудових спорів суддів, прокурорсько-слідчих працівників, а також працівників навчальних, наукових та інших установ прокуратури, які мають класні чини, встановлюється законодавством.
29. Статтею 4 Закону України від 14 жовтня 2014 року №1697-VII "Про прокуратуру" (далі також - Закон № 1697-VII) установлено, що організація та діяльність прокуратури України, статус прокурорів визначаються Конституцією України, цим та іншими законами України, чинними міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
30. Законом №1697-VII забезпечуються гарантії незалежності прокурора, зокрема, щодо особливого порядку його призначення на посаду, звільнення з посади, притягнення до дисциплінарної відповідальності тощо.
31. Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури" від 19 вересня 2019 року №113-IX (надалі - Закон №113-IX (діє з 25 вересня 2019 року)) запроваджено реформування системи органів прокуратури, у зв`язку із чим до Закону №1697-VII були внесені зміни.
32. Статтею 14 Закону №1697-VII у зв`язку із внесенням до неї змін Законом №113-ІХ передбачено скорочення кількості прокурорів органів прокуратури.
33. Зокрема, змінами, унесеними законодавцем, установлено, що загальна чисельність прокурорів органів прокуратури становить не більше 10 000 осіб. Приведення у відповідність із вимогами статті 14 Закону України "Про прокуратуру" кількісного складу органів прокуратури здійснюється, крім іншого, шляхом проведення атестації на виконання вимог Закону №113-ІХ.
34. У тексті Закону № 1697-VII слова "Генеральна прокуратура України", "регіональні прокуратури", "місцеві прокуратури" замінено відповідно словами "Офіс Генерального прокурора", "обласні прокуратури", "окружні прокуратури".
35. Згідно з пунктами 6, 7 розділу II "Прикінцеві і перехідні положення" Закону № 113-ІХ з дня набрання чинності цим Законом усі прокурори Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур вважаються такими, що персонально попереджені у належному порядку про можливе майбутнє звільнення з посади на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру". Прокурори, які на день набрання чинності цим Законом займають посади прокурорів у Генеральній прокуратурі України, регіональних прокуратурах, місцевих прокуратурах, військових прокуратурах, можуть бути переведені на посаду прокурора в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах лише у разі успішного проходження ними атестації, яка проводиться у порядку, передбаченому цим розділом.
36. Пунктом 10 розділу II "Прикінцеві і перехідні положення" Закону №113-ІХ установлено, що прокурори Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур (у тому числі ті, які були відряджені до Національної академії прокуратури України для участі в її роботі на постійній основі) мають право в строк, визначений Порядком проходження прокурорами атестації, подати Генеральному прокурору заяву про переведення на посаду прокурора в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах. У заяві також повинно бути зазначено про намір пройти атестацію, надано згоду на обробку персональних даних, на застосування процедур та умов проведення атестації. Форма та порядок подачі заяви визначаються Порядком проходження прокурорами атестації.
37. Згідно з пунктом 11 розділу II "Прикінцеві і перехідні положення" Закону №113-IX атестація прокурорів проводиться кадровими комісіями Офісу Генерального прокурора, кадровими комісіями обласних прокуратур.
38. Пунктом 14 розділу II "Прикінцеві і перехідні положення" Закону №113-IX графік проходження прокурорами атестації встановлює відповідна кадрова комісія. Атестація проводиться прозоро та публічно, у присутності прокурора, який проходить атестацію. Перебіг усіх етапів атестації фіксується за допомогою технічних засобів відео- та звукозапису.
39. Відповідно до пункту 16 розділу II "Прикінцеві і перехідні положення" Закону № 113-IX за результатами складення прокурором іспиту відповідна кадрова комісія ухвалює рішення щодо допуску прокурора до проведення співбесіди. Якщо прокурор за результатами складення іспиту набрав меншу кількість балів, ніж прохідний бал, встановлений згідно з Порядком проходження прокурорами атестації, це є підставою для недопущення прокурора до етапу співбесіди і ухвалення кадровою комісією рішення про неуспішне проходження атестації таким прокурором.
40. Згідно з пунктом 17 розділу II "Прикінцеві і перехідні положення" Закону № 113-IX кадрові комісії за результатами атестації прокурора ухвалюють одне із таких рішень: рішення про успішне проходження прокурором атестації або рішення про неуспішне проходження прокурором атестації.
41. За пунктом 19 розділу II "Прикінцеві і перехідні положення" Закону № 113-IX прокурори, які на день набрання чинності цим Законом займають посади у Генеральній прокуратурі України, регіональних прокуратурах, місцевих прокуратурах, військових прокуратурах, звільняються Генеральним прокурором, керівником регіональної (обласної) прокуратури з посади прокурора на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру" за умови настання однієї із наступних підстав:
1) неподання прокурором Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури у встановлений строк заяви до Генерального прокурора про переведення до Офісу Генерального прокурора, обласної прокуратури, окружної прокуратури та про намір у зв`язку із цим пройти атестацію;
2) рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації прокурором Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури;
3) в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах відсутні вакантні посади, на які може бути здійснено переведення прокурора Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури, який успішно пройшов атестацію;
4) ненадання прокурором Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури, у разі успішного проходження ним атестації, згоди протягом трьох робочих днів на переведення на запропоновану йому посаду в Офісі Генерального прокурора, обласній прокуратурі, окружній прокуратурі.
Перебування прокурора на лікарняному через тимчасову непрацездатність, у відпустці чи у відрядженні до Національної академії прокуратури України для участі в її роботі на постійній основі не є перешкодою для його звільнення з посади прокурора відповідно до цього пункту.
Указані в цьому пункті прокурори можуть бути звільнені з посади прокурора також і на інших підставах, передбачених Законом України "Про прокуратуру".