Постанова
Іменем України
23 червня 2022 року
м. Київ
справа № 334/6979/20
провадження № 51-5430 км 21
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Білик Н.В.,
суддів Кравченка С.І., Ємця О.П.
за участю:
секретаря судового засідання Антонюка Н.В.,
прокурора Шевченко О.О.,
захисника Запорожця О.В. (у режимі відеоконференції),
засудженого ОСОБА_1 (у режимі відеоконференції)
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника Запорожця О.В. на ухвалу Запорізького апеляційного суду від 18 серпня 2021 року у кримінальному провадженні за обвинуваченням
ОСОБА_1 ,ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 ), раніше не судимого,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 185, ч. 3 ст. 15 - ч. 1 ст. 115 КК України.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 21 травня 2021 року ОСОБА_1 засуджено за:
ч. 3 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки;
- ч. 3 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років.
На підставі ч. 1 ст. 70, ч. 1 ст. 72 КК України остаточно ОСОБА_1 призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років.
На підставі ч. 5 ст. 72 КК України строк відбування покарання ОСОБА_1 постановлено обчислювати з 10 вересня 2020 року, зарахувавши у цей строк час перебування його під вартою до оголошення вироку судом.
Ухвалою Запорізького апеляційного суду від 18 серпня 2021 року апеляційну скаргу захисника Запорожця О.В. залишено без задоволення, а вирок суду - без зміни.
За вироком районного суду ОСОБА_1 визнаний винним у тому, що він 26 липня 2020 року умисно, через відчинене вікно, всупереч волі власника - його батька ОСОБА_2 , проник до будинку АДРЕСА_2 , звідки викрав гроші в сумі 22 000 грн.
Він же 23 серпня 2020 року приблизно о 12:30 год., перебуваючи за місцем свого тимчасового проживання у будинку АДРЕСА_1 , під час конфлікту з власником будинку ОСОБА_3 , на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, умисно, з метою заподіяння смерті, наніс удар ножем у грудну клітину зліва, залишивши ніж у тілі потерпілого, чим спричинив останньому тяжке тілесне ушкодження, небезпечне для життя.
В подальшому потерпілий ОСОБА_3 самостійно витягнув ніж зі свого тіла та намагався вийти з будинку для виклику допомоги. У цей час ОСОБА_1 , з метою доведення до кінця свого умислу на заподіяння смерті потерпілому, підняв вказаний ніж та намагався нанести ще один удар в груди потерпілого, однак не довів свій умисел до кінця з причин, що не залежали від його волі, оскільки ОСОБА_3 почав чинити опір. ОСОБА_1 , розуміючи, що не зможе подолати опір потерпілого, покинув місце вчинення злочину.
Вимоги касаційної скарги та доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник просить змінити ухвалу апеляційного суду, призначити ОСОБА_1 більш м`яке покарання за ч. 3 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК України із застосуванням положень ст. 69 КК України, а також зарахувати у строк покарання період перебування засудженого під вартою з 10 вересня 2020 року по день набрання вироком законної сили, а саме по 18 серпня 2021 року включно. В обґрунтування своєї скарги захисник вказує на те, що суд апеляційної інстанції не взяв до уваги усіх доводів про суворість призначеного винному покарання та про невідповідність такого покарання вимогам ст. 65 КК України, не врахував усіх обставин, що його пом`якшують. Також суд усупереч положень ч. 5 ст. 72 КК України не зарахував у строк відбування покарання весь період попереднього ув`язнення засудженого.
Позиції інших учасників судового провадження
Захисник у судовому засіданні підтримав свою скаргу, наголосив на наявності обставин, що пом`якшують засудженому покарання, та просив задовольнити касаційну скаргу.
Засуджений підтримав скаргу та просив її задовольнити.
Прокурор у суді касаційної інстанції заперечила проти задоволення скарги і просила залишити судове рішення без зміни.
Межі розгляду матеріалів кримінального провадження у касаційному суді
Відповідно до вимог ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення й особі засудженого. Із будь яких інших підстав касаційний суд не вправі втручатися у рішення судів нижчих ланок.
Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального й процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
У касаційній скарзі захисник не оспорює фактичних обставин справи, доведеність вини та кваліфікацію дій ОСОБА_1 , а також розмір призначеного винному покарання за ч. 3 ст. 185 КК України. Згідно ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. При перевірці доводів касаційної скарги суд виходить із фактичних обставин, встановлених судами.
Доводи касаційної скарги зводяться до твердження про невідповідність призначеного покарання зач. 3 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК України тяжкості кримінального правопорушення й особі засудженого внаслідок суворості.
Мотиви суду
На думку колегії суддів доводи касаційної скарги заслуговують на увагу.
Статтею 50 КК України передбачено, що покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні злочину, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим, так і іншими особами.
Відповідно до вимог ст. 65 КК України при призначенні покарання суд повинен урахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, обставини, що обтяжують та пом`якшують покарання.
Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного, які підлягають обов`язковому врахуванню.
Згідно із ст. 414 КПК України, невідповідним ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м`якість або через суворість.
Ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, у значенні ст. 414 КПК України, означає з`ясування судом, насамперед, питання про те, до злочинів якої категорії тяжкості відносить закон вчинене у конкретному випадку злочинне діяння.
Беручи до уваги те, що у ст. 12 КК України дається лише видова характеристика ступеня тяжкості злочину, що знаходить своє відображення у санкції статті, встановленій за злочин цього виду, суд при призначенні покарання на основі всебічного, повного та неупередженого врахування обставин кримінального провадження в їх сукупності визначає тяжкість конкретного кримінального правопорушення, враховуючи його характер, цінність суспільних відносин, на які вчинено посягання, тяжкість наслідків, спосіб посягання, форму і ступінь вини, мотивацію кримінального правопорушення, наявність або відсутність кваліфікуючих ознак тощо.