Постанова
Іменем України
23 червня 2022 року
м. Київ
справа № 508/527/19
провадження № 61-12272св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Фаловської І. М.,
суддів: Ігнатенка В. М., Мартєва С. Ю. (суддя-доповідач), Сердюка В. В., Стрільчука В. А.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на постанову Одеського апеляційного суду від 31 травня 2021 року у складі колегії суддів: Сегеди С. М., Гірняк Л. А., Цюри Т. В.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2019 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - ФГВФО) про захист прав споживача фінансових послуг та стягнення коштів.
Позовну заяву мотивувала тим, що 18 квітня 2016 року вона та Публічне акціонерне товариство "Банк Михайлівський" (далі - ПАТ "Банк Михайлівський") уклали договір про надання та використання платіжної картки "Депозит Вклад" № НОМЕР_1 .
Відповідно до умов договору банківського рахунку банк за ініціативою клієнта відкриває клієнту на його ім`я поточний рахунок за № НОМЕР_2 у гривні (з дебетовим порядком обслуговування) для зберігання грошей та проведення операцій за допомогою картки відповідно до умов договору та розпоряджень клієнта.
У травні 2016 року позивачка внесла на рахунок 190 229,73 грн, що підтверджується випискою з особового рахунку.
З огляду на довідку з особового рахунку, загальна сума коштів, що знаходилася на поточному рахунку, становила 191 306,29 грн.
Рішенням від 23 травня 2016 року № 14/БТ Національний банк України відніс ПАТ "Банк Михайлівський" до категорії неплатоспроможних.
Виконавча дирекція Фонду прийняла рішенням № 812 запровадила тимчасову адміністрацію у ПАТ "Банк Михайлівський", призначила уповноважену особу Фонду на здійснення тимчасової адміністрації і розпочала процедуру виведення ПАТ "Банк Михайлівський" з ринку.
12 липня 2016 року Правління Національного банку України прийняло рішення № 124-рш про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ "Банк Михайлівський".
Виконавча дирекція Фонду прийняла рішення від 12 липня 2016 року № 1213 про початок процедури ліквідації ПАТ "Банк Михайлівський".
У липні 2016 року ФГВФО розпочав виплати гарантованої суми вкладу, проте включив позивачку до списку вкладників.
Постановою від 27 жовтня 2017 року у справі № 815/2591/17 Одеський окружний адміністративний суд задовольнив позов ОСОБА_1 до ФГВФО та визнав протиправною бездіяльність уповноваженої особи ФГВФО у ПАТ "Банк Михайлівський" щодо не включення повної інформації до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок ФГВФО стосовно всієї гарантованої суми, належної до виплати ОСОБА_1 .
Зобов`язав уповноважену особу ФГВФО у ПАТ "Банк Михайлівський" внести зміни до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок ФГВФО стосовно включення всієї суми відшкодування, належної до виплати ОСОБА_1, а саме: 190 088,24 грн.
23 грудня 2016 року ФГВФО повернув ОСОБА_2 1 217,95 грн, а 23 липня 2018 року повернув за рішенням суду 190 088,34 грн.
Позивачка вважає, що з 15 липня 2016 року у ФГВФО виникло зобов`язання повернення грошових коштів, а тому з цієї дати мають бути нараховані суми, передбачені статтею 625 ЦК України.
Просила стягнути з ФГВФО 51 674,89 грн інфляційних втрат; 11 546,41 грн як 3 % річних від простроченої суми; 57 976,94 грн пені, 43 760,59 грн відшкодування упущеної вигоди; 5 000 грн відшкодування моральної шкоди; 224,72 грн поштових витрат.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Миколаївський районний суд Одеської області ухвалою від 09 листопада 2020 року провадження у справі закрив.
Ухвала суд першої інстанції мотивував тим, що вимоги про стягнення суми 3 % річних та стягнення інфляційних втрат є похідними від позовних вимог щодо стягнення гарантованої суми вкладу, а тому спір підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, оскільки він стосується захисту прав, свобод і інтересів фізичної особи у сфері публічно-правових відносин та відповідно до статті 19 ЦПК України не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Позовні вимоги у справі за своєю природою випливають із спору щодо несвоєчасності виплати Фондом коштів за відповідним вкладом в межах гарантованої суми відшкодування і стосуються безпосередньо правомірності дій останнього, пов`язаних із виплатою відшкодування за вкладами, що підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства.
При цьому суд посилався на правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постановах від 18 квітня 2018 року у справі № 813/921/16, від 23 травня 2018 року у справі № 820/3770/16, від 06 червня 2018 року у справі № 727/8505/15-ц, від 23 січня 2019 року у справі № 285/489/18-ц, від 10 квітня 2019 року у справі № 761/10730/18, від 25 березня 2020 року у справі № 761/14189/20 та Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у постанові від 05 вересня 2019 року у справі № 761/11256/17.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
На ухвалу місцевого суду ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу.
Одеський апеляційний суд постановою від 31 травня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнив частково.
Ухвалу Миколаївського районного суду Одеської області від 09 листопада 2020 року про закриття провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ФГВФО про захист прав споживача фінансових послуг, стягнення коштів скасував і направив справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що предметом спору є не стягнення грошових коштів за договором банківського рахунку, а збитків, у цьому випадку грошових коштів, нарахованих як фінансові санкції за утримання грошових коштів позивача, як вкладника ПАТ "Михайлівський", на рахунку ФГВФО, як на підставі статті 22, частини другої статті 625 ЦК України, так і на підставі частини першої статті 4 Закону України "Про захист прав споживачів".
Зазначив, що з позовних вимог вбачається, що позивач ставить питання про відшкодування на її користь шкоди, завданої за період до виплати гарантованого вкладу, тобто за період з 15 липня 2016 року до 08 травня 2018 року.
Вважає, що позивач не оскаржує законність рішень дій чи бездіяльності ФГВФО, прийнятих або вчинених ним при здійсненні владних управлінських функцій, отже, такий спір має розглядатись за правилами ЦПК України.
У зв`язку з цим посилання місцевого суду на висновки Великої Палати Верховного Суду у справі від 18 квітня 2018 року № 813/921/16, від 23 травня 2018 року № 820/3770/16, від 06 червня 2018 року № 727/8505/15-ц, від 23 січня 2019 року № 285/489/18-ц, є безпідставними і необґрунтованими.
Зазначив, що в цьому випадку слід виходити із правових висновків у постановах Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 766/10783/16-ц, від 05 грудня 2018 року у справі № 210/5258/16-ц, від 23 січня 2019 року у справі № 639/5960/17, від 30 січня 2019 року у справі № 826/12003/16, від 13 березня 2019 року у справі № 636/99/17, від 12 травня 2020 року у справі № 761/44056/17, оскільки саме в цих постановах мова йде не про стягнення гарантованого банківського вкладу, а відшкодування шкоди.
Суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що цей спір має розглядатись за правилами цивільного судочинства.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У липні 2021 року ФГВФО подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі ухвалу суду першої інстанції.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Підставою касаційного оскарження ФГВФО зазначає порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права (абзац другий частини другої статті 389 ЦПК України).
Касаційна скарга ФГВФОмотивована тим, що у спорах, пов`язаних з виконанням банком, у якому введена тимчасова адміністрація та/або запроваджена процедура ліквідації, своїх зобов`язань перед його вкладниками/кредиторами, норми Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" є спеціальними, і цей Закон є пріоритетним відносно інших законодавчих актів України у цих правовідносинах.
ФГВФО посилається на висновки, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 761/10730/18, Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року у справі № 761/11256/17, Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 725/5833/16-ц, від 08 лютого 2018 року у справі № 308/3282/15-ц, від 14 лютого 2018 року у справі № 761/20903/15-ц, від 14 лютого 2018 року у справі № 553/2630/15-ц.
Спір у цій справі не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства з огляду на те, що Закон України № 4452-VI "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" є спеціальним у регулюванні спірних правовідносин і відповідно до цього Закону Фонд є державною спеціалізованою установою, що виконує функції державного управління у сфері гарантування вкладів фізичних осіб, уповноважена особа Фонду у цьому випадку виконує від імені Фонду делеговані ним повноваження щодо гарантування вкладів фізичних осіб, а тому вимоги про стягнення з ФГВФО інфляційних втрат та 3 % річних за прострочення грошового зобов`язання за період після виплати Фондом відшкодування за вкладами стосуються безпосередньо правомірності дій останнього, пов`язаних із виплатою вкладнику відшкодування за вкладами.
Відзив на касаційну скаргу
У жовтні 2021 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому просила суд залишити її без задоволення, а оскаржене судове рішення без змін.
Зазначає, що з огляду на заявлені в цій справі позовні вимоги та правову позицію, висловлену в постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2019 року № 826/12003/16, а також керуючись частиною п`ятою статті 21 КАС України, постанова апеляційного суду є законною та обґрунтованою, прийнятою з дотриманням норм процесуального та матеріального права.
Крім того, ОСОБА_1 посилається на висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 11 серпня 2021 року у справі № 335/11743/19, в якій зазначено, що: "Оскільки станом на день надходження справи до Верховного Суду справа за позовом позивача до ФГВФО про стягнення пені, 3 % річних та інфляційних втрат розглянута та вирішена судом по суті, оскарження фактично проміжного судового рішення у справі, а саме постанови Запорізького апеляційного суду від 24 червня 2020 року, якою скасовано ухвалу Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 25 лютого 2020 року про закриття провадження у справі та направлено справу до суду першої інстанції для продовження розгляду, є неефективним способом захисту прав та інтересів ФГВФО.
За таких обставин провадження за касаційною скаргою ФГВФО на постанову Запорізького апеляційного суду від 24 червня 2020 рокупідлягає закриттю".
Разом з тим ОСОБА_1 просить закрити касаційне провадження в цій справі, оскільки справа є малозначною, а тому не підлягає касаційному оскарженню.
Щодо клопотання ОСОБА_1 про закриття касаційного провадження
У відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_1 просила суд закрити касаційне провадження у зв`язку з тим, що ця справа є малозначною.
Клопотання задоволенню не підлягає.
За змістом пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, зокрема, якщо касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики.
Розгляд справи судом визначеним законом (у розумінні статті 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод) має фундаментальне значення для правозастосовчої практики.
Саме тому, з огляду на частину другу статті 414 ЦПК України, порушення правил юрисдикції загальних судів, визначених статтями 19 - 22 цього Кодексу, є обов`язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів касаційної скарги.
Клопотання не ґрунтується на законі й задоволенню не підлягає.
Рух касаційних скарг у суді касаційної інстанції
Верховний Суд ухвалою від 09 вересня 2021року відкрив касаційне провадження, витребував справу з суду першої інстанції, надіслав учасникам справи копії касаційної скарги та доданих до неї документів, роз`яснив їм право подати відзив на касаційну скаргу.
Підставою для відкриття касаційного провадження є абзац другий частини другої статті 389 ЦПК України.
У жовтні 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 07 червня 2021 рокусправу призначено до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що18 квітня 2016 року позивачка та ПАТ "Банк Михайлівський" уклали договір про надання та використання платіжної картки "Депозит Вклад" № НОМЕР_1 .
Відповідно до умов договору банківського рахунку банк за ініціативою клієнта відкриває клієнту на його ім`я поточний рахунок за № НОМЕР_2 у гривні (з дебетовим порядком обслуговування) для зберігання грошей та проведення операцій за допомогою картки відповідно до умов договору та розпоряджень клієнта.
У травні 2016 року позивачка внесла на рахунок 190 229,73 грн, що підтверджується випискою з особового рахунку.
Загальна сума коштів, що знаходилася на поточному рахунку, становила 191 306,29 грн, що підтверджується довідкою з особового рахунку.
Рішенням від 23 травня 2016 року № 14/БТ Національний банк України відніс ПАТ "Банк Михайлівський" до категорії неплатоспроможних.
Виконавча дирекція Фонду прийняла рішенням № 812 запровадила тимчасову адміністрацію у ПАТ "Банк Михайлівський", призначила уповноважену особу Фонду на здійснення тимчасової адміністрації і розпочала процедуру виведення ПАТ "Банк Михайлівський" з ринку.
12 липня 2016 року Правління Національного банку України прийняло рішення № 124-рш про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ "Банк Михайлівський".
Виконавча дирекція Фонду прийняла рішення від 12 липня 2016 року № 1213 про початок процедури ліквідації ПАТ "Банк Михайлівський".
У липні 2016 року ФГВФО розпочав виплати гарантованої суми вкладу, проте включив позивачку до списку вкладників.
Постановою від 27 жовтня 2017 року у справі № 815/2591/17 Одеський окружний адміністративний суд задовольнив позов ОСОБА_1 до ФГВФО та визнав протиправною бездіяльність уповноваженої особи ФГВФО у ПАТ "Банк Михайлівський" щодо не включення повної інформації до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок ФГВФО стосовно всієї гарантованої суми, належної до виплати ОСОБА_1 .