Постанова
Іменем України
23 червня 2022 року
м. Київ
справа № 501/894/19
провадження № 61-13681св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Дундар І. О. (суддя-доповідач), Антоненко Н. О., Русинчука М. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1, яка підписана представником ОСОБА_3, на рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 01 червня 2020 року у складі судді Пушкарського Д. В. та постанову Одеського апеляційного суду від 07 липня 2021 року у складі колегії суддів: Сегеди С. М., Гірняк Л. А., Цюри Т. В.,
Історія справи
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2018 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до ОСОБА_2 про відновлення становища, яке існувало до порушення.
Позов мотивований тим, що з 2006 року він приживає у квартирі АДРЕСА_1, яка придбана ним у забудовника - ТОВ "Укржилбуд Плюс" за власні кошти на підставі договору № 47 про інвестування будівництва житлового будинку від 11 червня 2004 року.
Позивач відремонтував квартиру та обладнав речами та побутовою технікою.
У 2021 році позивачу стало відомо, що у 2006 році його син ОСОБА_2 на підставі підроблених документів, а саме, угоди про внесення змін до договору № 47 від 11 червня 2004 року про інвестування будівництва житлового будинку, отримав на спірну квартиру свідоцтво про право власності.
За цим фактом проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні за ознаками кримінального правопорушення за частиною четвертою статті 190 КК України.
14 вересня 2018 року за відсутності позивача, спеціалістами-техніками ТОВ "Охорона-Комплекс-Іллічівськ" за допомогою спеціальних пристосувань, було відкрито вхідні двері, проведена заміна замків та встановлено сигналізацію у квартирі АДРЕСА_1 .
У такий спосіб відповідач позбавив позивача житла та заволодів усім його майном, документами та цінностями.
Позивач просив відновити становище, яке існувало до порушення шляхом вселення ОСОБА_1 до квартири АДРЕСА_1, яка зареєстрована на праві власності за ОСОБА_2 .
Короткий зміст судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Іллічівського міського суду Одеської області від 01 червня 2020 року, яке залишено без змін постановою Одеського апеляційного суду від 07 липня 29021 року, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відновлення становища, що існувало до порушення, шляхом вселення його до квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, відмовлено у повному обсязі.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що згідно норм діючого законодавства України не вбачається наявність порушеного права позивача, бо згідно наданих до суду доказів ніколи не існувало його суб`єктивного права на проживання в зазначеній квартирі, тобто відсутня можливість його захисту в обраний ним спосіб у зв`язку із відсутністю самого порушення.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що матеріали справи не містять доказів того, що ОСОБА_1 вселився в квартиру АДРЕСА_1 в установленому законом порядку, зі згоди власника квартири - відповідача ОСОБА_2 . Крім того, ОСОБА_1 зберігає своє право проживання в квартирі АДРЕСА_3, де він зареєстрований з 1975 року і має право власності на 1/3 частину вказаної квартири. Суд апеляційної інстанції зробив висновок, що безпідставними є доводи представника позивача про те, що фактично син, яким є відповідач, позбавив свого батька, яким є позивач, житла, оскільки позивач ОСОБА_1 забезпечений житлом за місцем своєї реєстрації за адресою: АДРЕСА_4 .
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги
У серпні 2021 року ОСОБА_1 подав касаційну скаргу за підписом представника ОСОБА_3, у якій просить скасувати рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 01 червня 2020 року та постанову Одеського апеляційного суду від 01 червня 2020 року, ухвалити нове рішення, яким задовольнити повністю позовні вимоги.
Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд застосував норму права без урахування правової позиції у подібних правовідносинах, викладену у постановах Великої Палати Верховного суду від 21 серпня 2019 року у справі № 569/4373/16-ц, Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 09 грудня 2020 року у справі № 761/20305/16-ц, Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 січня 2020 року у справі № 754/613/18-ц, Верховною Суду у складі колегії суддів Першої судової палат Касаційного цивільного суду від 16 червня 2020 у справі № 590/394/19. Суд порушив статтю 1 першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, статтю 8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, статтю 30 Конституції України. Суд не врахував, що на момент виникнення спірних правовідносин, відповідач не мав рішення суду на виселення із квартири батька похилого віку, який є членом його сім`ї за кровним спорідненням. Суд не дослідив зібрані у справі докази, а саме, не надав оцінку, що позивач є інвестором, який сплатив вартість спірної квартири за рахунок особистих коштів - заробітної плати моряка; позивачем підтверджено оплата з 2006 року комунальних послуг за проживання в спірній квартирі; позивач вселився у спірне житло в 2006 році за відсутності заперечень та протидії з боку відповідача. При цьому спірна квартира АДРЕСА_5 розташована в одному будинку (в одній тій самій парадній) із квартирою АДРЕСА_6, в якій з 2006 року проживає відповідач. Тобто у позивача правомірно виникло право користування спірним житлом, як у члена сім`ї власника. Це право не припинилося станом на момент звернення до суду. Сімейні відносини між сторонами підтверджуються свідоцтвом про народження ОСОБА_2, у якому батьком зазначено ОСОБА_1 . Факт сімейних відносин сторін підтверджується довідкою (випискою з будинкової книги про склад сім`ї та реєстрації) від 18 листопада 2019 року № 1189, виданою Комунальним підприємством "Житлово-комунальний сервіс "Порто-франківський", згідно з якою склад сім`ї позивача складає дві особи: ОСОБА_1, ОСОБА_2 . Аналогічний зміст про склад сім`ї позивача містила довідка (виписка з будинкової книги про склад сім`ї та реєстрації) від 15 червня 2017 року № 6755. Квартира арештована в інтересах потерпілого ОСОБА_1 на підставі ухвали слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 19 вересня 2016 року у справі № 522/16757/16-к. Тривалий час проживання особи в житлі, незалежно від його правового режиму, є достатньою підставою для того, щоб вважати відповідне житло належним такій особі в розумінні статті 8 Конвенції, а тому наступне виселення її з відповідного житла є невиправданим втручанням у приватну сферу особи, порушенням прав на повагу до житла. Син не мав права позбавляти свого батька похилого віку житла та майна у спосіб, що має ознаки злочину. Фактичне володіння майном вважається правомірним, якщо інше не випливає із закону або не встановлено рішенням суду (частина третя статті 397 ЦК України). Тому, проживання позивача в спірній квартирі тривалого часу - протягом більше десяти років, є правомірним.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 01 вересня 2021 року касаційну скаргу залишено без руху та надано строк для усунення недоліків.
Після усунення недоліків, ухвалою Верховного Суду від 21 жовтня 2021 року клопотання ОСОБА_1 про відстрочення сплати судового збору за подання касаційної скарги задоволено, відстрочено ОСОБА_1 сплату судового збору за подання касаційної скарги на рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 01 червня 2020 року та постанову Одеського апеляційного суду від 07 липня 2021 року до ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, відкрито касаційне провадження у справі № 501/894/19, витребувано справу з суду першої інстанції.
У грудні 2020 року матеріали цивільної справи № № 501/894/19 надійшли до Верховного Суду.
Межі та підстави касаційного перегляду
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).
В ухвалі Верховного Суду від 21 жовтня 2021 року зазначено, що касаційна скарга містить передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України підстави для відкриття касаційного провадження (суд апеляційної інстанції в оскарженому судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 21 серпня 2019 року у справі № 569/4373/16-ц, від 09 грудня 2020 року у справі № 761/20305/16-ц, від 15 січня 2020 року у справі № 754/613/18-ц, від 16 червня 2020 року у справі № 590/394/19, від 13 жовтня 2020 року у справі № 447/455/17, від 05 вересня 2019 року у справі № 638/2304/17, від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 та судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частиною третьою статті 411 ЦПК України).
Фактичні обставини
Суди встановили, що ОСОБА_2 є сином позивача ОСОБА_1
ОСОБА_2 є єдиним власником нерухомого майна, а саме: квартири
АДРЕСА_1 квартира була отримана у власність відповідачем на підставі угоди про внесення змін в договір № 47 про інвестування будівництва житлового будинку. Дана угода була підписана 01 грудня 2005 року між позивачем, відповідачем та представником забудовника ОСОБА_4 . Згідно угоди позивач отримав грошові кошти від відповідача за переуступку прав в інвестиційному договорі.
Рішенням Іллічівського міського суду Одеської області від 01 листопада 2012 року у справі № 1511/3878/2012, яке набрало законної чинності, відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа - ТОВ "Укржилбуд Плюс", про визнання недійсною угоди від 01 грудня 2005 року про внесення змін до договору № 47 про інвестування будівництва житлового будинку та визнання за ОСОБА_1 права власності на квартиру АДРЕСА_1 .