ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 червня 2022 року
м. Київ
справа № 199/6610/20
провадження № 51-508км22
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Матієк Т.В.,
суддів Марчука О.П., Слинька С.С.,
за участю:
секретаря судового засідання Матвєєвої Н.В.,
прокурорів Сегедіної І.Р., Киричка О.В.,
засудженого ОСОБА_1 (у режимі відеоконференції),
захисника Романцова М.В. (у режимі відеоконференції),
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника
Романцова М.В. на вирок Амур-Нижньодніпровського районного суду
м. Дніпропетровська від 27 липня 2021 року та ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 22 листопада 2021 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020040630000962, за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1 ), такого, що не має судимостей,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 187 КК.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська
від 27 липня 2021 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 2 ст. 187 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років з конфіскацією всього майна.
Постановлено на підставі ст. 54 КК позбавити ОСОБА_1 військового звання «старший сержант».
За вироком суду ОСОБА_1 визнано винуватим і засуджено за те, що він, будучи військовослужбовцем військової служби за контрактом у званні «старший сержант», перебуваючи на посаді контролера групи захоплення взводу спеціального призначення військової частини 3021 Національної гвардії України, вчинив розбійний напад за попередньою змовою з особою, матеріали щодо якої виділені в окреме провадження, на потерпілого ОСОБА_2 за таких обставин.
26 червня 2020 року близько 19:30 ОСОБА_1 , неподалік будинку № 104 на
вул. Любарського в м. Дніпро підійшов до ОСОБА_2 та схопив його за праву руку, обмеживши рух останнього та подолавши волю до опору. У той же час особа, матеріали щодо якої виділені в окреме провадження, приставив до тулубу потерпілого невстановлений металевий предмет, схожий на пістолет, та висунув йому вимогу передати особисті речі, погрожуючи застосуванням насильства, небезпечного для життя та здоров`я потерпілого, на що останній почав чинити опір. У цей момент особа, матеріали щодо якої виділені в окреме провадження, підійшовши ззаду, охопив лівою рукою шию ОСОБА_2 , а правою, в якій був металевий предмет схожий на пістолет, завдав один удар по потилиці останнього. У свою чергу ОСОБА_1 обома руками штовхнув потерпілого, внаслідок чого той упав спиною на землю. Після цього злочинці заволоділи сумкою потерпілого, в якій знаходилися його документи, речі та гроші, завдавши ОСОБА_2 матеріальної шкоди на суму 25 130, 18 грн. У результаті розбійного нападу потерпілому
ОСОБА_2 було заподіяно легких тілесних ушкоджень.
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 22 листопада 2021 року апеляційні скарги ОСОБА_1 та захисника залишені без задоволення, а вирок місцевого суду - без зміни.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник просить скасувати судові рішення та закрити кримінальне провадження щодо ОСОБА_1 у зв`язку з невстановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи в суді і вичерпанням можливості їх отримати (п. 3 ч. 1 ст. 284 КПК).
На обґрунтування своїх вимог зазначає, що досудове розслідування та судовий розгляд проведені неповно та однобічно, з порушенням норм кримінального процесуального закону, що призвело до необґрунтованого засудження
ОСОБА_1 у вчиненні розбійного нападу. Посилається на те, що в кримінальному провадженні неправильно визначено підслідність, оскільки ОСОБА_1 не є працівником правоохоронного органу, отже ДБР не вправі було проводити досудове розслідування; крім того, прокурор Тарасенко В.М. не є прокурором, який наділений повноваженнями виносити постанову про визначення підслідності. Стверджує, що в основу обвинувального вироку покладені неналежні та недопустимі докази. Так, слідчі дії - пред`явлення особи для впізнання за участю потерпілого, свідків ОСОБА_3 , ОСОБА_4 проведені з порушеннями вимог частин 2, 7 ст. 228 КПК, до відповідних протоколів не додані відеозаписи або фотознімки, які відображають перебіг процедури впізнання; свідок ОСОБА_4 у судовому засіданні не впізнала ОСОБА_1 як особу, що здійснила напад на потерпілого, а тому суди були не вправі посилатися на її показання, які вона надала під час проведення впізнання; згідно ухвали слідчого судді було надано дозвіл на проведення обшуку автомобіля марки «Volkswagen Jetta», проте обшук проведено в автомобілі марки «Volkswagen Passat», крім того, стороні захисту в порядку ст. 290 КПК не відкривався диск з відеозаписом обшуку; речові докази в судовому засіданні були пред`явлені для огляду без належного клопотання прокурора, а сам огляд проведено з порушенням права на захист ОСОБА_1 (за відсутності захисника); до протоколу огляду транспортного засобу від 04 серпня 2020 року не долучено відеозапис цієї слідчої дії, хоча в протоколі зазначено про здійснення відеофіксації; стосовно протоколу огляду від 04 серпня 2020 року (карти пам`яті microCD, яка була вилучена з відеореєстратора на автомобілі «Volkswagen Passat», д.н.з. НОМЕР_1 ) зазначає, що стороні захисту в порядку ст. 290 КПК не відкривалося відео або фотофіксація слідчої дії; у порядку ст. 290 КПК не відкривався стороні захисту супровідний лист з диском (відеозапис затримання), а сам відеозапис ОСОБА_1 не переглядався; також у порядку ст. 290 КПК не відкривався диск із відеозаписом слідчого експерименту за участю потерпілого та ніким не переглядався; не переглядався і відеозапис слідчого експерименту зі свідком ОСОБА_5 ; щодо протоколу огляду від 24 вересня
2020 року (який фіксувався на фотоапарат мобільного телефону «Iphone XS MAX») зазначає, що слідчу дію проведено за відсутності понятих. Крім того, захисник звертає увагу на те, що головуючий у суді першої інстанції не надав можливості ОСОБА_1 надати показання, судові дебати провів неналежно, з порушенням вимог ст. 364 КПК. Також, на думку захисника, ОСОБА_1 призначено надто суворе покарання. Стверджує, що апеляційний суд на зазначені порушення увагу не звернув, повторно не дослідив докази, про що клопотала сторона захисту, чим порушив вимоги ч. 3 ст. 404 КПК. Вважає ухвалу апеляційного суду такою, що не відповідає вимогам статей 370, 419 КПК.
У запереченні на касаційну скаргу прокурор Киричок О.В. просить залишити її без задоволення, а судові рішення щодо ОСОБА_1 - без зміни.
Позиції учасників судового провадження
Засуджений та захисник підтримали доводи касаційної скарги.
Прокурори вважали, що касаційна скарга захисника задоволенню не підлягає,
а судові рішення щодо ОСОБА_1 мають бути залишені без зміни.
Мотиви Суду
Відповідно до ч. 2 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
При цьому за правилами ч. 1 зазначеної нормисуд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Таким чином, неповнота та однобічність досудового розслідування та судового розгляду, на що посилається у касаційній скарзі захисник, ураховуючи наведені вимоги закону, не може бути предметом перегляду суду касаційної інстанції.
Згідно зі ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
Перевіряючи правильність судових рішень, постановлених щодо ОСОБА_1 , з огляду на наведені вимоги закону, Суд вважає, що суд першої інстанції, з яким обґрунтовано погодився і апеляційний суд, відповідно до приписів
ст. 370 КПК вмотивував обвинувальний вирок належними, допустимими та достовірними доказами, які було розглянуто в судовому засіданні й оцінено в їх сукупності з точки зору достатності та взаємозв`язку згідно зі ст. 94 КПК.
Такими доказами, зокрема, є показання: потерпілого ОСОБА_2 щодо обставин вчиненого на нього розбійного нападу; свідка ОСОБА_5 - таксиста про те, як він, отримавши виклик, відвіз ОСОБА_1 та іншу особу на вул. Любарського (місце події), де останні вийшли, а через декілька хвилин повернулися, в одного був пістолет, наказали негайно їхати, коли почав рух, вибіг потерпілий та, підскочивши, вдарив лобове скло автомобіля, в подальшому на вул. Малиновського біля СТО його та ОСОБА_1 затримали працівники поліції; свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_7 - поліцейських, які затримували ОСОБА_1 на заправці на
вул. Малиновського; свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_3 - очевидців подій; дані протоколів: пред`явлення особи для впізнання за участю потерпілого, свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_3 ; проведення слідчих експериментів за участю ОСОБА_2 та свідка ОСОБА_5 ; дані протоколів обшуку, огляду, висновку експерта щодо локалізації, часу, механізму утворення та ступеню тяжкості тілесних ушкоджень у потерпілого, інші наведені у вироку докази, яким суд дав належну оцінку.
Отже, висновок судових інстанцій про те, що ОСОБА_1 вчинив розбійний напад на потерпілого ОСОБА_2 , сумніву в колегії суддів не викликає.
У касаційній скарзі захисник наводить доводи щодо численних, на його думку, порушень вимог КПК під час досудового розслідування та судового розгляду справи. Більшість із цих доводів, аналогічні доводам апеляційних скарг сторони захисту, які були предметом ретельної перевірки суду апеляційної інстанції і, як такі, що не знайшли свого підтвердження, обґрунтовано визнані безпідставними.
Так, апеляційний суд, перевіряючи доводи сторони захисту щодо порушення підслідності, дійшов обґрунтованого висновку про те, що таких порушень органами досудового розслідування не допущено.
Згідно зі ст. 2 Закону України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів» від 23 грудня 1993 року № 3781-XII із наступними змінами законодавець до правоохоронних органів відносить органи, які здійснюють правозастосовні або правоохоронні функції.
Статтею 1 Закону України «Про Національну гвардію України» від 13 березня
2014 року № 876-VIIпередбачено, що Національна гвардія України є військовим формуванням з правоохоронними функціями, що входить до системи Міністерства внутрішніх справ України і призначено для виконання завдань із захисту та охорони життя, прав, свобод і законних інтересів громадян, суспільства і держави від кримінальних та інших протиправних посягань, охорони громадської безпеки і порядку та забезпечення громадської безпеки, а також у взаємодії з правоохоронними органами - із забезпечення державної безпеки і захисту державного кордону, припинення терористичної діяльності, діяльності незаконних воєнізованих або збройних формувань (груп), терористичних організацій, організованих груп та злочинних організацій.
Відповідно до ч. 4 ст. 216 КПК слідчі органів державного бюро розслідувань здійснюють досудове розслідування кримінальних правопорушень вчинених, зокрема, працівником правоохоронного органу.
Як убачається з постанови першого заступника керівника Дніпропетровської місцевої прокуратури № 1 Дніпропетровської області від 27 червня 2020 року про призначення групи прокурорів, старшим групи прокурорів у кримінальному провадженні призначено прокурора Дніпропетровської місцевої прокуратури № 1 Тарасенка В.М.
Враховуючи наведені положення законів, з огляду на які ОСОБА_1 є працівником правоохоронного органу, а також згадану постанову від 27 червня 2020 року, прокурор Тарасенко В.М. як процесуальний керівник, діючи у межах наданих процесуальним законом повноважень, виніс постанову від 08 липня