Постанова
Іменем України
21 червня 2022 року
м. Київ
справа № 757/61776/18
провадження № 61-17853св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В., Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Хопти С. Ф., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Держава Україна в особі Міністерства внутрішніх справ України, Державної казначейської служби України,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Печерського районного суду м. Києва від 30 січня 2020 року у складі судді Григоренко І. В. та постанову Київського апеляційного суду від 29 вересня 2021 року у складі колегії суддів: Нежура В. А., Березовенко Р. В., Лапчевської О. Ф.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Держави Україна в особі Міністерства внутрішніх справ України,Державної казначейської служби України про відшкодування моральної та матеріальної шкоди.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що з лютого 2006 року по березень 2007 року та з жовтня 2007 року по листопад 2015 року він проходив службу в органах внутрішніх справ України. З 07 листопада 2015 року по 01 серпня 2016 року продовжив службу в Національній поліції України.
Наказом ГУ НП в Полтавській області від 29 липня 2016 року № 233 о/с був звільнений з Національної поліції відповідно до пункту 2 частини першої статті 77 Закону України "Про Національну поліцію" (через хворобу). Відповідно до довідки до акта огляду МСЕК серії АВ № 0491851 від 16 серпня 2016 року йому встановлено 2 групу інвалідності у зв`язку із захворюванням, пов`язаним з проходженням служби в ОВС.
На виконання постанови Октябрського районного суду м. Полтави від 30 березня 2017 року ГУ НП в Полтавській області було складено висновок про призначення йому одноразової допомоги та направлено останній до Департаменту фінансово-облікової політики МВС України. Проте, МВС України надало відповідь про неможливість проведення такої виплати.
В подальшому судовими рішеннями була встановлена системна бездіяльність МВС України, зокрема: постановою Октябрського районного суду м. Полтави від 18 жовтня 2017 року у справі № 554/5683/17 визнано протиправними дії МВС України щодо повернення матеріалів на виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги як інваліду 2-ї групи у зв`язку з їх невідповідністю вимогам законодавства до ГУ НП в Полтавській області та неналежного їх розгляду МВС України згідно з вимогами постанови Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 2015 року № 850 "Про затвердження Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції" (далі - Постанова № 850) з урахуванням порядку та вимог законодавства, встановленим постановою Октябрського районного суду м. Полтави від 30 березня 2017 року у справі № 554/1177/17, яка набрала законної сили;
постановою Октябрського районного суду м. Полтави від 30 березня 2017 року у справі № 554/1177/17 визнано протиправною бездіяльність ГУ НП в Полтавській області щодо ненаправлення матеріалів для виплати йому одноразової грошової допомоги до МВС України згідно з Постановою № 850; зобов`язано ГУ НП в Полтавській області направити до МВС України висновок з відповідними документами відносно ОСОБА_1 про призначення виплати одноразової грошової допомоги як інваліду 2-ї групи у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, відповідно до Постанови № 850.
Позивач вважав, що протиправними діями МВС України, яке ухиляється від виконання своїх прямих обов`язків щодо забезпечення здійснення встановлених законодавством України соціальних гарантій на отримання допомоги від Держави та його бездіяльністю щодо неприйняття відповідного рішення про нарахування і виплату йому одноразової грошової допомоги протягом тривалого часу, йому заподіяно матеріальну та моральну шкоду.
При цьому вказував, що внаслідок протиправних дій Міністерства внутрішніх справ України позивачу, як інваліду ІІ групи, який є незахищеною верствою населення, довелось вживати додаткових заходів з відновлення своїх прав шляхом направлення непоодиноких звернень, витрачання на це особистого часу, відстоювання своїх порушених прав та інтересів у судових засіданнях тощо.
Враховуючи наведене просив суд стягнути з Державного бюджету України через Державну казначейську службу на його користь у відшкодування матеріальної шкоди 290 000 грн та 1 000 000 грн у відшкодування моральної шкоди.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 30 січня 2020 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 29 вересня 2021 року, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суди виходили із того, що МВС України у цій справі виступає не як заподіювач шкоди, а як боржник за виконанням судового рішення у виконавчому провадженні, на якого рішенням суду покладено обов`язок по виплаті одноразової грошової допомоги позивачу, а тому вимога позивача про стягнення одноразової грошової допомоги є невірно обраним способом захисту свого порушеного права, оскільки неналежне виконання рішення, яким стягнуто одноразову допомогу, є підставою для перевірки дій державних виконавців під час виконання судового рішення у примусовому порядку.
Також судами зазначено, що позивачем не обґрунтовано заявлений розмір відшкодування моральної шкоди та не надано доказів на підтвердження факту заподіяння йому моральних страждань.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
У листопаді 2021 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 .
Ухвалою Верховного Суду від 08 грудня 2021 року відкрито касаційне провадження в указаній справі.
Ухвалою колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 13 червня 2022 року справу призначено до розгляду в складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
Аргументи учасників справи
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати судові рішення та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
Підставою касаційного оскарження заявник зазначає застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 01 вересня 2021 року у справі № 554/10055/20, провадження № 61-7911св21, від 11 червня 2020 року у справі № 328/591/17, провадження № 61-5457св18, від 14 лютого 2018 року у справі № 521/10640/15-ц, провадження № 61-111св18, від 25 квітня 2018 року у справі № 520/3307/16-ц, провадження № 61-6482св18 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Касаційна скарга мотивована тим, що судами попередніх інстанцій під час розгляду справи не взято до уваги системну бездіяльність та порушення його прав безпосередньо Міністерством внутрішніх справ України, що встановлено судовими рішеннями, які набрали законної сили.
Заявник вказує, що станом на 27 жовтня 2021 року ним одноразова грошова допомога у розмірі 290 000 грн не отримана, чим завдано йому матеріальних збитків на вказану суму.
При цьому вказує на безпідставне посилання місцевим судом на постанову державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 12 травня 2020 року ВП № 56466467, виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа № 544/5683/17, виданого Октябрським районним судом м. Полтави 20 лютого 2018 року, щодо його закінчення на підставі пункту 9 частини першої статті 39, статті 40 Закону України "Про виконавче провадження", у зв`язку з фактичним виконанням рішення в повному обсязі.
На підтвердження наведеного вказує, що постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 08 жовтня 2020 року (справа № 554/4569/20) скасовано вищевказану постанову державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 12 травня 2020 року.
Також судами не враховано, що моральні збитки на суму 1 000 000 грн полягають у пережитих стресах, моральних стражданнях та психоемоційних навантаженнях, завданих протиправною системною бездіяльністю Міністерства внутрішніх справ України та розчаруванням у відсутності його правового захисту зі сторони державного органу в особі відповідача. Вказує, що відстоював свої порушені права у судових процесах та направляв ряд звернень щодо відновлення своїх порушених прав, які було проігноровано відповідачем.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У січні 2022 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 від Міністерства внутрішніх справ України, у якому вказано, що судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Постановою Октябрського районного суду м. Полтави від 30 березня 2017 року у справі № 554/1177/17 адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено: визнано протиправною бездіяльність ГУ НП в Полтавській області щодо ненаправлення матеріалів для виплати позивачу одноразової грошової допомоги до Міністерства внутрішніх справ України згідно з Постановою Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 2015 року № 850 "Про затвердження Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції" та зобов`язано ГУ НП в Полтавській області направити до Міністерства внутрішніх справ України висновок з відповідними документами відносно ОСОБА_1 про призначення виплати одноразової грошової допомоги, як інваліду 2-ї групи, у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 2015 року № 850 "Про затвердження Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції".
Постанова Октябрського районного суду м. Полтави від 30 березня 2017 року у справі № 554/1177/17 в апеляційному порядку не оскаржувалась та набрала законної сили.
Постановою Октябрського районного суду м. Полтави від 18 жовтня 2017 року у справі № 554/5683/17 адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено: визнано протиправними дії МВС України щодо повернення матеріалів на виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, як інваліду 2 групи, у зв`язку з невідповідністю вимогам законодавства до ГУ НП в Полтавській області та неналежного їх розгляду МВС України згідно з вимогами постанови Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 2015 року № 850 "Про затвердження Порядку та умов призначення і виплат одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції" з урахуванням порядку та вимог законодавства, встановленим постановою Октябрського районного суду м. Полтави від 30 березня 2017 року справа № 554/1177/17, яка набрала законної сили;
визнано протиправною бездіяльність МВС України щодо неприйняття рішення на виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги згідно вимог постанови Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 2015 року № 850 "Про затвердження Порядку та умов призначення і виплат одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції" та неприйняття рішення по виплаті одноразової грошової допомоги, як інваліду 2-ї групи, згідно вимог Постанови Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 2015 року № 850 по обставинам та порядку, встановленим постановою Октябрського районного суду м. Полтави від 30 березня 2017 року у справі № 554/1177/17, яка набрала законної сили;
зобов`язано МВС України повторно розглянути висновок з відповідними документами відносно ОСОБА_1 про призначення виплати одноразової грошової допомоги, як інваліду 2-ї групи, у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, відповідно до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 2015 року № 850 "Про затвердження Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції", з урахуванням обставин, встановлених судом;
зобов`язано МВС України прийняти відповідне рішення про призначення та виплату одноразової грошової допомоги ОСОБА_1, як інваліду 2-ї групи, у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, відповідно до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 2015 року № 850 "Про затвердження Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції".
Постанова Октябрського районного суду м. Полтави від 18 жовтня 2017 року у справі № 554/5683/17 в апеляційному порядку не оскаржувалась та набрала законної сили 22 січня 2018 року.
У листі МВС України № 15/2-Ш-694-699 від 17 вересня 2018 року на адресу ОСОБА_1 останнє повідомило, що у березні 2018 року до МВС України від ГУ НП в Полтавській області на виконання постанови Октябрського районного суду м. Полтави від 18 жовтня 2017 року у справі № 554/5683/17 надходили документи про призначення позивачу одноразової грошової допомоги.
МВС України повторно розглянуло висновок з відповідними документами про призначення виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги та 27 березня 2018 року ним затверджено висновок про відмову в призначені зазначеної допомоги, оскільки з наданих документів встановлено, що на день звільнення - 01 серпня 2016 року, ОСОБА_1 був поліцейським, отже, право на отримання одноразової грошової допомоги виникло у останнього саме в період дії Закону України "Про Національну поліцію", відтак, одноразова грошова допомога підлягає нарахуванню та виплаті у порядку та розмірі, передбаченому Законом України "Про Національну поліцію".
17 липня 2019 року Заступником начальника ГУ НП в Полтавській області було затверджено висновок про призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 у розмірі 172 890,00 грн.
Відповідно до платіжного доручення № 2039 від 25 жовтня 2019 року ГУ НП у Полтавській області виплатило ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу по інвалідності згідно з висновком ГУ НП-17.07.19 у розмірі 172 890,00 грн.
25 листопада 2019 року головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Кузьменком О. С. у виконавчому провадженні по примусовому виконанню постанови Октябрського районного суду м. Полтави у справі № 554/5683/17 винесено постанову про закінчення виконавчого провадження у зв`язку з виконанням рішення фактично у повному обсязі згідно з виконавчим документом.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Так, частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.