Постанова
Іменем України
28 червня 2022 року
м. Київ
справа № 463/4590/16-ц
провадження № 61-13989св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Хопти С. Ф. (суддя-доповідач), Синельникова Є. В., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,
представник ОСОБА_1 - ОСОБА_3 ,
відповідач - ОСОБА_4 ,
представник відповідача - ОСОБА_5 ,
третя особа - Четверта львівська державна нотаріальна контора,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 та її представника ОСОБА_3 на рішення Личаківського районного суду м. Львова від 10 грудня 2020 року у складі судді Леньо С. І. та постанову Львівського апеляційного суду від 01 липня 2021 року у складі колегії суддів: Приколоти Т. І., Мікуш Ю. Р., Савуляка Р. В.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2016 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , третя особа - Четверта львівська державна нотаріальна контора, звернулися до суду з позовом до ОСОБА_4 про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.
Позовні вимоги обґрунтовували тим, що 27 грудня 1986 року між позивачем ОСОБА_2 та ОСОБА_6 зареєстровано шлюб, у якому народилася ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Вказували, що ОСОБА_6 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 . На час смерті спадкодавця йому належала частка в квартирі
АДРЕСА_1 , яку позивачі мали намір успадкувати. Відповідач, яка є сестрою спадкодавця, повідомила їх про те, що останній уклав договір довічного утримання, за яким його майно перейшло відповідачу. У зв`язку з цим позивачі не зверталися із заявою для прийняття спадщини. ІНФОРМАЦІЯ_3 померла мати спадкодавця - ОСОБА_7 . Після цього вони дізнались, що ОСОБА_6 не укладав договору довічного утримання, а склав заповіт на користь відповідача.
Вказували, що ОСОБА_2 на момент смерті ОСОБА_8 була непрацездатною, а ОСОБА_1 була малолітньою, тому вони вважали, що мали право на обов`язкову частку у спадщині, однак через введення їх в оману відповідачем не реалізували такого права. Вважали, що причини пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини є поважними.
Враховуючи викладене, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 просили суд визначити їм додатковий строк на прийняття спадщини після смерті ОСОБА_6 .
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Личаківського районного суду м. Львова від 10 грудня 2020 року відмовлено у задоволенні позову.
Суд першої інстанції виходив з того, що твердження позивачів про введення їх в оману взагалі не підтверджено жодними доказами, і така обставина пропуску строку на подання заяви про отримання спадщини не може вважатись поважною причиною пропуску строку для прийняття спадщини, оскільки не є об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для вчинення дій, пов`язаних з прийняттям спадщини. Також матеріали справи не свідчать, що для позивачів існували будь-які перешкоди в отриманні інформації про майновий стан спадкодавця, та й зрештою, незалежно від того, яку інформацію їм надавала відповідач та чи надавала вона її взагалі, позивачі, знаючи, що є спадкоємцями обов`язкової частики, не повинні були легковажно ставитись та довіряти будь-якій інформації, не перевіряючи її.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Львівського апеляційного суду від 01 липня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 залишено без задоволення.
Рішення Личаківського районного суду м. Львова від 10 грудня 2020 року залишено без змін.
Постанову суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що до досягнення повноліття ( ІНФОРМАЦІЯ_4 ) строк для прийняття спадщини ОСОБА_1 пропущено з поважних причин, оскільки її законний представник - позивач ОСОБА_2 не вчиняла усіх необхідних дій для реалізації прав малолітньої на спадщину. Однак, позов подано через
10 років після досягнення ОСОБА_1 повноліття. Позивачі посилаються як на поважну причину пропуску строку на прийняття спадщини введення їх в оману щодо правового статусу спадкового майна. Позивачами не надано доказів на підтвердження введення їх в оману та щодо перешкод в отриманні інформації про майновий стан спадкодавця.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи
У серпні 2021 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 та її представника ОСОБА_3 на рішення Личаківського районного суду м. Львова від 10 грудня 2020 року та постанову Львівського апеляційного суду від 01 липня 2021 року, в якій заявники просять скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.
Підставою касаційного оскарження вказаних судових рішень заявник та її представник зазначають неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, порушення норм процесуального права, вказують, що суди в оскаржуваних судових рішеннях застосували норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 04 грудня 2019 року у справі № 697/2052/17-ц,
від 19 листопада 2019 року у справі № 759/12743/17-ц, від 21 вересня
2020 року у справі № 130/2517/18, від 10 червня 2020 року у справі
№ 640/13714/17, від 30 січня 2019 року у справі № 552/6381/17 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Касаційну скаргу мотивовано тим, що інформацію про існування заповіту відповідач від позивачів умисно приховувала упродовж 19 років, незважаючи на приязні родинні відносини, мотивуючи це тим, що заповіт складений на її ім`я і вона не зобов`язана, а тому і не збиралась нікому про нього повідомляти, про що неодноразово заявляла в судових засіданнях під час розгляду справи. Заявник вважає, що у такий спосіб відповідач мала умисел позбавити її законного права на обов`язкову частку у спадщині, так як достеменно знала, що при відкритті спадкової справи нотаріус зобов`язаний повідомити спадкоємцям першої черги і вони матимуть право спадкувати свою частку, яка належить їм за законом.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 02 вересня 2021 року відкрито касаційне провадження у цій справі, витребувано її матеріали із суду першої інстанції.
У вересні 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У вересні 2021 року до Верховного Суду надійшов відзив ОСОБА_4 , поданий представником - ОСОБА_5 , на касаційну скаргу ОСОБА_1 та її представника ОСОБА_3 , у якому вона просила залишити зазначену касаційну скаргу без задоволення, оскаржувані судові рішення залишити без змін.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
27 грудня 1986 року між ОСОБА_2 та
ОСОБА_6 укладено шлюб. Подружжя є батьками
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_6 помер.
ОСОБА_6 був співвласником квартири
АДРЕСА_1 . Іншими співвласниками цієї квартири є ОСОБА_4 , а також ОСОБА_7 , ОСОБА_10 і ОСОБА_11
11 квітня 1997 року ОСОБА_6 склав заповіт, згідно з яким належну йому частку у вказаній квартирі заповів ОСОБА_4 .
Спадкова справа після смерті ОСОБА_1 заведена 23 вересня
2016 року на підставі заяви ОСОБА_4 . За змістом цієї заяви ОСОБА_4 прийняла спадщину на підставі статті 549 ЦК УРСР, оскільки на день смерті спадкодавця проживала з ним та фактично вступила в управління майном.
ОСОБА_1 та ОСОБА_2 подали заяву про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_5 . Вони претендують на обов`язкову частку у спадщині на підставі
статті 535 ЦК УРСР.
На час смерті ОСОБА_6 його дочка - ОСОБА_1 була малолітньою. ОСОБА_2 (дружині спадкодавця) з дитинства встановлено інвалідність третьої групи, що стверджується довідкою МСЕК. ОСОБА_1 досягла повноліття ІНФОРМАЦІЯ_4 .