ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 червня 2022 року
м. Київ
справа №640/8049/19
адміністративне провадження № К/9901/9757/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Дашутіна І. В.,
суддів - Шишова О. О., Яковенка М. М.,
розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 16 лютого 2021 року (колегія суддів: Пилипенко О.Є., Собків Я.М., Черпицька Л.Т.) у справі №640/8049/19 за адміністративним позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування рішень, -
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій:
У червні 2019 року фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, просив суд:
- визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві № 0076794203 від 09.07.2018, № 0076824203 від 09.07.2018, № 0076904203 від 09.07.2018, № 0076914203 від 09.07.2018, № 0076924203 від 09.07.2018;
- визнати протиправними та скасувати рішення Головного управління ДФС у м. Києві № 0076864203 від 09.07.2018 та № 076884203 від 09.07.2018;
- визнати протиправними та скасувати вимоги про сплату боргу (недоїмки) Головного управління ДФС у м. Києві №Ф-188 від 09.07.2018 та № Ф-165505-17 від 05.09.2018;
- визнати протиправною та скасувати податкову вимогу Головного управління ДФС у м. Києві № 166665-17 від 05.09.2018;
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 05.09.2018 № 166665-17 про опис майна у податкову заставу;
- визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління ДФС у м. Києві від 25.04.2018 № 7551;
- визнати протиправними дії Головного управління ДФС у м. Києві з проведення документальної позапланової перевірки позивача щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, дотримання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2016 по 31.12.2017, дотримання законодавства щодо укладання трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2016 по 31.12.2017, проведеної на підставі наказу Головного управління ДФС у м. Києві від 25.04.2018 № 7551 у період 10.05.2018 по 16.05.2018.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 жовтня 2020 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.
Суд першої інстанції вказав, що ГУ ДФС у м. Києві правомірно нараховано позивачу податкові зобов`язання.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 16 лютого 2021 року апеляційну скаргу фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 задоволено частково.
Рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 22 жовтня 2020 року скасовано та прийнято нову постанову, якою адміністративний позов фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано протиправними дії Головного управління ДФС у м. Києві з проведення документальної позапланової перевірки позивача щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, дотримання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2016 по 31.12.2017, дотримання законодавства щодо укладання трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2016 по 31.12.2017, проведеної на підставі наказу Головного управління ДФС у м. Києві від 25.04.2018 № 7551 у період 10.05.2018 по 16.05.2018.
Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві № 0076794203 від 09.07.2018, № 0076824203 від 09.07.2018, № 0076904203 від 09.07.2018, № 0076914203 від 09.07.2018, № 0076924203 від 09.07.2018.
Визнано протиправними та скасовано рішення Головного управління ДФС у м. Києві № 0076864203 від 09.07.2018 та № 076884203 від 09.07.2018.
Визнано протиправними та скасовано вимоги про сплату боргу (недоїмки) Головного управління ДФС у м. Києві №Ф-188 від 09.07.2018 та № Ф-165505-17 від 05.09.2018.
Визнано протиправною та скасовано податкову вимогу Головного управління ДФС у м. Києві № 166665-17 від 05.09.2018.
Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 05.09.2018 № 166665-17 про опис майна у податкову заставу.
Стягнуто на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка 33/19, код ЄДРПОУ: 43141267) суму сплаченого судового збору в розмірі 31 696,50 грн (тридцять одна тисяча гривень шістсот дев`яносто шість гривень п`ятдесят копійок).
У задоволенні решти позовних вимог фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 відмовлено.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції і задовольняючи частково позовні вимоги, апеляційний суд виходив з того, що позивач не отримував наказ та повідомлення про проведення документальної позапланової перевірки. Також указав, що контролюючим органом в наказі та повідомленні про проведення перевірки визначені різні підстави для проведення позапланових перевірок.
Суд апеляційної інстанції вказав, що сума у розмірі 464 508,37 грн, яку відповідач указав у Акті перевірки як суму перевищення граничної суми доходу, не підлягала декларуванню, оскільки ця сума була повернена окремими розрахунками позивачем у готівковій формі контрагентам, з якими ФОП ОСОБА_1 співпрацював протягом звітного (податкового) періоду за 2016 рік. Позивач протягом І півріччя 2016 року отримав замовлення та передплату за велику кількість товару, та не зміг виконати свій обов`язок з його продажу (поставки), внаслідок чого був вимушений повернути попередньо сплачені грошові кошти у готівковій формі. Таким чином, суд указав, що позивачем не було перевищено обсягу доходу для платника єдиного податку другої групи у 1 500 000,00 грн, передбаченого пп. 2 п. 291.4 ст. 291 ПК України.
Суд дійшов висновку, що позивач не був зобов`язаний сплачувати єдиний податок за підвищеною ставкою; з 01.07.2016 переходити на сплату інших податків і зборів, у тому числі і податку на доходи фізичних осіб, а отже, не був зобов`язаний здійснювати господарську діяльність на загальній системі оподаткування; подавати податкову декларацію про майновий стан та доходи за 2016 рік.
Щодо рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 30 березня 2018 року про виключення ФОП ОСОБА_1 з реєстру платників єдиного податку, суд зазначив, що при його виконанні Головне управління ДФС у м. Києві внесло іншу дату виключення ФОП ОСОБА_1 із вказаного переліку - 01 липня 2016 року.
Суд урахував, що рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 27.05.2020, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 02.12.2020, адміністративний позов позивача було задоволено: визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві №287/26-15-13-02-26/3055502330 від 30 березня 2018 року про виключення з реєстру платників єдиного податку; визнано протиправними дії Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві з внесення до реєстру платників податку єдиного податку дати анулювання реєстрації Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 платником єдиного податку 01 липня 2016 року та зобов`язано Головне управління Державної фіскальної служби у м. Києві видалити з реєстру платників єдиного податку дату анулювання реєстрації Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 платником єдиного податку 01 липня 2016 року. Будь-якого іншого рішення про виключення позивача з реєстру платників єдиного податку не приймалось, отже, на переконання колегії суддів ФОП ОСОБА_1 правомірно перебував на спрощеній системі оподаткування протягом 2016 та 2017 років.
Суд узяв до уваги, що з метою уточнення показників господарської діяльності, позивач подав звітну нову податкову декларацію платника єдиного податку - фізичної особи-підприємця за 2017 рік, відповідно до якої ФОП ОСОБА_1 було отримано за 2017 рік дохід у розмірі 857 294,00 грн. Податковим органом було прийнято нову податкову декларацію, що підтверджується відміткою про отримання вхідного листа № 14111 від 26.01.2018. Водночас, у Акті перевірки відповідач указав, що згідно з наданими податковими деклараціями позивачем задекларовано загальну суму доходу за 2017 рік - 1 250 000 грн.
З урахуванням того, що судом встановлено протиправність винесення контролюючим органом спірних податкових повідомлень-рішень, позовні вимоги в частині визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) Головного управління ДФС у м. Києві №Ф-188 від 09.07.2018 та № Ф-165505-17 від 05.09.2018 та податкової вимоги Головного управління ДФС у м. Києві № 166665-17 від 05.09.2018, а також вимоги про сплату боргу (недоїмки) рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 05.09.2018 № 166665-17 про опис майна у податкову заставу, на думку суду, також є обґрунтованими, та підлягають задоволенню.
Водночас колегія суддів визнала необґрунтованою позовну вимогу про визнання протиправним та скасування наказу Головного управління ДФС у м. Києві від 25.04.2018 року № 7551, адже судом не встановлено протиправності винесення останнього.
Судами попередніх інстанцій під час розгляду справи установлено:
Судом першої інстанції та під час апеляційного провадження встановлено, що відповідачем на підставі 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, п.п. 78.1.4 п. 78.1 ст. 78, п. 79.2 ст. 79, п. 82.2 т. 82 Податкового Кодексу України (далі - ПК України), п. 2 ст. 13 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на і загальнообов`язкове державне соціальне страхування» та відповідно до наказу Головного управління ДФС у м. Києві від 25 квітня 2018 року № 7551 була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка самозайнятої особи ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2016 по 31.12.2017 та з питань повноти нарахування та сплати єдиного соціального внеску за період з 01.01.2016 по 31.12.2017.
За результатами проведеної перевірки контролюючим органом складено Акт від 23.05.2018 № 2379/26-15-42-03/ НОМЕР_2 (далі - Акт) та встановлено порушення вимог:
- п. 291.4 ст. 291, п. 292.1 ст. 292 ПК України - не нараховано та не сплачено єдиного податку у сумі 6 976,26 грн;
- пп. 49.18.5 п. 49.18. ст. 49 та п. 177.5. п. 177.11 ст. 177 ПК України - не подано податкові декларації про майновий стан та доходи за 2016 та 2017 рік;
- п. 177.2. ст. 177 ПК України - занижено податкові зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб у сумі 225 000,00 грн;
- п. 4 ч. 2 ст. 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на і загальнообов`язкове державне соціальне страхування» - не подано звіт про нарахування доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску та таблицю № 1 нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування фізичними особами-підприємцями за 2017 рік;
- абз. 3, ч. 8, ст. 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на і загальнообов`язкове державне соціальне страхування» - занижено єдиний соціальний внесок у сумі 101 277,00 грн.;
- п. 44.1, п. 44.3 ст. 44 ПК України - не надав документи на перевірку.
На підставі вказаного Акта контролюючим органом винесено:
- податкове повідомлення-рішення № 0076794203 від 09.07.2018 форми «Р», яким збільшено суму грошового зобов`язання з єдиного податку з фізичних осіб на суму 69 676,26 грн і штраф 17 419,07 грн, а загалом 87 095,33 грн;
- податкове повідомлення-рішення № 0076824203 від 09.07.2018 форми «Р», яким збільшено суму грошового зобов`язання за військовим збором на суму 18 750,00 грн і штраф 4687,50 грн, а загалом 23 437,50 грн;
- податкове повідомлення-рішення № 0076904203 від 09.07.2018 форми «Р», яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб на суму 225 000,00 грн і застосовано штраф 56250,00 грн, а загалом на суму 281 250,00 грн;
- податкове повідомлення-рішення № 0076914203 від 09.07.2018 форми «ПС», яким застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 510,00 грн з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування;
- податкове повідомлення-рішення № 0076924203 від 09.07.2018 форми «ПС», яким застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 340,00 грн з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування
- рішення № 0076864203 від 09.07.2018 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску, яким застосовано штрафні санкції в розмірі 10 127,70 грн;
- рішення № 0076884203 від 09.07.2018 про застосування штрафних санкцій за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності, передбаченої Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», яким застосовано штрафні санкції у сумі 170,00 грн;
- вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-188 від 09.07.2018 у сумі 101277,00 грн.
У подальшому контролюючим органом прийнято:
- вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-165505-17 від 05.09.2018, якою зобов`язано сплатити борг у сумі 108032,92 грн з яких сума недоїмки 98735,22 грн та штраф 9297,70 грн;
- податкову вимогу №166665-17 від 05.09.2018 форми «Ф», якою визначено податковий борг у сумі 425087,00 грн з яких основний платіж 313061,02 грн, штрафні (фінансові) санкції 78206,57 грн, пеня 33819,41 грн;
- рішення про опис майна у податкову заставу № 166665-17 від 05.09.2018, яким відповідно до ст. 89 ПК України вирішено здійснити опис майна, що перебуває у власності (господарському віддані або оперативному управлінні) платника податків.
Уважаючи вищевказані податкові - повідомлення - рішення, вимогу про сплату боргу, рішення про опис майна у податкову заставу, рішення про застосування штрафних санкцій протиправними, позивач звернувся із указаним позовом до суду.
Відповідачем в Акті перевірки було зазначено, що згідно з наданими до ДПІ у Солом`янському р-ні ГУ ДФС у м. Києві податкових декларацій платника єдиного податку - фізичної особи-підприємця задекларовано загальну суму доходу за звітний (податковий) період у сумі:
за 2016 рік - 1 440 000,00 грн;
за 2017 рік - 1 250 000 грн.
Утім, в ході проведення перевірки для з`ясування питання дотримання позивачем вимог діючого законодавства щодо декларування доходів, передбачених ст. 292 ПК України опрацьовано відомості з бази даних ДРФО та встановлено, що платником податку у перевіряємому періоді отримано дохід в сумі:
за період з 01.01.2016 по 31.03.2016 - 1 253 011,09 грн;
за період з 01.04.2016 по 30.06.2016 - 711497,28 грн;
за період з 01.07.2016 по 30.09.2016 - 0,00 грн;
за період з 01.10.2016 по 31.12.2016 - 0,00 грн;
за період з 01.01.2017 по 31.03.2017 - 55505,00 грн;
за період з 01.04.2017 по 30.06.2017 - 606133,00 грн;
за період з 01.07.2017 по 30.09.2017 - 0,00 грн;
за період з 01.10.2017 по 31.12.2017 - 0,00 грн.
У зв`язку із зазначеним, контролюючим органом було зроблено висновок, що позивачем порушено 291.4. ст. 291, п. 291.1. ст. 292 ПК України, а саме за І півріччя 2016 року обсяг доходу перевищує 1 500 000,00 грн на суму 464 508,37 грн.
Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги:
Головне управління ДПС у м. Києві, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Відповідач зазначає, що судом апеляційної інстанції при прийнятті рішення у справі не ураховано висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 11.06.2020 у справі №823/1606/17, від 14.02.2019 у справі №826/9336/17, від 20.03.2020 у справі №2а-9423/12/2670, від 08.09.2019 у справі №802/1069/13-а у подібних правовідносинах. Уважає, що ним було дотримано процедуру проведення перевірки позивача.
Також скаржник указує на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах.
Крім того, скаржник посилається на те, що судом апеляційної інстанції не було з`ясовано всіх обставин у справі.
Позивачем до Суду надано відзив на касаційну скаргу, в якому вказано на безпідставність викладених в ній доводів. Зазначає, що правовідносини у цій справі та у справі №823/1606/17 не є подібними, а висновки суду апеляційної інстанції узгоджуються з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 16.01.2018 у справі №826/442/13, від 17.01.2018 у справі №1570/7146/12, від 21.02.2018 у справі №821/371/17, від 05.05.2018 у справі №810/3188/17. Щодо посилань скаржника на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах позивач зазначає, що скаржник не в цій частині жодним чином не обґрунтував касаційну скаргу. Крім того, як зазначає позивач, скаржник також не навів обґрунтування нібито допущення судом апеляційної інстанції порушень норм процесуального права.
Верховний Суд ухвалою від 29.04.2021 відкрив касаційне провадження у цій справі з підстав, передбачених пунктами 1, 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України - якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Норми права, якими керувався суд касаційної інстанції та висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги:
Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 ПК України (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.
Посадові та службові особи контролюючих органів зобов`язані, зокрема дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами; не допускати порушень прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій (п.п. 21.1.1, 21.1.4 п. 21.1 ст. 21 ПК України).
Глава 8 розділу ІІ ПК України визначає види перевірок, які можуть бути проведені контролюючими органами, а також порядок та процедуру їх проведення. Зокрема, встановлюється чітке розмежування щодо порядку допуску до виїзних та невиїзних перевірок, а також щодо місця проведення зазначених перевірок.