Постанова
Іменем України
27 червня 2022 року
м. Київ
справа № 129/3268/18
провадження № 61-3032св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Петрова Є. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Краснопільська сільська рада Гайсинського району Вінницької області,
треті особи: Гайсинська державна нотаріальна контора Вінницької області, ОСОБА_2, ОСОБА_3,
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Немирівського районного суду Вінницької області від 29 листопада 2021 року у складі судді Науменка С. М. та постанову Вінницького апеляційного суду від 24 лютого 2022 року у складі колегії суддів: Панасюка О. С., Шемети Т. М., Якименко М. Г.
у справі за позовом ОСОБА_1 до Краснопільської сільської ради Гайсинського району Вінницької області, треті особи: Гайсинська державна нотаріальна контора Вінницької області, ОСОБА_2, ОСОБА_3, про визнання свідоцтв про право на спадщину за заповітом недійсними,
ВСТАНОВИВ:
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог
ОСОБА_1 у грудні 2018 року звернувся до суду з вищевказаним позовом.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Немирівський районний суд Вінницької області ухвалою від 29 листопада 2021 року позовну заяву залишив без розгляду.
Ухвала мотивована тим, що позивач, будучи належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, повторно не з`явився в судове засідання, заяв про розгляд справи у його відсутність та про відкладення розгляду справи до суду не подавав.
Вінницький апеляційний суд постановою від 24 лютого 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишив без задоволення, а ухвалу Немирівського районного суду Вінницької області від 29 листопада 2021 року залишив без змін.
Постанову апеляційний суд мотивував тим, що належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи позивач повторно не з`явився в судове засідання, тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку про необхідність залишення позовної заяви без розгляду.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
ОСОБА_1 у квітні 2022 року подав касаційну скаргу наухвалу Немирівського районного суду Вінницької області від 29 листопада 2021 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 24 лютого 2022 року, в якій, посилаючись на порушення судами норм процесуального права, просив скасувати оскаржувані судові рішення та направити справу на новий розгляд.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У касаційній скарзі як на підставу оскарження судового рішення заявник посилається на частину другу статті 389 ЦПК України та, зокрема вказує, що суд апеляційної інстанції не витребував, не вивчив, не дослідив письмові та електронні докази матеріалів цивільної справи № 148/2368/18.
Суди попередніх інстанцій зазначили у судових рішеннях недостовірну інформацію щодо неявки позивача до суду для розгляду справи та неповідомлення заявою про відкладення розгляду цієї справи.
Також судами попередніх інстанцій порушено ряд норм процесуального законодавства.
Відзив на касаційну скаргу іншими учасниками справи не подано
Рух справи в суді касаційної інстанції
Верховний Суд ухвалою від 26 квітня 2022 року відкрив провадження у цій справі та витребував її матеріали із Немирівського районного суду Вінницької області.
Справа № 129/3268/18 надійшла до Верховного Суду 10 травня 2022 року.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
ОСОБА_1 належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи двічі поспіль, а саме: 20 жовтня та 29 листопада 2021 року не з`явився в судові засідання, не подаючи заяви про розгляд справи у його відсутність.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина четверта статті 12 ЦПК України).
Згідно з положенням частини третьої статті 13 ЦПК України учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
За змістом статей 43, 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
На учасників судового процесу та їх представників покладається загальний обов`язок - добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов`язки. При цьому під добросовісністю необхідно розуміти таку реалізацію прав і виконання обов`язків, що передбачають користування правами за призначенням, здійснення обов`язків в межах, визначених законом, недопустимість посягання на права інших учасників цивільного процесу, заборону зловживати наданими правами.
Згідно з частиною третьою статті 131 ЦПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання без поважних причин.
Відповідно до частини першої, пунктів 1-2 частини другої статті 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку, зокрема, з підстав неявки в судове засідання учасника справи, щодо якого відсутні відомості про вручення йому повідомлення про дату, час і місце судового засідання, та першої неявки в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними.
У разі повторної неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору (частина п`ята статті 223 ЦПК України).
Суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з`явився в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає розгляду справи (пункт 3 частини першої статті 257 ЦПК України).