Постанова суду № 420/7407/20 від 30.06.2022 про визнання протиправним та скасування рішення, наказу, поновлення на посаді та стягнення середньої заробітної плати

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 червня 2022 року

м. Київ

справа №420/7407/20

адміністративне провадження № К/9901/23911/21, К/9901/27406/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді - Шевцової Н. В.,

суддів: Данилевич Н. А., Мацедонської В. Е.,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження як суд касаційної інстанції без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами адміністративну справу № 420/7407/20

за позовом ОСОБА_1

до Восьмої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур, Офісу Генерального прокурора, Одеської обласної прокуратури

про визнання протиправним та скасування рішення, наказу, поновлення на посаді та стягнення середньої заробітної плати

за касаційними скаргами Офісу Генерального прокурора та Одеської обласної прокуратури

на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 04 лютого 2021 року, ухвалене у складі судді Аракелян М.М.,

та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 26 травня 2021 року, прийняту в складі колегії суддів: головуючого судді Федусика А.Г., суддів: Бойка А.В. та Шевчук О.А.,

УСТАНОВИВ:

І. Короткий зміст позовних вимог

1. У серпні 2020 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до Восьмої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур (далі - Кадрова комісія, Комісія), Офісу Генерального прокурора (далі - відповідач), Одеської обласної прокуратури, в якому просив:

1.1. визнати протиправним та скасувати рішення Восьмої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур від 14 липня 2020 року щодо неуспішного проходження ОСОБА_1 атестації за результатами (підсумками) проведення співбесід;

1.2. визнати протиправним та скасувати наказ прокуратури Одеської області від 17 серпня 2020 року №1626к про звільнення ОСОБА_1 з посади прокурора першого відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування територіальними органами поліції та підтримання державного обвинувачення Управління нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні та координації правоохоронної діяльності прокуратури Одеської області та органів прокуратури;

1.3. зобов`язати Одеську обласну прокуратуру поновити ОСОБА_1 на посаді, рівнозначній посаді, яку він займав станом на 17 серпня 2020 року;

1.4. стягнути з Одеської обласної прокуратури (ідентифікаційний код юридичної особи 03528552) на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час вимушеного прогулу;

1.5. допустити до негайного виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді та стягнення середнього заробітку, що підлягає виплаті за один місяць.

2. На обґрунтування позовних вимог вказано, що з метою збереження права на працю та продовження служби в органах прокуратури він приймав участь у процедурі атестації та успішно пройшов два її етапи: 1) склавши іспит у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора; 2) склавши іспит у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп`ютерної техніки; 3) вірно вирішив практичне письмове завдання № 22, проте не успішно 14.07.2020 пройшов співбесіду.

2.1. За результатами співбесіди Восьмою кадровою комісією з атестації прокурорів регіональних прокуратур 14 липня 2020 року прийнято рішення «Про неуспішне проходження прокурором атестації» № 18, а також наказом прокурора Одеської області від 17 серпня 2020 року №1626к позивача звільнено з 20 серпня 2020 року з органів прокуратури.

2.2. Позивач вважає вказані рішення незаконними, та такими, що підлягають скасуванню, оскільки:

2.2.1. по-перше, рішення кадровою комісією 14 липня 2020 року прийнято в умовах реального конфлікту інтересів, оскільки у засіданні як член комісії приймав участь адвокат Попов М.М., який є юристом ГО «Зелений лист», що висвітлювала на власному сайті та на відеохостингу «YouTube» з негативної сторони діяльність прокуратури Одеської області з розслідування кримінального провадження щодо якого ОСОБА_2 разом з іншим адвокатом та активістами 25.07.2019 приходив на особистий прийом до прокуратури Одеської області, який вів ОСОБА_1 та його безпосередній керівник. При цьому позивач не знав та не запам`ятав особисто ОСОБА_2 , через те, що на прийом в той день приходила велика кількість активістів. Сам ОСОБА_2 , знаючи позивача, маючи реальний конфлікт інтересів, не заявив самовідвід, а навпаки розпочав цитувати скаргу у вказаному кримінальному провадженні подану раніше до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів, що вирішена у 2019 році прийняттям рішення про відмову у відкритті дисциплінарного провадження, яке ніким не оскаржувалось. Вказані обставини на думку позивача у відповідності до статті 67 Закону України «Про запобігання корупції» є безумовною підставою для визнання рішення незаконним;

2.2.2. по-друге, рішення кадрової комісії є свавільним, ґрунтується на припущеннях наведених за результатами повторного дослідження скарг, розглянутих протягом 2016-2019 років Кваліфікаційно-дисциплінарною комісією прокурорів (далі - КДКП), за усіма з яких відмовлено у відкритті дисциплінарних проваджень, а також доводи скарг спростовуються письмовими доказами, у тому числі наявними судовими рішеннями у кримінальних провадженнях;

2.2.3. по-третє, рішення кадровою комісією прийнято у незаконному складі, оскільки 3 члени, яких включено як представників міжнародних організацій, є українськими адвокатами та не делеговані міжнародними неурядовими організаціями, не відповідають критеріям для допуску для участі у атестації регіональних прокуратур;

2.2.4. по-четверте, наказ про звільнення від 17 серпня 2020 року №1626к прийнято за відсутності правових підстав та ненастання обставин, які в ньому вказані (ліквідації, реорганізації, скорочення штатів), що не відповідає вимогам Закону України «Про прокуратуру» та створює для позивача стан правової невизначеності, оскільки його зміст не дозволяє позивачеві встановити дійсні підстави звільнення та спрогнозувати подальші дії. Позивач звертає увагу, що реорганізація чи ліквідація прокуратури Одеської області не проводилась, що свідчить про ненастання події, з якою пов`язано можливість застосування положень пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру»;

2.2.5. по-п`яте, наказ про звільнення прийнято без згоди Профкому щодо звільнення позивача, який є членом Первинної профспілкової організації прокуратури Одеської області, код ЄДРПОУ: 37170955, що є порушенням вимог статті 22 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності».

2.3. Також позивач вважав, що оскаржуване рішення Кадрової комісії побудовано виключно на припущеннях, без взяття до уваги його усних пояснень, вивчення матеріалів кримінальних проваджень, на які посилається Комісія, та наявних у них процесуальних рішень, яким надано оцінку відповідно до вимог КПК України, що належать до виключної компетенції самого прокурора, слідчого, слідчого судді, суду, а не Кадрової комісії.

3. У відзивах на позовну заяву представники відповідачів просять у задоволенні позову відмовити в повному обсязі, зазначивши, що на підставі дослідження матеріалів атестації, у тому числі матеріалів особової справи, отриманих пояснень прокурора, комісія з`ясувала обставини, які свідчать про професійну некомпетентність прокурора ОСОБА_1 .

3.1. У відзиві наведено твердження на обґрунтування прийнятого рішення комісією з посиланням на необхідність дотримання прокурором загальноприйнятих етичних норм поведінки, доброчесності, взірцевості з вихованості і культури, не допуску будь-яких проявів, які можуть створювати враження корупційних.

3.2. На підставі підпункту 2 пункту 19 розділу II Закону № 113-IXм представником відповідачів зазначено, що прокурори регіональних прокуратур звільняються керівником регіональної (обласної) прокуратури з посади саме на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру» на підставі рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації прокурором.

3.3. Зокрема, у відзиві Одеської обласної прокуратури звертається увага, що рішення кадрової комісії є підставою для звільнення прокурора на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру», що встановлено у підпункті 2 пункту 19 розділі ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів з реформи органів прокуратури» (далі - Закон №113-ІХ), це не враховано позивачем, тому його вимоги до Одеської обласної прокуратури є безпідставними.

3.4. Офіс Генерального прокурора зауважує, що при дослідженні матеріалів атестації, матеріалів КДКП та пояснень прокурора у Комісії виникли обґрунтовані сумніви щодо відповідності прокурора вимогам професійної компетентності у частині невиконання ним тривалий час ухвали слідчого судді. Аналогічні міркування мали місце і у зв`язку з дослідженням матеріалів щодо інших кримінальних проваджень, в яких позивач здійснював процесуальне керівництво досудовим розслідуванням, тому зроблено висновок, що ОСОБА_1 не у повній мірі відповідає критерію професійної етики.

3.5. За твердженням відповідача, рішення Кадрової комісії є вмотивованим та прийняте в межах дискреційних повноважень Комісії. Кадрова комісія не зобов`язана юридично доводити у деталях обґрунтованість своїх сумнівів. В оскаржуваному наказі про звільнення ОСОБА_1 від 17 серпня 2020 року №1626к зазначено, що його звільнено на підставі рішення Восьмої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур № 18 від 14 липня 2020 року «Про неуспішне проходження прокурором атестації».

ІІ. Установлені судами попередніх інстанцій фактичні обставини справи

4. ОСОБА_1 з 18 березня 2011 року до 20 серпня 2020 року працював в органах прокуратури України, станом на дату звернення з позовом обіймав посаду прокурора прокуратури Одеської області.

5. 09 жовтня 2019 року позивач звернувся з заявою до Генерального прокурора про переведення на посаду прокурора в обласній прокуратурі та про намір пройти атестацію.

6. Позивачем успішно були пройдені перші два етапи атестації прокурорів регіональних прокуратур та його допущено до третього етапу атестації у формі співбесіди.

7. За результатами співбесіди Восьмою кадровою комісією з атестації прокурорів регіональних прокуратур прийнято рішення про неуспішне проходження позивачем третього етапу атестації №18 від 14 липня 2020 року, в якому зроблено висновок, що ОСОБА_1 не успішно пройшов атестацію.

8. Такий висновок зроблено з посиланням на те, що керуючись пунктами 13, 17 розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» та пунктом 6 розділу І, пунктом 16 розділу IV Порядку проходження прокурором атестації, під час проведення співбесіди, Комісія з`ясувала обставини, які свідчать про невідповідність прокурора першого відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування територіальними органами поліції та підтримання державного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні та координації правоохоронної діяльності прокуратури Одеської області ОСОБА_1 вимогам професійної компетентності, зокрема:

- на підставі дослідження матеріалів атестації, матеріалів Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів, у тому числі отриманих пояснень прокурора, у Комісії наявні обґрунтовані сумніви щодо відповідності ОСОБА_1 вимогам професійної компетентності у частині того, що він в межах цього ж кримінального провадження тривалий час не виконував ухвалу слідчого судді, якою відповідно до статті 175 Кримінального процесуального кодексу України на ОСОБА_1 було покладено обов`язок негайно накласти арешт на майно на підставі дослідження матеріалів атестації, матеріалів Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів, у тому числі отриманих пояснень прокурора у Комісії наявні обґрунтовані сумніви щодо відповідності ОСОБА_1 вимогам професійної компетентності у частині того, що він в межах резонансного кримінального провадження № 42018160000000293 за частиною другою статті 364 КК України, незважаючи на скасування арешту на майно (ухвала Апеляційного суду Одеської області від 16 травня 2018 року у справі №522/6661/18), 18 травня 2018 року повторно, у межах іншого кримінального провадження №12017160220000660, звернувся до слідчого судді з ідентичним клопотанням про накладення арешту на теж саме майно.

9. На підставі рішення кадрової комісії видано наказ прокурора Одеської області від 17 серпня 2020 року № 1626к, яким прийнято рішення про звільнення позивача з 20 серпня 2020 року.

ІІІ. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

10. 04 лютого 2021 року рішенням Одеського окружного адміністративного суду, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 26 травня 2021 року, позов задоволено.

10.1. Визнано протиправним та скасовано рішення Восьмої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур №18 від 14 липня 2020 року "Про неуспішне проходження прокурором атестації", яке прийняте щодо неуспішного проходження ОСОБА_1 атестації за результатами проведення співбесіди.

10.2. Визнано протиправним та скасовано наказ прокуратури Одеської області від 17 серпня 2020 року №1626к про звільнення ОСОБА_1 з посади прокурора першого відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування територіальними органами поліції та підтримання державного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні та координації правоохоронної діяльності прокуратури Одеської області та органів прокуратури на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру".

10.3. Поновлено ОСОБА_1 в Одеській обласній прокуратурі на посаді, рівнозначній посаді прокурора першого відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування територіальними органами поліції та підтримання державного обвинувачення Управління нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні та координації правоохоронної діяльності прокуратури Одеської області з 20 серпня 2020 року.

10.4. Стягнуто з Одеської обласної прокуратури (ідентифікаційний код юридичної особи 03528552) на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час вимушеного прогулу за період з 20.08.2020 року по 04.02.2021 року у розмірі 125666(сто двадцять п`ять тисяч шістсот шістдесят шість)грн. 28коп.

10.5. Допущено до негайного виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді та в частині стягнення з Одеської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць.

11. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, приймаючи до уваги відсутність обґрунтування від відповідачів стосовно того, в чому конкретно виразилися протиправні дії чи бездіяльність позивача у вказаних у спірному рішенні Комісії випадках, а також в чому проявилася його некомпетентність, в тому числі з огляду на успішне проходження ОСОБА_1 усіх попередніх етапів атестації та відсутність відповідних рішень КДКП про притягнення його до дисциплінарної відповідальності, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що спірне рішення Восьмої кадрової комісії №18 від 14 липня 2020 року про неуспішне проходження позивачем атестації не може ввжатися неупередженим, об`єктивним та обґрунтованим, а тому і не може вважатися законним.

11.1. Також за висновками судів попередніх інстанцій зазначення відповідачем в оскаржуваному наказі про звільнення лише на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону №1697-VII та без зазначення конкретної підстави для звільнення породжує для позивача негативні наслідки у вигляді стану юридичної невизначеності щодо підстав такого звільнення та свідчить про не дотримання відповідачем принципу «якості закону» при винесенні спірного наказу, який, на думку колегії суддів, слід враховувати в даних спірних правовідносинах по відношенню до спірного наказу.

ІV. Касаційне оскарження

12. На зазначені рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду Одеською обласною прокуратурою та Офісом Генерального прокурора подано касаційні скарги, які зареєстровані у Верховному Суді відповідно 30 червня 2021 року та 26 липня 2021 року.

13. В касаційних скаргах відповідачами зазначено, що вони подані на підставі пунктів 1, 3 частини четвертої статті 328 КАС України.

14. Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

15. На обґрунтування наявності зазначеної підстави касаційного оскарження Офіс Генерального прокурора зазначає, що неправильне застосування норм матеріального права полягає в помилковому тлумаченні пунктів 10, 19 розділу II "Прикінцеві і перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури", пункту 9 розділу І Порядку проходження прокурорами атестації, затвердженого наказом Генерального прокурора від 03.10.2019 № 221, пункту 12 Порядку № 233, а порушення процесуального права - у недотриманні судами вимог статей 246, 322 КАС України.

16. Так, при винесені рішення судом першої та апеляційної інстанції не врахований відповідний висновок постанови Верховного Суду від 26 листопада 2020 року у справі №200/13482/19-а, де в пункті 57 вказано, що саме неподання прокурором Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури у встановлений строк заяви до Генерального прокурора про переведення до Офісу Генерального прокурора, обласної прокуратури, окружної прокуратури та про намір у зв`язку із цим пройти атестацію в силу вимог пункту 19 розд. II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 113-ІХ є підставою для звільнення з посади прокурора на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру", що є таким самим юридичним фактом як і рішення кадрової комісії про неуспішне проходження прокурором атестації.

17. Також в касаційній скарзі відповідачі посилаються на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України, згідно з яким підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

18. На обґрунтування наявності зазначеної підстави касаційного оскарження відповідачі зазначають, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування пункту 7 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 113-ІХ щодо визначеного цим Законом імперативу про можливість переведення прокурорів до обласної прокуратури лише у разі успішного проходження атестації, пункту 9 на підставі якого затверджено Порядок № 221 та визначено, що атестація прокурорів проводиться згідно з цим Порядком, пункту 13 щодо визначення переліку етапів атестації прокурорів, пункту 17 щодо дискреційності повноважень кадрових комісій на прийняття рішення за результатами проходження прокурорами атестації, а також щодо застосування підпункту 2 пункту 19 Закону № 113-ІХ, як визначеної цим Законом підстави для звільнення прокурорів.

19. Неправильне застосування норм матеріального права полягає в помилковому тлумаченні пунктів 10, 19 розд. II "Прикінцеві і перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури", пункту 9 розд. І Порядку проходження прокурорами атестації, затвердженого наказом Генерального прокурора від 03.10.2019 № 221, а порушення процесуального права - у недотриманні судами вимог статей 246, 322 КАС України.

20. 11 серпня 2021 року ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Одеської обласної прокуратури у зв`язку із доведенням наявності підстави касаційного оскарження, визначеної пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України, та витребувано із Одеського окружного адміністративного суду матеріали справи №420/7407/20.

21. 31 серпня 2021 року справа №420/7407/20 надійшла до Верховного Суду.

22. 21 вересня 2021 року ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Офісу Генерального прокурора у зв`язку із доведенням наявності підстав касаційного оскарження, визначених пунктами 1, 3 частини четвертої статті 328 КАС України.

23. У касаційних скаргах відповідачі просять розглядати справу за участю їх представників.

24. 28 та 29 вересня 2021 року до Верховного Суду надійшли відзиви позивача на касаційну скаргу Одеської обласної прокуратури, в яких позивач, посилаючись на її необґрунтованість просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій без змін.

25. Відзиви на касаційну скаргу не містить клопотання про розгляд справи за участю позивача.

V. Релевантні джерела права й акти їхнього застосування

26. Згідно з частинами першою, другою статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

27. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

28. Приписами частини другої статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

29. Закон України від 19.09.2019 року № 113-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» (далі - Закон № 113-IX, у редакції, чинній на момент виникнення правовідносин)

29.1. Абзацом 1 та 2 пункту 3 Розділу ІІ "Прикінцеві і перехідні положення" Закону №113 установлено, що до дня початку роботи Офісу Генерального прокурора, обласних прокуратур, окружних прокуратур їх повноваження здійснюють відповідно Генеральна прокуратура України, регіональні прокуратури, місцеві прокуратури. Після початку роботи Офісу Генерального прокурора, обласних прокуратур, окружних прокуратур забезпечення виконання функцій прокуратури призначеними до них прокурорами здійснюється з дотриманням вимог законодавства України та особливостей, визначених Генеральним прокурором.

29.2. Пункти 4 - 6 Розділу ІІ "Прикінцеві і перехідні положення" Закону №113: день початку роботи Офісу Генерального прокурора, обласних прокуратур, окружних прокуратур визначається рішеннями Генерального прокурора стосовно Офісу Генерального прокурора, усіх обласних прокуратур, усіх окружних прокуратур. Вказані рішення публікуються у газеті "Голос України".

29.3. Офіс Генерального прокурора є правонаступником Генеральної прокуратури України у міжвідомчих міжнародних договорах, укладених Генеральною прокуратурою України.

29.4. З дня набрання чинності цим Законом усі прокурори Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур вважаються такими, що персонально попереджені у належному порядку про можливе майбутнє звільнення з посади на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру".

29.5. Абзацом 1 пункту 7, пунктом 9 Розділу ІІ "Прикінцеві і перехідні положення" Закону №113 установлено, що прокурори, які на день набрання чинності цим Законом займають посади прокурорів у Генеральній прокуратурі України, регіональних прокуратурах, місцевих прокуратурах, військових прокуратурах, можуть бути переведені на посаду прокурора в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах лише у разі успішного проходження ними атестації, яка проводиться у порядку, передбаченому цим розділом. Атестація здійснюється згідно з Порядком проходження прокурорами атестації, який затверджується Генеральним прокурором

29.6. На підставі пунктів 11 - 13 Розділу ІІ "Прикінцеві і перехідні положення" Закону №113 атестація прокурорів проводиться кадровими комісіями Офісу Генерального прокурора, кадровими комісіями обласних прокуратур.

29.7. Предметом атестації є оцінка: 1) професійної компетентності прокурора; 2) професійної етики та доброчесності прокурора.

29.8. Атестація прокурорів включає такі етапи:

1) складення іспиту у формі анонімного письмового тестування або у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора. Результати анонімного тестування оприлюднюються кадровою комісією на офіційному веб-сайті Генеральної прокуратури України або Офісу Генерального прокурора не пізніше ніж за 24 години до проведення співбесіди;

2) проведення співбесіди з метою виявлення відповідності прокурора вимогам професійної компетентності, професійної етики та доброчесності. Для оцінки рівня володіння практичними уміннями та навичками прокурори виконують письмове практичне завдання.

29.9. Атестація може включати інші етапи, непроходження яких може бути підставою для ухвалення кадровою комісією рішення про неуспішне проходження атестації прокурором. Перелік таких етапів визначається у Порядку проходження прокурорами атестації, який затверджує Генеральний прокурор.

29.10.Пунктом 17 Розділу ІІ "Прикінцеві і перехідні положення" Закону №113 установлено, що кадрові комісії за результатами атестації прокурора ухвалюють одне із таких рішень: рішення про успішне проходження прокурором атестації або рішення про неуспішне проходження прокурором атестації.

29.11. Кадрові комісії за результатами атестації подають Генеральному прокурору інформацію щодо прокурорів, які успішно пройшли атестацію, а також щодо прокурорів, які неуспішно пройшли атестацію.

29.12. Повторне проходження одним і тим самим прокурором атестації або одного з її етапів забороняється.

29.13. Підпунктом 2 пункту 19 розділу ІІ "Прикінцеві і перехідні положення" Закону №113 установлено, що прокурори, які на день набрання чинності цим Законом займають посади у Генеральній прокуратурі України, регіональних прокуратурах, місцевих прокуратурах, військових прокуратурах, звільняються Генеральним прокурором, керівником регіональної (обласної) прокуратури з посади прокурора на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру" за умови настання однієї із наступних підстав:, зокрема, рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації прокурором Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури.

30. Закон України від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII «Про прокуратуру (далі - Закон № 1697-VII, у редакції, чинній на момент виникнення правовідносин)»

30.1. Стаття 4 Закону № 1697-VII: організація та діяльність прокуратури України, статус прокурорів визначаються Конституцією України, цим та іншими законами України, чинними міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

30.2. Частина третя статті 16 Закону № 1697-VII: прокурор призначається на посаду безстроково та може бути звільнений з посади, його повноваження на посаді можуть бути припинені лише з підстав та в порядку, передбачених законом (із змінами, внесеними згідно із Законом № 113-IX від 19.09.2019). Попередня редакція містила вказівку, що порядку, визначеному «цим законом».

30.3. Пункт 2 частини другої статті 41 Закону № 1697-VII: повноваження прокурора на адміністративній посаді припиняються в разі звільнення з посади прокурора або припинення повноважень на посаді прокурора.

30.4. Пункт 9 частини першої статті 51 Закону № 1697-VII: прокурор звільняється з посади у разі ліквідації чи реорганізації органу прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду, або в разі скорочення кількості прокурорів органу прокуратури.

31. Порядок проходження прокурорами атестації, затверджений наказом Генерального прокурора від 03 жовтня 2019 № 221 (далі - Порядок № 221, у редакції, чинній на момент виникнення правовідносин)

31.1. Пункт 6 розділу I «Загальні положення» Порядку № 221: атестація включає такі етапи:

1) складання іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора;

2) складання іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп`ютерної техніки;

3) проведення співбесіди з метою виявлення відповідності прокурора вимогам професійної компетентності, професійної етики та доброчесності. Для оцінки рівня володіння практичними уміннями та навичками прокурори виконують письмове практичне завдання.

31.2. Пункт 8 розділу I «Загальні положення» Порядку № 221: за результатами атестації прокурора відповідна кадрова комісія ухвалює одне із таких рішень:

................

Перейти до повного тексту