ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 червня 2022 року
м. Київ
справа № 160/5968/20
адміністративне провадження № К/9901/8337/21 та №К/9901/8483/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Соколова В.М.,
суддів: Білак М.В., Єресько Л.О.,
розглянувши у порядку письмового провадження у суді касаційної інстанції адміністративну справу № 160/5968/20
за позовом ОСОБА_1 до Дніпропетровської обласної прокуратури (Прокуратура Дніпропетровської області), Офісу Генерального прокурора, Першої кадрової комісії з атестації прокурорів в регіональних прокуратурах Офісу Генерального прокурора про визнання протиправними та скасування рішення, наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, провадження у якій відкрито
за касаційними скаргами Дніпропетровської обласної прокуратури, Офісу Генерального прокурора на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 04 лютого 2021 року (головуючий суддя - Сафронова С. В., судді: Мельник В. В., Чепурнов Д.В.),
УСТАНОВИВ:
І. Короткий зміст позовних вимог
1. У червні 2020 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернулася до Дніпропетровської обласної прокуратури (далі - відповідач 1), Офісу Генерального прокурора (далі - відповідач 2), у якому просила:
- визнати протиправним та скасувати рішення Першої кадрової комісії від 10 квітня 2020 року № 237 «Про неуспішне проходження прокурором атестації за результатами складання іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора»;
- визнати протиправним та скасувати наказ прокурора Дніпропетровської області від 30 квітня 2020 року № 402-к про звільнення її з посади прокурора відділу забезпечення представництва в суді управління представництва інтересів держави в суді прокуратури Дніпропетровської області та органів прокуратури (далі - прокурор відділу) на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру»;
- поновити її на посаді прокурора відділу або на рівнозначній посаді, яку вона займала станом на 14 травня 2020 року;
- стягнути на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу по день поновлення на посаді.
2. На обґрунтування заявлених позовних вимог ОСОБА_1 вказувала, що оскаржуване рішення кадрової комісії №1 від 10 квітня 2020 року №237 є протиправним та незаконним, оскільки зважаючи на її стаж та досвід сумнівним є факт оцінювання рівня її знань діючого законодавства у кількості 58 балів. Також, позивач вважає, що невідомо ким затверджено та складено перелік питань у першому етапі тестування, не проаналізовано правильність варіантів відповіді на кожне запитання, взагалі не підтверджено той факт, що результати тестування у кількості 58 балів надані саме позивачем. Фактичним підтвердженням цьому, на думку позивача, є її заява від 05 березня 2020 року адресована голові кадрової комісії №1 з проханням надати ґрунтовну інформацію щодо етапу тестування яке відбувалося 02 березня 2020 року, відповідь на яку вона так і не отримала. Крім того, позивач вважає, що Порядок проходження прокурорами атестації, затверджений наказом Генерального прокурора № 221 від 03 жовтня 2019 року (далі - Порядок № 221) не є правовим актом, оскільки не пройшов процедуру державної реєстрації нормативно-правових актів. Позивач зазначає, що наказ про звільнення ОСОБА_1 також є незаконним та підлягає скасуванню, оскільки підставою його прийняття слугувало рішення кадрової комісії №1 від 10 квітня 2020 року №237. Позивач акцентує,що проведення реорганізації чи ліквідації Прокуратури Дніпропетровської області та скорочення посади яку обіймала позивач, не відбулося. Окрім того, на думку позивача, Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» від 19 вересня 2019 року №113-13 (далі - Закон №113-ІХ зі змінами), на підставі якого проведено атестацію, суперечить приписам Конституції України та порушує її основні трудові права передбачені Кодексом законів про працю України (далі - КЗпП України) в тому числі й гарантовані державою пільги, як одинокій матері.
ІІ. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їхнього ухвалення
3. Дніпропетровський окружний адміністративний суд рішенням від 28 жовтня 2020 року у задоволені позову ОСОБА_1 відмовив повністю.
4. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що приймаючи рішення про неуспішне проходження атестації позивачем, Перша кадрова комісія діяла обґрунтовано, на підставі повноважень та у спосіб, що передбачений законодавством України про прокуратуру, а відтак підстави для визнання його протиправним та скасування відсутні. Таке рішення кадрової комісії є вмотивованим, оскільки містить виклад фактичних обставин та мотиви його прийняття, а наданими відповідачами доказами (відомості про результати тестування на знання та вміння у застосуванні закону і відповідності здійснювати повноваження прокурора) підтверджується набрання позивачем 58 балів, що є меншим за прохідний бал, визначений Порядком №221.
5. Суд зауважив, що подана позивачем 05 березня 2020 року, тобто через декілька днів після проходження тестування (яке мало місце 02 березня 2020 року) заява не може вважатися доказом наявності технічного збою в роботі комп`ютерної програми під час проходження нею тестування, тим більше, що такі обставини не підтверджені відповідними актами за підписами членів кадрової комісії.
6. Ураховуючи правомірність прийнятого кадровою комісією рішення (від 10 квітня 2020 року № 237), суд дійшов висновку про відсутність підстави для задоволення решти позовних вимог ОСОБА_1 , позаяк юридичним фактом, що зумовлює звільнення позивача на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII (далі - Закон № 1697-VII) є саме рішення Першої кадрової комісії про неуспішне проходження атестації.
7. Поряд з цим суд першої інстанції зазначив, що Закон №113-IX пов`язує звільнення з посади прокурора на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону № 1697-VII не з рішенням про ліквідацію чи реорганізацію органу прокуратури або зі скороченням кількості прокурорів органу прокуратури, а насамперед з процедурою проходження прокурорами атестації як складовою частиною процесу реформування органів прокуратури, введеного в дію Законом № 113-IX з дня набрання ним чинності. Крім того, положення Закону № 113-ІХ та затверджений з метою проведення атестації Порядок № 221(на виконання цього Закону) є чинними та неконституційними у встановленому законом порядку не визнавалися.
8. Третій апеляційний адміністративний суд постановою від 04 лютого 2021 року скасував рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2020 року та прийняв нове рішення, яким задовольнив позовні вимоги ОСОБА_1 повністю.
9. Визнав протиправним та скасував рішення кадрової комісії №1 від 10 квітня 2020 року №237 про неуспішне проходження прокурором атестації, наказ прокурора Дніпропетровської області №402к від 30 квітня 2020 року про звільнення з посади прокурора відділу забезпечення представництва в суді управління представництва інтересів держави в суді прокуратури Дніпропетровської області та органів прокуратури на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону № 1697-VII та поновив ОСОБА_1 на посаді, з якої її було звільнено. Стягнув на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 198 115, 80 грн та понесені нею при звернені до суду судові витрати в сумі 1681,60 грн.
10. Задовольняючи адміністративний позов, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що оскаржуване рішення Кадрової комісії № 1 та наказ прокуратури Дніпропетровської області №402к від 30 квітня 2020 року про звільнення позивача не відповідають критерію правомірності, передбаченому пунктом 3 частини другої статті 2 КАС України, а тому підлягають скасуванню, а позивач поновленню на раніше займаній посаді з одночасним стягненням на його користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
11. На думку суду апеляційної інстанції атестація позивача була проведена із значними порушеннями, а тому позовні вимоги щодо визнання протиправним та скасування рішення Кадрової комісії № 1 від 10 квітня 2020 року №237 підлягають задоволенню.
12. Таких висновків суд дійшов урахувавши доводи позивача про те, що Кадрова комісія не надала відповідь на її заяву від 05 березня 2020 року з приводу ініційованих позивачем зауважень до процедури першого етапу тестування, яке проходило 02 березня 2020 року, тоді як, у цей день дійсно мали місце технічні збої в системі тестування і крім позивача, того ж дня до відповідача звертався інші прокурори, що приймали у ньому участь. Відтак, на переконання суду, такі несправності можуть вплинути на якість проходження тестування прокурором.
13. Судом також зазначено, що оскаржуване рішення про неуспішне проходження атестації, у відповідності до абзацу третього пункту 12 Порядку № 233, не містить ні мотивів, ні обставин, що вплинули на його прийняття. Перша кадрова комісія обмежилася лише стислим (загальним, невизначеним) посиланням на кількість набраних позивачем балів.
14. Ураховуючи необ`єктивність та непрозорість проведеного іспиту у тому числі без належного забезпечення прав позивача під час його складання, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про наявність підстав для скасування рішення Кадрової комісії № 1 від 10 квітня 2020 року №237 та як наслідок наказу прокуратури Дніпропетровської області №402к від 30 квітня 2020 року, який було прийнято на підставі цього рішення.
15. Апеляційний суд зауважив, що звільнення позивача на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону № 1697-VII відбулося з порушеннями законодавства, оскільки відповідачем не доведено та не підтверджено ліквідації чи реорганізації органу прокуратури, в якому позивач обіймала посаду, а також скорочення кількості прокурорів прокуратури Дніпропетровської області на день звільнення ОСОБА_1 .
16. Загалом суд апеляційної інстанції покликався на те, що проблемою вирішення спірних правовідносин стає невідповідність окремих положень нового Закону №113-ІХ, Порядку № 221 і Порядку №233 (Порядок роботи кадрових комісій, затверджений наказом Генерального прокурора № 233 від 17 жовтня 2019 року) Конституції України та Закону № 1697-VII, а також наявність у змісті вказаних нормативно-правових актів прогалин, які, на думку суду апеляційної інстанції, мають бути подолано шляхом застосування аналогії закону чи аналогії права.
17. Суд зауважив, що організація та порядок діяльності прокуратури і правовий статус прокурорів безпосередньо та прямо визначаються Законом № 1697-VII (які були та є чинними), норми якого закріплюють порядок зайняття прокурором посади та порядок і умови звільнення прокурора з посади, припинення його повноважень. Порядки №221 та №233, затверджені наказами Генерального прокурора на виконання Закону № 113-ІХ (які є основою реформи прокуратури, але в яких не деталізовано порядок та процедуру проведення кадрових дій в прокуратурі) не можуть бути спрямовані на встановлення, зміну або скасування існуючих норм права, та не можуть вносити нових нормативів у правове регулювання законодавчо встановлених правовідносин, оскільки вони не узгоджуються з положеннями статей 92, 1311 Конституцією України і Закону № 1697-VII. Тобто, на переконання суду першої інстанції, прийняті та прописані в розділі ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-ІХ зміни повинні були вноситися до розділу XIII «Перехідні положення» Закону №1697-VII та, відповідно, узгоджуватися з положеннями цього Закону.
18. Поряд з цим, ураховуючи предмет оскарження у цій справі, апеляційний суду не здійснював перевірку правомірності положень розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону №113-IX і затверджених на його виконання Порядів №221 та №233 на відповідність Закону № 1697-VII та дослідження наявності або відсутності процедурних порушень при прийнятті цих нормативних актів.
ІІІ. Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги та її рух у касаційній інстанції. Позиція інших учасників справи
19. До Верховного Суду надійшли касаційні скарги Дніпропетровської обласної прокуратури (09 березня 2021 року) та Офісу Генерального прокурора (11 березня 2021 року), у яких скаржники просять скасувати постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 04 лютого 2021 року та залишити в силі рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2020 року.
20. Підставами касаційного оскарження відповідачі визначили пункти 1, 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), а саме неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку (пункт 1); якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах (пункт 3).
21. На обґрунтування підстав касаційного оскарження, передбачених пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України, Офіс Генерального прокурора посилається на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права, оскільки суд не врахував висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 26 листопада 2020 року у справі № 200/13482/19-а, де в пункті 57 вказано, що саме неподання прокурором Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури у встановлений строк заяви до Генерального прокурора про переведення до Офісу Генерального прокурора, обласної прокуратури, окружної прокуратури та про намір у зв`язку із цим пройти атестацію в силу вимог пункту 19 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 113-ІХ є підставою для звільнення з посади прокурора на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону № 1697-VII, що є таким самим юридичним фактом як і рішення кадрової комісії про неуспішне проходження прокурором атестації.
22. Скаржники зазначають, що предметом спору у справі є законність рішення кадрової комісії та наказу про звільнення позивача з посади та з органів прокуратури на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону № 1697-VII, на виконання вимог підпункту 2 пункту 19 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 113-ІХ, справа щодо конституційності деяких положень цього Закону знаходиться на розгляді в Конституційному Суді України.
23. На думку відповідачів, при наявності Закону № 113-ІХ (прийнятого належним суб`єктом у спосіб та у межах наданих йому повноважень) та при відсутності рішення Конституційного Суду України щодо визнання його неконституційним, суд апеляційної інстанції, дійшов неправомірного висновку про необхідність застосування аналогії закону чи аналогії права, чим грубо порушив норму процесуального права передбачену частиною шостою статті 7 КАС України.
24. Твердження суду апеляційної інстанції про недоведеність обставин щодо ліквідації, реорганізації чи скорочення штату працівників прокуратури і, як наслідок, безпідставність припинення повноважень позивача за таких обставин (пункт 9 частини першої статті 51 Закону № 1697-VII), скаржники вважають помилковими, оскільки юридичним фактом, що зумовлює звільнення у даному випадку є не завершення процесу ліквідації чи реорганізації органу прокуратури чи завершення процедури скорочення чисельності прокурорів органу прокуратури, а виключно настання події - рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації прокурором.
25. Одночасно з цим скаржники зауважують, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування підпункту 2 пункту 19 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-ІХ, як визначеної цим Законом підстави для звільнення прокурорів, а також щодо застосування пунктів 7, 9, 13, 16, 17 вказаного розділу Закону № 113-ІХ.
26. На підставі викладеного відповідачі вважають, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував норми матеріального права до спірних правовідносин, у зв`язку з чим дійшов помилкового висновку про скасування рішення суду першої інстанції.
27. Ухвалою від 29 березня 2021 року Верховний Суд відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою Дніпропетровської обласної прокуратури (К/9901/8337/21) з підстав, визначених пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України.
28. З підстав, визначених пунктами 1, 3 частини четвертої статті 328 КАС України Верховний Суд ухвалою від 29 березня 2021 року відкрив касаційне провадження за скаргою Офісу Генерального прокурора (К/9901/8483/21).
29. Позивач відзиву на касаційні скарги не надала.
30. Ухвалою від 28 червня 2022 року Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Соколова В.М. провів необхідні дії з підготовки справи до касаційного розгляду та призначив її до розгляду в порядку письмового провадження за наявними матеріалами. Відмовив відповідачам у задоволенні клопотання про зупинення виконання оскаржуваного рішення до закінчення його перегляду у касаційному порядку та про розгляд справи за участю їх представників.
ІV. Установлені судами попередніх інстанцій обставини справи
31. ОСОБА_1 працювала в органах прокуратури на різних посадах з 2001 року.
32. З 18 жовтня 2018 року по день звільнення обіймала посаду прокурора відділу.
33. 07 жовтня 2019 року позивачем на ім`я Генерального прокурора подано заяву про переведення на посаду прокурора в обласній прокуратурі та про намір пройти атестацію, що не є спірним у цій справі.
34. За результатами складання іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора Перша кадрова комісія прийняла рішення № 237 від 10 квітня 2020 року про неуспішне проходження ОСОБА_1 атестації та недопущення до етапу проходження співбесіди.
35. У рішенні зазначено, що позивач набрала 58 бали, що є менше прохідного балу стосовно успішного складання іспиту, і не допускається до наступних етапів атестації.
36. Наказом Прокуратури Дніпропетровської області №402к від 30 квітня 2020 року відповідно до пункту 3 частини першої статті 11 Закону № 1697-VII, підпункту 2 пункту 19 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 113-ІХ ОСОБА_1 звільнено з посади прокурора відділу на підставі пункту 9 частини 1 статті 51 Закону № 1697-VII з 14 травня 2020 року.
Підстава - рішення Комісії.
37. Уважаючи вказані рішення Кадрової комісії та прокуратури Дніпропетровської області протиправними, позивач звернула із цим позовом до суду про їх скасування.
V. Нормативне регулювання
38. Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
39. Кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується, а держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності; громадянам гарантується захист від незаконного звільнення (стаття 43 Конституції України).
40. Статтями 2, 5 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) закріплено право громадян України на працю і гарантії держави в правовому захисті працездатним громадянам від незаконного звільнення.
41. Відповідно до статті 222 КЗпП України особливості розгляду трудових спорів суддів, прокурорсько-слідчих працівників, а також працівників навчальних, наукових та інших установ прокуратури, які мають класні чини, встановлюється законодавством.
42. Згідно зі статтею 4 Закону № 1697-VII організація та діяльність прокуратури України, статус прокурорів визначаються Конституцією України, цим та іншими законами України, чинними міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
43. Законом № 113-IX (діє з 25 вересня 2019 року) запроваджено реформування системи органів прокуратури, у зв`язку із чим до Закону № 1697-VII були внесені зміни.
44. Статтею 14 Закону № 1697-VII, у зв`язку із внесенням до неї змін Законом № 113-ІХ, передбачено скорочення кількості прокурорів органів прокуратури. Зокрема, змінами, унесеними законодавцем, установлено, що загальна чисельність прокурорів органів прокуратури становить не більше 10 000 осіб. Приведення у відповідність із вимогами статті 14 Закону України «Про прокуратуру» кількісного складу органів прокуратури здійснюється, крім іншого, шляхом проведення атестації на виконання вимог Закону № 113-ІХ.
45. У тексті Закону № 1697-VII слова «Генеральна прокуратура України», «регіональні прокуратури», «місцеві прокуратури» замінено відповідно словами «Офіс Генерального прокурора», «обласні прокуратури», «окружні прокуратури».
46. Згідно з пунктами 6, 7 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 113-ІХ з дня набрання чинності цим Законом усі прокурори Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур вважаються такими, що персонально попереджені у належному порядку про можливе майбутнє звільнення з посади на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру». Прокурори, які на день набрання чинності цим Законом займають посади прокурорів у Генеральній прокуратурі України, регіональних прокуратурах, місцевих прокуратурах, військових прокуратурах, можуть бути переведені на посаду прокурора в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах лише у разі успішного проходження ними атестації, яка проводиться у порядку, передбаченому цим розділом.
47. Пунктом 10 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 113-ІХ установлено, що прокурори Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур (у тому числі ті, які були відряджені до Національної академії прокуратури України для участі в її роботі на постійній основі) мають право в строк, визначений Порядком проходження прокурорами атестації, подати Генеральному прокурору заяву про переведення на посаду прокурора в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах. У заяві також повинно бути зазначено про намір пройти атестацію, надано згоду на обробку персональних даних, на застосування процедур та умов проведення атестації. Форма та порядок подачі заяви визначаються Порядком проходження прокурорами атестації.
48. Згідно з пунктом 11 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-IX атестація прокурорів проводиться кадровими комісіями Офісу Генерального прокурора, кадровими комісіями обласних прокуратур.
49. За пунктом 14 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-IX графік проходження прокурорами атестації встановлює відповідна кадрова комісія. Атестація проводиться прозоро та публічно, у присутності прокурора, який проходить атестацію. Перебіг усіх етапів атестації фіксується за допомогою технічних засобів відео- та звукозапису.
50. Відповідно до пункту 16 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-IX за результатами складення прокурором іспиту відповідна кадрова комісія ухвалює рішення щодо допуску прокурора до проведення співбесіди. Якщо прокурор за результатами складення іспиту набрав меншу кількість балів, ніж прохідний бал, встановлений згідно з Порядком проходження прокурорами атестації, це є підставою для недопущення прокурора до етапу співбесіди і ухвалення кадровою комісією рішення про неуспішне проходження атестації таким прокурором.
51. Згідно з пунктом 17 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-IX кадрові комісії за результатами атестації прокурора ухвалюють одне із таких рішень: рішення про успішне проходження прокурором атестації або рішення про неуспішне проходження прокурором атестації.
52. За пунктом 19 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-IX прокурори, які на день набрання чинності цим Законом займають посади у Генеральній прокуратурі України, регіональних прокуратурах, місцевих прокуратурах, військових прокуратурах, звільняються Генеральним прокурором, керівником регіональної (обласної) прокуратури з посади прокурора на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру» за умови настання однієї із наступних підстав:
1) неподання прокурором Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури у встановлений строк заяви до Генерального прокурора про переведення до Офісу Генерального прокурора, обласної прокуратури, окружної прокуратури та про намір у зв`язку із цим пройти атестацію;
2) рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації прокурором Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури;
3) в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах відсутні вакантні посади, на які може бути здійснено переведення прокурора Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури, який успішно пройшов атестацію;
4) ненадання прокурором Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури, у разі успішного проходження ним атестації, згоди протягом трьох робочих днів на переведення на запропоновану йому посаду в Офісі Генерального прокурора, обласній прокуратурі, окружній прокуратурі.
53. Перебування прокурора на лікарняному через тимчасову непрацездатність, у відпустці чи у відрядженні до Національної академії прокуратури України для участі в її роботі на постійній основі не є перешкодою для його звільнення з посади прокурора відповідно до цього пункту.
54. Указані в цьому пункті прокурори можуть бути звільнені з посади прокурора також і на інших підставах, передбачених Законом України «Про прокуратуру».
55. Кадрові комісії за результатами атестації подають Генеральному прокурору інформацію щодо прокурорів, які успішно пройшли атестацію, а також щодо прокурорів, які неуспішно пройшли атестацію.
56. За текстом пункту 9 частини першої статті 51 Закону № 1697-VII прокурор звільняється з посади у разі ліквідації чи реорганізації органу прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду, або в разі скорочення кількості прокурорів органу прокуратури.
57. За визначенням, що міститься в пункті 1 розділу І Порядку № 221, атестація прокурорів - це встановлена розділом II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-IX і цим Порядком процедура надання оцінки професійній компетентності, професійній етиці та доброчесності прокурорів Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур і військових прокуратур.
58. Відповідно до пунктів 2, 4 розділу І Порядку № 221 атестація прокурорів Генеральної прокуратури України (включаючи прокурорів Головної військової прокуратури, прокурорів секретаріату Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів), регіональних, місцевих прокуратур та військових прокуратур проводиться відповідними кадровими комісіями. Порядок роботи, перелік і склад кадрових комісій визначаються відповідними наказами Генерального прокурора.
59. Відповідно до пункту 11 розділу І Порядку № 221 особиста участь прокурора на всіх етапах атестації є обов`язковою. Перед кожним етапом атестації прокурор пред`являє кадровій комісії паспорт або службове посвідчення прокурора.
60. У відповідності до пунктів 2, 4 розділу І Порядку № 221 атестація прокурорів Генеральної прокуратури України проводиться відповідними кадровими комісіями, порядок роботи яких, перелік і склад визначаються відповідними наказами Генерального прокурора.
61. Атестація включає в себе три етапи: 1) складання іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора; 2) складання іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп`ютерної техніки; 3) проведення співбесіди з метою виявлення відповідності прокурора вимогам професійної компетентності, професійної етики та доброчесності. Для оцінки рівня володіння практичними уміннями та навичками прокурори виконують письмове практичне завдання ( пункт 6 розділу І Порядку № 221).
62. Як передбачено пунктом 7 розділу І Порядку № 221 повторне проходження одним і тим самим прокурором атестації або одного з її етапів не допускається. Якщо складання відповідного іспиту було перервано чи не відбулося з технічних або інших причин, незалежних від членів комісії та прокурора, комісія призначає новий час (дату) складання відповідного іспиту для прокурора.
63. Згідно із пунктом 8 розділу І Порядку № 221 за результатами атестації прокурора відповідна кадрова комісія ухвалює одне із таких рішень: 1) рішення про успішне проходження прокурором атестації; 2) рішення про неуспішне проходження прокурором атестації. Форми типових рішень визначені у додатку 1 до цього Порядку.