Постанова
Іменем України
23 червня 2022 року
м. Київ
справа № 214/3524/21
провадження № 51-5205 км 21
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Білик Н.В.,
суддів Кравченка С.І., Ємця О.П.,
за участю:
секретаря судового засідання Антонюка Н.В.,
прокурора Шевченко О.О.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 на вирок Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 14 травня 2021 року та ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 28 липня 2021 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020040750001264 , за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 ), раніше неодноразово судимого, останнього разу вироком Дзержинського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 28 вересня 2020 року за ч.3 ст.185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 6 місяців, звільненого на підставі ст.75 КК України від відбування покарання з іспитовим строком, тривалістю 2 роки,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 14 травня 2021 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 3 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 6 місяців.
Строк відбуття покарання рахувати з 21 грудня 2020 року.
Вирок Дзержинського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 28 вересня 2020 року постановлено виконувати самостійно.
Вирішено питання щодо процесуальних витрат та речових доказів у провадженні.
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 28 липня 2021 року вирок місцевого суду залишено без зміни.
За вироком суду ОСОБА_1 визнаний винуватим у тому, що він у період часу з 17:40 год. 07 вересня 2020 року до 09:10 год. 08 вересня 2020 року, діючи умисно, повторно, з корисливих мотивів, проник до квартири АДРЕСА_2 , звідки викрав електроінструменти, що належать ОСОБА_2 , розпорядившись ними на власний розсуд, чим спричинив потерпілому майнову шкоду на загальну суму 45591,32 гривень.
Він же, у період часу з 17:00 год. 15 вересня 2020 року до 10:00 год. 16 вересня 2020 року, діючи умисно, повторно, з корисливих мотивів, проник до нежитлового приміщення, яке розташоване в будинку АДРЕСА_3 , звідки викрав електроінструменти, належні ОСОБА_3 , розпорядившись ними на власний розсуд, чим спричинив потерпілому майнову шкоду загальною сумою 27474,07 гривень.
Вимоги касаційної скарги та доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1 , посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, а також невідповідність призначеного покарання тяжкості вчиненого злочину та його особі через суворість, просить скасувати судові рішення та призначити новий розгляд в суді першої інстанції.
В обґрунтування своєї позиції зазначає, що місцевий суд провів судовий розгляд у режимі відеоконференції, на що він своєї згоди не надавав. Крім того, скаржиться на погану якість відеозв'язку.
Вважає, що суд безпідставно не звільнив його від відбування покарання на підставі ст. 75 КК України, оскільки не врахував: щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, наявність на утриманні двох малолітніх дітей, а також те, що злочин скоєно не в період іспитового строку.
Стверджує, що ці порушення залишились без належної реакції з боку суду апеляційної інстанції.
Позиції інших учасників судового провадження
Прокурор Шевченко О.О. в суді касаційної інстанції, посилаючись на безпідставність доводів скарги засудженого, заперечила проти її задоволення та просила залишити оскаржувані судові рішення без зміни.
Межі розгляду матеріалів кримінального провадження у касаційному суді
Відповідно до вимог ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення й особі засудженого.
За змістом ст. 433 цього Кодексу Суд перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
При вирішенні питання про наявність зазначених у ч. 1 ст. 438 КПК України підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412- 414 цього Кодексу.
У касаційній скарзі обвинувачений не оспорює фактичних обставин справи, доведеність вини та кваліфікацію дій. Згідно ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. При перевірці доводів касаційної скарги суд виходить із фактичних обставин, встановлених судами.
Доводи касаційної скарги зводяться до проведення судового розгляду у режимі відеоконференції без згоди обвинуваченого та поганої якості відеозв`язку, а також про невідповідність призначеного покарання за ч. 3 ст. 185 КК України тяжкості кримінального правопорушення й особі засудженого внаслідок суворості.
Мотиви Суду
Доводи щодо проведення відеоконференції та якості відеозв`язку не заслуговують на увагу, з огляду на таке.
Відповідно до п. 1, 4 ч. 1 ст. 336 КПК України судове провадження може здійснюватися у режимі відеоконференції під час трансляції з іншого приміщення, у тому числі яке знаходиться поза межами приміщення суду (дистанційне судове провадження), зокрема у разі неможливості безпосередньої участі учасника кримінального провадження в судовому провадженні за станом здоров`я або з інших поважних причин, необхідності вжиття таких заходів для забезпечення оперативності судового провадження.
Суд ухвалює рішення про здійснення дистанційного судового провадження, в тому числі, за власною ініціативою. Суд не має права прийняти рішення про здійснення дистанційного судового провадження, в якому поза межами приміщення суду перебуває обвинувачений, якщо він проти цього заперечує (ч. 2 ст. 336 КПК України).