Постанова
Іменем України
23 червня 2022 року
м. Київ
справа № 646/2950/20
провадження № 61-2461св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Фаловської І. М.,
суддів: Ігнатенка В. М., Мартєва С. Ю. (суддя-доповідач), Сердюка В. В., Стрільчука В. А.,
учасники справи:
заявник - ОСОБА_1 ,
заінтересована особа - ОСОБА_2 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Червонозаводського районного суду міста Харкова від 26 червня 2020 року у складі судді Єжова В. А. та постанову Харківського апеляційного суду від 26 червня 2020 року у складі колегії суддів: Тичкової О. Ю., Кругової С. С., Маміної О. В.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст заявлених вимог і судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій.
У травні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про видачу обмежувального припису, посилаючись на те, що з 2014 року вона проживала з ОСОБА_2 однією сім`єю без реєстрації шлюбу. За час спільного проживання в них ІНФОРМАЦІЯ_1 народився син ОСОБА_4 , а крім того, в неї є інша дитина. 17 липня 2018 року вони набули у власність (придбали) в рівних частках квартиру АДРЕСА_2 , в якій стали проживати разом із дітьми. Проте з часом стосунки між ними погіршилися, ОСОБА_2 почав застосовувати до неї психологічне насильство. Намагаючись зберегти сім`ю, вона терпіла всі його образи. Однак 29 квітня 2020 року заінтересована особа, перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, в присутності дітей погрожував їй розправою, ображав нецензурною лайкою, після чого наніс побої. Наступного дня вона звернулася до фахівців відділу судово-медичної експертизи Комунального закладу охорони здоров`я Харківського обласного бюро судово-медичної експертизи, які констатували в неї тілесні ушкодження у вигляді синців на спинці носа, слизовій оболонці нижньої губи, лівій верхній кінцівці та правій нижній кінцівці, садна на тлі синця на червоній каймі верхньої губи. В подальшому за вказаним фактом працівниками Основ`янського відділу поліції Головного управління Національної поліції України в Харківській області (далі - Основ`янський ВП ГУНП) було розпочате досудове розслідування кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР) за № 12020220060000844. Враховуючи викладене, ОСОБА_1 просила видати щодо ОСОБА_2 обмежувальний припис на строк шість місяців з покладенням на нього таких обов`язків: заборонити ОСОБА_2 перебувати за місцем її проживання за адресою: АДРЕСА_2 ; заборонити ОСОБА_2 вести з нею листування, телефонні переговориабо контактувати через інші засоби зв`язку та третіх осіб; обмежити спілкування ОСОБА_2 з постраждалою дитиною ОСОБА_4 ; заборонити ОСОБА_2 наближатися на відстань 200 метрів до місця її постійного проживання ( АДРЕСА_2 ) і можливого тимчасового перебування ( АДРЕСА_3 ); заборонити ОСОБА_2 наближатися до неї на відстань 200 метрів у громадських місцях.
Рішенням Червонозаводського районного суду міста Харкова від 26 червня 2020 року заяву ОСОБА_1 задоволено частково. Видано обмежувальний припис щодо ОСОБА_2 терміном на 6 (шість) місяців з дня ухвалення цього рішення. Встановлено такі заходи тимчасового обмеження прав ОСОБА_2 та покладено на нього такі обов`язки: 1) заборонено перебувати в місці проживання ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2 ; 2) заборонено вести листування, телефонні переговори з ОСОБА_1 , контактувати з нею через інші засоби зв`язку особисто і через третіх осіб; 3) заборонено наближатися ближче ніж на 200 (двісті) метрів до місця постійного проживання заявниці ( АДРЕСА_2 ) і місця можливого тимчасового її перебування ( АДРЕСА_3 ); 4) заборонено наближатися до ОСОБА_1 у громадських місцях на відстань 200 (двісті) метрів. У задоволенні вимог про встановлення ОСОБА_2 обмеження у спілкуванні з сином ОСОБА_4 відмовлено.
Рішення місцевого суду мотивоване тим, що ОСОБА_1 надала належні та допустимі докази на підтвердження вчинення ОСОБА_2 щодо неї домашнього насильства, що є підставою для видачі обмежувального припису. Разом з тимрешта заявлених вимог не підлягає задоволенню, оскільки матеріали справи не містять доказів вчинення заінтересованою особою психологічного чи фізичного насилля щодо неповнолітнього сина ОСОБА_4 .
Постановою Харківського апеляційного суду від 14 січня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення, а рішення Червонозаводського районного суду міста Харкова від 26 червня 2020 року - без змін.
Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що висновки місцевого суду по суті вирішеного спору є правильними, підтверджуються наявними у справі доказами, яким суд дав належну правову оцінку. Доводи апеляційної скарги не спростовують цих висновків і не свідчать про порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги.
У липні 2021 року ОСОБА_2 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просив скасувати рішення Червонозаводського районного суду міста Харкова від 26 червня 2020 року та постанову Харківського апеляційного суду від 26 червня 2020 року і ухвалити нове рішення, яким закрити провадження у справі, а в разі відсутності підстав для закриття - відмовити в задоволенні заяви ОСОБА_1 про видачу обмежувального припису.
На обґрунтування підстави касаційного оскарження судових рішень, передбачених пунктом 3 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), заявник вказав, що суди попередніх інстанцій порушили норми матеріального права, а саме: частину третю статті 4, частину десяту статті 26 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» у подібних правовідносинах, щодо застосування яких відсутній висновок Верховного Суду; висновки судів не відповідають обставинам справи і наданим доказам. Крім того, ОСОБА_2 зазначав, що у справі, яка переглядається, заява про видачу обмежувального припису не підлягала розгляду в порядку цивільного судочинства, оскільки в разі порушення кримінального провадження у зв`язку з вчиненням домашнього насильства порядок застосування заходів щодо тимчасового обмеження прав або покладення обов`язків на особу, яка підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, визначаються Кримінальним кодексом України (далі - КК України) та Кримінальним процесуальним кодексом України (далі - КПК України). Сам факт звернення заявника до органів поліції та внесення відомостей про кримінальне провадження до ЄРДР не підтверджує факт вчинення ним насильства, що є необхідною умовою застосування судом спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству, які визначені Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».
Рух справи в суді касаційної інстанції.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 29 березня 2021 року відкрито касаційне провадження в цій справі та витребувано її матеріали з Червонозаводського районного суду міста Харкова.
15 квітня 2021 року справа № 646/2950/20 надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 травня 2022 року справу призначено до судового розгляду.
Позиція Верховного Суду.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
За змістом пункту 1 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.
Відповідно до пункту 3 абзацу 1 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадку, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги у межах, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Судами встановлено, що з 2014 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 проживали однією сім`єю без реєстрації шлюбу. За час спільного проживання в них ІНФОРМАЦІЯ_1 народився син ОСОБА_4 .
ОСОБА_1 має іншого малолітнього сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
У липні 2018 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 придбали у спільну часткову власність квартиру АДРЕСА_2 , в якій стали проживати разом з дітьми.
Учасники справи не заперечували факту погіршення між ними стосунків.
Висновком фахівця з питань судово-медичної експертизи від 30 квітня 2020 року № 414-2020 у ОСОБА_1 зафіксовані тілесні ушкодження на спинці носа, слизовій оболонці нижньої губи, лівій верхній кінцівці та правій верхній кінцівці, садно на тлі синця на червоній каймі верхньої губи, які могли бути отримані протягом доби до моменту огляду 30 квітня 2020 року. За ступенем тяжкості зазначені ушкодження відносяться до легких тілесних.
01 травня 2020 року працівниками Основ`янського ВП ГУНП були внесенні відомості до ЄРДР за № 12020220060000844 за фактом нанесення ОСОБА_1 29 квітня 2020 року малознайомою особою тілесних ушкоджень в ході конфлікту.
04 травня 2020 року в медичному кабінеті «Сімейний ЛОР» заявниці виконані репозиція і редресація на усунення перелому кісток носа зі зміщенням.
25 травня 2020 року старший слідчий Слідчого відділу Основ`янського ВП ГУНП Жихарева Я. В. вручила ОСОБА_2 повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 125 КК України, - умисне нанесення ОСОБА_1 29 квітня 2020 року легких тілесних ушкоджень, що спричинило короткочасний розлад здоров`я.
В подальшому 01 червня 2020 року старший слідчий Слідчого відділу Основ`янського ВП ГУНП Жихарева Я. В. вручила ОСОБА_2 повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри в частині викладення обставин.
Розглядаючи справу по суті,місцевий суд також дослідив в судовому засіданні наданий заявником аудіозапис подій, які відбувалися 29 квітня 2020 року у квартирі АДРЕСА_2 , і встановив, що вказаний запис підтверджує факт застосування щодо ОСОБА_1 фізичного та психологічного насильства з боку заінтересованої особи.
Основним нормативно-правовим актом, який регулює спірні правовідносини, є Закон України «Про запобігання та протидію домашньому насильству». Цей Закон визначає організаційно-правові засади запобігання та протидії домашньому насильству, основні напрями реалізації державної політики у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, спрямовані на захист прав та інтересів осіб, які постраждали від такого насильства.
Згідно з пунктами 3, 14 та 17 частини першої статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнє насильство - це діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь. Психологічне насильство - це форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи. Фізичне насильство - це форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 24 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» до спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству належить обмежувальний припис стосовно кривдника.
Обмежувальним приписом визначаються один чи декілька таких заходів тимчасового обмеження прав кривдника або покладення на нього обов`язків: 1) заборона перебувати в місці спільного проживання (перебування) з постраждалою особою; 2) усунення перешкод у користуванні майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності або особистою приватною власністю постраждалої особи; 3) обмеження спілкування з постраждалою дитиною; 4) заборона наближатися на визначену відстань до місця проживання (перебування), навчання, роботи, інших місць частого відвідування постраждалою особою; 5) заборона особисто і через третіх осіб розшукувати постраждалу особу, якщо вона за власним бажанням перебуває у місці, невідомому кривднику, переслідувати її та в будь-який спосіб спілкуватися з нею; 6) заборона вести листування, телефонні переговори з постраждалою особою або контактувати з нею через інші засоби зв`язку особисто і через третіх осіб (частина друга статті 26 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству»).
Пунктом 7 частини першої статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» визначено, що обмежувальний припис стосовно кривдника - це встановлений у судовому порядку захід тимчасового обмеження прав чи покладення обов`язків на особу, яка вчинила домашнє насильство, спрямований на забезпечення безпеки постраждалої особи.
Відповідно до частин третьої, четвертої статті 26 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» рішення про видачу обмежувального припису або про відмову у видачі обмежувального припису приймається на підставі оцінки ризиків. Обмежувальний припис видається на строк від одного до шести місяців.
У пункті 9 частини першої статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» передбачено, що оцінка ризиків - це оцінювання вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті постраждалої особи.
Згідно з пунктом 3 частини першої статті 350-4 ЦПК України у заяві про видачу обмежувального припису повинно бути зазначено обставини, що свідчать про необхідність видачі судом обмежувального припису, та докази, що їх підтверджують (за наявності).
Відповідно до частини першої статті 350-6 ЦПК України, розглянувши заяву про видачу обмежувального припису, суд ухвалює рішення про задоволення заяви або про відмову в її задоволенні.
З урахуванням змісту вищевказаних правових норм видача обмежувального припису є заходом впливу на кривдника, який може вживатися в інтересах постраждалих осіб та у разі настання певних обставин і наявності ризиків.
Під час вирішення заяви про видачу обмежувального припису суди мають надавати оцінку всім обставинам та доказам у справі, вирішувати питання про дотримання прав та інтересів дітей і батьків, а також забезпечити недопущення необґрунтованого обмеження прав у разі безпідставності та недоведеності вимог заяви.
Також суди мають встановлювати, яким формам домашнього насильства піддавався заявник, та оцінювати ризики продовження у майбутньому домашнього насильства у будь-якому його прояві.
Обмежувальний припис використовується як ефективний спосіб захисту від вчинення дій з домашнього насильства, однією з характеристик якого є повторюваність.
В постанові Верховного Суду від 05 вересня 2019 року в справі № 756/3859/19 (провадження № 61-11564св19) зроблено висновок, що обмежувальний припис за своєю суттю не є заходом покарання особи (на відміну від норм, закріплених у Кодексі України про адміністративні правопорушення та КК України), а є тимчасовим заходом, виконуючим захисну та запобіжну функцію і направленим на попередження вчинення насильства та забезпечення першочергової безпеки осіб, з огляду на наявність ризиків, передбачених вищезазначеним законом, до вирішення питання про кваліфікацію дій кривдника та прийняття стосовно нього рішення у відповідних адміністративних або кримінальних провадженнях.
В постанові Верховного Суду від 28 квітня 2020 року у справі № 754/11171/19 (провадження № 61-21971св19) вказано, що тимчасове обмеження права власності кривдника з метою забезпечення безпеки постраждалої особи при видачі обмежувального припису у порядку, визначеному Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», є легітимним заходом втручання у права та свободи особи. При вирішенні питання щодо застосування такого заходу суд на підставі установлених обставин справи та оцінки факторів небезпеки (ризиків) щодо вчинення домашнього насильства має оцінити пропорційність вручання у права і свободи особи враховуючи, що ці заходи пов`язані із протиправною поведінкою такої особи.
В постанові Верховного Суду від 26 травня 2022 року у справі № 165/3472/21 (провадження № 61-441св22) зазначено, що саме по собі звернення заявника до органів поліції та внесення відомостей про кримінальні провадження до ЄРДР не підтверджує факт вчинення заінтересованою особою відносно неї насильства, що є необхідною умовою застосування судом до відповідної особи спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству, які визначені Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».