1. Правова система ipLex360
  2. Судові прецеденти
  3. Постанова суду


ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 червня 2022 року

м. Київ

справа № 120/2075/20-а

адміністративне провадження № К/9901/11238/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Соколова В.М.,

суддів: Єресько Л.О., Загороднюка А.Г.,

розглянувши у порядку письмового провадження у суді касаційної інстанції адміністративну справу № 120/2075/20-а

за позовом ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора, Вінницької обласної прокуратури (прокуратура Вінницької області) про визнання протиправними та скасування рішень, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, провадження у якій відкрито

за касаційною скаргою Вінницької обласної прокуратури на ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 17 березня 2021 року (головуючий суддя - Курко О. П., судді: Гонтарук В. М., Біла Л. М.)

УСТАНОВИВ:

І. Короткий зміст позовних вимог

1. У травні 2020 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до суду з позовом, у якому просив:

- визнати протиправним та скасувати рішення Другої кадрової комісії від 09 квітня 2020 року № 190 про неуспішне проходження прокурором атестації;

- визнати протиправним та скасувати наказ прокурора Вінницької області № 408-к від 28 квітня 2020 року, яким його звільнено з посади прокурора відділу нагляду за додержанням законів територіальними органами поліції при провадженні досудового розслідування та підтримання державного обвинувачення управління нагляду у кримінальному провадженні прокуратури Вінницької області та органів прокуратури (далі - прокурор відділу) на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру» з 28 квітня 2020 року;

- поновити його на роботі в прокуратурі на посаді прокурора відділу або на рівнозначній посаді;

- визнати недійсним запис про його звільнення з посади;

- стягнути на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 28 квітня 2020 року.

2. На думку позивача, рішення комісії та наказ про його звільнення є незаконними, оскільки на момент звільнення реорганізації, ліквідації або скорочення штату прокуратури Вінницької області не відбулося. Окрім того, на думку позивача, Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури" від 19.09.2019 № 113-ІХ (далі - Закон № 113-ІХ) та Порядок проходження прокурорами атестації, затверджений наказом Генерального прокурора України від 03.10.2019 № 221 (далі - Порядок № 221), на підставі яких його звільнено, носять дискримінаційний характер та не відповідають приписам Конституції України.

ІІ. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їхнього ухвалення

3. Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2020 року ОСОБА_1 відмовлено у задоволенні адміністративного позову.

4. Відмовляючи у задоволені позову, суд першої інстанції виходив з того, що на законодавчому рівні було визначено певну процедуру реформування органів прокуратури, визначено етапи її проходження, які дії мають вчинити особи з метою подальшого проходження служби в органах прокуратури, явно і очевидно встановлено умови продовження служби шляхом успішного проходження атестації.

5. Судом зазначено, що Закон № 113-IX пов`язує звільнення з посади прокурора на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону № 1697-VII не з рішеннями про ліквідацію чи реорганізації органу прокуратури або скорочення чисельності прокурорів, а насамперед з процедурою проходження прокурорами атестації як складовою частиною процесу реформування органів прокуратури, введеного в дію Законом № 113-IX. Поряд з цим суд першої інстанції зауважив, що положення Закону № 113-ІХ як і Порядку № 221 є чинними та неконституційними у встановленому законом порядку не визнавалися.

6. Враховуючи, що юридичним фактом, що зумовлює звільнення позивача на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону № 1697-VII, є рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що наказ про звільнення позивача виданий на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені законом, а тому підстави для задоволення позову та поновлення позивача на роботі відсутні.

7. Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції Офіс Генерального прокурора та Вінницька обласна прокуратура оскаржили його в апеляційному порядку.

8. Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 17 березня 2021 року зупинено провадження у справі № 120/2075/20-а до набрання законної сили рішенням Конституційного Суду України у справі № 3/116(20) за поданням 50 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» від 19 вересня 2019 року № 113-ІХ.

9. Зупиняючи провадження в справі, суд апеляційної інстанції виходив з того, що існує об`єктивна неможливість розгляду цієї справи до вирішення Конституційним Судом України справи № 3/116(20).

ІІІ. Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги та її рух у касаційній інстанції. Позиція інших учасників справи

10. Не погоджуючись із ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 17 березня 2021 року, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, Вінницька обласна прокуратура подала касаційну скаргу, в якій просить скасувати зазначену ухвалу та направити справу до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

11. На обґрунтування наявності підстав касаційного оскарження відповідач указує на відсутність підстав зупиняти провадження, з огляду на те, що зупинення провадження в адміністративній справі з підстав неможливості її розгляду до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, є доцільним у випадку, коли предметом розгляду органу конституційної юрисдикції є норми закону чи іншого акту, якими врегульовано питання щодо юридичної відповідальності фізичної особи (мають зворотну силу).

12. В інших випадках визнання неконституційним закону чи іншого акту не матиме впливу на правове регулювання відносин, що виникли (відбулися) до ухвалення рішення Конституційним Судом України.

13. Отже, рішення Конституційного Суду України не має ретроактивності та змінює законодавче регулювання лише для правовідносин, що матимуть місце з дати ухвалення рішення, та не може застосовуватись до правовідносин, які виникли до прийняття такого рішення.

14. Вказане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, висловленою у постановах від 23 січня 2019 року у справі № 820/2462/17, від 19 листопада 2018 року у справах № 755/4893/18 та № 755/18431/15-а, від 15 травня 2019 року у справі № 640/20317/16а, від 23 грудня 2019 року у справі № 814/1274/17, від 17 березня 2020 року у справі № 826/7286/18.

15. Таким чином, на думку відповідача оскаржувана ухвала суду апеляційної інстанції не відповідає вимогам статей 236, 242 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), що призвело до неправильного вирішення питання у справі, та в силу частини першої статті 353 КАС України є підставою для скасування оскаржуваної ухвали та направлення справи до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

16. Позивач не надіслав суду відзиву на касаційну скаргу, клопотань процесуального характеру від нього також не надходило.

17. Ухвалою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 16 квітня 2021 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.

18. Ухвалою судді Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду Соколова В. М. від 28 червня 2022 року закінчено підготовчі дії у справі та призначено касаційну скаргу до розгляду у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, відповідно до статті 345 КАС України.

IV. Оцінка висновків суду, рішення якого переглядається, та аргументів учасників справи

19. Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 КАС України, а також надаючи оцінку правильності застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, виходить з такого.

20. Відповідно до ухвали Верховного Суду від 16 квітня 2021 року касаційне провадження у справі відкрито з метою перевірки доводів касаційної скарги про порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, зокрема щодо неможливості розгляду цієї справи до вирішення Конституційним Судом України справи № 3/116 (20), що є підставою касаційного оскарження згідно із частиною четвертою статті 328 КАС України.

21. Щодо зупинення провадження в адміністративній справі з підстав неможливості розгляду справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, Верховний Суд зазначає наступне.


................
Перейти до повного тексту