ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 червня 2022 року
м. Київ
справа №520/12392/2020
адміністративне провадження № К/9901/32693/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Єресько Л.О.,
суддів: Загороднюка А.Г., Соколова В.М.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні у касаційній інстанції справу № 520/12392/2020
за позовом ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора, Третьої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур Офісу Генерального прокурора, Харківської обласної прокуратури про визнання протиправними та скасування рішення і наказу, поновлення на посаді, зобов`язання вчинити певні дії, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу
за касаційною скаргою ОСОБА_1
на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 14 червня 2021 року, ухвалену колегією суддів у складі: головуючого судді Бартош Н.С., суддів Подобайло З.Г., Григорова А.М.,
УСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог та їхнє обґрунтування
1. ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Офісу Генерального прокурора (далі - відповідач 1), Харківської обласної прокуратури (далі - відповідач 2), Третьої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур Офісу Генерального прокурора (далі - відповідач 3, третя кадрова комісія), де, з урахуванням заяви про зміну позовних вимог, просив:
1.1. визнати протиправним і скасувати рішення Третьої кадрової комісії № 35 від 12.06.2020 про неуспішне проходження позивачем атестації за результатами складання іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосування закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора;
1.2. визнати протиправним і скасувати наказ прокуратури Харківської області № 1874к від 17.08.2020 про звільнення позивача з посади прокурора відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням злочинів, вчинених працівниками правоохоронних органів та у сфері правосуддя, яке здійснюється слідчими територіального управління Державного бюро розслідувань управління процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві, що поширює свою діяльність на Харківську область, та слідчих регіональної прокуратури Харківської області та з органів прокуратури Харківської області на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру" з 19.08.2020;
1.3. визнати недійсним запис № 11 про звільнення з посади прокурора відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням злочинів, вчинених працівниками правоохоронних органів та у сфері правосуддя, яке здійснюється слідчими територіального управління Державного бюро розслідувань управління процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві, що поширює свою діяльність на Харківську область, та слідчих регіональної прокуратури Харківської області та з органів прокуратури Харківської області на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру" з 19.08.2020, зроблений прокуратурою Харківської області у трудовій книжці позивача та зобов`язати Харківську обласну прокуратуру внести до цієї трудової книжки відповідні виправлення;
1.4. поновити позивача в Харківській обласній прокуратурі на посаді прокурора відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням злочинів, вчинених працівниками правоохоронних органів та у сфері правосуддя, яке здійснюється слідчими територіального управління Державного бюро розслідувань управління процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві, що поширює свою діяльність на Харківську область, та слідчих регіональної прокуратури Харківської області та в органах прокуратури Харківської області, або на рівнозначній посаді;
1.5. стягнути з Харківської обласної прокуратури на користь позивача розмір середнього заробітку на час вимушеного прогулу з 19.08.2020 до 09.12.2020, однак у будь-якому випадку по день постановлення рішення у справі, у розмірі 81729,29 грн (79*1034,548077=81729,29).
2. В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що оскаржувані рішення кадрової комісії про неуспішне проходження позивачем атестації та наказ про звільнення є протиправними та такими, що винесені з порушенням норм чинного законодавства України, а тому підлягають скасуванню. Вказував, що оскільки рішення про звільнення є незаконним, позивач підлягає поновленню на посаді із стягненням середнього заробітку на час вимушеного прогулу.
Установлені судами попередніх інстанцій обставини справи
3. Позивач з 23.11.2010 проходив службу у прокуратурі Харківської області.
3.1. На підставі наказу прокурора Харківської області від 14.06.2019 № 1069к позивача переведено на посаду прокурора відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням злочинів, вчинених працівниками правоохоронних органів та у сфері правосуддя, яке здійснюється слідчими територіального управління Державного бюро розслідувань управління процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві, що поширює свою діяльність на Харківську область, та слідчих регіональної прокуратури Харківської області.
3.2. У встановлений строк і за визначеною формою позивачем подано заяву про переведення на посаду прокурора в обласній прокуратурі та про намір пройти атестацію.
3.3. З матеріалів проведення тестування установлено, що позивач за результатами складання іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора набрав 59 балів, що є менше прохідного балу для успішного складання іспиту.
3.4. Третьою кадровою комісією з атестації прокурорів регіональних прокуратур щодо позивача прийнято рішення № 35 від 12.06.2020 "Про неуспішне проходження прокурором атестації за результатами складання іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора".
3.5. Далі позивачем 15.06.2020 подано секретарю кадрової комісії Офісу Генерального прокурора заяву щодо надання можливості перездати іспит у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки у зв`язку із тим, що під час проведення тестування 03.03.2020 мали місце технічні збої програмно-апаратного комплексу.
На підставі рішення кадрової комісії № 35 від 12.06.2020 прокурором Харківської області винесено наказ № 1874к від 17.08.2020 про звільнення позивача з займаної посади на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 № 1697-VII (далі - Закон № 1697-VII) з 19.08.2020.
3.6. За результатами розгляду заяви від 15.06.2020 на засіданні Третьої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур що під час проходження тестування прокурор не повідомляв представників кадрової комісії та робочої групи про технічні проблеми, які описує у заяві. Акт не складався та лише після неуспішного проходження написав заяву. У зв`язку з чим позивачу було відмовлено у повторному проходження етапу тестування, що відображено у протоколі № 55-з від 22.06.2020.
3.7. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
5. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 19.12.2020 адміністративний позов задоволено частково.
5.1. Скасовано рішення Третьої кадрової комісії № 35 від 12.06.2020 "Про неуспішне проходження прокурором атестації за результатами складання іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора", прийнятого відносно ОСОБА_1 ; скасовано наказ прокуратури Харківської області №1874к від 17.08.2020 про звільнення ОСОБА_1 з посади прокурора відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням злочинів, вчинених працівниками правоохоронних органів та у сфері правосуддя, яке здійснюється слідчими територіального управління Державного бюро розслідувань управління процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві, що поширює свою діяльність на Харківську область, та слідчих регіональної прокуратури Харківської області та з органів прокуратури Харківської області на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону № 1697-VII з 19.08.2020; поновлено ОСОБА_1 на цій посаді з 19.08.2020 або на рівнозначній посаді в Харківській обласній прокуратурі; стягнуто з Харківської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 19.08.2020 по 09.12.2020 у розмірі 81729, 29 грн. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
5.2. Вирішуючи спір у цій справі суд першої інстанції дійшов висновку що оскаржуваний наказ не відповідає критерію законності та обґрунтованості внаслідок відсутності підстав для звільнення позивача із займаної посади та органів прокуратури через ненастання події, з якою пов`язано можливість застосування положень пункту 9 частини першої статті 51 Закону 1697-VII, а саме, відсутність ознак ліквідації та реорганізації органу прокуратури, в якому позивач обіймав посаду.
5.3. Також, внаслідок неможливості беззаперечно стверджувати про проведення тестування 12.06.2020 без збоїв програми, суд зауважив, що під час проведення тестування позивача на загальні здібності та навички з використанням комп`ютерної техніки, мали місце технічні збої, що не спростовано відповідачем. А відтак, такий іспит позивача не відбувся з причин, які не залежали ані від членів комісії, ані від позивача, який приймав у ньому участь.
5.3. Отже, відмовляючи позивачу у задоволенні його звернень та приймаючи рішення про неуспішне проходження атестації, Третя кадрова комісія діяла не на підставі, не у межах повноважень та не у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; не обґрунтовано, тобто без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); без дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення. Оскільки суд дійшов висновку, що звільнення позивача було незаконне, то відповідно останній підлягав поновленню на попередній посаді із стягненням середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
5.4. Водночас суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог в частині визнання недійсним запис № 11 про звільнення з займаної посади на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону № 1697-VII з 19.08.2020, зроблений прокуратурою Харківської області у трудовій книжці позивача та зобов`язання Харківську обласну прокуратуру нести до цієї трудової книжки відповідні виправлення.
5.5. Суд першої інстанції наголосив, що у уповноваженого органу, відповідача 2, ще не настав факт виконання ним обов`язку щодо вчинення вказаних дій. За таких обставин, за відсутності спірних правовідносин щодо невиконання уповноваженим органом обов`язку по внесенню відомостей до трудової книжки позивача, відповідно вказана вимога є передчасною та такою, що не підлягають задоволенню.
5.6 Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 14.06.2021 апеляційні скарги Офісу Генерального прокурора, Харківської обласної прокуратури задоволено, рішення Харківського окружного адміністративного суду від 09.12.2020 у справі 520/12392/20 скасовано та прийнято у цій справі нове рішення, яким відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .
5.7. Скасовуючи рішення першої інстанції, суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позивач був обізнаний щодо умов та процедури проведення атестації, визначеними у Порядку проходження прокурорами атестації № 221 від 03.10.2019, у тому числі з можливими наслідками не проходження відповідного її етапу, а також добровільно надав персональну згоду на те, що у разі прийняття кадровою комісією рішення про неуспішне проходження атестації, його буде звільнено на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону № 1697-VII. Окрім того під час проведення першого етапу атестації позивач не набрав мінімально допустиму кількість балів для успішного складання іспиту.
5.8. Зокрема, суд апеляційної інстанції зауважив, що за результатом іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної програми з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора, позивач набрав 59 балів, що становить менше необхідного мінімально допустимого балу та є підставою для прийняття Третьою кадровою комісією 12.06.2020 рішення № 35 про неуспішне проходження прокурором атестації.
5.9. За висновком суду апеляційної інстанції, Закон № 113-IX пов`язує звільнення з посади прокурора на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону № 1697-VII не з рішеннями про ліквідацію чи реорганізації органу прокуратури або про скорочення кількості прокурорів органу прокуратури, а насамперед з процедурою проходження прокурорами атестації як складовою частиною процесу реформування органів прокуратури, введеного в дію Законом № 113-IX з дня набрання ним чинності. При цьому, положення Закону № 113-ІХ як і Порядку № 221 є чинними та неконституційними у встановленому законом порядку не визнавалися.
5.10. Судом також зазначено, що матеріали справи не містять жодних доказів на підтвердження факту звернення позивача із заявами щодо некоректної роботи програмного забезпечення як під час проходження тестування, так і після його завершення та до визначення результату іспиту. В той же час за доводами суду апеляційної інстанції матеріали справи містять докази підтвердження факту належної роботи програмного забезпечення.
Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги
6. До Верховного Суду (далі - Суд) 01.09.2021 надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 , де позивач просить скасувати постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 14.06.2021 у справі № 520/12392/20 та залишити в силі рішення Харківського окружного адміністративного суду від 09.12.2020.
6.1. Ця касаційна скарга подана на підставі пунктів 1, 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
6.2. Обґрунтовуючи підстави касаційного оскарження за пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України скаржник указує, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо її застосування у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 24.05.2019 у справі №815/1554/17 щодо звільнення на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону № 1697-VII без відповідної конкретизації підстави для звільнення - ліквідації чи реорганізації органу прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду, або скорочення кількості прокурорів органу прокуратури та як наслідок відсутності правової визначеності в оскаржуваному наказі підстав звільнення позивача.
6.3. Зокрема, скаржник зазначає, що підстав для його звільнення за пунктом 9 частини першої статті 51 Закону № 1697-VII не було, оскільки жодної з обставин, зазначених у вказаному пункті, не існувало на час його звільнення. Зазначає, що ліквідації або реорганізації прокуратури Харківської області не відбулося.
6.4. Обґрунтовуючи підстави касаційного оскарження за пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України, скаржник указує, що предметом спору у цій справі є обґрунтованість рішення кадрової комісії, винесеного за результатами атестації прокурора, а також законність наказу про звільнення позивача з посади та з органів прокуратури на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону № 1697-VII на виконання вимог підпункту 2 пункту 19 розділу ІІ "Прикінцеві і перехідні положення" Закону № 113-ІХ. Зазначає про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування зазначених норм права у подібних правовідносинах.
6.5. Аргументуючи підстави для скасування рішення Третьої кадрової комісії, скаржник зазначає, що відповідачами не доведено та не надано належних доказів на підтвердження правомірності формування Третьої кадрової комісії, у тому числі щодо підтвердження відповідності членів третьої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур вимогам Порядку роботи кадрових комісій; щодо підстав залучення конкретних осіб, делегованих міжнародними і неурядовими організаціями, проектами міжнародної технічної допомоги, дипломатичними місіями; щодо вимог та критерій, за якими визначено персональний склад робочої групи, створеної для забезпечення роботи кадрових комісії.
6.6. На думку скаржника у матеріалах справи взагалі відсутні будь-які докази, що підтверджують забезпечення відповідачами анонімності проходження тестування; належний рівень протидії несанкціонованому втручанню; автоматичне та правильне обрахування результатів проходження тестування тощо. З огляду на це, Другим апеляційним адміністративним судом помилково, із неправильним застосуванням норм матеріального права, визначених у пунктах 9, 13 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-ІХ та Порядку №221, встановлено факт забезпечення відповідачами умов проходження тестування з використанням комп`ютерної техніки.
7. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 20.09.2021 відкрито касаційне провадження за вищевказаною касаційною скаргою.
8. Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного адміністративного суду Єресько Л.О. від 28.06.2022 закінчено підготовчі дії у справі та призначено її до розгляду у попередньому судовому засіданні.
Позиція інших учасників справи
9. Від Офісу Генерального прокурора 05.10.2021 надійшов відзив на касаційну скаргу, де відповідач 1 просить відмовити у її задоволенні, а постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін.
9.1 Зокрема, відповідач 1 зазначає, що позивач за наслідками складання іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора набрав 59 бали, що є менше прохідного для успішного складання іспиту, і його не допущено до проходження наступного етапу атестації. Ці результати відображені у відповідній відомості, в якій ОСОБА_1 поставив свій підпис, чим підтвердив їх достовірність. У примітках до цієї відомості будь-які зауваження з боку позивача щодо процедури та порядку складання іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора відсутні.
9.2 Відповідач 1 наголошує, що пунктом 19 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-ІХ прямо визначено, що звільнення прокурорів за пунктом 9 частини 1 статті 51 Закону № 1697-VII здійснюється за умови настання однієї з підстав, передбаченої підпунктами 1-4 пункту 19 розділу II Закону № 113-ІХ. При цьому, такої умови, як прийняття Генеральним прокурором рішення про ліквідацію чи реорганізацію органу прокуратури вказаним пунктом не передбачено.
9.3 Отже на думку відповідача 1 Третьою кадровою комісією на підставі підпунктів 13, 16, 17 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-ІХ, пункту 6 розділу І, підпунктів 4, 5 розділу II Порядку № 221 прийнято законне і мотивоване рішення від № 35 від 12.06.2020 про неуспішне проходження ОСОБА_1 атестації.
Позиція Верховного Суду
Джерела права та акти їхнього застосування, оцінка висновків судів, рішення яких переглядаються, та аргументів учасників справи
10. Приписами частини першої статті 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
11. Водночас згідно з частиною другою статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
12. Частиною третьою статті 341 КАС України визначено, що суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, зокрема, у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
13. Вирішуючи питання про обґрунтованість касаційної скарги, Верховний Суд виходить із такого.
14. Ключове питання у межах спірних правовідносин, які склалися у цій справі, полягає у (не)правомірності звільнення позивача на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону №1697-VII (ліквідація чи реорганізація органу прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду, або в разі скорочення кількості прокурорів органу прокуратури) у зв`язку з неуспішним проходженням прокурором атестації за результатами складення іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора (перший етап).
15. Щодо підстави касаційного оскарження судових рішень у цій справі за пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України в частині необхідності висловлення Верховним Судом правової позиції щодо застосування положень пункту 9 частини першої статті 51 Закону № 1697-VII у зіставленні з пунктом 2 пункту 19 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 113-IХ, то необхідно зазначити, що після відкриття касаційного провадження у цій справі Верховний Суд за подібних обставин справи, суті спору і правового регулювання у постановах від 21.09.2021 у справах № 160/6204/20 та № 200/5038/20-а, а також у постановах від 29.09.2021 у справі № 440/2682/20, від 17.11.2021 у справі № 540/1456/20 сформулював правовий висновок щодо застосування вказаних норм матеріального права.
15.1. Так у постанові від 21.09.2021 у справі № 160/6204/20 Суд зазначив, що Законом України від 02.06.2016 № 1401-VIII "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)" Конституцію України доповнено статтею 131-1, відповідно до якої в Україні діє прокуратура, яка здійснює: 1) підтримання публічного обвинувачення в суді; 2) організацію і процесуальне керівництво досудовим розслідуванням, вирішення відповідно до закону інших питань під час кримінального провадження, нагляд за негласними та іншими слідчими і розшуковими діями органів правопорядку; 3) представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом. Організація та порядок діяльності прокуратури визначаються законом.
15.2. Стаття 131-1 Конституції України вказує зокрема на те, що за новим українським конституційним правопорядком прокуратуру як інститут, що виконує функцію кримінального переслідування, структурно вмонтовано в загальну систему правосуддя.
15.3. Отже, Конституція України віднесла прокурорів у розділ правосуддя, змінила характер їх діяльності з загального нагляду на основну функцію кримінального обвинувачення та запровадила нові принципи в проведенні оцінювання як суддів, так і прокурорів.
15.4. У Рішенні Конституційного Суду України від 18.06.2020 №5-р(ІІ)/2020 зазначено, що не лише структурне положення статті 131-1 Конституції України визначає нове місце прокуратури в системі державної влади України. Те, що прокуратура належить до української системи правосуддя, опосередковано випливає також із того припису Конституції України, відповідно до якого саме в системі правосуддя згідно із законом утворюються та діють органи та установи, що провадять стосовно суддів і прокурорів рівнозначно - їх добір, професійну підготовку, оцінювання та розгляд справ щодо їх дисциплінарної відповідальності (частина десята статті 131). Річ у тім, що прокурор, діючи від імені суспільства загалом, як і суддя, діючи від імені держави, при виконанні своїх професійних обов`язків на посаді має чинити справедливо й безсторонньо. Прокуророві, подібно судді, не належить виконувати професійні обов`язки за наявності приватного інтересу. На прокурора, як і на суддю, поширюються певні обмеження, обумовлені потребою забезпечити його безсторонність і доброчесність. Із професійних обов`язків прокурора випливає потреба в доборі на цю посаду таких осіб, що відповідають особливим кваліфікаційним вимогам. Вимоги до осіб, які мають намір обійняти посаду прокурора, мають бути подібними до тих, що їх висунуто до кандидатів на посаду професійного судді. Подібність професії прокурора за правилами, що застосовуються до професії судді, має поширюватись і на запровадження механізмів та процедур у питаннях професійної підготовки, оцінювання, призначення, кар`єрного зростання, дисциплінарної відповідальності, звільнення прокурорів тощо. У цьому аспекті Венеційська Комісія зазначала: "Є цілком очевидним, що система, за якої прокурори нарівні з суддями чинять відповідно до найвищих стандартів доброчесності й безсторонності, надає більшого захисту людським правам, ніж система, що покладається лише на суддів" (Доповідь про європейські стандарти щодо незалежності судової системи: частина ІІ - служба обвинувачення, CDL-AD(2010)040, § 19).
15.5. Законом № 1697-VII забезпечуються гарантії незалежності прокурора, зокрема, щодо особливого порядку його призначення на посаду, звільнення з посади, притягнення до дисциплінарної відповідальності тощо.
15.6 19 вересня 2019 року прийнято Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури" (далі - Закон № 113-ІХ), яким внесено зміни до кодексів та законів України не скільки щодо форми чи змісту діяльності прокуратури, а скільки щодо реформи органів прокуратури в частині кадрових питань. Встановлена Законом переатестація не має систематичного характеру, відбувається одноразово за окремим законом, є винятковою. У Пояснювальній записці до цього законопроекту було зазначено, що він спрямований на запровадження першочергових і, багато в чому, тимчасових заходів, пов`язаних передусім із кадровим перезавантаженням органів прокуратури шляхом атестації чинних прокурорів, а також надання можливості всім доброчесним кандидатам, які мають належні теоретичні знання та практичні навички, на конкурсних засадах зайняти посаду прокурора у будь-якому органі прокуратури.
15.7. Отже, проведення атестації прокурорів було визначено на законодавчому рівні як умова реформування органів прокуратури, що стосувалась зокрема усіх без винятку прокурорів, які мали бажання продовжувати працювати у органах прокуратури.
15.8. Пунктом 19 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 113-ІХ визначено, що прокурори, які на день набрання чинності цим Законом займають посади у Генеральній прокуратурі України, регіональних прокуратурах, місцевих прокуратурах, військових прокуратурах, звільняються Генеральним прокурором, керівником регіональної (обласної) прокуратури з посади прокурора на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру" за умови настання однієї із наступних підстав: 1) неподання прокурором Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури у встановлений строк заяви до Генерального прокурора про переведення до Офісу Генерального прокурора, обласної прокуратури, окружної прокуратури та про намір у зв`язку із цим пройти атестацію; 2) рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації прокурором Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури; 3) в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах відсутні вакантні посади, на які може бути здійснено переведення прокурора Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури, який успішно пройшов атестацію; 4) ненадання прокурором Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури, у разі успішного проходження ним атестації, згоди протягом трьох робочих днів на переведення на запропоновану йому посаду в Офісі Генерального прокурора, обласній прокуратурі, окружній прокуратурі.
15.9. Посилання у пункті 19 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 113-IX на нормативний припис - пункт 9 частини першої статті 51 Закону № 1697-VII, як на підставу для звільнення прокурора, містить інший зміст положень цієї статті, які визначають загальні підстави для звільнення прокурорів, визначені Законом № 1697-VII.