ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 червня 2022 року
м. Київ
справа № 640/18748/19
адміністративне провадження № К/9901/31916/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Єресько Л.О.,
суддів: Загороднюка А.Г., Соколова В.М.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні у касаційній інстанції адміністративну справу № 640/18748/19
за позовом ОСОБА_1 до Державного агентства лісових ресурсів України, Житомирського обласного управління лісового та мисливського господарства про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,
за касаційною скаргою ОСОБА_1
на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 24 вересня 2020 року, ухвалену колегією суддів у складі: головуючого судді Беспалова О.О., суддів: Парінова А.Б., Ключковича В. Ю.,
УСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування
1. У жовтні 2019 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Державного агентства лісових ресурсів України (далі - відповідач 1, Держлісагентство), у якому просив:
1.1. визнати протиправним та скасувати наказ від 30.08.2019 № 497-к про його звільнення;
1.2. поновити на посаді начальника Житомирського обласного управління лісового та мисливського господарства;
1.3. стягнути з Житомирського обласного управління лісового та мисливського господарства на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 05.09.2019 по день ухвалення рішення судом.
2. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що у заяві про звільнення просив звільнити його за угодою сторін, тобто таке звільнення, на його думку, мало відбутися до сплину 14 днів (за його підрахунками до 26.08.2019 включно), тоді, як згідно оскаржуваного наказу власник провів звільнення лише 04.09.2019, тобто поза межами його бажання та за відсутності домовленості сторін.
2.1. На думку позивача, заступник Голови Держлісагентства діяв не у спосіб, визначений законом, оскільки не наділений повноваженнями щодо звільнення голови обласного управління лісового та мисливського господарства, а оскаржуваний наказ виданий заступником з перевищенням своїх службових повноважень, а тому є протиправним та підлягає скасуванню.
3. Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 06.04.2020 до участі в справі залучено в якості співвідповідача Житомирське обласне управління лісового та мисливського господарства (далі - відповідач 2).
Установлені судами фактичні обставини справи
4. Наказом Держлісагентства від 20.06.2014 № 365-к ОСОБА_1 призначений на посаду начальника Управління використання лісових ресурсів Держлісагентства.
5. Надалі позивача звільнено з посади у зв`язку з переведенням на іншу посаду у Житомирське обласне управління лісового та мисливського господарства (наказ від 23.06.2014 за № 369-к).
6. Наказом Держлісагентства від 26.06.2014 за № 370-к ОСОБА_1 призначено на посаду начальника Житомирського обласного управління лісового та мисливського господарства шляхом переведення з 24.06.2014.
7. Вказана посада, відповідно пункту 2 частини другої статті 6 Закону України «Про державну службу» (далі - Закон № 889-VIII), віднесена до посад державної служби категорії «Б».
8. Позивач подав заяву про звільнення за угодою сторін. Ця заява містить дату її підписання позивачем (12.08.2019), але в ній не зазначено дати звільнення. Вказана заява, згідно штампу (штрихкоду) отримана відповідачем 15.08.2019 вх.№ 2746/14-19.
9. Наказом Держлісагентства від 30.08.2019 за № 497-к (за підписом заступника Голови Бондаря В.Н. ) ОСОБА_1 звільнено з посади начальника Житомирського обласного управління лісового та мисливського господарства за угодою сторін з 04.09.2019 на підставі пункту 3 частини першої статті 83, статті 86 Закон № 889-VIII.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
10. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.04.2020, позовні вимоги задоволено, визнано протиправним та скасовано наказ Держлісагентства від 30.08.2019 № 497-к «Про звільнення ОСОБА_1 », поновлено позивача на посаді начальника Житомирського обласного управління лісового та мисливського господарства з 05.09.2019 та стягнуто з Житомирського обласного управління лісового та мисливського господарства на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу з 05.09.2019 по 30.04.2020 у розмірі 107327,55 грн.
11. Задовольняючи позовні вимоги у вказаній частині, суд першої інстанції виходив з того, що учасники спору не досягли згоди істотних умов угоди про припинення трудового договору на підставі пункту 1 частини першої статті 36 КЗпП України, пункту 3 частини першої статті 83 Закону № 889-VIII, а саме - згоди щодо дати звільнення.
11.1. Суд першої інстанції також дійшов висновку, що відповідачем не дотримано процедури звільнення позивача через відсутність належних доказів тимчасової відсутності першого заступника Держлісагентства і що саме заступник виконував обов`язки голови Держлісагентства з 2017 року, (після звільнення голови), по дату видання оскаржуваного наказу.
12. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 24.09.2020 апеляційну скаргу Держлісагентства та Житомирського обласного управління лісового та мисливського господарства задоволено, рішення суду першої інстанції скасовано, у задоволені позову ОСОБА_1 відмовлено.
13. Ухвалюючи таку постанову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що між позивачем та відповідачем досягнуто угоди щодо дострокового розірвання трудового договору саме з підстав передбачених пунктом 3 статті 83 Закону № 889-VIII, а не за власним бажанням позивача. Своєю чергою не зазначення позивачем у заяві, про звільнення конкретної дати, з якої він бажає припинити трудові відносини не являється підставою вважати, що між ним та роботодавцем не досягнуто згоди щодо звільнення позивача із займаної посади саме за угодою сторін.
13.1. Суд апеляційної інстанції також указав на безпідставність висновків суду першої інстанції щодо відсутності у заступника голови Держлісагентства повноважень на підписання наказу про звільнення позивача із займаної посади.
13.2. Поряд із цим, суд апеляційної дійшов висновку про допущення судом першої інстанції порушення норм процесуального права в частині невірного визначення виду провадження (спрощеного), в якому слід розглядати дану справу, оскільки останнім не враховано виключень, визначених у пункті 1 частини шостої статті 12 КАС України, а саме щодо справ позивачів, які у значенні Закону України «Про запобігання корупції» займають відповідальне та особливо відповідальне становище. Суд указав, що спір у цій справі стосується звільнення з публічної служби особи, яка обіймала посаду державної служби категорії «Б» (начальника Житомирського обласного управління лісового та мисливського господарства), а тому не може розглядатися за правилами спрощеного позовного провадження.
Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги та її рух в касаційній інстанції
14. У поданій касаційній скарзі на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 24.09.2020 ОСОБА_1 просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
15. Ця касаційна скарга подана на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України (неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм та порушення норм процесуального права у зв`язку із застосуванням судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні норми права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду).
15.1. На думку скаржника, суд апеляційної інстанції, приймаючи оскаржувану постанову, відступив від висновків Верховного Суду, у яких викладена правова позиція щодо застосування пункту 3 частини першої статті 83 Закону № 889-VIII у постановах від 23.10.2019 у справі № 816/1391/16, від 06.02.2019 у справі № 816/1389/16, а також статті 86 Закону № 889-VIII, у постановах від 26.11.2019 у справі № 815/6722/17, від 06.02.2020 у справі № 802/1343/17-а, від 19.02.2020 у справі № 815/4354/17.
16. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 17.09.2021 відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.
17. Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного адміністративного суду Єресько Л.О. від 28.06.2022 закінчено підготовчі дії у справі та призначено її до розгляду у попередньому судовому засіданні у відповідності до статті 343 КАС України.
Позиція інших учасників справи
18. У письмовому відзиві на касаційну скаргу Держлісагентство просить касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції без змін у зв`язку з необґрунтованістю та безпідставністю касаційної скарги через неподібність правовідносин у постановах Верховного Суду, на які посилається скаржник у касаційній скарзі при обґрунтуванні підстав касаційного оскарження за пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України.
19. У письмовому відзиві Житомирське обласне управління лісового та мисливського господарства просить закрити касаційне провадження, а у тому разі, якщо суд дійде висновку про розгляд касаційної скарги по суті, залишити її без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції без змін.
19.1. В обґрунтування своєї позиції відповідач 2 наголошує, що позивач, складаючи та подаючи заяву про звільнення за угодою сторін, мав дійсний намір припинити трудові відносини. При цьому, зазначення всіх дат та інших реквізитів залежало виключно від волі позивача. Своєю чергою відповідач при винесенні оскаржуваного наказу, покладався на добровільне волевиявлення позивача, однак останній, користуючись «недоліками» складеної ним же заяви, намагається оскаржити наказ та стягнути середній заробіток за час «вимушеного прогулу».
19.2. Поряд із цим відповідач 2 підкреслює, що на момент видання оскаржуваного наказу його підписант - заступник Голови Бондар В.Н. був єдиною особою, яка обіймала вищу керівну посаду в Держлісагентстві, шо підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 30.08.2019 (тобто саме на дату винесення оспорюваного наказу).
19.3. Так, розпорядженням Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 № 289-р у зв`язку із переходом на іншу роботу з посади Першого заступника Голови Держлісагентства звільнено ОСОБА_3 . Це розпорядження опубліковане в офіційному виданні всеукраїнської газети «Урядовий кур`єр» від 29.04.2017 № 81. Надалі розпорядженням Кабінету Міністрів України від 08.11.2017 № 784-р ОСОБА_3 звільнено з посади Голови Держлісагентств, яке опубліковане в офіційному виданні всеукраїнської газети «Урядовий кур`єр» від 10.11.2017 № 212. Обидва розпорядження опубліковані на сайті Верховної Ради України, отже, зазначені факти є загальновідомими. З того часу посади Голови та Першого заступника Голови Держлісагентства залишалися вакантними.
19.4. Схема заміщення Голови Держлісагентства, його першого заступника та заступника на час їх відсутності затверджена наказом Держлісагентства від 02.12.2016 № 449 «Про розподіл обов`язків між Головою Держлісагентства, його першим заступником та заступником», яким і керувався Бондар В.Н. на момент підписання оскаржуваного наказу.
19.5. Одночасно відповідач 2 звертав увагу, що повноваження заступника Голови Держлісагентства на підписання наказу про звільнення працівника вже були предметом дослідження Верховного Суду. Так, у постанові від 13.03.2019 у справі №556/1/18 Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що при видачі оспорюваного наказу заступник Голови Держлісагентства діяв у межах наданих повноважень та відповідно до закону. Висновки цієї постанови у вказаній частині управління уважає преюдиційними для цієї справи.
Позиція Верховного Суду
Оцінка висновків суду апеляційної інстанції та аргументів учасників справи
20. Відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
21. Спір у цьому провадженні виник у зв`язку зі звільненням позивача з посади державної служби категорії «Б» на підставі пункту 3 частини першої статті 83, статті 86 Закону № 889-VIII.
22. Надаючи оцінку оскаржуваним судовим рішенням у межах доводів касаційної інстанції за правилами статті 341 КАС України, Верховний Суд виходить із такого.
23. Звільнення державного службовця на підставі пункту 3 частини першої статті 83 Закону № 889-VIII за угодою сторін є підставою для припинення державної служби за такою угодою.
24. На відміну від процедури звільнення за власним бажанням умови застосування угоди сторін як підстави для припинення державної служби (вимоги до процедури звільнення) не викладені у пункті 3 частини першої статті 83 та статті 86 Закону № 889-VIII.
25. Принципова відмінність припинення державної служби у зв`язку із звільненням за угодою сторін від процедури звільнення за власним бажанням полягає у тому, що застосування саме цієї підстави передбачає взаємне волевиявлення обох сторін - державного службовця та суб`єкта призначення, тоді як для звільнення за власним бажанням достатньо одностороннього волевиявлення лише працівника. Тобто, звільнення за угодою сторін передбачає, що між державним службовцем та суб`єктом призначення досягнуто спільної згоди щодо припинення державної служби у визначений строк.
26. Для цілей застосування пункту 1 частини першої статті 36 КЗпП України Верховний Суд України у постанові від 26.10.2016 у справі № 404/3049/15-ц (провадження № 6-1269цс16) сформулював підхід до розгляду трудових спорів щодо застосування цієї норми та вказав, що суди при вирішенні таких спорів повинні з`ясувати: чи дійсно існувала домовленість сторін про припинення трудового договору за взаємною згодою; чи було волевиявлення працівника на припинення трудового договору в момент видання наказу про звільнення; чи не заявляв працівник про анулювання попередньої домовленості сторін щодо припинення договору за угодою сторін; чи була згода власника або уповноваженого ним органу на анулювання угоди сторін про припинення трудового договору.
27. Цей підхід є застосовним і до розгляду спорів про припинення державної служби у зв`язку із звільненням за угодою сторін для цілей застосування пункту 3 частини першої статті 83 та статті 86 Закону № 889-VIII.
28. Пропозиція (ініціатива) про припинення державної служби за угодою сторін може виходити як від державного службовця, так і суб`єкта призначення.
29. Форма домовленостi (угоди сторiн) про звiльнення за цiєю пiдставою не визначена, а це означає, що пропозицiя (iнiцiатива) i сама угода сторiн на підставі пункту 3 частини першої статті 83 Закону № 889-VIII може бути як у письмовiй, так і в уснiй формi.
30. Якщо державний службовець подає письмову заяву про звільнення за цією підставою, то в ній має бути зазначено прохання звільнити його за угодою сторін i бажану дату звільнення, яка може співпадати з датою подачі заяви. Своєю чергою, суб`єкт призначення, розглядаючи цю заяву вирішує чи погоджуватися на таку пропозицію чи ні. Саме у цьому і полягає процедура досягнення згоди між сторонами, коли державний службовець і суб`єкт призначення спільно вирішують коли і як звільнитися державному службовцю.
31. Це обумовлено, зокрема, тим, що державні службовці перед звільненням повинні передати документи, справи, матеріальні цінності тощо, що потребує певного часу, а суб`єкт призначення, виходячи з інтересів очолюваної ним установи, має забезпечити безперервність виконання, покладених на цю установу функцій.
32. Законність звільнення та припинення державної служби за угодою сторін фактично поставлено у залежність від наявності взаємної згоди між державним службовцем і суб`єктом призначення на таке звільнення. Звільнення саме за угодою сторін здійснюється лише у разі досягнення між державним службовцем і суб`єктом призначення згоди щодо дострокового припинення трудового договору саме із цієї підстави та погодження сторонами усіх умов звільнення, в тому числі і дати звільнення.
33. На відміну від процедури звільнення за власним бажанням звільнення державного службовця за угодою сторін, можливе у будь-який час, у разі коли між ним та суб`єктом призначення досягнуто домовленості про припинення державної служби, з узгодженням ними дати звільнення. Цей строк може бути як більшим так і як меншим від двотижневого строку.