Постанова
Іменем України
22 червня 2022 року
м. Київ
справа № 759/14401/15-ц
провадження № 61-11808св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого -Ступак О. В., суддів:Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Погрібного С. О.,Олійник А. С., Усика Г. І.,
учасники справи:
позивач - Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк»,
відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_5 на постанову Київського апеляційного суду від 15 червня 2021 року в складі колегії суддів: Сліпченка О. І., Сушко Л. П., Гаращенка Д. Р.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог та рішень судів
У вересні 2015 року Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі - ПАТ КБ «ПриватБанк» або Банк), правонаступником якого є Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі - АТ КБ «ПриватБанк»), звернулось до суду із позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 13 лютого 2007 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № К2HCGK00260453. Згідно з договором ПАТ КБ «ПриватБанк» зобов`язалось надати відповідачу кредит у розмірі 108 129,00 дол. США на термін до 12 лютого 2027 року, а ОСОБА_1 зобов`язався повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитними коштами в строки та в порядку, встановлені кредитним договором. Позивач свої зобов`язання за договором виконав у повному обсязі, а саме надав ОСОБА_1 кредит у розмірі, передбаченому умовами кредитного договору. Натомість ОСОБА_1 взяті на себе зобов`язання за кредитним договором не виконав, у зв`язку з чим станом на 29 жовтня 2016 року у нього утворилась заборгованість у сумі 28 594,66 дол. США, з яких: 18 215,28 дол. США - заборгованість за кредитом; 3 282,02 дол. США - заборгованість за процентами за користування кредитом; 4 692,75 дол. США - заборгованість за комісією за користування кредитом; 2 404,61 дол. США - пеня за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором. Для забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором № К2HCGK00260453 між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 (з кожним окремо) укладені договори поруки. Згідно з умовами договорів поруки поручителі відповідають перед кредитором за виконання зобов`язань за кредитним договором в тому ж розмірі, що і боржник ОСОБА_1 , включаючи оплату кредиту, відсотків за користування кредитом, комісій, винагород, штрафів, пені та інших платежів, відшкодування збитків.
У зв`язку із зазначеним ПАТ КБ «ПриватБанк» просило суд стягнути солідарно з відповідачів на його користь заборгованість за кредитним договором від 13 лютого 2007 року № К2HCGK00260453 у розмірі 28 594,66 дол. США, що в еквіваленті становить 719 155,70 грн.
У січні 2016 року ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 звернулися до суду із зустрічними позовними заявами про припинення поруки за договорами, укладеними між ними та ПАТ КБ «ПриватБанк»
В обґрунтування позовних вимог зазначали, що Банк змінив процентну ставку в бік її збільшення за основним зобов`язанням без згоди поручителів. Просили визнати договори поруки припиненими.
Рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 17 липня 2019 року у задоволенні позову АТ КБ «ПриватБанк» відмовлено, а зустрічні позови ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 задоволено. Визнано договори поруки від 13 лютого 2007 року № К2НCGK00260453/01, К2НCGK00260453/02, К2НCGK00260453/03 припиненими. Вирішено питання розподілу судових витрат.
Відмовляючи в задоволенні первісного позову Банку про стягнення заборгованості за кредитним договором, суд першої інстанції виходив із того, що кредитний договір не відповідає вимогам Закону України «Про захист прав споживачів» та позивачем не доведений розмір заборгованості.
Задовольняючи вимоги зустрічних позовів, суд першої інстанції виходив з того, що порука позивачів є припинено з огляду на те, що Банк в односторонньому порядку збільшив відсоткову ставку за кредитом, не погодивши вказане із поручителями.
Постановою Київського апеляційного суду від 15 червня 2021 року апеляційну скаргу АТ КБ «ПриватБанк» задоволено частково. Рішення Святошинського районного суду міста Києва від 17 липня 2019 року в частині позову АТ КБ «ПриватБанк» скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення. Позовні вимоги АТ КБ «ПриватБанк» задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором № K2HCGK00260453 у розмірі 28 594,66 дол. США, що за курсом Національного банку України станом на 29 січня 2016 року складало 719 155,70 грн. В іншій частині вимог позову Банку відмовлено. Рішення Святошинського районного суду міста Києва від 17 липня 2019 року в іншій частині залишено без змін.
Приймаючи указану постанову, апеляційний суд виходив із того, що суд першої інстанції не звернув увагу на те, що рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 19 червня 2015 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 21 вересня 2015 року, відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_1 до ПАТ КБ «ПриватБанк» про визнання договору недійсним (справа № 759/1705/15-ц). Під час розгляду вищевказаної справи перевірено та надано відповідну правову оцінку відповідності договору Закону України «Про захист прав споживача» в редакції, чинній на момент укладення договору. Тому посилання суду першої інстанції на висновок експерта № СЕ-1205-5-890.17 від 06 листопада 2017 року за результатами проведення судово-економічної експертизи, якою було встановлено, що кредитний договір від 13 лютого 2007 року № К2HCGK00260453 не містить в собі в повному обсязі необхідні умови для договорів даного типу, в тому числі загальної вартості кредиту для споживача та її детального розпису, що є недотриманням вимог Закону України від 12 травня 1991 року № 1023-XII «Про захист прав споживачів» є помилковими.
Також апеляційний суд дійшов висновку про те, що при укладенні кредитного договору дотримано всі передбачені законом істотні умови договору, які обумовлені згодою сторін, узгоджені сторонами та прийняті ними як обов`язкові умови договору. У договорі зазначено строк, на який надається кредит, сума кредиту, відсотки, які повинен щомісячно сплачувати божник, період сплати з 5 по 10 число кожного місяця, сума, яку повинен сплачувати споживач щомісячно тощо, а тому підстав вважати, що відповідачем не виконані умови захисту прав споживача та не надано інформацію про умови кредитування споживачу відсутні.
Крім того, апеляційний суд дійшов висновку про те, що позивачем повністю доведено наявність заборгованості ОСОБА_1 , а тому така підлягає стягненню на користь Банку.
Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції в частині розгляду зустрічних позовних вимог, апеляційний суд погодився із висновками суду першої інстанції про те, що факт підвищення відсоткової ставки за кредитним договором є доведеним та сторонами визнається, а тому наявні підстави для задоволення вимог зустрічних позовів про припинення поруки.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи
У липні 2021 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_5 засобами поштового зв`язку звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Київського апеляційного суду від 15 червня 2021 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржуване судове рішення скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд:
- не надав оцінки альтернативному розрахунку заборгованості за кредитним договором, викладеному заявником у запереченні проти позову від 11 січня 2016 року;
- не звернув увагу на те, що умова кредитного договору щодо сплати винагороди за надання фінансового інструменту у розмірі суми 0,35 % від суми виданого кредиту щомісяця в період сплати суперечить абзацу третьому частини четвертої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів», а тому є нікчемною;
- не надав належної оцінки наявним у справі доказам, а саме: висновкам судової-економічної експертизи, випискам з рахунку та фіскальним чекам на погашення кредиту;
- не звернув увагу на суттєві дефекти і невідповідність у розрахунку заборгованості, наданої Банком, умовам пункту 7.1 розділу 7 Кредитного договору;
- не врахував висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 23 січня 2018 року у справ № 755/7704/15-ц, від 22 липня 2020 року у справі № 189/2109/18, від 02 червня 2021 року у справі № 755/7704/15-ц.
Крім того, касаційна скарга містить клопотання представника ОСОБА_1 - ОСОБА_5 про зупинення дії постанови Київського апеляційного суду від 15 червня 2021 року до закінчення перегляду справи у касаційному порядку, клопотання про розгляд справи з повідомленням та викликом учасників справи, а також клопотання про стягнення витрат на на професійну правничу допомогу.
Касаційна скарга не містить доводів заявника щодо оскарження постанови Київського апеляційного суду від 15 червня 2021 року в частині розгляду вимог зустрічних позовів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання договорів поруки припиненими, а тому Верховним Судом у вказаній частині не переглядається.
У жовтні 2021 року АТ КБ «ПриватБанк» із застосуванням засобів поштового зв`язку надіслало до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 , в якому просить відмовити у задоволенні касаційної скарги, оскільки вона є необґрунтованою, та залишити без змін оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції, що є законними та обґрунтованими.
У листопаді 2021 року до Верховного Суду надійшло клопотання представника ОСОБА_1 - ОСОБА_5 про зупинення виконання постанови Київського апеляційного суду від 15 червня 2021 року.
У грудні 2021 року до Верховного Суду надійшло повторне клопотання представника ОСОБА_1 - ОСОБА_5 про зупинення виконання постанови Київського апеляційного суду від 15 червня 2021 року. Клопотання обґрунтовано тим, що постановами приватного виконавця від 01 листопада 2021 року відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого листа № 759/14401/15-ц, накладено арешт на кошти боржника, 29 листопада 2021 року з рахунку ОСОБА_1 стягнуто грошові кошти у розмірі 133 011,63 грн, а тому існує об`єктивна необхідність у зупиненні виконання оскаржуваного судового рішення.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Верховного Суду від 15 липня 2021 року касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_5 на постанову Київського апеляційного суду від 15 червня 2021 року передано на розгляд судді-доповідачу Гулейкову І. Ю.
Ухвалою Верховного Суду від 15 вересня 2021 року, після усунення заявником недоліків касаційної скарги, відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_5 з підстав, передбачених пунктами 1, 4 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України); витребувано матеріали справи № 759/14401/15-ц із Святошинського районного суду міста Києва; надано учасникам справи строк для подання відзиву на касаційну скаргу. Цією ж ухвалою відмовлено у задоволенні клопотання про зупинення дії постанови.
У вересні 2021 року матеріали справи № 759/14401/15-ц надійшли до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 08 листопада 2021 року у задоволенні клопотання про зупинення виконання постанови Київського апеляційного суду від 15 червня 2021 року відмовлено.
Ухвалою Верховного Суду від 23 грудня 2021 року клопотання представника ОСОБА_1 - ОСОБА_5 про зупинення виконання постанови Київського апеляційного суду від 15 червня 2021 року задоволено. Зупинено виконання постанови Київського апеляційного суду від 15 червня 2021 року до закінчення її перегляду в касаційному порядку.
Ухвалою Верховного Суду від 14 червня 2022 року відмовлено у задоволенні клопотання представника ОСОБА_1 - ОСОБА_5 про розгляд справи з повідомленням та викликом учасників справи. Справу № 759/14401/15-ц призначено до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга представника ОСОБА_1 - ОСОБА_5 підлягає задоволенню частково із таких підстав.
Фактичні обставини справи
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 13 лютого 2007 року між ОСОБА_1 та ПАТ КБ «ПриватБанк» в особі філії «Розрахунковий центр» ПАТ КБ «ПриватБанк» укладено кредитний договір № К2HCGK00260453, за умовами якого Банк надав ОСОБА_1 кошти в готівковій формі через касу Банку у вигляді невідновлюваної кредитної лінії на придбання квартири у розмірі 108 129,00 дол. США.
Відповідно до пункту 1.1 кредитного договору термін, вид кредиту, цілі, розмір кредиту, відсотків, винагород, розмір щомісячного платежу, період оплати платежів, порядок погашення заборгованості за цим договором вказані в розділі 7 цього договору.
Згідно з пунктом 7.1 розділу 7 кредитного договору Банк зобов`язується надати позичальникові кредитні кошти шляхом видачі готівкових коштів через касу на строк з 13 лютого 2007 року по 12 лютого 2027 року включно, у вигляді невідновлюваної кредитної лінії у розмірі 108 192,00 дол. США на такі цілі: купівля квартири, а також у розмірі 18 192,00 дол. США на оплату страхових платежів у випадках і в порядку, передбачених підпунктах 2.1.3, 2.2.7 цього договору, зі сплатою за користування кредитом відсотків у розмірі 1,00 % на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом, винагороди за надання фінансового інструменту у розмірі суми 0,35 % від суми виданого кредиту щомісяця в період сплати, в момент надання кредиту 0,0 % від суми кредиту, відсотків за дострокове погашення кредиту відповідно до пункту 3.11 цього договору та винагороди за проведення додаткового моніторингу згідно з пунктом 6.2 цього договору.
Відповідно до умов кредитного договору погашення заборгованості здійснюється щомісяця, в період сплати позичальник повинен надавати Банку грошові кошти (щомісячний платіж) у сумі 1 316,45 дол. США для погашення заборгованості за кредитним договором, яка складається із заборгованості за кредитом, відсотками, винагороди.
Листом від 03 жовтня 2008 року № 20.1.3.2/6-22855/5416 відповідача ОСОБА_1 повідомлено про підвищення відсоткової ставки за кредитним договором до 14,04 % починаючи з 10 листопада 2008 року.
14 липня 2010 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та відповідачем ОСОБА_1 укладено додаткову угоду № 1/1-1 до кредитного договору, якою було внесено зміни в існуючі кредитні зобов`язання, зокрема щодо річної відсоткової ставки, а саме, починаючи з 14 липня 2010 року розмір річної відсоткової ставки підвищено до 13,54 %.
Окрім того, відповідно до пункту 2 додаткової угоди, умови договору, що не були змінені цією угодою, залишаються незмінними.
Таким чином, додаткова угода змінила лише відсоткову ставку за кредитним договором, проте в пункті 7.1 кредитного договору, відповідно до якого щомісячно в період сплати (з 05 по 10 число кожного місяця), позичальник зобов`язаний надавати банку грошові кошти у розмірі 1 316,45 дол. США для погашення заборгованості за кредитним договором, що складається із заборгованості за кредитом, процентами та винагороди за надання фінансового інструменту - щомісячний розмір грошових коштів змінений не був.
На забезпечення виконання зобов`язання за кредитним договором 13 лютого 2007 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_2 укладено договір поруки № К2HCGK00260453/01; між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_3 - договір поруки № К2HCGK00260453/02; між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_4 - договір поруки № К2HCGK00260453/01.
Відповідно до умов договорів поруки, поручителі відповідають перед кредитором за виконання зобов`язань за кредитним договором в тому ж розмірі, що і боржник ОСОБА_1 , включаючи оплату кредиту, відсотків за користування кредитом, комісій, винагород, штрафів, пені та інших платежів, відшкодування збитків.
Згідно з пунктом 13 договорів поруки, зміни і доповнення в ці договори вносяться тільки за згодою сторін, в письмовому вигляді, шляхом укладення відповідної додаткової угоди.
З розрахунку заборгованості за кредитним договором від 13 лютого 2007 року № К2HCGK00260453, наданим Банком, станом на 29 січня 2016 року вбачається, що ОСОБА_1 має заборгованість за кредитним договором у розмірі 28 594,66 дол. США, з яких: 18 215,28 дол. США - заборгованість за кредитом; 3 282,02 дол. США - заборгованість зв процентами за користування кредитом; 4 692,75 дол. США - заборгованість за комісією за користування кредитом; 2 404,61 дол. США - пеня за несвоєчасність виконання зобов`язання за договором.
Нормативно-правове обґрунтування
Згідно з частиною першою статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.
Відповідно до частини першої статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з частиною першою статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).