ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 червня 2022 року
м. Київ
cправа № 922/1280/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Булгакової І.В. (головуючий), Львова Б.Ю. і Селіваненка В.П.,
за участю секретаря судового засідання - Крапивної А.М,
учасники справи:
позивач - приватне підприємство "ІВК2",
представник позивача - Осадча В.В., адвокат (ордер від 19.06.2022 № 1096712); Худякова Н.О., адвокат (ордер від 20.06.2022 № 1096754),
відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю "Харківська панчішно-шкарпеткова фабрика",
представник відповідача - Яценко А.О., адвокат (ордер від 20.06.2022 № 1038670),
розглянув касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Харківська панчішно-шкарпеткова фабрика"
на постанову Східного апеляційного господарського суду від 19.01.2022,
додаткові постанови Східного апеляційного господарського суду від 07.02.2022 (головуючий Матюхіна Н.О., судді: Лакіза В.В. і Плахов О.В.)
у справі № 922/1280/21
за первісним позовом приватного підприємства "ІВК2" (далі - Підприємство)
до товариства з обмеженою відповідальністю "Харківська панчішно-шкарпеткова фабрика" (далі - Товариство)
про стягнення 904 315,88 грн
та за зустрічним позовом Товариства
до Підприємства
про стягнення 377 680,35 грн.
За результатами розгляду касаційної скарги Верховний Суд
ВСТАНОВИВ:
Підприємство звернулось до господарського суду Харківської області з позовом до Товариства про стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу обладнання від 22.07.2019 № 22/07-19 (далі - Договір № 22/07-19) у розмірі 904 315,88 грн, з яких: 816279,04грн заборгованості за Договором № 22/07-19; 61 457,45грн інфляційних втрат; 26 579,39 грн 3% річних.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням Товариством взятих на себе зобов`язань за Договором № 22/07-19 у частині повної та своєчасної оплати вартості поставленого Підприємством виробничого обладнання (трьох одиниць промислових в`язальних машин діаметром 13, 15, 19 дюймів).
У свою чергу, Товариство звернулось до господарського суду Харківської області із зустрічним позовом до Підприємства про стягнення 377 680,35 грн, з яких: 20 093,08 грн - частина попередньої оплати (авансу) за Договором № 22/07-19, обрахованого шляхом перерахунку курсових коливань долара США до зафіксованої у Договорі № 22/07-19 вартості товару; 57 016,87 грн - 3% річних за безпідставне користування авансом; 300 570,40 грн штрафу за несвоєчасну поставку товару, нарахованого у розмірі 0,1% від загальної вартості товару відповідно до пункту 5.3 Договору № 22/07-19.
Зустрічні позовні вимоги мотивовані тим, що саме Підприємством було порушено свої зобов`язання за Договором № 22/07-19 у частині своєчасної поставки товару та належного оформлення товарно-транспортної документації на виробниче обладнання, яке прибуло на територію Товариства, однак не було оформлене у встановленому договором порядку, - відсутня оформлена товарно-транспортна накладна на виробниче обладнання. Також Товариство заперечувало проти доводів Підприємства щодо замовлення покупцем за Договором № 22/07-19 саме такого переліку обладнання, який міститься у редакції специфікації, яка додана до позовної заяви Підприємства, при цьому вказувало, що у дійсності між сторонами досягнуто домовленість про поставку двох одиниць промислових в`язальних машин діаметром 15 та 19 дюймів, та у подальшому покупцем було додатково замовлено в`язальну машину моделі YTW-С 609/ВЗ, які (три машини) були повністю оплачені та, з урахуванням перерахунку курсових коливань долара США щодо погодженої у гривні вартості товару, у покупця існує переплата авансу.
Рішенням господарського суду Харківської області від 10.08.2021 у задоволенні первісних позовних вимог відмовлено. Зустрічні позовні вимоги задоволено повністю. Стягнуто з Підприємства на користь Товариства 377 680,35 грн, з яких: 20 093,08 грн - частина попередньої оплати (авансу); 57 016,87 грн - 3% річних; 300 570,40 грн - штраф.
Рішення суду першої інстанції обґрунтоване тим, що:
- матеріалами справи підтверджується невиконання саме Підприємством своїх договірних зобов`язань, зокрема постачальник (Підприємство) товар з фактичним оформленням передачі товару згідно з видатковою накладною на користь покупця (Товариства) не передав;
- вартість товару, з урахуванням його перерахунку в порядку пункту 3.5 Договору № 22/07-19, складає 165 1485,74 грн, тому правомірними є доводи Товариства щодо наявності у покупця переплати з авансу у розмірі, визначеному у зустрічній позовній заяві;
- нарахування Товариством штрафу відповідає положенням Договору № 22/07-19 та вимогам частини шостої статті 232 Господарського кодексу України (далі - ГК України), починаючи з 22.04.2020 по 21.10.2020, а сума 3% річних перевірена судом та відповідає фактичним обставинам справи.
Постановою Східного апеляційного господарського суду від 19.01.2022 рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення, яким первісні позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Товариства на користь Підприємства 131 629,00 грн заборгованості за Договором № 22/07-19.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що з огляду на встановлені апеляційним судом обставини справи, зокрема щодо замовлення покупцем виробничого обладнання (промислових в`язальних машин діаметром 15 та 19 дюймів) за Договором № 22/07-19 на загальну суму 1 531 629,00 грн, а також, взявши до уваги факт оплати покупцем 1 400 000,00 грн за фактично поставлене обладнання, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення первісних позовних вимог Підприємства до Товариства та стягнення на користь Підприємства 131 629,00 грн заборгованості за Договором № 22/07-19. При цьому суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення первісних позовних вимог про стягнення з Товариства 3% річних та інфляційних втрат, оскільки Підприємством у встановленому процесуальним законом порядку не доведено неналежне виконання Товариством грошових зобов`язань за Договором № 22/07-19, а також про відмову у задоволенні зустрічного позову з огляду на його необґрунтованість.
Додатковою постановою Східного апеляційного господарського суду від 07.02.2022 доповнено резолютивну частину постанови Східного апеляційного господарського суду від 19.01.2022 абзацом щодо вирішення позовних вимог Товариства до Підприємства за зустрічним позовом. Викладено резолютивну частину постанови Східного апеляційного господарського суду від 19.01.2022 у справі №922/1280/21 у такій редакції:
"Апеляційну скаргу Приватного підприємства "ІВК2" на рішення господарського суду Харківської області від 10.08.2021 у справі №922/1280/21 задовольнити частково.
Рішення господарського суду Харківської області від 10.08.2021 у справі № 922/1280/21 - скасувати.
Ухвалити нове судове рішення, яким:
Первісний позовом приватного підприємства "ІВК2" до товариства з обмеженою відповідальністю "Харківська панчішно-шкарпеткова фабрика" - задовольнити частково.
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Харківська панчішно-шкарпеткова фабрика" (61031, м. Харків, пр-т. Гагаріна, буд. 360, корпус Б, код ЄДРПОУ 38999420) на користь приватного підприємства "ІВК2" (02094, м. Київ, вул. Магнітогорська, буд. № 1, літера "І", код ЄДРПОУ 36100337) 131 629,00 грн заборгованості за Договором купівлі-продажу обладнання №2 2/07-19 від 22.07.2019 та 1 975,02 грн судового збору за подання позовної заяви.
У решті первісного позову відмовити.
У задоволенні зустрічного позову товариства з обмеженою відповідальністю "Харківська панчішно-шкарпеткова фабрика" до приватного підприємства "ІВК2" відмовити.
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Харківська панчішно-шкарпеткова фабрика" (61031, м. Харків, пр-т. Гагаріна, буд. 360, корпус Б, код ЄДРПОУ 38999420) на користь приватного підприємства "ІВК2" (02094, м. Київ, вул. Магнітогорська, буд. № 1, літера "І", код ЄДРПОУ 36100337) 11 459,32грн судового збору за подання апеляційної скарги".
Вказана додаткова постанова обґрунтована тим, що за результатами розгляду апеляційної скарги Підприємства на рішення господарського суду Харківської області від 10.08.2021 апеляційний суд ухвалив постанову в частині вирішення як первісних, так і зустрічних позовних вимог, що підтверджується змістом мотивувальної частини постанови від 19.01.2022 у цій справі, однак у судовому засіданні 19.01.2022 під час проголошення вступної та резолютивної частин постанови не було проголошено про вирішення позовних вимог Товариства до Підприємства за зустрічним позовом, тому суд апеляційної інстанції з власної ініціативи вважає за необхідне доповнити резолютивну частину постанови Східного апеляційного господарського суду від 19.01.2022 шляхом ухвалення додаткової постанови.
Додатковою постановою Східного апеляційного господарського суду від 07.02.2022 заяву (клопотання) Товариства про судові витрати задоволено частково. Стягнуто з Підприємства на користь Товариства 10 727,10 грн витрат на професійну правничу допомогу, які були понесені Товариством під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції.
Додаткова постанова щодо розгляду заяви (клопотання) Товариства про судові витрати мотивована тим, що Підприємством заявлено до стягнення загальну суму 904 315,88 грн - судом задоволено 131 629,00 грн, Товариством заявлено (відповідач за первісним позовом) до стягнення 377 680,35 грн - судом відмовлено у задоволенні зустрічного позову, а, отже, з урахуванням пункту 3 частини четвертої статті 129 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) з Підприємства належить стягнути на користь Товариства 10 727,10 грн витрат на професійну правничу допомогу, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Додатковою постановою Східного апеляційного господарського суду від 07.02.2022 заяву Підприємства про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на професійну правничу допомогу задоволено частково. Стягнуто з Товариства на користь Підприємства 3 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, які були понесені Підприємством під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції.
Додаткова постанова щодо розгляду заяви Підприємства про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на професійну правничу допомогу обґрунтована тим, що за результатом розгляду справи апеляційним судом у даній справі за апеляційною скаргою Підприємства рішення господарського суду Харківської області від 10.08.2021 скасовано з ухваленням нового рішення про часткове задоволення первісного позову, а також, взявши до уваги, що фактично первісні позовні вимоги було задоволено у відсотковому співвідношенні до загальної суми позовних вимог на 14,5%, апеляційний суд дійшов висновку, що витрати Підприємства на професійну правничу допомогу на таку суму, як 3 000,00грн є необхідними для здійснення представництва його інтересів під час судового розгляду цієї справи, а розмір таких витрат є розумний, обґрунтований та виправданий, а також відповідає вимогам частин четвертої, п`ятої статті 126 ГПК України.
Не погоджуючись з постановою та додатковими постановами суду апеляційної інстанції, Товариство звернулось до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального і процесуального права та на те, що суд апеляційної інстанції при прийнятті оскаржуваних рішень не врахував висновки, викладені у постановах Верховного Суду, які прийняті в інших справах у подібних правовідносинах, а також на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, просить скасувати постанову Східного апеляційного господарського суду від 19.01.2022 в частині задоволення первісних позовних вимог і відмови у задоволенні зустрічних позовних вимог та у цій частині ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні первісних позовних та задовольнити зустрічні позовні вимоги. В іншій частині вказану постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін. Повністю скасувати додаткову постанову (щодо додаткового вирішення питання про відмову у зустрічному позові Товариства та уточнення резолютивної частини постанови Східного апеляційного господарського суду від 19.01.2022) та ухвалити в цій частині нове рішення, а саме відмовити у первісному позові, зустрічний позов задовольнити повністю. Скасувати частково додаткову постанову апеляційного суду, якою було вирішено питання щодо розподілу судових витрат (витрат на професійну правничу допомогу) на користь Товариства, а саме скасувати в частині відмови в стягненні на користь Товариства витрат на професійну правничу допомогу в сумі 16 272,90 грн та стягнути на користь Товариства витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 16 272,90 грн. В іншій частині додаткову постанову апеляційного суду (щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу на користь Товариства) залишити без змін. Скасувати частково додаткову постанову апеляційного суду, якою було вирішено питання щодо розподілу судових витрат (витрат на професійну правничу допомогу) на користь Підприємства, а саме скасувати в частині задоволення на користь Підприємства витрат на професійну правничу допомогу в сумі 3 000,00 грн та відмовити у розподілі витрат у цій частині. В іншій частині додаткову постанову апеляційного суду (щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу на користь Підприємства) залишити без змін. Також Товариство просить здійснити перерозподіл судових витрат (судового збору) та витрат на професійну правничу допомогу.
Касаційна скарга мотивована тим, що:
- відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування у подібних правовідносинах, зокрема частини першої статті 181 Господарського кодексу України (далі - ГК України) у поєднанні з частиною третьою статті 188 ГК України, а також частини першої статті 181 ГК України у поєднанні із статтями 19, 691, 693 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України);
- неврахування апеляційним судом висновків, викладених у постанові Вищого господарського суду України від 20.09.2016 у справі № 922/5274/15 щодо укладання договорів у спрощеній формі із застосуванням саме рахунків-фактур як документів, за якими постачальник (продавець) висловлював свою пропозицію, у подібних правовідносинах;
- суд не дослідив зібрані у справі докази, а також встановив обставини, які мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів;
- ухвалюючи додаткову постанову (щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу на користь Товариства), апеляційний суд неправильно застосував відсоткове відношення пропорційності задоволення позовних вимог;
- ухвалюючи додаткову постанову (щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу на користь Підприємства), апеляційний суд помилково послався на те, що відповідні документи, якими підтверджуються витрати Підприємства на правничу допомогу, були направлені на адресу Товариства, а також тим, що Підприємством вказані документи були подані з пропуском строку на їх подання і без клопотання про поновлення такого строку.
Підприємство подало відзив на касаційну скаргу, в якому, посилаючись на законність і обґрунтованість оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції, просить відмовити у задоволенні касаційної скарги та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Від Товариства надійшли письмові пояснення на спростування доводів викладених у відзиві Підприємства, в яких, посилаючись на безпідставність та необґрунтованість таких доводів, просить їх відхилити, а касаційну скаргу Товариства задовольнити.
Розпорядженням заступника керівника апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 20.06.2022 № 29.3-02/1076 у зв`язку з перебуванням судді Колос І.Б. на лікарняному призначено повторний автоматичний розподіл судової справи № 922/1280/21, відповідно до якого визначено склад колегії суддів: Булгакової І.В. (головуючий), Львова Б.Ю і Селіваненка В.П.
Перевіривши правильність застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального і процесуального права, відповідно до встановлених ними обставин справи, заслухавши доповідь судді-доповідача та пояснення представників сторін, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги з огляду на таке.
Суд апеляційної інстанції, ухвалюючи оскаржувану постанову, зазначив таке.
Стосовно первісного позову: спір у цій частині виник з приводу наявності чи відсутності правових підстав для стягнення з Товариства на користь Підприємства заборгованості у розмірі 816 279,04 грн, а також 61 457,45 грн інфляційних втрат та 26 579,39 грн 3% річних за прострочення виконання Товариством своїх грошових зобов`язань за Договором.
Оцінивши зміст даного Договору, з якого виникли цивільні права та обов`язки сторін спору, апеляційний суд дійшов висновку, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання статті 712 ЦК України та статей 264 -271 ГК України.
До вказаного правочину також застосовуються норми ЦК України, які регулюють правила купівлі-продажу (статті 655-697 ЦК України).
Відповідно до статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у власність у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно із статтею 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Статтею 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. У разі прострочення сплати за товар продавець має право вимагати сплати товару.
Відповідно до статті 526 ЦК України та статті 193 ГК України суб`єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до умов укладеного договору.
Згідно з частиною першою статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтею 599 ЦК України передбачено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно із статтею 662 ЦК України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.
Статтею 673 ЦК України передбачено, що продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу. У разі відсутності в договорі купівлі-продажу умов щодо якості товару продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, придатний для мети, з якою товар такого роду звичайно використовується. Якщо продавець при укладенні договору купівлі-продажу був повідомлений покупцем про конкретну мету придбання товару, продавець повинен передати покупцеві товар, придатний для використання відповідно до цієї мети. У разі продажу товару за зразком та (або) за описом продавець повинен передати покупцеві товар, який відповідає зразку та (або) опису. Якщо законом встановлено вимоги щодо якості товару, продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, який відповідає цим вимогам. Продавець і покупець можуть домовитися про передання товару підвищеної якості порівняно з вимогами, встановленими законом.
Відповідно до частини першої статті 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно із статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
Апеляційним судом встановлено, що за умовами укладеного сторонами Договору Підприємство (постачальник) взяло на себе зобов`язання поставити Товариству (покупцю) нове виробниче обладнання.
Пунктом 4.2 Договору передбачено, що строк поставки товару складає 145 (сто сорок п`ять) календарних днів з моменту отримання постачальником суми попередньої оплати в розмірі 25%, відповідно до умов пункту 3.4 Договору.
Датою поставки вважається дата фактичної передачі товару належним чином уповноваженому представникові покупця, що підтверджується відповідною товарною (видатковою) накладною, та очікується на січень 2020 року.
Разом з тим, умовами договору сторони також визначили, що найменування, кількість, асортимент, комплектність та ціна товару зазначається у специфікації на кожну партію, яка є невід`ємною частиною Договору (пункт 1.2 Договору).
Обґрунтовуючи первісний позов, Підприємство посилалось на те, що перелік, кількість та ціну обладнання сторонами було узгоджено у специфікації, яка є додатком № 1 до Договору, поставку такого товару:
- жакардова круглов`язальна однофонтурна машина моделі HFJS, серійний №1908001 (діаметр 13 дюймів, 26 систем, 28 клас) виробництва "BUEN-KNIT" (машина 13);
- жакардова круглов`язальна однофонтурна машина моделі HFJS, серійний №1908002 (діаметр 15 дюймів, 30 систем, 28 клас) виробництва "BUEN-KNIT", на загальну суму 1 462 252,50 грн з ПДВ (машина 15).
З матеріалів справи вбачається, що на підтвердження замовлення саме такого переліку товару Підприємство до матеріалів справи надало специфікацію до Договору, яка підписна представником та скріплена печаткою лише Підприємства в односторонньому порядку. Однак із сторони покупця - Товариства підпис представника та відтиск його печатки відсутні, тому апеляційний суд не погодився з доводами Підприємства про те, що Товариством було замовлено саме такий перелік товару, який зазначений у цій специфікації, зокрема включаючи виробничу в`язальну машину діаметром 13 дюймів.
Суд апеляційної інстанції зазначив, що додаток до договору - це документ, який містить доповнення, уточнення, додаткові роз`яснення, пояснення умов договору, перелік конкретних товарів, послуг тощо. Тобто додаток до договору - це документ, який уточнює або більш детально розкриває зміст договірних умов, а також є невід`ємною частиною договору, на яку поширюються умови договору.
Відповідно до пункту 6.1 Договору цей договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими на те сторонами.
Отже, необхідною передумовою поставки товару є обов`язкове погодження специфікації за згодою сторін шляхом її підписання обома сторонами, оскільки у протилежному випадку такі домовленості не набирають чинності.
Факт непідписання Товариством такої редакції специфікації, яка надана Підприємством до матеріалів справи, з переліком обладнання: в`язальні машини діаметром 13 та 15 дюймів, свідчить про недосягнення сторонами у такий спосіб умов щодо найменування, кількості та ціни такої партії товару, а тому вказаний документ не є та не міг бути для Підприємства підставою для поставки відповідного обладнання, зокрема машини діаметром 13 дюймів, а також не є підставою для заявлення ним вимог щодо оплати Товариством даного товару, оскільки визначені у зазначеній специфікації умови щодо найменування, кількості та ціни товару, що підлягає поставці, не носять обов`язкового характеру, тому й не породжують юридичних наслідків для сторін. При цьому суд, у свою чергу, не має права втручатися у господарську діяльність підприємств та примушувати їх до дій (зокрема, оплатити товар, який відповідач фактично не погоджував та не замовляв), вчинення яких не є обов`язковим для них (частина друга статті 14 ЦК України).
Водночас Підприємство посилалось на те, що замовлення Товариством в`язальної машини діаметром 13 дюймів підтверджується роздруківками листування між сторонами з електронної пошти та мобільного додатку "Viber".
Підприємством надано до матеріалів справи роздруківку з його електронної пошти та фотокопії листування з мобільного додатку "Viber" як доказ на підтвердження замовлення відповідачем в`язальної машини діаметром 13 дюймів.
Згідно з частиною другою статті 96 ГПК України електронні докази подаються в оригіналі або в електронній копії, засвідченій електронним цифровим підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис".
Отже, саме електронний цифровий підпис є головним реквізитом такої форми подання електронного доказу. Відсутність такого реквізиту в електронному документі виключає підстави вважати його оригінальним, а, отже, й належним доказом у справі.
Надана Підприємством роздруківка з електронної пошти та фотокопії листування з мобільного додатку не є належними доказами замовлення Товариством товару, оскільки відсутні докази підписання цього листа електронним цифровим підписом Товариства.
При цьому відсутність електронного цифрового підпису на електронному доказі свідчить про те, що зміст такого документа не захищений від внесення правок та викривлення інформації.
Більш того, за умовами укладеного сторонами Договору погоджено чітку форму, в якій має відбуватись замовлення покупцем виробничого обладнання, а саме: письмова форма - шляхом підписання специфікації до договору, а не будь-яке листування.
Судом апеляційної інстанції також встановлено, що Товариство долучило до свого відзиву на позовну заяву специфікацію, яка є додатком № 1 до Договору та яка підписана обома сторонами правочину.
Із змісту вказаної специфікації вбачається, що сторонами було досягнуто домовленість щодо поставки такого обладнання:
- білизнова однофонтурна для тонкого полотна машина 15 діам х 28 класу х 30 систем (машина 15);
- білизнова однофонтурна для тонкого полотна машина 19 діам х 28 класу х 38 систем (машина 19).
Загальна вартість узгодженого товару складає 15 31 629,00 грн з ПДВ.
У процесі розгляду справи в суді першої інстанції відповідач посилався на те, що після підписання сторонами специфікації (додаток №1) до Договору (із переліком обладнання: в`язальні машини діаметром 15 та 19 дюймів) між постачальником та покупцем була досягнута письмова домовленість щодо зміни номенклатури товару, який буде постачатись Підприємством з Китаю, шляхом додавання однієї трикотажної машини моделі YTW-С 609/ВЗ та зміни вартості. Такі зміни щодо асортименту товару були погоджені сторонами у письмовій формі на підставі рахунка-фактури від 24.07.2019 № СФ-0000075, який було отримано Товариством від Підприємства і яким Товариство керувалося в господарських взаємовідносинах.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що на підтвердження зміни замовленої партії товару Товариство надало до матеріалів справи копію рахунка-фактури від 24.07.2019 № СФ-0000075, з якого вбачається, що Підприємством було виставлено Товариству рахунок на оплату трьох одиниць такого обладнання: в`язальних машин діаметром 15 і 19 дюймів, а також машини моделі YTW-С 609/ВЗ, на загальну суму 1 762 016,86 грн.
У свою чергу, Підприємством надано до матеріалів справи свою редакцію цього ж рахунку-фактури від 24.07.2019 № СФ-0000075, в якому міститься перелік обладнання: в`язальні машини діаметром 13 та 15 дюймів; загальна ціна товару 1 462 252,50грн.
При цьому як Підприємство, так і Товариство вважають, що саме їх редакцію рахунка-фактури від 24.07.2019 № СФ-0000075 суду слід брати до уваги та саме таким доказом підтверджується асортимент та вартість замовленого покупцем товару.
Таким чином, сторонами справи надано до матеріалів справи копії одного й того ж документа - рахунка-фактури від 24.07.2019 № СФ-0000075, які містять різні переліки виду, кількості та ціни товару, тобто такий документ містить суперечливу інформацію.
Водночас суд апеляційної інстанції не погодився як з доводами Підприємства щодо замовлення покупцем в`язальної машини діаметром 13 дюймів, що підтверджується саме його редакцією рахунка-фактури від 24.07.2019 № СФ-0000075, так і з доводами Товариства відносно того, що на підставі саме його редакції рахунка від 24.07.2019 № СФ-0000075 між сторонами була досягнута домовленість щодо зміни номенклатури товару, а саме щодо остаточного визначення замовлення в`язальних машин діаметром 15 і 19 дюймів та машини моделі YTW-С 609/ВЗ, оскільки:
по-перше, рахунок-фактура - це документ, на підставі якого оплачуються отримані товари чи послуги відповідно до вказаних умов договору, а також за своїм призначенням такий документ не відповідає ознакам первинного документа, оскільки ним не фіксується будь-яка господарська операція, розпорядження або дозвіл на проведення господарської операції, а він носить лише інформаційний характер;
по-друге, як вже вказувалося раніше, за умовами укладеного між сторонами договору було передбачено відповідну форму замовлення покупцем товару, а саме: найменування, кількість, асортимент, комплектність та ціна зазначаються в Специфікації на кожну партію, яка є невід`ємною частиною Договору (пункт 1.2 Договору).
Тобто на підставі рахунка-фактури не могло відбуватись замовлення товару, оскільки договором передбачено необхідність оформлення саме специфікації до нього.
Отже, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що за домовленістю сторін погодження замовлення покупцем відповідного виду обладнання та його ціна відбувалось на підставі відповідної специфікації до Договору, а не на підставі рахунка-фактури, який не є первинним документом та носить лише інформаційний характер.
Апеляційним судом також враховано, що за умовами Договору не передбачено можливості вносити зміни до переліку товару на підставі будь-яких рахунків-фактур, а в силу його пункту 6.3 всі зміни до цього Договору повинні відбуватись виключно за згодою сторін, що оформлюється додатковою угодою до цього договору.
Будь-яких додаткових угод, які б свідчили про те, що сторони за взаємною згодою погодили замовлення покупцем за Договором в`язальної машини діаметром 13 дюймів, як зазначає позивач, або машини моделі YTW-С 609/ВЗ, як вважає відповідач, матеріали справи не містять та сторонами таких доказів не надано.
За встановлених обставин та наведених висновків суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що вид та ціна замовленого покупцем товару були погоджені сторонами саме у специфікації, яка є додатком № 1 до Договору, що підписана обома сторонами і в якій визначено перелік обладнання: в`язальні машини діаметром 15 та 19 дюймів за ціною 1 531 629,00грн з ПДВ.
З наявних у матеріалах справи платіжних доручень апеляційним судом встановлено, що 25% авансу було перераховано Товариством 16.12.2019, отже, 145 календарних днів з моменту перерахування авансу покупцем закінчуються 09.05.2020, та саме до цієї дати (включно) Підприємство було зобов`язане поставити замовлений товар.
Дослідивши наявні у справі докази, суд апеляційної інстанції встановив, що також визнається і сторонами спору, що замовлений Товариством товар постачався Підприємством із заводу - виробника країни походження Китаю. Для перевезення замовленого товару Підприємством було залучено перевізника - ТОВ "Макотрейдінг", та між цими сторонами склалися правовідносини щодо транспортного експедирування та перевезення спірного виробничого обладнання з морського порту в м.Одесі до точки призначення - адреси Товариства у м. Харкові автомобільним транспортом.
Статтею 909 ЦК України та статтею 307 ГК України передбачено, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується укладенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства.
Відповідно до частини другої статті 908 ЦК України, яка кореспондується з вимогами частини п`ятої статті 307 ГК України, передбачено, що загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Згідно з пунктом 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом України, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 № 363 (далі - Правила), вантаж - це всі предмети з моменту прийняття для перевезень до здачі одержувачу вантажу.
Пунктом 11.1 Правил передбачено, що документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна (ТТН). У міжнародних автомобільних перевезеннях таким документом є CMR - міжнародна автомобільна накладна, яка є товарно-транспортною накладною, що застосовується при міжнародних вантажних автомобільних перевезеннях і використовується у країнах, які приєднались до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів.
Відповідно до частини тринадцятої статті 9 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" факт надання послуги експедитора при перевезенні підтверджується єдиним транспортним документом або комплектом документів (залізничних, автомобільних, авіаційних накладних, коносаментів тощо), які відображають шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення.