ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 червня 2022 року
м. Київ
справа №348/355/21
провадження № 51-234км22
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати
Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Фоміна С.Б.,
суддів Булейко О.Л., Ковтуновича М.І.,
за участю:
секретаря судового засідання Письменної Н.Д.,
прокурора Кузнецова С.М.,
у режимі відеоконференції
захисника Булін-Соколової Т.С.,
засудженого ОСОБА_1,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу потерпілої ОСОБА_2 на ухвалу Івано-Франківського апеляційного суду від 29 листопада 2021 року, постановлену у кримінальному провадженні за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця села Расавка Кагарлицького району Київської області, жителя АДРЕСА_1, раніше судимого за вироком Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 22 грудня 2005 року за частиною 1 статті 115 Кримінального кодексу України (далі - КК) до покарання у виді позбавлення волі на строк 11 років,
у вчиненні злочинів, передбачених пунктом 13 частини 2 статті 115, частиною 1 статті 185, частиною 1 статті 289, частиною 2 статті 289 КК.
Зміст оскарженого судового рішення і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Богородчанського районного суду Івано-Франківської області від 22 вересня 2021 року ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні злочинів, передбачених пунктом 13 частини 2 статті 115, частиною 1 статті 185, частиною 1 статті 289, частиною 2 статті 289 КК, та призначено йому покарання: за пунктом 13 частини 2 статті 115 КК - у виді позбавлення волі на строк 14 років; за частиною 1 статті 185 КК - у виді арешту на строк 6 місяців; за частиною 1 статті 289 КК - у виді позбавлення волі на строк 3 роки; за частиною 2 статті 289 КК - у виді позбавлення волі на строк 6 років з конфіскацією майна.
На підставі частини 1 статті 70 КК за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, ОСОБА_1 визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 14 років з конфіскацією майна.
Не погоджуючись із ухваленим вироком, потерпіла ОСОБА_2 звернулася до апеляційного суду зі скаргою та клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження. Ухвалою Івано-Франківського апеляційного суду від 29 листопада 2021 року відмовлено у поновленні пропущеного строку на апеляційне оскарження вироку місцевого суду стосовно ОСОБА_1 за апеляційною скаргою потерпілої ОСОБА_2 .
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі потерпіла ОСОБА_2 не погоджується із ухвалою апеляційного суду, просить її скасувати з підстави істотного порушення вимог кримінального процесуального закону та призначити новий розгляд в суді апеляційної інстанції.
В обґрунтування своїх вимог потерпіла стверджує, що копію вироку місцевого суду вона отримала поштою лише 07 жовтня 2021 року, водночас через стан здоров`я та віддаленість суду отримати копію судового рішення раніше не могла, а тому, враховуючи, що участі в останніх судових засіданнях не приймала, строк подачі апеляційної скарги було нею пропущено з поважних причин.
Поважними причинами пропуску строку на апеляційне оскарження, на думку потерпілої, також є народження нею дитини, що з огляду на введення в Україні карантину через спалах у світі коронавірусу, позбавило її можливості звернутися до суду вчасно.
Позиції учасників судового провадження
У судовому засіданні прокурор наполягав на відсутності підстав для задоволення касаційної скарги та скасування ухвали апеляційного суду.
Засуджений та його захисник стверджували про законність судового рішення, що оскаржується, постановленого за наслідками розгляду клопотання потерпілої про поновлення строку на апеляційне оскарження, просили у задоволенні касаційної скарги відмовити.
Потерпілу та її представника було належним чином повідомлено про дату, час і місце касаційного розгляду. У поданому на адресу Суду клопотанні представник потерпілої просив касаційне провадження здійснювати за їх відсутності.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, засудженого та його захисника, перевіривши матеріали провадження та обговоривши доводи, викладені у касаційній скарзі, колегія суддів дійшла таких висновків.
Відповідно до статті 433 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) суд касаційної інстанції переглядає судові рішення у межах касаційної скарги.
Виходячи зі змісту вимог статті 370 КПК, відповідно до якої судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Зокрема, законним та вмотивованим є рішення ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом, із наведенням належних і достатніх мотивів та підстав його ухвалення.
Як убачається з матеріалів кримінального провадження, не погоджуючись із вироком місцевого суду потерпіла ОСОБА_2 звернулася до суду апеляційної інстанції зі скаргою, в якій, у тому числі, заявила клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення.
Ухвалами від 01 та 12 листопада 2021 року апеляційний суд відкрив провадження за скаргою потерпілої та призначив кримінальне провадження стосовно ОСОБА_1 до апеляційного розгляду відповідно.
Як слідує із оскаржуваного судового рішення, у ході апеляційного розгляду суд дійшов висновку про відсутність підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження за твердженнями потерпілої ОСОБА_2 та відмовив у задоволенні її клопотання.
Так, відповідно до частини 1 статті 117 КПК пропущений із поважних причин строк має бути поновлений за клопотанням заінтересованої особи ухвалою слідчого судді, суду.
Для правильного обчислення строку важливого значення набувають приписи правових норм, які стосуються визначення початкового моменту перебігу строку, обставин, що впливають на його перебіг, і встановлення моменту його закінчення.
Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 395 КПК апеляційна скарга на вирок або ухвалу про застосування чи відмову у застосуванні примусових заходів медичного або виховного характеру може бути подана протягом тридцяти днів з дня їх проголошення.