Постанова
іменем України
28 червня 2022 року?
м. Київ
справа № 462/1937/18
провадження № 51-5146км21
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:?
головуючого Лагнюка М.М.,
суддів Макаровець А.М., Маринича В.К.,
за участю:?
секретаря судового засідання Чорнобривця В.В.,
засудженого
(в режимі відеоконференції) ОСОБА_1
потерпілого
(в режимі відеоконференції) ОСОБА_2 ,
представника потерпілого
(в режимі відеоконференції) Зазуляка Й.М.,
прокурора Костюка О.С.,
розглянув касаційні скарги захисника засудженого ОСОБА_1 - Ощипок О.З., потерпілих ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та їх представника Зазуляка Й.М. на вирок Залізничного районного суду м. Львова від 26 березня 2021 року та ухвалу Львівського апеляційного суду від 17 серпня 2021 року в кримінальному провадженні, відомості щодо якого внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12017140000000642 від 16 серпня 2017 року, за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ?уродженця м. Львова, громадянина України, мешканця АДРЕСА_1 , такого, що судимості не мав,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 286 Кримінального кодексу України (далі - КК),
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами ?першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Залізничного районного суду м. Львова від 26 березня 2021 року ОСОБА_1 засуджено за частиною 2 статті 286 КК до покарання у видіпозбавлення волі на строк 4 роки 5 місяців з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 роки.
Міра запобіжного заходу ОСОБА_1 не обиралася. Ухвалено після набрання вироком законної сили зобов`язати Залізничний ВП ГУНП у Львівській області затримати ОСОБА_1 , помістивши його до Львівського слідчого ізолятора для подальшого етапування до місць виконання покарань, а термін покарання обчислювати з моменту фактичного затримання.
Ухвалено відмовити у задоволенні позовних вимог потерпілих ОСОБА_3 та ОСОБА_2 .
Згідно з вироком суду, ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 286 КК, за таких обставин.
ОСОБА_1 15 серпня 2017 року о 22:20, керуючи автобусом марки «БАЗ А079.04», реєстраційний номер НОМЕР_1 , та рухаючись ним по вул. Виговського в напрямку вул. Городоцької у м. Львові, навпроти будинку №100 порушив вимоги п.п. 1.2, 1.5, 2.3 (б, д) Розділу 1; п.8.10 Розділу 8, п.п.12.3 Розділу 12 Правил дорожнього руху України, які виразилися в тому, що він проявив неуважність до дорожньої обстановки. А саме: не зупинившись перед дорожньою розміткою 1.12 (стоп-лінія) після подання світлофором сигналу, що забороняє рух, не відреагував на зміну такої обстановки, своїми діями створив загрозу безпеці дорожнього руху. Тобто при виникненні небезпеки для його руху у вигляді пішохода ОСОБА_4 , який в цей момент рухався за межами пішохідного переходу справа на ліво відносно напрямку руху зазначеного автобуса, якого він об`єктивно був спроможний виявити, не вжив заходів для зменшення швидкості аж до повної зупинки транспортного засобу, що в подальшому призвело до наїзду на пішохода ОСОБА_4 , в результаті чого останній отримав тяжкі тілесні ушкодження, від яких помер на місці події.
Ухвалою Львівського апеляційного суду від 17 серпня 2021 року вказаний вирок залишено без зміни.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник ставить вимогу про зміну вказаних судових рішень шляхом призначення ОСОБА_1 покарання за частиною 2 статті 286 КК у виді позбавлення волі на строк 3 роки, звільнивши від його відбування з випробуванням з встановленням іспитового строку на підставі статті 75, та покласти на нього обов`язки, передбачені статтею 76 КК. Посилається на невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального провадження та особі засудженого.
Свої вимоги захисник обґрунтовує тим, що суд першої інстанції мав можливість та законні підстави призначити ОСОБА_1 менш суворе покарання в межах санкції статті, а апеляційна інстанція - змінити вирок, з огляду на ступінь тяжкості вчиненого злочину, який скоєний з необережності, особу засудженого, який є особою пенсійного віку, проживає в с. Липівка Миколаївського району з дружиною також пенсійного віку, позитивно характеризується, є інвалідом ІІІ групи, раніше не судимий, на обліку у спеціалізованих закладах не перебуває, у проваджені відсутні обтяжуючі покарання обставини, за висновком органу пробації ОСОБА_1 має низькі ризики вчинення повторного кримінального правопорушення та має низький ризик для суспільства.
Крім того, захисник вважав такими, що не відповідають обставинам провадження, висновки апеляційного суду, що в матеріалах відсутні підтвердження щирого каяття засудженого, оскільки він в судовому засіданні суду першої інстанції свою вину у скоєному визнав частково, у скоєному каявся, про що зазначено у вироку суду.
У касаційній скарзі потерпілі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , та їх представник Зазуляк Й.М. просять скасувати вказані судові рішення в частині відмови потерпілим у стягненні моральної шкоди, та призначити новий розгляд у суді першої інстанції в порядку цивільного судочинства.
Свої вимоги потерпілі та представник обґрунтовують тим, що оскільки предметом позову є моральна шкода завдана під час здійснення регулярних пасажирських перевезень, то суд першої інстанції повинен з огляду на подані докази, з`ясувати правові підстави позову, з`ясувати характер правовідносин, оцінити кожен доказ як окремо так і у взаємозв`язку, з`ясувати які ж обставини дійсно встановлені, які докази є належними і що вони доводять, та відповідно прийняти законне та обґрунтоване рішення.
Зокрема, потерпіла сторона вказують на те, що рішення суду ґрунтується на трудовому договорі від 01 лютого 2015 року, тоді як до суду потерпілою стороною було подано докази на підтвердження того, що засуджений офіційно не працевлаштований, що він сам і не заперечував. А також вказуються на спеціальні норми, які, на переконання потерпілої сторони, підлягали застосуванню.
Вказують, що апеляційний суд, переглядаючи вирок суду за апеляційною скаргою потерпілих, не усунув зазначених порушень, хоча у відповідності до 404 КПК України, зважаючи на викладені доводи в апеляційні скарзі, мав перевірити кожен з таких доводів, та навести мотиви відхилення доказів та доводів, які суд першої інстанції не врахував або ж врахувати їх та зазначити про це в оскаржуваній ухвалі.
У запереченнях потерпілий ОСОБА_2 та представник потерпілих просить судові рішення в частині призначеного покарання залишити без зміни, а касаційну скаргу захисника засудженого - без задоволення.
Заслухавши доповідь судді, доводи засудженого, який підтримав касаційну скаргу його захисника та заперечував проти задоволення касаційної скарги потерпілих та їх представника, доводи потерпілого та його представника, які підтримали свою касаційною скаргу та заперечували проти задоволення касаційної скарги захисника засудженого, доводи прокурора, який не заперечував проти задоволення касаційної скарги потерпілих та їх представника та заперечував проти задоволення касаційної скарги захисника засудженого, обговоривши доводи, наведені в касаційних скаргах, та перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів вважає, що касаційна скарга захисника задоволенню не підлягає, а касаційну скаргу потерпілих та їх представника необхідно задовольнити на наступних підставах.
Мотиви Суду
Відповідно до вимог статті 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Доведеність винуватості засудженого ОСОБА_1 , кваліфікація його дій за частиною 2 статті 286 КК та обґрунтованість призначення додаткового покарання у касаційній скарзі захисником, потерпілими та їх представником не оспорюються, а тому не є предметом перевірки суду касаційної інстанції.
Доводи касаційної скарги захисника щодо невідповідності призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального провадження та особі засудженого, а саме розміру покарання у виді позбавлення волі та незастосування статті 75 КК, є неспроможними.
Суд першої інстанції, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, призначаючи ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі строком на 4 роки 5 місяців, враховував ступінь тяжкості вчиненого злочину, який скоєний з необережності, також особу засудженого, його позитивну характеристику, також те, що він раніше не судимий, на обліку у спеціалізованих закладах не перебуває, є інвалідом 3 групи, за висновком органу пробації має низькі ризики вчинення повторного кримінального правопорушення та має низький ризик для суспільства, що судом віднесено до обставин, що пом`якшують покарання, обставин, що обтяжують покарання суд не встановив.
Залишаючи без задоволення апеляційні вимоги сторони захисту, апеляційний суд ствердив, що підстав для пом`якшення обраного судом першої інстанції засудженому покарання та застосування статті 75 КК не вбачає, а призначене засудженому покарання у межах санкції інкримінованої йому статті є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення нових злочинів.
Не погоджуючись з такими висновками судів, сторона захисту вважає, що суди мали всі підстави призначити засудженому більш м`яке покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки та зі звільненням від його відбування, з урахуванням ступеня тяжкості вчиненого злочину, який скоєний з необережності, часткового визнання винуватості та його особи, який є особою пенсійного віку, проживає в с. Липівка Миколаївського району з дружиною також пенсійного віку, позитивно характеризується, є інвалідом ІІІ групи, раніше не судимий, на обліку у спеціалізованих закладах не перебуває, у проваджені відсутні обтяжуючі покарання обставини, за висновком органу пробації ОСОБА_1 має низькі ризики вчинення повторного кримінального правопорушення та має низький ризик для суспільства.