ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 червня 2022 року
м. Київ
справа № 640/4934/21
адміністративне провадження № К/9901/29244/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Чиркіна С.М.,
суддів: Єзерова А.А., Кравчука В.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 22.04.2021 (головуючий суддя: Шулежко В.П.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 05.07.2021 (головуючий суддя: Земляна Г.В., судді: Мєзєнцев Є.І., Файдюк В.В.) у справі №640/4934/21 за позовом ОСОБА_1 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії,
У С Т А Н О В И В:
І. РУХ СПРАВИ
У лютому 2021 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 або позивачка) звернулася до суду з позовом до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - ФГВФО або відповідач), в якому просила:
визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо невключення інформації щодо рахунків № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 ОСОБА_1 до переліку рахунків, за якими вкладник має право на відшкодування коштів за вкладом у ПАТ «Банк Михайлівський» за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб;
зобов`язати відповідача внести зміни (подати) до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб зміни та доповнення до переліку рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, внести зміни до реєстру відшкодування вкладникам ПАТ «Банк Михайлівський» та здійснити відшкодування коштів за вкладами ОСОБА_1 за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, стосовно рахунків № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 ОСОБА_1 , відкритих у ПАТ «Банк Михайлівський», у межах гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 03.03.2021 позовну заяву залишено без руху і надано позивачці строк для усунення недоліків позовної заяви протягом 5-ти днів з дня отримання копії цієї ухвали. Підставою для залишення позовної заяви без руху слугував висновок суду першої інстанції про пропуск позивачкою строку звернення до суду без поважних на те причин. Наведені позивачкою підстави для поновлення строку звернення до суду визнані судом неповажними.
14.03.2021 представником позивачки засобами поштового зв`язку подано до суду заяву про усунення недоліків позовної заяви. Заява мотивована тим, що позивачка протягом 2016 року двічі зверталася до відповідача із письмовими заяви щодо включення її до переліку рахунків, за якими вкладник має право на відшкодування коштів за вкладом у ПАТ «Банк Михайлівський» за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, проте жодної відповіді на письмові запити від 08.08.2016 і 28.12.2016 так і не отримала. Відтак, має місце триваюче порушення. Зазначає, що лише 28.09.2020 від Уповноваженої особи фонду надійшла відповідь на адвокатський запит про надання інформації та документів, тому саме з цієї дати необхідно обчислювати строки звернення до суду. Зважаючи на зазначене, позов пред`явлено у межах строків, визначених частиною другою статті 122 КАС України.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 22.04.2021, залишеною без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 05.07.2021, позовну заяву повернуто заявнику на підставі пункту 9 частини четвертої статті 169 КАС України.
Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями суду першої та апеляційної інстанцій, позивачка подала касаційну скаргу, у якій просить суд касаційної інстанції скасувати оскаржувані рішення, а справу направити на продовження розгляду до суду першої інстанції.
IІ. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ
Ухвалою Верховного Суду від 16.08.2021 відкрито касаційне провадження у справі.
За результатами повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначений новий склад суду.
Ухвалою Верховного Суду від 28.06.2022 справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.
ІІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
Повертаючи позивачу позовну заяву, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що позивачкою не виконано вимоги ухвали Окружного адміністративного суду м. Києва від 03.03.2021 і не надано суду доказів поважності причин пропуску строку звернення до суду, що згідно із пунктом 9 частини четвертої статті 169 КАС України є підставою для повернення позовної заяви.
Суди попередніх інстанцій встановили, що позивач оспорює бездіяльність відповідача в частині невключення інформації щодо рахунків № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 ОСОБА_1 до переліку рахунків, за якими вкладник має право на відшкодування коштів за вкладом у ПАТ «Банк Михайлівський» за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
В контексті предмету спору суди попередніх інстанцій встановили, що позивачка зверталася із заявами до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Банк Михайлівський» від 08.08.2016 та від 28.12.2016 про включення її до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами ПАТ «Банк Михайлівський» за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. Відповідно, за висновками судів обох інстанцій, починаючи з 2016 року позивачка знала або могла дізнатися про порушення своїх прав та інтересів допущених протиправною бездіяльністю відповідача щодо невключення інформації стосовно її рахунків до переліку вкладників, за якими має право на відшкодування коштів за вкладом у ПАТ «Банк Михайлівський» за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. Натомість дії, спрямовані на захист своїх порушених прав та інтересів, позивачка почала вживати лише у 2020 році, звернувшись за правовою допомогою до адвоката.
Апеляційний суд констатував, що інформація стосовно запровадження тимчасової адміністрації банку та його ліквідації була офіційно оприлюднена, перебувала в загальному доступі і позивачка мала реальну можливість з нею ознайомитися та бути обізнаною щодо фактичної реалізації її права на отримання гарантованого відшкодування вкладу за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
Натомість звернення до відповідача із відповідним адвокатським запитом більше ніж через 3 роки з дня запровадження тимчасової адміністрації банківської установи не може свідчити про необізнаність позивачки про ліквідацію банку, в якому знаходиться її вклад, а свідчить про пасивну поведінку позивача щодо повернення такого вкладу. Позивачка за умови виявлення належної активності та небайдужості, мала можливість звернутися до суду в установлений законом строк.
За висновками судів попередніх інстанції, зважаючи на предмет спору (визнання бездіяльності протиправною щодо невключення інформації про позивачку до переліку рахунків), отримання у вересні 2020 року листа від ФГВФО у відповідь на адвокатський запит не змінює момент, з якого вона повинна була дізнатися про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли позивачка почала вчиняти активні дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов`язується із початком перебігу строку звернення до суду в даному випадку.
ІV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА ЗАПЕРЕЧЕНЬ
Касаційна скарга обґрунтована тим, що судами попередніх інстанцій неповно з`ясовані обставини справи, що призвело до постановлення незаконного рішення про повернення позовної заяви. Стверджує, що про порушення свої прав та інтересів, як вкладника, позивачка фактично дізналася із відповіді Уповноваженої особи фонду від 28.09.2020 №28.09.20/02-вих, наданої на адвокатський письмовий запит. Із зазначеною позовною заявою ОСОБА_1 звернулася у лютому 2021 року, тобто у межах шестимісячного строку звернення до суду, встановленого частиною другою статті 122 КАС України.
За позицією скаржниці, остання мала легітимні очікування на збереження свого вкладу банком або повідомлення про загрозу схоронності вкладу. З посиланням на практику ЄСПЛ вважає, що вкладник має право на отримання відповідної інформації. Однак про загрозу вкладу її повідомлено не було.
Також скаржниця зазначає, що при прийнятті оскаржуваних рішень судами попередніх інстанцій не врахована актуальна практика Верховного Суду, сформована у подібних правовідносин.
Відповідач правом на подачу відзиву на касаційну скаргу не скористався.
V. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Верховний Суд перевірив доводи касаційної скарги, правильність застосування судами норм матеріального права та дійшов таких висновків.
За правилами статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до частини другої статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Для реалізації конституційного права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності вказаних суб`єктів у сфері управлінської діяльності в Україні створено систему адміністративних судів.
Порядок здійснення судочинства в адміністративних судах визначає КАС України, частиною першою статті 5 якого визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду за захистом, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Частина перша статті 118 КАС України визначає, що процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.
Процесуальні строки визначаються днями, місяцями і роками, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати.
Відповідно до частин першої та другої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.