ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 червня 2022 року
м. Київ
справа № 640/19678/20
адміністративне провадження № К/9901/46381/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Шевцової Н.В.,
суддів: Мацедонської В.Е., Радишевської О.Р.,
розглянувши у попередньому судовому засідання як суд касаційної інстанції адміністративну справу № 640/19678/20
за позовом ОСОБА_1
до Полтавської обласної прокуратури,
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Офісу Генерального прокурора,
про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії
за касаційною скаргою Полтавської обласної прокуратури
на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 березня 2021 року, ухвалене у складі судді Федорчука А.Б.,
та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 09 листопада 2021 року, прийняту в складі колегії суддів: головуючого судді Черпіцької Л.Т., суддів: Собківа Я.М., Файдюк В.В.,
УСТАНОВИВ:
І. Короткий зміст позовних вимог.
1. У серпні 2020 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Полтавської обласної прокуратури (далі - відповідач), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Офісу Генерального прокурора (далі - третя особа), в якому просив визнати протиправним та скасувати в частині рішення не виплачувати премію керівнику Полтавської місцевої прокуратури Полтавської області ОСОБА_1 за липень 2020 року наказ виконувача обов`язків прокурора Полтавської області ОСОБА_2 «Про преміювання» від 29 липня 2020 року №543к.
2. На обґрунтування позову позивач зазначив, що вважає наказ «Про преміювання» від 29 липня 2020 року №543к в оспорюваній частині незаконним, оскільки формулювання, викладені у рапорті, який слугував підставою для видання наказу у цій частині, стосуються виключно оцінки виконання посадових обов`язків, встановлених для відповідної адміністративної посади. Натомість у відповідача, на думку позивача, відсутні повноваження з питань оцінки належності виконання керівником Полтавської місцевої прокуратури Асташкіним Є.О. як прокурором, який обіймає адміністративну посаду, посадових обов`язків, встановлених для відповідної адміністративної посади.
2.1. Додатково позивач стверджував, що у відповідача відсутні повноваження, визначені Кримінальним процесуальним кодексом України чи іншими законами, зогкрема щодо моніторингу повноти та об`єктивності внесення відомостей до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄДРД) іншими особами, включно з працівниками інших державних органів (слідчими поліції) у кримінальному провадженні, особливо щодо керівника, який не включений до групи процесуальних керівників та не здійснює повноваження прокурора у кримінальному провадженні, без вивчення матеріалів вказаних кримінальних проваджень.
2.2. Крім того, на переконання позивача, підстави для зменшення розміру премії є некоректним та не відповідають дійсності; рапорт, з урахуванням якого прийнято наказ у спірній частині, не відповідає вимогам чинного законодавства.
3. У поданому до суду першої інстанції відзиві на позовну заяву відповідач проти задоволення позову заперечував, зокрема, наполягав на тому, що твердження позивача про відсутність повноважень Прокуратури Полтавської області щодо моніторингу повноти та об`єктивності внесення відомостей до ЄДРД працівниками інших правоохоронних органів, а також керівника Полтавської місцевої прокуратури не відповідає дійсності та спростовується положеннями статей 8, 10 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII (далі - Закон № 1697-VII). Відповідач наполягав, що виконувач обов`язків начальника відділу ведення ЄДРД та інформаційно-аналітичної роботи Прокуратури Полтавської області мав право не тільки проводити перевірку об`єктивності звітності у Полтавській місцевій прокуратурі, а й складати рапорт про зменшення розміру премії керівнику місцевої прокуратури за допущені в роботі недоліки. При цьому, відповідач наголошував, що преміювання працівників органів прокуратури є правом керівника, а не його обов`язком.
ІІ. Установлені судами попередніх інстанцій фактичні обставини справи.
4. Відповідно до наказу Генерального прокурора України від 16 серпня 2018 року №120к ОСОБА_1 призначено на посаду керівника Полтавської місцевої прокуратури.
5. Згідно з пунктом 5 наказу Прокуратури Полтавської області від 29 липня 2020 року №543к «Про преміювання», вирішено не виплачувати премію ОСОБА_1 керівнику Полтавської місцевої прокуратури Полтавської області (пропозиція ОСОБА_3 ).
6. З метою повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин у справі, судом першої інстанції витребувано від Офісу Генерального прокурора інформацію щодо дати та часу створення, дати та часу реєстрації, номеру та дати вихідної кореспонденції, спосіб внесення даних щодо дати вихідної кореспонденції, дати направлення, дати отримання, виконавців, реєстраторів та іншої інформації, надання якої технічно можливо, у Системі електронного діловодства в органах прокуратури наступних документів прокуратури Полтавської області:
а) лист прокурора Полтавської області Голинського Я.О. №27-92вих-а, який фактично виготовленого автоматично в Системі електронного діловодства в органах прокуратури, зареєстровано 29 липня 2020 року (про що свідчить відповідний штамп, у відповідному полі бланку явно 29 липня 2020 року виправлено на 28 липня 2020 року);
б) лист про посилення контролю за об`єктивністю внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань та результатів досудового розслідування, який датовано 28 липня 2020 року, має номер 27-93вих-20 (що внесено до СЕД після документу з попереднім порядковим номером, датованим 29 липня 2020 року);
в) рапорт в.о. начальника відділу ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань та інформаційно-аналітичної роботи досудових розслідувань та інформаційно-аналітичної роботи Прокуратури Полтавської області ОСОБА_4 від 28 або 29 липня 2020 року.
7. На виконання вимог ухвали суду першої інстанції Офісом Генерального прокурора надано інформацію про те, що за результатами пошуку в ІС «СЕД» знайдені такі документи:
7.1. вих.лист №27-92вих-20 від 29 липня 2020 року - створення проекту документа ( ОСОБА_5 ) 28 липня 2020 року 17:30; документ відправлено на узгодження ( ОСОБА_5 ) 28 липня 2020 року 17:33; узгодження проекту документа ( ОСОБА_3 ) 29 липня 2020 року 10:11; узгодження проекту документа ( ОСОБА_6 ) 29 липня 2020 року 10:26; реєстрація документа ( ОСОБА_7 ) 29 липня 2020 року 10:51; відправлення документа ( ОСОБА_7 ) 29 липня 2020 року 10:54;
7.2. вих. лист №27-93вих-20 від 28 липня 2020 року - створення проекту документа ( ОСОБА_5 ) 28 липня 2020 року 17:32; документ відправлено на узгодження ( ОСОБА_5 ) 28 липня 2020 року 17:33; узгодження проекту документа ( ОСОБА_3 ) 29 липня 2020 року 10:11; узгодження проекту документа ( ОСОБА_6 ) 29 липня 2020 року 10:26; реєстрація документа ( ОСОБА_7 ) 29 липня 2020 року 10:51; відправлення документа ( ОСОБА_7 ) 29 липня 2020 року 10:54.
8. Офісом Генерального прокурора додатково повідомлено суду, що згідно з довідником організаційної структури ІС «СЕД» користувача ОСОБА_4 не існує. Водночас в.о. начальника відділу ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань та інформаційно-аналітичної роботи Прокуратури Полтавської області ОСОБА_3 в період часу, зазначеного в запиті, будь-які проекти чи документи в ІС «СЕД» не створювалися та не підписувалися.
9. Відповідно до наявної в матеріалах справи копії рапорту в.о. начальника відділу ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань та інформаційно-аналітичної роботи Прокуратури Полтавської області ОСОБА_3 , адресованого прокурору Полтавської області ОСОБА_6 , цей рапорт датовано 28 липня 2020 року та зареєстровано у Полтавській місцевій прокуратурі 29 липня 2020 року за № 11279-20.
9.1. Зі змісту цього рапорту слідує, що його складено за результатами здійсненого моніторингу об`єктивності висвітлення в інформаційній системі ЄРДР відомостей щодо осіб, які вчинили кримінальні порушення та джерел отримання інформації про злочини впродовж червня-липня 2020 року, до 29 липня 2020 року включно.
10. Крім того, судом апеляційної інстанції встановлено, що 29 липня 2020 року в.о. прокурора Полтавської області був призначений ОСОБА_2
ІІІ. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
11. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 березня 2021 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 09 листопада 2021 року, позов задоволено.
11.1. Визнано протиправним та скасовано наказ виконувача обов`язків Прокурора Полтавської області ОСОБА_2 «Про преміювання» від 29 липня 2020 року №543к в частині рішення не виплачувати премію керівнику Полтавської місцевої прокуратури Полтавської області ОСОБА_1 за липень 2020 року.
12. Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що зміст рапорту в.о. начальника відділу ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань та інформаційно-аналітичної роботи прокуратури Полтавської області ОСОБА_3 , адресованого прокурору Полтавської області ОСОБА_6 , свідчить, що складений він не з урахуванням критерію неналежності виконання працівником службових обов`язків, а за результатами здійсненого моніторингу об`єктивності висвітлення в інформаційній системі ЄРДР відомостей щодо осіб, які вчинили кримінальні порушення та джерел отримання інформації про злочини впродовж червня-липня 2020 року. При цьому, суд першої інстанції урахував, що рапорт зареєстрований 29 липня 2020 року, датований 28 липня 2020 року, в той час як містить у собі інформацію щодо 29 липня 2020 року (включно), та не містить резолюції ОСОБА_6 . Крім того, як дата самого рапорту, так і дата його реєстрації свідчить про порушення строку подання такого рапорту із пропозицією зменшення розміру премії працівнику.
12.1. Наведене у сукупності, за висновком суду першої інстанції, свідчить про недотримання відповідачем при прийнятті оскаржуваного наказу в частині зменшення розміру премії позивачу порядку, визначеного Положенням про преміювання працівників органів прокуратури, Національної академії прокуратури України та членів Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів, затвердженого наказом Генерального прокурора України від 09 серпня 2017 року № 234 (далі - Положення №234), як щодо терміну подання рапорту (пропозиції), так і щодо змісту такого рапорту, зокрема, відсутності відмітки про його погодження заступником керівника регіональної прокуратури та обґрунтування відсотку зменшення розміру премії.
13. Погоджуючись з висновком суду першої інстанції щодо наявності підстав для задоволення позову, суд апеляційної інстанції визнав такими, що не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги відповідача щодо несвоєчасного та неналежного виконання позивачем своїх обов`язків, у зв`язку з чим і прийнято рішення про позбавлення його премії, та звернув увагу на те, що відповідач не зазначив, які конкретно завдання Прокуратури Полтавської області позивачем не виконано.
13.1. Суд апеляційної інстанції також наголосив на тому, що відповідачем не спростовано факт того, що у рапорті від 28 липня 2020 року йдеться про здійснений аналіз статистичних показників на 29 липня 2020 року. На цьому рапорті, всупереч вимог Інструкції з діловодства, без дати поставлено візу прокурора Полтавської області Голинського Я.О., який 29 липня 2020 року не виконував службових обов`язків, в.о. прокурора Полтавської області був призначений ОСОБА_2 , що підтверджується підписанням ним оспорюваного акту.
ІV. Касаційне оскарження
14. 20 грудня 2021 року у Верховному Суді зареєстровано касаційну скаргу Полтавської обласної прокуратури на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 березня 2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 09 листопада 2021 року, у якій скаржник просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
15. У касаційній скарзі відповідачем зазначено, що суди першої та апеляційної інстанцій, ухвалюючи судові рішення, неправильно застосували норми матеріального права, а суд апеляційної інстанції не врахував висновок Верховного Суду щодо застосування норми права, а саме пункту 3 розділу ІІ Положення №234 у подібних правовідносинах, викладений у постановах від 23 грудня 2019 року у справі № 819/519/16, від 25 липня 2019 року у справі № 808/497/17 та від 20 січня 2021 року у справі № 824/44/19-а, згідно з яким преміювання працівників прокуратури є правом керівника органу прокуратури, яке він реалізовує на власний розсуд з урахуванням особистого вкладу працівника в загальні результати роботи та в межах затвердженого фону оплати праці.
15.1. У контексті наведеного відповідач у касаційній скарзі наполягає, що судами попередніх інстанцій надана не правильна оцінка змісту рапорту та терміну його подання. Зокрема, на переконання скаржника, судами першої та апеляційної інстанцій безпідставно не взято до уваги те, що позивач несвоєчасно та неякісно виконує завдання визначені наказом Генерального прокурора, що стосуються роботи Полтавської місцевої прокуратури, керівником якої є позивач, у зв`язку з чим погіршується її ефективність. Невиплата премії позивачу пов`язана з порушенням вимог наказів Генерального прокурора України «Про організацію діяльності органів прокуратури з питань ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань, статистики та її аналізу» від 25 червня 2019 року №110, Положення про порядок ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань, порядок його формування та ведення, затвердженого наказом Генерального прокурора від 30 червня 2020 року №298. Скаржник також звертає увагу на те, що пунктом 4-2 статті 13 Закону № 1697-VII визначено, що керівник окружної прокуратури контролює ведення та аналіз статистичних даних, організовує вивчення та узагальнення практики застосування законодавства, інформаційно-аналітичне забезпечення прокурорів з метою підвищення якості здійснення ними своїх функцій. Отже, на переконання відповідача, до позивача застосовано позбавлення премії відповідно до пункт З розділу II Положення № 234 у зв`язку з неналежним виконанням службових обов`язків на підставі обґрунтованого рапорту.
16. У касаційній скарзі відповідач наполягає на помилковості висновків судів попередніх інстанцій про недотримання строків підписання рапорту та зауважує, що створення документів у електронній системі не встановлює фактичної дати їх підписання у паперовому вигляді керівником прокуратури. Так, скаржник звертає увагу, що питання щодо цифрових підписів осіб, які створювали документ та підписували його, судами попередніх інстанцій не досліджувалося, тому, на думку скаржника, суди попередніх інстанцій прийшли до неправильних висновків про відсутність резолюції ОСОБА_6 та обов`язковість відмітки про погодження заступником керівника регіональної прокуратури. У зв`язку з наведеним скаржник наполягає на неврахуванні судами попередніх інстанцій висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 11 червня 2019 року у справі №904/2882/18, згідно з яким роздруківка електронного листування не може вважатися електронним документом (копією електронного документа) в розумінні положень частини першої статті 5 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг", тобто не може вважатися доказом, бо не містить електронного підпису, який є обов`язковим реквізитом електронного документа, оскільки в такому разі неможливо ідентифікувати відправника повідомлення і зміст такого документа не захищений від внесення правок і викривлення.
17. Крім того, скаржник у касаційній скарзі наполягає, що суди попередніх інстанцій, за відсутності висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, неправильно застосували пункт 3 розділу ІІ Положення №234 та дійшли помилкового висновку щодо несвоєчасності подання рапорту до кадрового підрозділу. У зв`язку з наведеним скаржник доводить, що вказаний у пункті 3 розділу ІІ Положення №234 строк до 18 числа місяця наданий кадровим підрозділам прокуратури з метою своєчасної підготовки проектів наказів, тобто до формування бухгалтерської документації про виплату заробітної плати, премії. Скаржник стверджує, що жодним нормативним актом Генерального прокурора України не передбачено строків до складення проектів наказів кадровим підрозділом. Однак, ураховуючи виплату заробітної плати та премії у 30-х числах місяця, на переконання скаржника, логічним є видання наказів до вказаної дати.
18. Касаційна скарга містить клопотання про розгляд справи за участі представника відповідача.
19. Ухвалою Верховного Суду від 22 грудня 2021 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача у зв`язку із доведенням наявності підстав касаційного оскарження, визначених пунктами 1, 3 частини четвертої статті 328 КАС України. Витребувано із Окружного адміністративного суду міста Києва матеріали справи №640/19678/20.
20. До Верховного Суду 12 січня 2022 року надійшов відзив позивача на касаційну скаргу, в якому позивач, спростовуючи доводи касаційної скарги, просить відмовити у задоволенні касаційної скарги.
20.1. Зокрема, позивач наполягає, що постанови Верховного Суду від 23 грудня 2019 року у справі № 819/519/16, від 25 липня 2019 року у справі № 808/497/17, від 20 січня 2021 року у справі № 824/44/19-а та від 11 червня 2019 року у справі №904/2882/18, на які покликається відповідач у касаційній скарзі, обґрунтовуючи наявність підстави касаційного оскарження судових рішень судів попередніх інстанцій, визначеної пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України, не є судовими рішеннями у подібних правовідносинах.
20.2. Крім того, позивач уважає, що у касаційній скарзі відповідач, посилаючись на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України, не зазначив, у чому полягає неправильне застосування судами норм права, обмежившись висловленням незгоди з висновками судів, що має оціночний характер і є суб`єктивним тлумаченням норм права. При цьому, на думку позивача, відповідачем не спростовано факту порушення порядку ініціювання прийняття рішення та подання пропозицій про зниження розміру премії, яке мало бути здійснено до 18 липня 2020 року (крайній строк), а фактично здійснено 29 липня 2020 року, тобто у день прийняття оспорюваного рішення, чим позбавлено позивача можливості опрацювати інкриміновані йому недоліки та надати ґрунтовне спростування, порушено право позивача на правомірно очікувану заробітну плату, порушено право планувати свої витрати з урахуванням правомірно очікуваної заробітної плати, отримання та виплати кредитів тощо. Тобто відповідач, зазначаючи про те, що порушення строків подання рапорту не вплинуло на можливість прийняття ним рішення про невиплату премії, зовсім забуває про права позивача на отримання зарплати, незаконне, здійснене усупереч встановленому порядку, порушення права власності позивача.
21. Відзив на касаційну скаргу містить клопотання про здійснення розгляду справи за участі позивача.
22. 13 січня 2022 року справа № 640/19678/20 надійшла до Верховного Суду.
23. Від третьої особи відзив на касаційну скаргу не надходив, що відповідно до статті 338 КАС України не перешкоджає перегляду рішень судів першої та апеляційної інстанцій в касаційному порядку.
V. Релевантні джерела права й акти їхнього застосування
24. За правилами частини третьої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
25. Частиною другою статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
26. Правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, порядок здійснення прокурорського самоврядування, а також система прокуратури України, визначаються Законом України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року №1697-VII (далі - Закон № 1697-VII, у редакції, чинній на момент виникнення правовідносин).