ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 червня 2022 року
м. Київ
справа № 420/5743/19
адміністративне провадження № К/9901/10709/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Дашутіна І.В.,
суддів: Шишова О.О., Яковенка М.М.
розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 30 червня 2020 року у складі головуючого судді Левчук О.А. та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 03 лютого 2021 року у складі колегії суддів: Бойка А.В., Федусика А.Г., Шевчук О.А. у справі № 420/5743/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Шаболат» до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій:
Товариство з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Шаболат» (далі - позивач, ТОВ «Агрофірма «Шаболат», платник податку) звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС в Одеській області (далі - відповідач, ГУ ДПС в Одеській області, контролюючий орган, податковий орган), в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 26.07.2019 № 0035461401, № 0035471401, а також податкове повідомлення-рішення від 26.07.2019 № 0025431307 в частині донарахування податку з доходів фізичних осіб на загальну суму 862 156,11 грн (у тому числі 681 021,78 грн - за основним платежем, 170 255,45 грн - за фінансовими санкціями, 10 878,89 грн - пеня).
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 30.06.2020, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 03.02.2021, адміністративний позов задоволено повністю.
Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 26.07.2019 № 0035461401, № 0035471401.
Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 26.07.2019 № 0025431307 в частині суми збільшення податкового зобов`язання у розмірі 681 021,78 грн, в частині суми штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 170255,45 грн та в частині суми пені у розмірі 10 878,89 грн.
Стягнуто з ГУ ДПС в Одеській області за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ТОВ «Агрофірма «Шаболат» судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 19 210,00 грн.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився і суд апеляційної інстанції, виходив із того, що надані позивачем до матеріалів справи документи в сукупності з іншими первинними документами, які надавалися позивачем при проведенні перевірки, є належними доказами на підтвердження дотримання ТОВ «Агрофірма «Шаболат» приписів податкового законодавства щодо підтвердження задекларованих ним сум податкового кредиту за операціями з контрагентами, а тому спірні податкові повідомлення-рішення прийняті відповідачем протиправно.
Судами попередніх інстанцій під час розгляду справи встановлено:
У період з 29.05.2019 по 11.06.2019 відповідно до плану-графіка на 2019 рік на підставі наказу № 3447 від 08.05.2019 ГУ ДФС в Одеській області проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ «Агрофірма «Шаболат» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2016 по 31.12.2018, валютного законодавства з 01.01.2016 по 31.12.2018, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2016 по 31.12.2018.
14 червня 2019 року за результатами перевірки ТОВ «Агрофірма "Шаболат» складено акт перевірки № 1150/15-32-14-01/03768767, відповідно до якого встановлено порушення позивачем норм податкового законодавства, а саме:
- п. 44.1 ст. 44, п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188, п. 198.1, п. 198.2, п.198.3, п. 198.5 ст. 198 Податкового кодексу України (далі - ПК України) внаслідок чого занижено податок на додану вартість всього на суму 325 396 грн;
- п. 201.10 ст. 201 ПК України - не зареєстровано податкові накладні в Єдиному реєстрі податкових накладних на загальну суму ПДВ 235 686 грн;
- п. 19 розд. 2 постанови «Про затвердження Положення про ведення касових операцій у національній валюті в України» Правління Національного банку України від 29.12.2017 № 148;
- ст. 51, п. 119.2 ст. 119, п. 176.2 ст. 176 ПК України - податкова звітність про суми доходів нарахованого (сплаченого) на користь платників податків податку та суми утриманого з них податку надавалась з перекрученими даними, податковий розрахунок за 1 квартал 2018 року надано несвоєчасно;
- пп. 14.1.54, пп. 14.1.180 п. 14.1 ст. 14, п. 127.1 ст. 127, пп. 162.1.3 п. 162.1 ст. 162, пп. 163.1.1 п. 163.1 ст. 163, пп. 164.1.1 пп. 164.1.2 п. 164.1 ст. 164, пп. 168.1.1 пп. 168.1.5 п. 168.1 ст. 168, п. 171.2 ст. 171, п. 176.2 ст. 176 ПК України - не сплачено (не перераховано) податковим агентом податок на доходи фізичних осіб до бюджету за квітень 2017 року в сумі 16 100,98 грн;
- пп. 14.1.54, пп. 14.1.180 п. 14.1 ст. 14, п. 127.1 ст. 127, пп. 162.1.3 п. 162.1 ст. 162, пп. 163.1.1 п. 163.1 ст. 163, пп. 164.1.1 пп. 164.1.2 п. 164.1 ст. 164, пп. 168.1.1 пп. 168.1.5 п. 168.1 ст. 168, п. 171.2 ст. 171, п. 176.2 ст. 176 ПК України - не сплачено (не перераховано) податковим агентом податок на доходи фізичних осіб до бюджету за липень 2018 у сумі 681 021,78 грн;
- п. 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ «Інші перехідні положення», пп. 14.1.54, пп. 14.1.180 п. 14.1 ст. 14, п. 127.1 ст. 127, пп. 162.1.3 п. 162.1 ст. 162, пп. 163.1.1 п. 163.1 ст. 163, пп. 164.1.1 пп. 164.1.2 п. 164.1 ст. 164, пп. 168.1.1 пп. 168.1.5 п. 168.1 ст. 168, п. 171.2 ст. 171, п. 176.2 ст. 176 ПК України - не сплачено (не перераховано) податковим агентом військовий збір до бюджету за квітень 2017 року 1258,58 грн.
26 липня 2019 року на підставі висновків указаного акта перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення:
- № 0035461401, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 307 580 грн, у тому числі 76 895 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями;
- № 0035471401, згідно з яким до позивача застосовано штраф на загальну суму 108 935 грн за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг);
- № 0025431307, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 882 539,54 грн, у тому числі 697 122,76 грн - за податковим зобов`язанням, 174 280,69 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями, 11 136,09 грн - пеня).
Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги:
Не погодившись із судовими рішеннями, ГУ ДПС в Одеській області звернулося з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати судові рішення та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні адміністративного позову у повному обсязі.
На обґрунтування касаційної скарги відповідач зазначає, що підставою касаційного оскарження судових рішень є пункт 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме застосування норм права без урахування висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 20.02.2020 у справі № 802/1255/17-а, від 18.03.2020 у справі № 826/8114/15 у подібних правовідносинах.
На думку відповідача, судами проігноровано доводи про ненадання позивачем під час проведення перевірки усіх необхідних первинних документів. Крім того, за даними інформаційних баз даних ДФС ІС «Податковий блок», Єдиного реєстру податкових накладних за перевіряємий період по контрагентам позивача не прослідковується номенклатура придбання і реалізації товарів, послуг тощо по ланцюгу постачання; відсутні матеріально-технічні можливості, кваліфікаційний персонал.
У відзиві на касаційну скаргу позивач зазначає, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій є законними, обґрунтованими та такими, що винесені з повним з`ясуванням судами обставин, які мають значення для справи, та правильним застосуванням норм матеріального права без порушень норм процесуального права. Натомість доводи ГУ ДПС в Одеській області є необґрунтованими та спростовуються наявними у матеріалах справи доказами.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Норми права, якими керувався суд касаційної інстанції та висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги:
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів врегульовані положеннями ПК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Згідно зі статтею 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Згідно з пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів та послуг.
Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.
За положеннями пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку, зокрема, з придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг.
Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.
Таким чином, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту, а також включення витрат до складу оподатковуваного доходу наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій із придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання у своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.
Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.
Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності, та свідчать про відсутність у сторін волевиявлення щодо реального здійснення господарської операції.
Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування об`єкту оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту.