Постанова
Іменем України
29 червня 2022 року
м. Київ
справа № 183/1983/19
провадження № 61-1089св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Коротуна В. М., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Спектрум Ессетс»,
третя особа - Уповноважена особа фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Приватного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» Біла Ірина Володимирівна,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Спектрум Ессетс», третя особа - уповноважена особа фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Приватного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» Біла Ірина Володимирівна, про визнання припиненим кредитного договору
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 01 березня 2021 року у складі судді Сороки О. В. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 30 листопада 2021 року у складі колегії суддів: Куценко Т. Р., Демченко Е. Л., Макарова М. О.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просив визнати припиненим з 24 грудня 2012 року кредитний договір № 859808/ФЛ, укладений 28 липня 2008 року між ним і «КБ «Надра»), яке змінило назву на Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Надра» (далі - ПАТ «КБ «Надра»).
Обґрунтовуючи позовні вимоги, ОСОБА_1 посилався на те, що 28 липня 2008 року між ним і ВАТ «КБ «Надра» був укладений кредитний договір № 859808/ФЛ, за умовами якого позичальник отримав кредит у розмірі 106 704,00 грн строком до 12 липня 2018 року зі сплатою за користування кредитом 18 % річних.
Додатковою угодою від 28 липня 2008 року № 1 до кредитного договору внесені зміни в частині списання з рахунка позичальника коштів на користь банку.
13 листопада 2012 року банк звернувся до нього з письмовою вимогою № 5-3-03755, в якій вимагав достроково виконати умови кредитного договору та протягом 30 днів погасити заборгованість за кредитним договором. Зазначену вимогу він отримав 23 листопада 2012 року.
Пред`явивши таку вимогу, банк змінив строк виконання основного зобов`язання з 12 липня 2018 року на 24 грудня 2013 року, внаслідок чого змінив порядок, умови і строк дії кредитного договору. Кредитор також втратив право нараховувати проценти, комісійні та неустойку, оскільки після направлення вимоги про дострокове погашення кредиту такі нарахування та стягнення вважаються нарахованими поза строком дії кредитного договору.
Крім того, рішенням Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 27 листопада 2017 року у справі № 183/3504/17 за позовом ОСОБА_2 до ПАТ «КБ «Надра» визнано припиненим договір поруки. Цим самим рішенням встановлено, що, направляючи поручителю вимогу про дострокове погашення кредитного договору, банк змінив строк виконання основного зобов`язання на 23 грудня 2012 року. У зв`язку з цим просив позов задовольнити.
Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області ухвалою від 04 серпня 2020 року у зв`язку з набуттям права вимоги за кредитним договором на підставі договору про відступлення права вимоги від 15 травня 2020 року № GL3N017513 замінив ПАТ «КБ «Надра» його правонаступником -Товариством з обмеженою відповідальністю «Спектрум Ессетс» (далі - ТОВ «Спектрум Ессетс»).
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області рішенням від 01 березня 2021 року в задоволенні позову відмовив.
Суд першої інстанції мотивував рішення тим, що позовні вимоги є недоведеними, оскільки припинення кредитних зобов`язань можливе за умов повного погашення кредиту. Водночас позивач не надав доказів на підтвердження цього, а тому відповідно до статті 599 ЦК України зобов`язання не можуть бути визнані припиненими. Крім того наявність судової цивільної справи щодо стягнення заборгованості за спірним кредитним договором також унеможливлює визнання таких кредитних правовідносин між цими сторонами припиненими.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Дніпровський апеляційний суд постановою від 30 листопада 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишив без задоволення. Рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 01 березня 2021 року залишив без змін.
Апеляційний суд мотивував рішення тим, що висновки місцевого суду по суті вирішеного спору є правильними, підтверджуються наявними у справі доказами, яким суд дав належну правову оцінку. Доводи апеляційної скарги не спростовують цих висновків і не свідчать про порушення судом норм матеріального та процесуального права. При цьому апеляційний суд виходив з того, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що хоча в рішенні Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 21 листопада 2017 року і встановлений факт отримання 23 листопада 2012 року ОСОБА_1 досудової вимоги ПАТ «КБ «Надра» щодо дострокового погашення заборгованості протягом 30 календарних днів з дня отримання цієї вимоги, це не є підставою для припинення кредитних зобов`язань в цілому, а стосується лише нарахування банком поза межами строку дії договору, який в спірному випадку сплинув 24 грудня 2012 року, процентів за невиконання грошового зобов`язання.
Короткий зміст касаційної скарги та її узагальнені аргументи, позиції інших учасників справи
У січні 2022 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 01 березня 2021 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 30 листопада 2021 року і ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі.
Підставою касаційного оскарження рішення зазначив, що апеляційний суд застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц, від 26 вересня 2018 року у справі № 564/4/18 та постановах Верховного Суду від 19 вересня 2018 року у справі № 643/16336/16, від 12 вересня 2018 року у справі № 473/825/16, від 12 вересня 2018 року у справі № 186/1974/14, від 14 лютого 2018 року у справі № 564/2199/15, від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, від 17 жовтня 2018 року у справі № 203/310/13.
Касаційна скарга мотивована неврахуванням судами того, що після направлення позичальнику письмового повідомлення з вимогою про дострокове погашення всієї заборгованості кредитний договір припинив свою дію, а кредитор втратив можливість нарахування та стягнення процентів за кредитним договором, оскільки нарахування процентів за користування кредитними коштами, комісійних, неустойки поза строком дії кредитного договору не передбачено.
Помилковим є також посилання суду як на підставу відмови у задоволенні позову на перебування на розгляді іншої цивільної справи про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 , оскільки у цій справі позивач просив визнати припиненим саме кредитний договір, строк його дії, а не припиненими кредитні правовідносини, як це зазначено в оскаржуваному судовому рішенні.
У травні 2022 року ПАТ «КБ «Надра» в особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб подало відзив на касаційну скаргу, в якому просило залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки ці судові рішення є законними і обґрунтованими, суди правильно застосували норми матеріального та процесуального права відповідно до встановлених фактичних обставин справи, дали їм належну правову оцінку. При цьому зазначило, що позивач не надав доказів виконання зобов`язань з погашення кредиту і сплати процентів за користування ним, а тому немає обставин, які вказували б на припинення кредитного договору.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 04 квітня 2022 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.
18 квітня 2022 року справа № 183/1983/19 надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 20 червня 2022 року справу призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини справи
Суди встановили, що 28 липня 2008 року між ВАТ «КБ «Надра», правонаступником якого стало ПАТ «КБ «Надра» і ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 859808/ФЛ, за умовами якого позичальник отримав кредит у розмірі 106 704,00 грн на споживчі цілі, на придбання земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 . Кредитний договір укладався строком до 12 липня 2018 року, а за користування кредитом передбачено сплату 18 % річних.
13 листопада 2012 року ПАТ «КБ «Надра»звернулося до позичальника з письмовою вимогою № 5-3-03755, в якій вимагав достроково виконати умови кредитного договору та протягом 30 днів погасити заборгованість. Зазначену вимогу ОСОБА_1 отримав 23 листопада 2012 року.
Рішенням Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 21 листопада 2017 року визнано припиненою поруку ОСОБА_2 за кредитним договором від 28 липня 2008 року № 859808/ФЛ, укладеним між ВАТ КБ «Надра» і ОСОБА_1 .
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.