ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 червня 2022 року
м. Київ
справа №640/1175/20
адміністративне провадження № К/9901/48515/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Уханенка С.А.,
суддів - Мацедонської В.Е., Радишевської О.Р.,
розглянув у письмовому провадженні як суд касаційної інстанції справу
за позовом ОСОБА_1 до Шостої кадрової комісії, Генеральної прокуратури України, Офісу Генерального прокурора про визнання протиправними та скасування рішення комісії, наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, провадження у якій відкрито
за касаційною скаргою Офісу Генерального прокурора на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 серпня 2021 року (суддя Аверкова В.В.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 01 грудня 2021 року (суддя-доповідач Глущенко Я.Б., судді Пилипенко О.Є., Черпіцька Л.Т.),
У С Т А Н О В И В:
I. Суть спору
1. У січні 2020 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до Шостої кадрової комісії, Генеральної прокуратури України та Офісу Генерального прокурора, в якому просив:
1) визнати протиправним та скасувати рішення від 17.12.2019 №26 Шостої кадрової комісії, утвореної згідно з наказом Генерального прокурора від 15.11.2019 №287 «Про створення шостої кадрової комісії», про неуспішне проходження атестації заступником начальника відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням і підтримання державного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів Службою безпеки України Департаменту нагляду за додержанням законів Службою безпеки України та Державною прикордонною службою України Генеральної прокуратури України ОСОБА_1 ;
2) визнати протиправним та скасувати наказ Генерального прокурора від 21.12.2019 №2141ц про звільнення його з указаної посади;
3) поновити його на займаній посаді, а в разі створення Офісу Генерального прокурора - на аналогічній посаді в Офісі Генерального прокурора та органах прокуратури;
4) стягнути з Генеральної прокуратури України (Офісу Генерального прокурора) середній заробіток за час вимушеного прогулу: з моменту звільнення з 24 грудня 2019 року до дня поновлення на посаді.
2. Позов обґрунтував тим, що оскаржувані рішення відповідачів про звільнення його із займаної посади у Генеральній прокуратурі України є незаконними, невмотивованими та ухваленими з порушенням принципів верховенства права і правової визначеності.
ІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їхнього ухвалення
3. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 серпня 2021 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 01 грудня 2021 року, позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення від 17.12.2019 №26 Шостої кадрової комісії, утвореної згідно з наказом Генерального прокурора від 15.11.2019 №287 «Про створення шостої кадрової комісії», про неуспішне проходження атестації заступником начальника відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням і підтримання державного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів Службою безпеки України Департаменту нагляду за додержанням законів Службою безпеки України та Державною прикордонною службою України Генеральної прокуратури України ОСОБА_1 . Визнано протиправним та скасовано наказ Генерального прокурора від 21.12.2019 №2141ц про звільнення ОСОБА_1 з посади заступника начальника відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням і підтримання державного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів Службою безпеки України Департаменту нагляду за додержанням законів Службою безпеки України та Державною прикордонною службою України Генеральної прокуратури України. Поновлено ОСОБА_1 в Офісі Генерального прокурора на посаді, рівнозначній посаді заступника начальника відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням і підтримання державного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів Службою безпеки України Департаменту нагляду за додержанням законів Службою безпеки України та Державною прикордонною службою України Генеральної прокуратури України, з 24 грудня 2019 року. Стягнуто з Офісу Генерального прокурора на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 706208,16 грн.
4. Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку про незаконність звільнення ОСОБА_1 із займаної посади та наявність підстав для поновлення його на рівнозначній посаді в Офісі Генерального прокурора, враховуючи відсутність нового органу та фактичну зміну назви Генеральної прокуратури України на Офіс Генерального прокурора.
III. Провадження в суді касаційної інстанції
5. У касаційній скарзі Офіс Генерального прокурора, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, просить скасувати постановлені ними судові рішення та прийняти нове - про відмову в задоволенні позову.
6. За доводами відповідача, які стали підставою для відкриття касаційного провадження у цій справі, суди попередніх інстанцій неправильно застосували положення статті 235 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) у частині поновлення позивача на рівнозначній посаді в органі прокуратури, що, на думку відповідача, суперечить висновку щодо застосування цієї норми права у подібних правовідносинах, викладеного, зокрема, у постановах Верховного Суду у справах №826/12916/15, 826/5593/16 та 811/952/15.
7. Позивачем не подано відзиву на касаційну скаргу.
8. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів виходить з такого.
IV. Установлені судами фактичні обставини справи
9. З 2007 року ОСОБА_1 проходив службу в органах прокуратури України, з 28 жовтня 2019 року - на посаді заступника начальника відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням і підтримання державного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів Службою безпеки України Департаменту нагляду за додержанням законів Службою безпеки України та Державною прикордонною службою України Генеральної прокуратури України.
10. На виконання пункту 10 розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону України від 19.09.2019 №113-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» і пункту 9 розділу I Порядку проходження прокурорами атестації, затвердженого наказом Генерального прокурора від 03.10.2019 №221, позивач 08 жовтня 2019 року подав Генеральному прокурору заяву про переведення до Офісу Генерального прокурора та про намір у зв`язку із цим пройти атестацію.
11. Позивач успішно пройшов перші два етапи атестації, однак за результатами проходження її третього етапу- співбесіди з метою виявлення відповідності прокурора вимогам професійної компетентності, професійної етики та доброчесності, Шостою кадровою комісією прийнято рішення від 17.12.2019 №26 про неуспішне проходження ним атестації.
12. Наказом Генерального прокурора від 21.12.2019 №2141ц ОСОБА_1 звільнено із займаної посади з 24 грудня 2019 року на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру».
V. Позиція Верховного Суду
13. За приписами частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
14. Касаційне провадження у цій справі відкрито в межах доводів Офісу Генерального прокурора щодо неправильного застосування судами першої та апеляційної інстанцій статті 235 КЗпП України у спірних правовідносинах у частині визначення органу, в якому має бути поновлено прокурора, звільненого за відсутності законних підстав.
15. Отже, судові рішення підлягають касаційному перегляду виключно у зазначеній частині.
16. Частина шоста статті 43 Конституції України гарантує громадянам захист від незаконного звільнення.