Постанова
Іменем України
27 червня 2022 року
м. Київ
справа № 520/15760/19
провадження № 61-16612св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Черняк Ю. В. (суддя-доповідач), Воробйової І. А., Коломієць Г. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - заступник начальника відділення Акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» ОСОБА_2,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк»,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду м. Одеси від 15 січня 2020 року у складі судді Васильків О. В. та постанову Одеського апеляційного суду від 22 вересня 2020 року у складі колегії суддів: Сєвєрової Є. С., Вадовської Л. М., Колеснікова Г. Я.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до заступника начальника відділення Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» (далі - АТ КБ «ПриватБанк») ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - АТ КБ «ПриватБанк», про відшкодування завданої моральної шкоди.
Позовну заяву мотивовано тим, що він є клієнтом АТ КБ «ПриватБанку», в якому має пенсійний банківський рахунок.
17 червня 2019 року позивач отримав на свою електронну пошту повідомлення про арешт його рахунку і припинення здійснення всіх операцій. Після цього позивач зателефонував заступнику начальника відділення АТ КБ «ПриватБанк», яка підтвердила викладену у листі інформацію і повідомила, що арешт накладено відділом примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області (далі - відділ примусового виконання рішень Управління ДВС ГТУЮ в Одеській області) на підставі постанови від 30 травня 2019 року № 48185088 при виконанні виконавчого листа від 26 лютого 2010 року № 2-685/10.
На звернення ОСОБА_1 про надання йому довідки про заблокування рахунку та копій документів, на підставі яких було здійснено блокування, відповідач відмовила у вчиненні цих дій.
05 липня 2019 року позивач з`явився у відділенні банку для оформлення скарги, однак начальник відділення відмовила йому у реєстрації скарги.
На переконання позивача, указаними діями відповідач умисно та свідомо завдала йому моральну шкоду, і така шкода підлягає компенсації відповідно до статей 23, 1167 ЦК України.
Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 просив суд стягнути із заступника начальника відділення АТ КБ «ПриватБанк» ОСОБА_2 на свою користь компенсацію за завдану моральну шкоду у розмірі 731 109 600,00 грн.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 15 січня 2020 року, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного суду від 22 вересня 2020 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду мотивовано тим, що надані позивачем докази доводять факт накладення арешту на його пенсійний рахунок, проте не факт завдання позивачу моральної шкоди працівником банку. Крім того, відповідно до посадової інструкції ОСОБА_2 не наділена повноваженнями щодо вирішення питання про накладення чи скасування арешту з рахунків клієнтів АТ КБ «ПриватБанк».
Суд апеляційної інстанції також зазначив, що доводи апеляційної скарги зводяться до оскарження дій державного виконавця, що не є предметом цього спору.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів
05 листопада 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Київського районного суду м. Одеси від 15 січня 2020 року та постанову Одеського апеляційного суду від 22 вересня 2020 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати оскаржувані судові рішення і ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Касаційну скаргу мотивовано тим, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували до спірних правовідносин, зокрема, норми статей 23, 1167 ЦК України, не звернули увагу, що саме у зв`язку з незаконними діями відповідача він позбавлений права користуватись грошовими коштами, які є пенсією та обліковуються на спеціальному (соціальному) рахунку.
На переконання заявника, накладення державним виконавцем арешту на рахунки боржника, які призначені для виплати заробітної плати, пенсії та для обліку коштів соціального страхування, призводить до порушення конституційних прав громадянина.
ОСОБА_1 не було допущено до зали, в якій проводилось судове засідання в суді апеляційної інстанції.
Відповідач, використовуючи службове становище, ввела в оману органи ДВС, Пенсійного фонду України, соціального захисту та безпосередньо позивача, що призвело до завдання йому моральної шкоди. Суди проігнорували причинно-наслідковий зв`язок між діями відповідача та створенням позивачу перешкод у користуванні його грошовими коштами, розміщеними на соціальному рахунку у банку.
Надходження касаційної скарги до Верховного Суду
Ухвалою Верховного Суду від 27 листопада 2020 року касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду м. Одеси від 15 січня 2020 року та постанову Одеського апеляційного суду від 22 вересня 2020 року залишено без руху для надання доказів поважності пропуску процесуального строку на касаційне оскарження судових рішень.
У грудні 2020 року заявником у встановлений судом строк зазначені недоліки касаційної скарги усунуто.
Ухвалою Верховного Суду від 13 січня 2021 року поновлено ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження рішення Київського районного суду м. Одеси від 15 січня 2020 року та постанови Одеського апеляційного суду від 22 вересня 2020 року, відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , витребувано із Київського районного суду м. Одесса цивільну справу № 520/15760/19.
Короткий зміст позиції інших учасників справи
Інші учасники розгляду справи відзиви на касаційну скаргу до суду не подавали.
Фактичні обставини, встановлені судами
На виконанні у Відділі примусового виконання рішень управління ДВС ГТУЮ в Одеській області перебуває виконавчий лист, виданий 06 травня 2010 року Суворовським районним судом м. Одеси про стягнення солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_1 на користь ВАТ «Морський транспортний банк» боргу за кредитним договором у розмірі 499 097,98 грн.
Відповідно до постанови про арешт коштів боржника від 30 травня 2019 року ВП № 48185088 головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень управління ДВС ГТУЮ в Одеській області накладено арешти на грошові кошти, що містяться на рахунку АТ КБ «ПриватБанк», АБ «Укргазбанк», АТ «ОТП Банк», АТ «Укрсиббанк», АТ «Райффайзен Банк Аваль», АТ «Укрсоцбанк», АТ «Універсал Банк», АТ «Прокредит Банк», АТ «Ощадбанк», АТ «Альфа-Банк», АТ «Банк Кредит Дніпро», АТ «Сбербанк», АТ «Укрексімбанк», АБ «Південний», ПАТ «Банк Восток», ПАТ «МТБ Банк» та всіх інших відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після виконання постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту, звернення стягнення на які заборонено законом та належать боржнику, у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження 549 740,21 грн.
Відповідно до наказу від 11 травня 2018 року ОСОБА_2 обіймає посаду заступника керівника відділення з обслуговування клієнтів АТ КБ «ПриватБанк».
Встановлено, що 20 червня 2019 року ОСОБА_1 отримав на електронну пошту повідомлення від АТ КБ «ПриватБанк» щодо встановлення на його картку тимчасового обмеження на користування кредитом.
05 липня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до АТ КБ «ПриватБанк» із заявою, в якій просив негайно надати йому письмову інформацію про причини і підстави повного блокування його соціального (пенсійного) рахунку.
08 липня 2019 року АТ КБ «ПриватБанк» надало ОСОБА_1 відповідь на заяву ОСОБА_1 від 05 липня 2019 року про те, що порядок виконання банками заходів щодо арешту коштів на рахунках клієнтів встановлюється главою 9 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої Постановою Національного банку України від 21 січня 2004 року № 22.
Також вказаним листом АТ КБ «ПриватБанк» повідомило ОСОБА_1 про те, що відповідно до зазначеної Інструкції банк приймає до виконання документ про арешт коштів, який доставлено до банку самостійно виконавцем, слідчим, представником суду, слідчого судді, прокурора, органу доходів і зборів або які надійшли рекомендованим або цінним листом, відправником якого є виконавець, суд, слідчий суддя, прокурор, орган доходів і зборів. Банк також приймає до виконання постанову про арешт коштів, надіслану виконавцем у формі електронного документа, з дотриманням вимог законодавства України з питань електронного документообігу, електронного цифрового підпису, захисту інформації.
Встановлено, що АТ КБ «ПриватБанк» повідомило ОСОБА_1 про отримання 14 червня 2019 року від відділу примусового виконання рішень управління ДВС ГТУЮ в Одеській області постанови про арешт коштів боржника від 30 травня 2019 року ВП № 48185088. Постанова накладає арешт на кошти ОСОБА_1 в межах суми 549 740,21 грн. Постанова винесена при примусовому виконанні виконавчого листа № 2-685/10, виданого 06 травня 2010 року Суворовським районним судом м. Одеси. Стягувачем є ПАТ «Марфін-банк». У зв`язку з викладеним банк був зобов`язаний прийняти його до виконання та накласти арешт.
З персональної сторінки ОСОБА_1 на сайті АТ КБ «ПриватБанку» від 08 серпня 2019 року відомо про надання позивачу інформації про надходження до банку ухвали про накладення арешту. Роз`яснено, що арешт знімається при надходженні до банку постанови про зняття арешту.
АТ КБ «ПриватБанк» направило ОСОБА_1 лист від 01 жовтня 2019 року у зв`язку із запитом Міністерства фінансів України, який містить інформацію, що повідомлялась у попередній відповіді від 08 липня 2019 року.
Встановлено, що після отримання ОСОБА_1 листа банку про тимчасове обмеження користування карткою на електронну пошту позивач звернувся до заступника директора відділення АТ КБ «ПриватБанк» ОСОБА_2
Заступником директора відділення АТ КБ «ПриватБанк» ОСОБА_2 позивача було повідомлено про причини блокування його рахунку та роз`яснено право звернутись з письмовою заявою на офіційну адресу банку.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України (тут і далі у редакції, чинній на час подання касаційної скарг) провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.
Підставою касаційного оскарження вказаних судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 26 вересня 2018 року у справі № 490/8831/15-ц (провадження № 61-4309св18), від 29 листопада 2016 року у справі № 905/3472/15, від 30 січня 2019 року у справі № 235/5583/16-ц (провадження № 61-30301св18), від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 (провадження № 14-131цс19), від 25 серпня 2020 року у справі № 372/3192/18 (провадження № 51-1052км20), від 28 листопада 2019 року у справі № 261/0/15-18 (провадження № 11-557сап18), ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 15 лютого 2017 року у справі №331/8467/14-ц (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Крім того, вказує про порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, оскільки суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, і суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України та пункти 3, 4 частини третьої статті 411 ЦПК України).
Відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.