ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 червня 2022 року
м. Київ
справа № 1.380.2019.002101
адміністративне провадження № К/9901/34513/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Шишова О.О.,
суддів: Дашутіна І.В., Яковенка М.М.
розглянувши у порядку письмового провадження у касаційній інстанції адміністративну справу
за позовом Державного підприємства «Підприємство державної кримінально-виконавчої служби України (№ 30)» до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправним і скасування рішення, провадження по якій відкрито
за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 03 березня 2020 року (прийняте в складі: головуючого судді Сподарик Н.І.) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 01 жовтня 2020 року (постановлену у складі колегії суддів: головуючого судді Гінди О.М., суддів Заверухи О.Б., Ніколіна В.В.)
У С Т А Н О В И В:
РУХ СПРАВИ
І. Короткий зміст позовних вимог
1. Державне підприємство «Підприємство державної кримінально-виконавчої служби України (№ 30)» (далі - позивач, підприємство) звернулося до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Львівській області (далі - відповідач, податковий орган), в якому просило суд визнати протиправними та скасувати рішення від 06.02.2019 за № 0001041308 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску.
2. Обґрунтовуючи позовні вимоги Підприємство зазначило, що спірне рішення за № 0001041308 від 06.02.2019 відповідачем винесено безпідставно, всупереч вимог податкового законодавства. Указує, що податковий орган безпідставно нарахував штрафні санкції в розмірі 314462,50 грн та виніс оскаржуване рішення на підставі неузгодженої вимоги про сплату боргу від 11.01.2019 на суму 628925 грн, оскільки така вимога оскаржувалася в адміністративному та судовому порядку, а тому до набрання судовим рішенням законної сили є неузгодженою та не підлягає виконанню і відповідно відсутні правові підставі у нарахування штрафних санкцій.
ІІ. Рішення судів першої й апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення
3. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 03 березня 2020 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 22 вересня 2020 року позовні вимоги задоволено.
3.1. Визнано протиправними та скасовано податкове повідомлення-рішення від 06.02.2019 за № 0001041308 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску. Також було вирішено питання щодо розподілу судових витрат зі сплати судового збору.
4. Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій визнали, що податковим органом, при нарахуванні штрафних санкцій в сумі 314462,50 грн, безпідставно взято, як узгоджений розмір грошового зобов`язання визначеного на підставі вимоги про стягнення боргу від 11.01.2019 № Ю-0000451308, оскільки така вимога на час винесення спірного рішення була оскаржена.
ІІІ. Провадження в суді касаційної інстанції
5. 14 грудня 2020 року податковий орган не погодившись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій подав касаційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судами попередніх норм матеріального та процесуального права щодо задоволення позовних вимог, просить скасувати рішення Львівського адміністративного суду міста Києва від 03 березня 2020 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 22 вересня 2020 року у справі № 1.380.2019.002101 та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову повністю.
5.1. Підставою для відкриття касаційного провадження у справі №1.380.2019.002101 стало оскарження судових рішень, перелік яких визначений у частині першій статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, з посиланням у касаційній скарзі на пункт 2 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
5.2. Так, відповідач зазначає, що позивач є платником єдиного внеску загальнообов`язкове державне страхування. Згідно ч. 3 ст.9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску. Сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та несплачена у строки, встановлені Законом № 2464 є недоїмкою та стягується із нарахуванням пені та застосування штрафів. У період з 01.10.2016 по 31.12.2017 Державне підприємство «Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№ 30)» занизило базу нарахування єдиного внеску на суму 2858750 грн за рахунок не включення до бази даних нарахування єдиного внеску заробітної плати засуджених із врахуванням додаткової бази нарахування єдиного внеску. Отже, відповідач вважає, що штрафні санкції до відповідача застосовані правомірно.
5.3. Головне управління ДПС у Львівській області, вважає за необхідне відступити від висновків, щодо застосування вищезазначених норм права (п.2 ст.6, ст.8, ч. З ст.9, ст.25 Закону №2464) у подібних правовідносинах (що стосуються підстав застосування до позивача штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів та зборів або платником своєчасно не донарахованого єдиного внеску), викладених у постанові Верховного Суду від 04.04.2019 у справі №804/2008/16, оскільки, Верховний Суд безпідставно не врахував доводів податкового органу, а також доказів на їх підтвердження.
6. Позивач правом подання відзиву на касаційну скаргу відповідача не скористався, що не перешкоджає її розгляду по суті.
7. 18 січня 2021 року справа № 1.380.2019.002101 надійшла на адресу Верховного Суду.
IV. Установлені судами фактичні обставини справи
8. Суди попередніх інстанцій установили, що 11.01.2019 відповідачем проведено планову виїзну перевірку Державного підприємства «Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№ 30)» з питань повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб, військового збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2011 по 31.12.2017.
9. За результатами проведеної перевірки складено акт № 30/13-08/08680448.
10. Актом перевірки встановлено порушення вимог п. 2 ст. 6, ст. 8, п. 2 ст.9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», внаслідок чого підприємством занижено суму нарахованого єдиного внеску на суму 628925 грн за рахунок не включення до бази нарахування єдиного внеску заробітної плати засуджених на загальну суму 2858750 грн.
11. За результатами проведеної перевірки, ГУ ДФС у Львівській області, відповідно до ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», 11.01.2019 винесено вимогу про сплату боргу № Ю-0000451308 на суму 628925 грн.
12. За результатами адміністративного оскарження згаданої вимоги, така була залишена без змін.
13. Відповідачем 06.02.2019 за № 0001041308 прийнято рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нараховано єдиного внеску в сумі 314462,50 грн на підставі ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування».
14. Підприємством, 18.02.2019 на адресу відповідача було скеровано скаргу № 18 з вимогою скасувати рішення з підстав неправомірності.
15. Рішенням ДФС України № 1388/6/99-99-11-05-02-25 від 25.03.2019 скаргу залишено без задоволення.
16. Уважаючи неправомірність дій відповідача щодо прийняття податкового повідомлення-рішення від 06.02.2019 за № 0001041308, позивач звернувся до суду з цим адміністративним позовом.
V. Позиція Верховного Суду
17. Спірним питання у цій справі правомірність застосування до позивача штрафних санкцій за несвоєчасну сплату визначених у вимозі сум єдиного внеску.
18. Податковий кодекс України (далі - ПК України) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
19. Верховний Суд, переглянувши оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права у спірних правовідносинах, відповідно до частини першої статті 341 КАС України (тут і далі, в редакції, чинній з 15 грудня 2017 року), виходить з такого.
20. Згідно п. 14.1.39 статті 14 Податкового кодексу України, грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.
21. Підпунктом 14.1.156 п. 14.1 статті 14 Податкового кодексу України встановлено, що податкове зобов`язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).
22. Відповідно до п.п. 14.1.175 п. 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, податковий борг сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.