ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 червня 2022 року
м. Київ
справа №809/1472/16
адміністративне провадження № К/9901/38079/18, №К/9901/98081/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Пасічник С.С.,
суддів: Олендера І.Я., Васильєвої І.А.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційні скарги Коломийської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Івано-Франківській області та ОСОБА_1 на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 19 липня 2017 року (головуючий суддя Шавель Р.М., судді: Бруновська Н.В., Костів М.В.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Коломийської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Івано-Франківській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
ВСТАНОВИВ:
В листопаді 2016 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Коломийської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Івано-Франківській області (далі - Інспекція, відповідач), в якому просив визнати нечинними податкові повідомлення-рішення №95744-1301, №95745-1301, №95746-1301 від 12 жовтня 2016 року, якими йому визначено суму податкового зобов`язання зі сплати земельного податку з фізичних осіб за 2014 - 2016 роки.
В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 посилався на те, що Інспекція фактично нарахувала не земельний податок з фізичних осіб, а орендну плату за землю, проте будь-яких договорів оренди щодо цієї земельної ділянки ним з Коломийською міською радою не укладалось; при цьому, він користується земельною ділянкою на підставі державного акту про право постійного користування землею серії ІФ-17-3-000056 від 12 січня 1998 року, виданого йому як фізичній особі, а тому земельний податок має нараховуватися за ставкою, встановленою для фізичних осіб-платників податку. Також вказує на те, що податкові повідомлення-рішення від 12 жовтня 2016 року №95745-1301 та №95746-1301 містять розбіжності між числовим та письмовим вираженням сум податкових зобов`язань.
Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 23 березня 2017 року позов задоволено; визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення №95744-1301, №95745-1301 та №95746-1301 від 12 жовтня 2016 року.
Приймаючи таке рішення, суд першої інстанції зазначив, що оспорювані податкові повідомлення-рішення №95745-1301 та №95746-1301 від 12 жовтня 2016 року містять різні дані щодо сум нарахованих ОСОБА_1 грошових зобов`язань з земельного податку, а тому не можуть вважатись такими, що прийняті на підставі закону, розсудливо та добросовісно. Що ж до податкового повідомлення-рішення №95744-1301 від 12 жовтня 2016 року, то податкове зобов`язання із земельного податку з фізичних осіб за 2016 рік із застосуванням ставки земельного податку в розмірі 4% також нараховано позивачеві протиправно, оскільки такий розмір ставки податку встановлено саме для земельних ділянок, які перебувають у користуванні суб`єктів господарювання, проте ОСОБА_1 не є таким суб`єктом у розумінні статті 55 Господарського кодексу України. Водночас, суд звернув увагу на те, що позивач є пенсіонером за віком, а відтак на нього розповсюджуються пільги щодо сплати земельного податку, встановлені підпунктом 281.1.1 пункту 281.1 статті 281 Податкового кодексу України (далі - ПК України).
Львівський апеляційний адміністративний суд постановою від 19 липня 2017 року постанову суду першої інстанції скасував та ухвалив нову постанову, якою позов ОСОБА_1 задовольнив частково: визнав протиправними та скасував податкові повідомлення-рішення Інспекції №95746-1301 від 12 жовтня 2016 року, яким ОСОБА_1 визначено податкове зобов`язання із земельного податку за 2014 рік на суму 12 877,43 грн., в частині помилкової вказівки суми цього зобов`язання прописом «дев`яносто дві тисячі сто дев`яносто дві гривні 99 копійок»; №95745-1301 від 12 жовтня 2016 року, яким ОСОБА_1 визначено податкове зобов`язання із земельного податку за 2015 рік на суму 16 083,91 грн., в частині помилкової вказівки суми цього зобов`язання прописом «дев`яносто дві тисячі сто дев`яносто дві гривні 99 копійок»; №95744-1301 від 12 жовтня 2016 року, яким ОСОБА_1 визначено податкове зобов`язання із земельного податку за 2016 рік на суму 92 192,99 грн.; в задоволенні решти позовних вимог відмовив.
При цьому, суд апеляційної інстанції виходив з того, що у податкових повідомленнях-рішеннях №95745-1301 та №95746-1301 від 12 жовтня 2016 року, якими визначено податкові зобов`язання із земельного податку за 2014 - 2015 роки, наявні розбіжності між сумою податку в цифровому виразі та прописом, в той же час, циферний розмір податкових зобов`язань із земельного податку за 2014 рік визначений в сумі 12 877,43 грн., за 2015 рік - 16 083,91 грн. й будь-яких обставин, які б свідчили про неправильне нарахування цих зобов`язань, судом не встановлено; окремі ж дефекти форми рішення контролюючого органу не повинні сприйматись як безумовні підстави для висновку щодо протиправності рішення контролюючого органу та, як наслідок, скасування останнього. Відтак, з метою усунення розбіжностей апеляційний суд вважав за необхідне скасувати вказані податкові повідомлення-рішення в частині помилкової вказівки суми цих зобов`язань прописом «дев`яносто дві тисячі сто дев`яносто дві гривні 99 копійок». Стосовно ж податкового повідомлення-рішення №95744-1301 від 12 жовтня 2016 року, яким нараховано податкове зобов`язання із земельного податку за 2016 рік, то апеляційний суд погодився із мотивами суду першої інстанції про те, що пунктом 1.5.2 рішення Коломийської міської ради Івано-Франківської області №2018-49/2015 від 27 січня 2015 року «Про запровадження плати за землю» (із змінами і доповненнями) ставка земельного податку у розмірі 4% від нормативної грошової оцінки встановлена лише за земельні ділянки, які перебувають у постійному користуванні суб`єктів господарювання, а тому оскільки згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань державну реєстрацію підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 припинено з 02 листопада 2015 року, то йому неправомірно нараховано грошове зобов`язання із земельного податку за 2016 року у розмірі 92 192,99 грн.
Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, позивач та відповідач подали до Вищого адміністративного суду України касаційні скарги.
Обґрунтовуючи касаційну скаргу, позивач наводив по суті ті ж доводи і мотиви, які зазначались ним в позовній заяві, а також зазначав, що постанова ухвалена без урахування обставин справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим просив її скасувати та залишити в силі постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 23 березня 2017 року.
Інспекція у письмових запереченнях на касаційну скаргу ОСОБА_1 проти доводів та вимог останньої заперечила, зазначаючи, що прийняті нею податкові повідомлення-рішення є законними, адже земельна ділянка надана позивачу для обслуговування майнового комплексу (контори з навісами, яка належить ОСОБА_1 з 22 квітня 1997 року, й магазину-критого ринку, який з 29 січня 2004 року належить його дочці - ОСОБА_2 ), тобто земельна ділянка має комерційне призначення й ставка земельного податку повинна становити саме 4%.
Також, в своїй касаційній скарзі, в якій він просив постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 19 липня 2017 року скасувати в частині задоволення позову, прийнявши в цій частині нову постанову про відмову в його задоволенні у повному обсязі, податковий орган звертав увагу на те, що, визнаючи протиправним і скасовуючи податкове повідомлення-рішення №95744-1301 від 12 жовтня 2016 року, яким ОСОБА_1 визначено податкове зобов`язання із земельного податку за 2016 рік в сумі 92 192,99 грн., апеляційний суд припустився порушення статей 269-271, 289 ПК України.
Позивач у відзиві на касаційну скаргу відповідача проти її мотивів заперечив, вважаючи їх безпідставними, а рішення суду апеляційної інстанції в частині визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення №95744-1301 від 12 жовтня 2016 року - обґрунтованим та законним.
В подальшому, касаційні скарги передано до Верховного Суду в порядку, передбаченому Розділом VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України; в редакції, чинній з 15 грудня 2017 року).
Відповідно до пункту 2 Розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року №460-ІХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» касаційні скарги підлягають розгляду у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом, тобто до 08 лютого 2020 року.
Переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційних скарг і на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування судами норм матеріального права і дотримання процесуальних норм, Верховний Суд виходить з такого.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що згідно з Державним актом про право постійного користування землею серії ІФ-17-3-000056 від 12 січня 1998 року позивачу надана в постійне користування земельна ділянка площею 0,64458 га для обслуговування майнового комплексу за адресою: АДРЕСА_1 .
На вказаній земельній ділянці знаходиться контора з навісами, яка на підставі договору дарування №Д-347 від 22 квітня 1997 року належить на праві власності ОСОБА_1 , та магазин-критий ринок, який відповідно до свідоцтва про право власності, виданого Виконавчим комітетом Коломийської міської ради №412 від 16 грудня 2003 року, належить на праві власності ОСОБА_2 .
За таких обставин суди дійшли переконання, що позивач належить до кола платників земельного податку.
Згідно з рішенням Коломийської міської ради №37-2/2010 від 24 грудня 2010 року «Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Коломия» в місті Коломиї виділено 135 оцінних районів, які об`єднано в 34 економіко-планувальні зони. Середня (базова) вартість одного квадратного метра земель складає 74,68 грн. Нормативна грошова оцінка підлягає щорічній індексації, термін дії оцінки становить 7 років, а саме рішення набирає чинності з 01 січня 2011 року з врахуванням щорічної індексації.
Відповідно до технічної документації з нормативної грошової оцінки земель м.Коломиї Івано-Франківської області, скерованої Управлінням Держгеокадастру у Коломийському районі Івано-Франківської області, витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки №03-07/1499 від 14 вересня 2016 року земельна ділянка площею 6 445,80 кв.м, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , належить до економіко-планувальної зони XIX, середня вартість квадратного метру складає 199,78 грн.
Як зазначено в листі Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру №6-28-0.22-201/2-16 від 11 січня 2016 року «Про індексацію нормативної грошової оцінки земель», коефіцієнти індексації нормативної грошової оцінки земель становлять: за 2011-2013 роки - 1,0; за 2014 рік - 1,249; за 2015 рік - 1,433.
На підставі наведеного податковим органом здійснено нарахування ОСОБА_1 податкового зобов`язання із земельного податку з фізичних осіб: за 2014 рік - в сумі 12 877,43 грн. (ставка податку 1% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки); за 2015 рік - в сумі 16 083,91 грн. (ставка податку 1% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки); за 2016 рік - в сумі 92 192,99 грн. (ставка податку 4% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки).
12 жовтня 2016 року Інспекцією прийнято податкові повідомлення-рішення:
- №95746-1301, яким позивачу визначено податкове зобов`язання із земельного податку з фізичних осіб за 2014 рік в цифровому виразі на суму 12 877,43 грн., а прописом «дев`яносто дві тисячі сто дев`яносто дві гривні 99 копійок»; згідно квитанції повідомлення сума до сплати 92 192,99 грн.;
- №95745-1301 про нарахування ОСОБА_1 податкового зобов`язання із земельного податку з фізичних осіб за 2015 рік в цифровому виразі на суму 16 083,91 грн., а прописом «дев`яносто дві тисячі сто дев`яносто дві гривні 99 копійок»; в квитанції повідомлення сума до сплати 92 192,99 грн.;
- №95744-1301 щодо встановлення податкового зобов`язання із земельного податку з фізичних осіб за 2016 рік в цифровому виразі та прописом на суму 92 192,99 грн.; в квитанції повідомлення сума боргу також 92 192,99 грн.
Не погодившись із прийнятими Інспекцією податковими повідомленнями-рішеннями, ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом у даній справі.
За приписами частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 1 ПК України встановлено, що цим Кодексом регулюються відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначається вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенція контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Згідно із підпунктом 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 ПК України (в редакції, що діяла до 01 січня 2015 року) плата за землю - загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.
Разом з тим, з 01 січня 2015 року до вказаної норми було внесено зміни та передбачено, що плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.