ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 червня 2022 року
м. Київ
справа №640/1175/20
адміністративне провадження № К/9901/48511/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Уханенка С.А.,
суддів - Мацедонської В.Е., Радишевської О.Р.,
розглянув у письмовому провадженні як суд касаційної інстанції справу
за позовом ОСОБА_1 до Шостої кадрової комісії, Генеральної прокуратури України, Офісу Генерального прокурора про визнання протиправними та скасування рішення комісії, наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, провадження у якій відкрито
за касаційною скаргою Офісу Генерального прокурора на додаткове рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 вересня 2021 року (суддя Аверкова В.В.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 01 грудня 2021 року (суддя-доповідач Глущенко Я.Б., судді Пилипенко О.Є., Черпіцька Л.Т.),
У С Т А Н О В И В:
1. У січні 2020 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до Шостої кадрової комісії, Генеральної прокуратури України та Офісу Генерального прокурора, в якому просив:
1) визнати протиправним та скасувати рішення від 17.12.2019 №26 Шостої кадрової комісії, утвореної згідно з наказом Генерального прокурора від 15.11.2019 №287 «Про створення шостої кадрової комісії», про неуспішне проходження атестації заступником начальника відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням і підтримання державного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів Службою безпеки України Департаменту нагляду за додержанням законів Службою безпеки України та Державною прикордонною службою України Генеральної прокуратури України ОСОБА_1 ;
2) визнати протиправним та скасувати наказ Генерального прокурора від 21.12.2019 №2141ц про звільнення його з указаної посади;
3) поновити його на займаній посаді, а в разі створення Офісу Генерального прокурора - на аналогічній посаді в Офісі Генерального прокурора та органах прокуратури;
4) стягнути з Генеральної прокуратури України (Офісу Генерального прокурора) середній заробіток за час вимушеного прогулу: з моменту звільнення з 24 грудня 2019 року до дня поновлення на посаді.
2. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 серпня 2021 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 01 грудня 2021 року, позов задоволено повністю.
3. Додатковим рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 вересня 2021 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 01 грудня 2021 року, задоволено заяву ОСОБА_1 про стягнення на його користь за рахунок бюджетних асигнувань Офісу Генерального прокурора витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 69000,00 грн.
4. У касаційній скарзі Офіс Генерального прокурора, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні заяви позивача про стягнення витрат на правничу допомогу.
5. За доводами відповідача, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, суди попередніх інстанцій неправильно застосували положення частини п`ятої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), що не відповідає висновкам Верховного Суду щодо застосування зазначеної норми права, викладеним в інших справах, зокрема, у справах №320/3271/19 і 2040/6747/18.
6. Позивачем не подано відзиву на касаційну скаргу.
7. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права колегія суддів виходить з такого.
8. Згідно з пунктом 1 частини третьої статті 132 КАС України витрати на професійну правничу допомогу належать до витрат, пов`язаних з розглядом справи.
9. Відповідно до статті 16 КАС України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво в суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
10. У частинах першій і другій статті 134 КАС України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
11. Згідно з частиною третьою статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
12. Відповідно до частини четвертої цієї статті для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
13. Розмір витрат на оплату послуг адвоката, виходячи із положень частини п`ятої статті 134 КАС України, має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
14. Відповідно до частини шостої статті 134 КАС України у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
15. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина сьома статті 134 КАС України).