ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 червня 2022 року
м. Київ
справа №646/8454/17
провадження № 51-381км22
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати
Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Фоміна С.Б.,
суддів Булейко О.Л., Ковтуновича М.І.,
за участю:
секретаря судового засідання Письменної Н.Д.,
прокурора Кузнецова С.М.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом апеляційної інстанції, на ухвалу Харківського апеляційного суду від 02 листопада 2021 року, постановлену у кримінальному провадженні за обвинуваченням:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця міста Харкова, жителя того АДРЕСА_1 ), раніше не судимого,
у вчиненні злочину, передбаченого частиною 3 статті 368 Кримінального кодексу України (далі - КК);
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженця села Борова Зміївського району Харківської області, мешканця АДРЕСА_2 ), раніше не судимого,
у вчиненні злочину, передбаченого частиною 3 статті 369 КК.
Зміст оскарженого судового рішення і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Органом досудового розслідування ОСОБА_1 обвинувачувався в одержанні службовою особою, яка займає відповідальне становище неправомірної вигоди, проханні надати таку вигоду для себе за невчинення службовою особою в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду, та в інтересах третіх осіб дій з використанням наданих йому влади та службового становища; прийнятті пропозиції та одержанні ним, як службовою особою, яка займає відповідальне становище, неправомірної вигоди для себе за вчинення та невчинення ним в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду, дій з використанням наданих йому влади та службового становища, вчинених повторно.
ОСОБА_2 обвинувачувався у наданні службовій особі, яка займає відповідальне становище, неправомірної вигоди за невчинення цією службовою особою в інтересах того, хто надає таку вигоду, дій з використанням наданої їй влади та службового становища; висловленні пропозиції надати службовій особі, яка займає відповідальне становище, неправомірну вигоду та наданні такої вигоди за вчинення та невчинення нею в інтересах того, хто пропонує, дій з використанням наданих такій службовій особі влади та службового становища, вчинених повторно.
Так, згідно з обвинувальним актом, ОСОБА_1, обіймаючи з листопада 2016 року до 27 січня 2017 року посаду заступника начальника відділу Управління організаційно-аналітичного забезпечення та оперативного реагування Головного управління Національної поліції у Харківській області (далі - ГУ Національної поліції у Харківській області), будучи службовою особою, яка займає відповідальне становище, переслідуючи мету власного збагачення, достовірно знаючи про проведення Національною поліцією України цільової перевірки стану організації службової діяльності територіальних (відокремлених) підрозділів ГУ Національної поліції у Харківській області, 10 листопада 2016 року о 16 год 32 хв під час телефонної розмови з начальником Чугуївського відділу поліції цієї області ОСОБА_2, висловив йому прохання перерахувати на банківську карту неправомірну вигоду у грошовому вигляді на розсуд останнього за не проведення вищезазначеної перевірки діяльності відділу поліції, який він очолює. Того ж дня о 16 год 37 хв ОСОБА_1 з власного мобільного телефону надіслав СМС-повідомленням номер власного карткового рахунку, відкритого у Публічному акціонерному товаристві Комерційний банк "Приват Банк".
Після цього ОСОБА_2 надав вказівку інспектору сектору реагування патрульної поліції Чугуївського відділу поліції ГУ Національної поліції у Харківській області ОСОБА_3 перерахувати на картковий рахунок, належний ОСОБА_1, через термінал самообслуговування на АДРЕСА_3 грошові кошти у розмірі 998 грн, яку 11 листопада 2016 року о 10 год 04 хв останній виконав, а ОСОБА_1 у свою чергу одержав вищезазначені грошові кошти за не проведення перевірки діяльності Чугуївського відділу поліції.
Крім того, 06 січня 2017 року о 14 год 17 хв ОСОБА_2, під час телефонної розмови із ОСОБА_1, якого відповідно до доручення тимчасово виконуючого обов`язки начальника ГУ Національної поліції у Харківській області від 29 грудня 2016 року № 315/119/05/25-2016 було призначено членом мобільної групи, створеної на період новорічних та різдвяних свят для проведення перевірки організації службової діяльності підрозділів і відділень ГУ Національної поліції у Харківській області, дізнавшись від останнього службову інформацію про виявлення випадків укриття від обліку телефонних повідомлень про правопорушення, необґрунтованості прийняття рішень за такими заявами та не реагування на них Чугуївським відділом поліції, повторно запропонував ОСОБА_1 надати йому неправомірну вигоду за не відображення у довідці перевірки інформації про виявленні правопорушення. У свою чергу ОСОБА_1 шляхом конклюдентних дій прийняв вищезазначену пропозицію.
У подальшому ОСОБА_2 27 січня 2017 року о 14 год 00 хв, продовжуючи реалізацію злочинного умислу, надав через невстановленого під час досудового розслідування заступника начальника Чугуївського відділу поліції ГУ Національної поліції у Харківській області вказівку слідчому слідчого відділу Середенку Д.Л. здійснити перерахування за допомогою системи Інтернет-платежів "Приват 24" зі свого карткового рахунку на картковий рахунок ОСОБА_1, відкритий у Публічному акціонерному товаристві Комерційний банк "Приват Банк", грошових коштів у сумі 1000 грн, що останнім було зроблено 27 січня 2017 року о 14 год 18 хв.
Того ж дня ОСОБА_1 повторно отримав від ОСОБА_2 вищезазначену неправомірну вигоду за не відображення у довідці перевірки інформації про виявленні порушення та не реагування на них, за розголошення відомостей, які були відомі йому у зв`язку із службовим становищем та за ініціювання втручання в роботу реєстратора мовленнєвої інформації відділу поліції з метою укриття відповідних даних від співробітника ГУ Національної поліції у Харківській області.
Вироком Балаклійського районного суду Харківської області від 22 січня 2021 року ОСОБА_1 визнано невинуватим у пред`явленому обвинуваченні у вчиненні злочину, передбаченого частиною 3 статті 368 КК, та виправдано на підставі пункту 2 частини 1 статті 373 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) за недоведеністю, що кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим.
Цим же судовим рішенням ОСОБА_2 визнано невинуватим у пред`явленому обвинуваченні у вчиненні злочину, передбаченого частиною 3 статті 369 КК, та виправдано на підставі пункту 2 частини 1 статті 373 КПК за недоведеністю, що кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим.
Ухвалою Харківського апеляційного суду від 02 листопада 2021 року вирок місцевого суду стосовно ОСОБА_1 та ОСОБА_2 залишено без змін.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі прокурор не погоджується із ухвалою апеляційного суду, постановленою стосовно ОСОБА_1 та ОСОБА_2 просить її скасувати з підстав істотного порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність та призначити новий розгляд в суді апеляційної інстанції.
В обґрунтування своїх вимог стверджує, що апеляційний суд не дотримався вимог статей 404, 419 КПК, не перевірив доводів сторони обвинувачення. Зокрема, як зазначає прокурор, безпідставними є твердження суду про недопустимість висновків комплексної судово-криміналістичної експертизи відео-, звукозапису та судово-лінгвістичної (сематико-текстуальної) експертизи писемного мовлення від 23 жовтня 2017 року внаслідок використання копій фонограм допиту свідка ОСОБА_2 . Вказує, що вказані фонограми надавалися органом досудового розслідування на дослідження експерту як вільно відібрані зразки, а відтак обставини, визначені пунктом 1 частини 3 статті 87 КПК, що тягнуть за собою недопустимість доказів, відсутні.
Окрім того, суд не врахував правило частини 3 статті 99 КПК, за яким оригіналом електронного документа є його відображення, якому надається значення документа. А тому твердження суду про недопустимість висновку експерта з огляду на дослідження ним не оригіналів, а копій фонограм, безпідставні.
На переконання сторони обвинувачення неточність суми грошових коштів, що інкримінувалися виправданим, як неправомірної вигоди, тим, що надійшли на рахунок ОСОБА_1 могла бути усунута при ухваленні обвинувального вироку судом.
Відтак апеляційний суд безпідставно погодився з висновками суду першої інстанції про відсутність доказів винуватості вини ОСОБА_2 та ОСОБА_1, не надавши своєї оцінки доказам у справі та не навівши мотивів прийнятого рішення.
У запереченні на касаційну скаргу виправданий ОСОБА_4 стверджує про законність ухвали апеляційного суду, вмотивованість висновків стосовно недопустимості ряду доказів, наданих стороною обвинувачення на підтвердження його вини. Враховуючи наведене, наполягає на безпідставності доводів касаційної скарги та відсутності підстав для її задоволення.
Позиції учасників судового провадження
У судовому засіданні прокурор наполягав на відсутності підстав для задоволення касаційної скарги. Стверджував, про законність та вмотивованість ухвали апеляційного суду.
Інших учасників судового провадження було належним чином повідомлено про дату, час і місце касаційного розгляду. У поданих на адресу Суду клопотаннях виправдані ОСОБА_1, ОСОБА_4 та їх захисники Осадчий А.О., Смілянський Я.Г. просили касаційне провадження здійснювати за їх відсутності.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, перевіривши матеріали провадження та обговоривши доводи, викладені у касаційній скарзі, колегія суддів дійшла таких висновків.
Відповідно до статті 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення у межах касаційної скарги. При цьому він перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Виходячи зі змісту вимог статті 370 КПК, відповідно до якої судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим: законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом; обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу; вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Як слідує з оскаржуваного судового рішення, не погоджуючись із вироком місцевого суду, яким встановлено відсутність в діях ОСОБА_1 та ОСОБА_2 складу інкримінованих їм злочинів, передбачених частиною 3 статті 368 КК та частиною 3 статті 369 КК відповідно, прокурор звернувся зі скаргою до суду апеляційної інстанції, в якій, у тому числі, наводив доводи, аналогічні викладеним у поданій касаційній скарзі, наполягав на необхідності скасування судового рішення і ухвалення обвинувального вироку.
Відповідно до частини 2 статті 419 КПК, при залишенні апеляційної скарги без задоволення в ухвалі суду апеляційної інстанції мають бути зазначені підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою. На виконання цієї вимоги в ухвалі слід проаналізувати, зіставивши з наявними у справі та додатково поданими матеріалами, всі наведені в апеляційній скарзі доводи й обґрунтувати кожен із них.
Апеляційний суд погодився із висновками місцевого суду щодо відсутності у матеріалах кримінального провадження допустимих та достатніх доказів, які б доводили винуватість ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у інкримінованих їм злочинах. З вказаними висновками погоджується і колегія суддів.
Як встановлено апеляційним судом, в основу обвинувачення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було покладено докази, здобуті у ході проведених негласних слідчих (розшукових) дій (далі - НСРД), зокрема протоколи про зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж від 29 листопада 2016 року № 253т, від 31 січня 2017 року № 92т та від 03 лютого 2017 року №122т з додатками до них.
Вищезазначені докази одержані на підставі ухвал слідчого судді Апеляційного суду Харківської області про надання дозволу на проведення НСРД у виді зняття інформації з транспортних комунікаційних мереж від 29 вересня 2016 року №7412т, від 22 листопада 2016 року №9303т та від 30 листопада 2016 року №9660т відповідно.
Ухвалою слідчого судді Апеляційного суду Харківської області від 12 вересня 2017 року за клопотанням прокурора Харківської області надано дозвіл на використання у кримінальному провадженні № 42017220000000931 від 23 серпня 2017 року вищезазначених НСРД, які були проведені у межах кримінального провадження №42016220000000813 від 07 вересня 2016 року.