Постанова
Іменем України
28 червня 2022 року
м. Київ
справа № 754/14628/17
провадження № 61-10210св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Шиповича В. В. (суддя - доповідач), Синельникова Є. В., Хопти С. Ф.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Деснянська районна в м. Києві державна адміністрація,
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: виконавчий орган Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація), комунальне підприємство "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Деснянського району в м. Києві", ОСОБА_2, ОСОБА_3,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації на рішення Деснянського районного суду м. Києва, у складі судді Зотько Т. А., від 27 січня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду, у складі колегії суддів: Приходька К. П., Писаної Т. О., Журби С. О., від 01 червня 2021 року,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2017 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації (далі - Деснянська РДА) про визнання права користування жилим приміщенням.
Позов мотивовано тим, що на підставі ордеру № 3678 від 17 квітня
1984 року на сім`ю у складі трьох осіб: ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6, надано у постійне користування квартиру
АДРЕСА_1 . Зазначена квартира складається з двох кімнат площею 17,8 кв. м та 11,5 кв. м. Особовий рахунок було відкрито на ОСОБА_4, а після його смерті переоформлено на ОСОБА_5 (бабу позивача).
30 вересня 2019 року мати ОСОБА_1 - ОСОБА_7 отримала свідоцтво про право власності на кімнату, площею 11,5 кв. м,
у зазначеній квартирі, а друга кімната, площею 17,8 кв. м, залишилася
у комунальній власності територіальної громади м. Києва, наймачем якої була ОСОБА_5 .
Позивачка зазначала, що з народження проживала разом зі своєю матір`ю, але після народження сестри у 2006 році стала проживати у кімнаті своєї бабусі - ОСОБА_5, з якою вела спільне господарство.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 померла, а 31 липня 2017 року позивач звернулась до Деснянської РДА із заявою про укладення договору найму на спірне житлове приміщення, проте їй було відмовлено.
Посилаючись на викладене, ОСОБА_1 просила суд визнати її членом сім`ї померлої ОСОБА_5 - наймача кімнати, площею 17,8 кв. м,
у квартирі АДРЕСА_1, визнати за нею право користування та визнати її наймачем кімнати за раніше укладеним договором найму жилого приміщення замість попереднього наймача.
Інформація про рух справи в судах
Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 18 грудня 2018 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду
від 21 лютого 2019 року, позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано ОСОБА_1 членом сім`ї померлої ОСОБА_5 - наймача кімнати, площею 17,8 кв. м, у квартирі АДРЕСА_1 . Визнано право користування ОСОБА_1 зазначеною кімнатою. В іншій частині у задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, мотивовано тим, що позивачем доведено факт проживання однією сім`єю із померлим наймачем спірної кімнати ОСОБА_5, ведення спільного господарства та набуття права користування спірним житлом. Водночас підстави для задоволення позову ОСОБА_1 участині визнання її наймачем спірної кімнати відсутні, оскільки визнання права користування кімнатою є підставою для укладення з нею в подальшому договору найму спірного житла.
Постановою Верховного Суду від 12 червня 2019 року касаційну скаргу Деснянської РДА задоволено частково, рішення Деснянського районного суду м. Києва від 18 грудня 2018 року та постанову Київського апеляційного суду від 21 лютого 2019 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.
Колегія суддів виходила з того, що суди не перевірили та не встановили, чи надавала ОСОБА_5 згоду на вселення позивача, яка зареєстрована за іншою адресою, а саме: АДРЕСА_2, і чи є докази, які у своїй сукупності та взаємозв`язку свідчать про наявність такої згоди. Крім того, суди не звернули уваги на те, що спірна кімната має статус службового житла.
Короткий зміст оскаржуваних судових рішень
Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 27 січня 2021 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду
від 01 червня 2021 року, позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано ОСОБА_1 членом сім`ї померлої ОСОБА_5 - наймача кімнати, площею 17,8 кв. м, у квартирі АДРЕСА_1 . Визнано право користування ОСОБА_1 зазначеною кімнатою.
У задоволенні вимоги ОСОБА_1 про визнання її наймачем кімнати відмовлено.
Суди попередніх інстанцій виходили з того, що встановлені по справі обставини свідчать про те, що ОСОБА_1 була вселена до спірної кімнати з дозволу та за згодою наймача ОСОБА_5, вони проживали разом, вели спільне господарство, позивач здійснювала необхідний догляд за своєю бабою, як особою з інвалідністю І групи, сплачувала та продовжує сплачувати плату за користування житлом та комунальні послуги, постійно проживає у спірній кімнаті.
За таких обставин, суди дійшли висновку, що позивач проживала у спірному житлі як член сім`ї наймача ОСОБА_5 та користувалась спірним житловим приміщенням нарівні із квартиронаймачем.
Судами також враховано, що на час звернення позивача до суду
м. Севастополь, де вона зареєстрована за адресою належної її батьку квартирі, є тимчасово окупованою територією, а тому проживати за місцем своєї реєстрації ОСОБА_1 не має можливості. При цьому сам факт реєстрації позивача за іншою адресою не може бути підставою для відмови у позові.
Крім того, ОСОБА_1 доведено, що на час надання спірній кімнаті статусу службового житла у 2018 році вона вже проживала у спірному житлі.
Водночас суди попередніх інстанцій не вбачали підстав для задоволення позовних вимог про визнання позивача наймачем спірної кімнати, оскільки визнання права користування житлом є підставою для укладення з нею в подальшому договору найму.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі Деснянська РДА, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить оскаржені судові рішення скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
17 червня 2021 року Деснянська РДА подала до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Деснянського районного суду м. Києва від 27 січня
2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 01 червня
2021 року.
Ухвалою Верховного Суду від 27 липня 2021 року відкрито касаційне провадження та витребувано матеріали справи з районного суду.
У серпні 2021 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Підставою касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду
від 17 січня 2019 року у справі № 754/10461/16-ц, від 05 грудня 2018 року у справі № 755/12446/17-ц, у постановах Верховного Суду України
від 05 листопада 2014 року у справі № 6-158цс14, від 11 липня 2012 року у справі № 6-60цс12 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Вказує, що акт про проживання ОСОБА_1 з ОСОБА_5 складений 09 серпня 2017 року, тобто через 48 днів після смерті останньої, а тому не може бути доказом їх спільного проживання.
Звертає увагу, що виходячи із висновків судів більшість часу ОСОБА_1, 1996 року народження, будучи неповнолітньою, проживала з бабою у спірній кімнаті, в той час коли в сусідній кімнаті проживала її мати. При цьому відповідно до приписів статті 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років є місцем проживання її батьків або одного з них, з ким вона проживає, якщо інше місце проживання не встановлено за згодою між дитиною та батьками.
Матеріали справи не містять інформації про позбавлення матері
ОСОБА_1 батьківських прав та визначення місця проживання позивача з бабою у спірній кімнаті.
При цьому ОСОБА_1 зареєстрована за адресою:
АДРЕСА_3 .
Комунальні послуги за спірною квартирою нараховувались на одну особу та сплачувались ОСОБА_7, як дочкою ОСОБА_5
ОСОБА_5 та ОСОБА_7, звертаючись із заявами щодо призначення житлової субсидії, у своїх деклараціях не зазначали
ОСОБА_1 як члена сім`ї.
Вважає, що матеріали справи не містять доказів щодо того, чи надавала померла ОСОБА_5 письмову згоду на вселення в спірну кімнату своєї онуки, а наявні докази свідчать, що ОСОБА_1 не втратила зв`язок з житлом за зареєстрованим місцем проживання.
Крім того, спірна кімната має статус службового житла, а місце проживання позивачки зареєстроване у м. Севастополь в трикімнатній квартирі із кращими умовами проживання.
Судами також не з`ясоване питання участі ОСОБА_1 у приватизації квартири у м. Севастополі, де вона зареєстрована з 1998 року.
Доводи осіб, які подали відзив на касаційну скаргу
У серпні 2021 року представник ОСОБА_1 - адвокат Сидорчук Ю. М. подала відзив на касаційну скаргу, в якому, посилаючись на законність та обґрунтованість оскаржуваних судових рішень, просить касаційну скаргу залишити без задоволення.
Зазначає, що відповідач видав розпорядження про передачу спірної кімнати третій особі під час розгляду в суді справи за позовом ОСОБА_1 та без врахування її прав.
Звертає увагу, що зміст касаційної скарги аналогічний апеляційній скарзі, доводам якої дав належну оцінку апеляційний суд.
Вважає надуманими посилання заявника на неналежність акту
від 09 серпня 2017 року про спільне проживання ОСОБА_8 та ОСОБА_5, оскільки відомості в акті підтверджують спільне проживання вказаних осіб із 2002 року до дня смерті ОСОБА_5, а не на дату складання акту.
Крім того, судами були досліджені й інші письмові докази та показання свідків, які підтвердили законність і обґрунтованість позовних вимог.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Рішенням виконавчого комітету Подільської районної ради народних депутатів м. Києва від 30 грудня 1983 року та на підставі ордеру від 17 січня 1984 року № 3678 у постійне користування на сім`ю у складі трьох осіб: ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6, було надано двокімнатну квартиру АДРЕСА_1 .
Вказана квартира складається з двох кімнат: площею 17,8 кв. м та
11,5 кв. м. Особовий рахунок було відкрито на ОСОБА_4, а після його смерті переоформлено на ОСОБА_5, яка є бабою позивачки.
30 вересня 2002 року кімната, площею 11,5 кв. м, була приватизована матір`ю позивача - ОСОБА_7 .
Інша кімната, площею 17,8 кв. м, наймачем якої була ОСОБА_5, перебуває у комунальній власності територіальної громади м. Києва.
ІНФОРМАЦІЯ_2 у ОСОБА_7 народилась дочка
ОСОБА_1, а ІНФОРМАЦІЯ_3 - донька ОСОБА_9 .
ОСОБА_1 з моменту народження молодшої сестри (2006 року) проживала у квартирі АДРЕСА_1 разом із бабою.
ОСОБА_1 у період з 02 вересня 2002 року по 01 червня 2013 року включно навчалась у спеціалізованій школі І-ІІІ ступенів № 250 з поглибленим вивченням математики в Деснянському районі м. Києва.
Після закінчення школи ОСОБА_1 вступила до Київського національного університету ім. Т. Г. Шевченка де закінчила навчання у 2017 році.
В медичній документації ОСОБА_1 зазначена адреса:
АДРЕСА_1 .
ОСОБА_1 зареєстрована за адресою свого батька у
АДРЕСА_2, де проживала до 2002 року.
Факт постійного проживання ОСОБА_1 разом із бабою у кімнаті, площею 17,8 кв. м., також підтверджено актом, що був складений майстром дільниці ОСОБА_10 та мешканцями будинку, затвердженим 09 серпня
2017 року начальником ЖЕД-310.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 померла.
31 липня 2017 року ОСОБА_1 звернулась до Деснянської РДА із заявою про визнання її наймачем спірної кімнати та укладення з нею договору найму.
Листом від 02 жовтня 2017 року ОСОБА_1 відмовлено в укладенні договору найму.
Актом прийому-передачі житлової площі від 22 березня 2018 року одну кімнату, площею 17,8 кв. м, у квартирі АДРЕСА_1, як житло поточного звільнення, було передано від Департаменту будівництва та житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) до Деснянської РДА під службове житло.
Розпорядженням Деснянської РДА від 29 березня 2018 року № 160 "Про включення до числа службових жилих приміщень" спірну кімнату включено до числа службових жилих приміщень КП "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Деснянського району м. Києва".
Розпорядженням Деснянської РДА від 24 квітня 2018 року № 208 "Про затвердження спільного рішення адміністрації та профспілкового комітету Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Деснянського району м. Києва" про надання службового житла" кімнату, площею 17 кв. м, у квартирі
АДРЕСА_1 надано у користування двірнику підприємства ОСОБА_2 .
Свідок ОСОБА_11 пояснила, що надавала позивачці уроки малювання починаючи з часу, коли дівчина навчалась в 4 (четвертому) класі. Через рік народилась сестра позивачки - ОСОБА_12 . Свідок наполягала, що після народження сестри ОСОБА_1 проживала в одній кімнаті з бабою.
Свідок ОСОБА_13 пояснила, що є сусідкою позивачки і часто приходила в гості до ОСОБА_5 . Після народження молодшої сестри за пропозицією баби ОСОБА_1 переїхала проживати у кімнату до ОСОБА_5 .
Свідок ОСОБА_14 пояснила, що працювала із матір`ю позивача та підтвердила, що позивач, її мати, сестра та баба проживали в одній квартирі, однак у різних кімнатах - позивач у більшій кімнаті разом з бабою, а її мати із молодшою дочкою в меншій кімнаті. Останнім часом за ОСОБА_15 доглядала ОСОБА_1 .