ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 червня 2022 року
м. Київ
справа №813/1910/16
адміністративне провадження № К/9901/11707/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Усенко Є.А.,
суддів: Хохуляка В.В., Ханової Р.Ф.,
розглянувши у судовому засіданні без повідомлення сторін справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Тема" до Головного управління Державної податкової служби у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, касаційне провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Головного управління Державної податкової служби у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 15.10.2019 (суддя Грень Н.М.) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 18.02.2020 (головуючий суддя Святецький В. В, судді Гудим Л. Я., Довгополов О. М.),
У С Т А Н О В И В:
У червні 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Тема" (далі - ТОВ «Тема», Товариство, позивач) звернулося до суду з позовом до Головного управління Державної податкової служби у Львівській області (далі - ГУ ДПС, відповідач), у якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 12.05.2016:
№0001351601 про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість на 1 125 195 грн (за податковим зобов`язанням - 750 130 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями - 375 065 грн);
№0001341601 про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на прибуток на 1 178 659,50 грн (за податковим зобов`язанням - 785 773 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями - 392 886, 50 грн).
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що контролюючий орган за результатами проведеної перевірки діяльності Товариства дійшов помилкового висновку про порушення позивачем норм податкового законодавства при визначенні податкових зобов`язань за наслідками виконання договорів з надання маркетингових послуг, укладених з ТОВ «Тема-Волинь» та ТОВ «Тема-Поділля». Позивач доводив, що факт отримання ним маркетингових послуг від вказаних контрагентів на загальну суму 3 967 105 грн підтверджується належним чином оформленими первинними документами.
Справа розглядалась судами неодноразово.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 15.10.2019, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 18.02.2020, позов задоволено.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що висновок контролюючого органу в акті перевірки про порушення ТОВ «Тема» норм податкового законодавства при декларуванні сум витрат та податкового кредиту за операціями з придбання маркетингових послуг у ТОВ «Тема-Волинь» та ТОВ «Тема-Поділля» ґрунтується виключно на припущеннях щодо нереальності цих господарських операцій. На користь такого висновку суди першої та апеляційної інстанцій оцінили подані Товариством звіти про наданні послуги, які, за оцінкою судів, розкривають зміст наданих послуг (суди виходили з того, що у звітах зазначено, які саме дії (активності) проводили ТОВ «Тема-Волинь» та ТОВ «Тема-Поділля» як виконавці послуг, яка інформація була зібрана та передана Товариству за результатами надання послуг). Суди встановили, що інформація про аналіз конкуренції на ринку, основні тенденції його розвитку, динаміку зміни цін, політику ціноутворення, потенційних споживачів, кількісні показники планового продажу, прогнозний рівень рентабельності з метою забезпечення максимального ефекту від маркетингових послуг надавалась позивачу зазначеними контрагентами за допомогою засобів електронного зв`язку, зокрема, по телефону. З огляду на вказані обставини суди попередніх інстанцій відхилили довід відповідача про відсутність вищезазначеної інформації у звітах. За висновками судів, реальність господарських операцій Товариства з придбання послуг у ТОВ «Тема-Волинь» та ТОВ «Тема-Поділля» також підтверджується наявною в матеріалах справи інформацією у друкованому вигляді про маркетингові дослідження у 2014 році, щодо товарообігу, продажу, моніторингу цін, здійснення контролю розташування товарів, моніторингу споживчого попиту.
ГУ ДПС подало до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 15.10.2019 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 18.02.2020, у якій, посилаючись на неправильне застосування в зазначених судових рішеннях норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову.
У касаційній скарзі відповідач зазначає, що суди першої та апеляційної інстанцій неправильно застосували норми пунктів 198.1, 198.2, 198.2 статті 198 Податкового кодексу України (далі - ПК), статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», не врахувавши при цьому висновок Верховного Суду в постановах від 26.02.2019 у справі №816/670/16, від 24.04.2018 у справі №821/1344/17, від 15.05.2019 у справі №820/6553/16, від 06.06.2018 у справі 816/2231/15, від 22.01.2019 у справі № 820/12816/13-а, від 12.03.2019 у справі №826/14489/16, від 05.03.2019 у справі №815/3266/17, від 20.02.2018 у справі № 804/3360/17 щодо застосування цих норм у подібних правовідносинах.
ГУ ДПС наголошує, що жодних фактичних результатів надання ТОВ «Тема-Волинь» та ТОВ «Тема-Поділля» маркетингових послуг Товариство не представило та не обґрунтувало, а висновок судів попередніх інстанцій про отримання позивачем розгорнутої інформації з питань формування та стану ринку на товари (послуги) за результатами надання таких послуг в режимі реального часу (за допомого телефону) нічим не підтверджується. ГУ ДПС посилається на те, що звіти про наданні послуги за змістом ідентичні, відрізняються лише кількістю потенційних споживачів, серед яких було розповсюджено інформацію про товари; у них відсутня інформація про аналіз конкуренції на ринку, основні тенденції його розвитку, динаміку зміни цін, політику ціноутворення, потенційних споживачів, кількісні показники планового продажу, прогнозний рівень рентабельності; вони не містять розрахунку вартості наданих послуг та її обґрунтування. Долучена до матеріалів справи інформація у друкованому вигляді не дає можливості ідентифікувати ані виконавця маркетингових послуг, ані їх реальний зміст. Інших документів, які б підтверджували (обґрунтовували) вартість наданих послуг, відображали б їх зміст, до перевірки, так само як і до суду, позивач не надав.
ГУ ДПС наголошує, що на ці ж обставини звертав увагу і Верховний Суд, направляючи справу на новий судовий розгляд.
Також відповідач вказує на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм статей 72, 73, 75-77, 90 та 242 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС).
Відповідно до доводів, викладених у касаційній скарзі, Верховний Суд ухвалою від 08.09.2020 відкрив касаційне провадження у справі на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС.
У відзиві на касаційну скаргу ТОВ «Тема» просить залишити скаргу без задоволення, а ухвалені у справі судові рішення - без змін.
Відповідно до частини першої статті 341 КАС суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Верховний Суд перевірив наведені у касаційній скарзі доводи відповідача, обґрунтування заперечень позивача щодо вимог касаційної скарги, правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права та дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Суди попередніх інстанцій встановили, що Головним управлінням ДФС у Львівській області на підставі підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, статті 77, пункту 82.1 статті 82 ПК проведено планову виїзну документальну перевірку ТОВ "Тема" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 по 31.12.2015.
За результатами перевірки складено акт від 22.04.2016 №63/13-01-14-01/22334316 (далі - акт перевірки), згідно з висновками якого встановлено порушення Товариством:
- підпунктів 14.1.11, 14.1.27, 14.1.257 пункту 14.1 статті 14, підпункту 135.5.4. пункту 135.5 статті 135, пунктів 138.1, 138.2, підпункту 138.10.6 пункту 138.10 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК, в результаті чого занижено податок на прибуток за 2014 рік на 758 773 грн;
- підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статі 14, пунктів 198.1, 198.2, 198.3 статті 198 ПК, в результаті чого занижено податок на додану вартість на 750 130 грн.
На підставі акта перевірки 12.05.2016 відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення:
-№0001341601, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток на 1 178 659,50 грн, в тому числі, 785 773 грн за основним платежем та 392 886,50 грн за штрафними санкціями;
-№0001351601, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на 1 125 195 грн, в тому числі, 750 130 грн за основним платежем та 375 065 грн за штрафними санкціями.
Позивач, не погодившись з висновками ГУ ДФС щодо завищення ним у 2014 році витрат по операціях з придбання маркетингових послуг у ТОВ "Тема-Волинь" та ТОВ "Тема-Поділля" на загальну суму 3 967 105 грн, а також з висновками про завищення податкового кредиту з податку на додану вартість за цими ж господарськими операціями за січень-грудень 2014 року на загальну суму 750 130 грн, звернувся з позовом до суду.
Відповідно до пункту 44.1 статті 44 ПК (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин; далі - так само) для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 №996-ХIV (далі - Закон №996-ХIV).
Відповідно до статті 1 Закону №996-XIV первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
За змістом цієї норми обов`язковими для первинного документу є такі ознаки: він має містити відомості про господарську операцію; він підтверджує (фіксує) факт операції.
У свою чергу, господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства (стаття 1 цього ж Закону).
Згідно із частинами першою та другою статті 9 Закону №996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити, перелік яких визначений у цій нормі.
Відповідно до абзацу першого підпункту 134.1.1. пункту 134.1. статті 134 ПК об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.
Згідно з пунктом 138.2 статті 138 ПК витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
Підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК встановлено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
Відповідно до пунктів 6, 7 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 ''Витрати'', затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 №318 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 19.01.2000 за №27/4248) (далі - ПС(Б)О) 16), витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов`язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.
Витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені. Витрати, які неможливо прямо пов`язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені.