ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 червня 2022 року
м. Київ
справа № 460/4837/20
адміністративне провадження № К/9901/29778/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Яковенка М. М.,
суддів - Дашутіна І. В., Шишова О. О.,
розглянувши у порядку письмового провадження в касаційній інстанції адміністративну справу № 460/4837/20
за адміністративним позовом Рівненського державного аграрного коледжу до Головного управління ДПС у Рівненській області про визнання протиправною і скасування вимоги,
за касаційною скаргою Рівненського державного аграрного коледжу на рішення Рівненського окружного адміністративного суду (суддя Недашківська К.М.) від 04 грудня 2020 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду (склад колегії суддів: Обрізко І. М., Онишкевич Т. В., Судова-Хомюк Н. М.) від 28 квітня 2021 року,
УСТАНОВИВ:
І. РУХ СПРАВИ
1. У липні 2020 року Рівненський державний аграрний коледж звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Рівненській області, в якому просив визнати протиправним та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 14 квітня 2020 року № Ю-4283-17, відповідно до якої Рівненському державному аграрному коледжу визначено зобов`язання зі сплати боргу по єдиному внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірі 82 249,35 грн, у тому числі: штрафи 74 110,84 грн, пеня 8 138,51 грн.
2. В обґрунтування позову позивач зазначає, що спірна вимога є протиправною, оскільки станом на 04 лютого 2015 року Рівненський державний аграрний коледж перебував у процесі реорганізації (з 02 серпня 2013 року), що унеможливило виконання розпорядження Кабінету Міністрів України № 87-р від 04 лютого 2015 року, в частині реєстрації в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань, що блокувало проведення фінансових розрахунків; також на підставі розпорядження від 06 березня 2015 року були зупинені операції з бюджетними коштами, що унеможливило здійснення будь-яких фінансових операцій (відсутність коштів), тобто несвоєчасна сплата єдиного внеску відбулася не з вини позивача, а тому правових підстав для застосування штрафу не існувало.
Також, позивач вказує, що контролюючим органом була проведена перевірка Рівненського державного аграрного коледжу, за результатами якої складений Акт від 03 травня 2017 року № 215/17-00-14-01/22556952, яким не встановлено порушень щодо обліку, нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.
3. Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 04 грудня 2020 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 28 квітня 2021 року, позивачеві відмовлено в задоволенні позовних вимог.
4. Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, 12 серпня 2021 року Рівненський державний аграрний коледж звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 04 грудня 2020 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 28 квітня 2021 року, і ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.
5. Ухвалою Верховного Суду від 16 серпня 2021 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою, встановлено строк для подання відзиву. Витребувані матеріали справи.
6. Ухвалою Верховного Суду закінчено підготовку даної справи до касаційного розгляду та призначено її касаційний розгляд в порядку письмового провадження.
7. Станом на час розгляду справи письмового відзиву на касаційну скаргу до Верховного Суду не надходило, що не перешкоджає її розгляду по суті.
IІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
8. Судами попередніх інстанцій встановлено, що Головним управлінням ДПС у Рівненській області сформована вимога про сплату боргу (недоїмки) від 14 квітня 2020 року № Ю-4283-17 (далі Вимога № Ю-4283-17), відповідно до якої Рівненському державному аграрному коледжу визначено зобов`язання зі сплати боргу по єдиному внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірі 82 249,35 грн, у тому числі: штрафи 74 110,84 грн, пеня 8 138,51 грн.
9. Як вбачається з відомостей інформаційної системи, загальна сума недоїмки станом на 31 березня 2020 року становить 82 249,35 грн.
10. Сума недоїмки визначена на підставі рішення № 0026541706 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 16 вересня 2015 року.
11. Рішення № 0026541706 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 16 вересня 2015 року оскаржувалося позивачем в адміністративному порядку, проте, рішенням Державної фіскальної служби від 26 листопада 2015 року скарга платника податків залишена без задоволення, а рішення № 0026541706 без змін.
12. Вважаючи вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 14 квітня 2020 року № Ю-4283-17 протиправною, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.
IІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
13. Суд першої інстанції, з висновками якого і суд апеляційної інстанції, відмовляючи позивачеві в задоволенні позовних вимог, виходив з того, що сума недоїмки визначена на підставі рішення № 0026541706 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 16 вересня 2015 року, яке не оскаржувалося позивачем у судовому порядку, є чинним, а суми недоїмки є узгодженими. Зазначене рішення оскаржувалося позивачем в адміністративному порядку, проте, рішенням Державної фіскальної служби від 26 листопада 2015 року скарга платника податків залишена без задоволення.
14. Покликання позивача на те, що останній перебував у процесі реорганізації, що блокувало проведення фінансових розрахунків та унеможливило здійснення будь-яких фінансових операцій, як на відсутність правових підстав для застосування штрафу судами не взято до уваги, оскільки зазначене зводиться до його незгоди із рішенням № 0026541706.
15. Суди також зазначили, що станом на дату проведення перевірки (03 травня 2017 року) рішення № 0026541706 вже існувало, а тому підстав для відображення порушення, що стосується рішення № 0026541706, в Акті перевірки не було. Таким Актом перевірки зафіксовано лише факт відсутності порушень з боку позивача з питань обліку, нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, які не охоплювалися рішенням № 0026541706.
IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
16. Скаржник у своїй касаційній скарзі не погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про відсутнісь підстав для задоволення позовних вимог, вважає їх необґрунтованими та такими, що підлягають скасуванню, оскільки судами неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень у справі.
17. Підставою касаційного оскарження судових рішень у цій справі скаржником зазначено пункти 1 частини четвертої статті 328 КАС України - неврахування судами попередніх інстанцій висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах.
18. Зокрема в доводах касаційної скарги позивач зазначає, що судами першої та апеляційної інстанцій при ухваленні оскаржуваних судових рішень не були враховані висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 10 грудня 2019 року у справі № 826/25425/15.
19. Скаржник зауважує, що судами порушено вимоги частини четвертої статті 25 Закону України від 08 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон № 2464-VI), оскільки: у Коледжу відсутня заборгованість зі сплати єдиного внеску на час винесення Вимоги (у Вимозі наявні лише сума штрафу та пені); у винесеній Вимозі від 14 квітня 2020 року відсутня недоїмка, адже суми штрафу та пені не відносяться до недоїмки.
20. При цьому, на переконання позивача, винісши Вимогу (виконавчий документ) податковий орган стягує пеню та штраф за несвоєчасну сплату єдиного внеску Коледжем у період з 21 січня 2015 року по 08 квітня 2015 року (правопорушення) згідно з прийнятим рішенням № 0026541706 від 16 вересня 2015 року (виконавчий документ). Тобто податковий орган прийняв за одне і те ж нібито вчинене правопорушення два правозастосовних акта, тобто має місце повторне притягнення до юридичної відповідальності за одне й те ж саме правопорушення.
V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ
21. Верховний Суд, переглянувши оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права у спірних правовідносинах, відповідно до частини першої статті 341 КАС України (тут і далі, в редакції, чинній з 15 грудня 2017 року), виходить з такого.
22. Відповідно до змісту частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.