Постанова
Іменем України
29 червня 2022 року
м. Київ
справа № 522/12874/20-ц
провадження № 61-1557св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Хопти С. Ф. (суддя-доповідач), Синельникова Є. В., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - державне підприємство "Одеський морський торговельний порт",
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 08 грудня 2020 року у складі судді Науменка А. В. та постанову Одеського апеляційного суду
від 09 грудня 2021 року у складі колегії суддів: Громіка Р. Д., Драгомерецького М. М., Дришлюка А. І.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом
до державного підприємства "Одеський морський торговельний порт"
(далі - ДП "Одеський морський торговельний порт") про поновлення
на роботі, стягнення середньомісячної заробітної плати за період вимушеного прогулу та за період затримки видачі трудової книжки.
Позовну заяву мотивовано тим, що 09 червня 2020 року ДП "Одеський морський торговельний порт" видало наказ про припинення трудового договору № 152К 3-2, яким позивача було звільнено з роботи 09 червня
2020 року з посади "змінний помічник капітана - змінний механік" підрозділу "Підрозділи підпорядковані першому заступнику директора, Портовий флот, Підмінний склад, Серія буксирів потужністю 800 л.с.". Причина звільнення скорочення штату працівників пункт 1 частини першої статті 40 КЗпП України.
Позивач вважав, що звільнення було здійснено без законних підстав,
а саме:
відповідачем не враховано того, що він відносився до категорії осіб, які згідно із законом користуються перевагами в залишенні на роботі;
питання про звільнення розглядалось на засіданні профкому портового флоту за його відсутності та у порушення вимог статті 43 КЗпП України;
ознайомлений з наказом про його звільнення та отримав трудову книжку лише 06 липня 2020 року;
у порушення вимог частини другої статті 40 КЗпП України йому не була запропоновано інша робота.
Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 просив суд поновити його на роботі
в ДП "Одеський морський торговельний порт на посаді "змінний помічник капітана - змінний механік" підрозділу "Підрозділи підпорядковані першому заступнику директора, Портовий флот, Підмінний склад, Серія буксирів потужністю 800 л.с.", стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за період вимушеного прогулу, а також середній заробіток за період затримки видачі йому трудової книжки.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 08 грудня 2020 року
у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено у повному обсязі.
Рішення суду першої інстанції мотивовано відсутністю підстав для поновлення ОСОБА_1 на роботі у ДП "Одеський морський торговельний порт" на посаді "змінний помічник капітана - змінний механік" підрозділу "Підрозділи підпорядковані першому заступнику директора, Портовий флот, Підмінний склад, Серія буксирів потужністю 800 л.с.", стягнення
з відповідача на користь позивача середнього заробітку за період вимушеного прогулу, а також стягнення середнього заробітку за період затримки видачі позивачу трудової книжки, оскільки відповідачем під час звільнення позивача з роботи не було порушено вимоги частини другої статті 40 та статті 43 КЗпП України. При звільненні позивача з роботи відповідачем дотримано вимоги статті 42 КЗпП України.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Одеського апеляційного суду від 09 грудня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 08 грудня 2020 року залишено без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що суд першої інстанції правильно визначився із характером спірних правовідносин, нормою права, яка підлягає застосуванню, законно та обґрунтовано дійшов висновку про відмову у задоволенні позову, оскільки при звільненні позивача роботодавцем було дотримано вимог частини другої статті 40
та статей 42, 43 КЗпП України.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи
У касаційній скарзі, поданій у січні 2022 року до Верховного Суду,
ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права й порушення норм процесуального права, просить скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій й передати справу на новий розгляд.
Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції порушив норми процесуального права, а саме щодо повідомлення ОСОБА_1 належним чином про дату та час розгляду справи.
На думку ОСОБА_1, суди першої та апеляційної інстанцій встановили відсутність порушень ДП "Морський торговельний порт" у частині вимог частини другої статті 40 КЗпП України на підставі недопустимих доказів, зокрема: наказ від 03 березня 2020 року № 110 "Про внесення змін
до штатного розпису ДП "Одеський порт", попередження про звільнення
від 04 березня 2020 року № 02-6/130, повідомлення про звільнення
від 04 березня 2020 року № 02-6/154, додаток до повідомлення про звільнення від 04 березня 2020 року № 02-6/154, в якому наведені вакантні посади для працевлаштування в ДП "Одеський морський торговельний порт" станом на 09 квітня 2020 року та акт від 09 квітня 2020 року.
Разом із цим, ОСОБА_1 вважає, що судами попередніх інстанцій
не перевірено доводів його позову про його переважне право на залишення на роботі.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 17 травня 2021 року відкрито касаційне провадження та витребувано матеріали цивільної справи № 522/12874/20-ц із Приморського районного суду м. Одеси.
У травні 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.
Відзив на касаційну скаргу до суду не надходив
Фактичні обставини справи, встановлені судами
09 червня 2020 року ДП "Одеський морський торговельний порт" видало наказ про припинення трудового договору № 152К 3-2, яким ОСОБА_1 було звільнено з роботи 09 червня 2020 року з посади "змінний помічник капітана - змінний механік" підрозділу "Підрозділи підпорядковані першому заступнику директора, Портовий флот, Підмінний склад, Серія буксирів потужністю 800 л.с.". Причина звільнення скорочення штату працівників - пункт 1 частини першої статті 40 КЗпП України (а. с. 6, т. 1).
Наказом ДП "Одеський морський торговельний порт" від 03 березня
2020 року № 110 "Про внесення змін до штатного розпису ДП "Одеський порт" у зв`язку із значним зменшенням обсягів надання послуг з охорони нафтоналивних суден та суден газовозів на акваторії нафтогавані, а також
з метою оптимізації чисельності штату внесено зміни до штатного розпису ДП "Одеський порт". Скорочувались практично усі посади підмінного складу портового флоту загальною кількістю - 27 одиниць (а. с. 53, 54, т. 1).
04 березня 2020 року ОСОБА_1 попереджено про звільнення
та запропоновано вакантні посади для працевлаштування в ДП "Одеський морський торговельний порт", що підтверджується попередженням про звільнення від 04 березня 2020 року № 02-6/130 (а. с. 46-48, т. 1).
Згідно з актом від 09 квітня 2020 року ОСОБА_1 був ознайомлений
з наказом від 03 березня 2020 року № 110, попередженням від 04 березня 2020 року № 02-6/130 щодо скорочення посади, яку він займає, повідомленням від 04 березня 2020 року № 02-6/154 та додатком № 1
до нього з наявними у ДП "Одеський порт" вакансіями, але ставити свій особистий підпис відмовився.
Під час судового засідання у суді першої інстанції ОСОБА_1 підтвердив, що його 04 березня 2020 року попередили про скорочення штату, проте він думав, що це жарт та нічого не підписував.
Згідно з протоколом засідання профкому портового флоту від 05 червня
2020 року ОСОБА_1 не з`являвся на засідання профкому, на яке був запрошений по телефону, про що складений відповідний акт від 03 червня 2020 року (а. с. 51, 52, т. 1).
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з положеннями пункту 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно
у таких випадках: якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.