ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 червня 2022 року
м. Київ
cправа № 910/9617/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Студенець В.І. - головуючий, судді: Баранець О.М., Кібенко О.Р.
за участю секретаря судового засідання: Натаріної О.О.
розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровськгаз збут"
на постанову Північного апеляційного господарського суду
(головуючий суддя - Кравчук Г.А., судді: Козир Т.П., Коробенко Г.П.)
від 18.01.2022
у справі № 910/9617/20
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровськгаз збут"
до Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"
треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Акціонерне товариство "Оператор газорозподільної системи "Дніпропетровськгаз", Акціонерне товариство "Оператор газорозподільної системи "Дніпрогаз", Акціонерне товариство "Оператор газорозподільної системи "Київоблгаз"
про зобов`язання вчинити дії, визнання протиправними дій та стягнення 1 790 026 385,63 грн,
за участю представників учасників справи:
позивача - Василевська О.В.
відповідача - Будник Б.А.
третіх осіб - Богдан С.В.
ВСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
1. Короткий зміст позовних вимог
1.1. Товариство з обмеженою відповідальністю «Дніпропетровськгаз збут» (далі - ТОВ «Дніпропетровськгаз збут») звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (далі - АТ «НАК «Нафтогаз України») про:
- зобов`язання відповідача виконати вимоги абзацу 4 пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 27.02.2019 № 143 "Питання споживання природного газу";
- визнання протиправними дій АТ «НАК «Нафтогаз України» з повернення ТОВ «Дніпропетровськгаз збут» коригуючих актів листом від 25.04.2019 № 26-3525/1.17-19;
- зобов`язання АТ «НАК «Нафтогаз України» визнати переплату ТОВ «Дніпропетровськгаз збут» на користь АТ «НАК «Нафтогаз України» у сумі 1 756 256 489,16 грн за договорами купівлі-продажу газу (від 30.06.2015 №15-709-Н, від 30.12.2015 №16-106-Н, від 28.10.2016 № 16-405-Н, від 12.04.2017 № 17-204-Н, від 29.09.2017 № 17-404-Н та від 05.11.2018 № 18-504-Н) та оформити первинні документи на підтвердження її визнання;
- стягнення 1 756 256 489,16 грн безпідставно збережених коштів, 3% річних у сумі 28 080 179,89 грн та інфляційних втрат у сумі 5 689 716,58 грн.
1.2. Позовні вимоги обґрунтовані посиланням, зокрема, на положення статті 1212 Цивільного кодексу України, оскільки позивач вважає, що відповідач безпідставно не визнає переплату позивача за договорами купівлі-продажу природного газу, що є невиконанням постанови Кабінету Міністрів України від 27.02.2019 № 143.
В зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, позивачем нараховано пеню у розмірі 622 523,65 грн, 3% річних у розмірі 103 150,33 грн, інфляційні втрати у розмірі 119 880,64 грн.
2. Зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
2.1. Рішенням Господарського суду міста Києва від 11.01.2021 у справі №910/9617/20 позовні вимоги задоволено частково, а саме стягнуто з АТ «НАК «Нафтогаз України» на користь ТОВ «Дніпропетровськгаз збут» безпідставно збережені кошти у сумі 966 396 645,10 грн, 3% річних у сумі 26 981 195,35 грн, інфляційні втрати у сумі 5 689 716,58 грн. У решті позовних вимог про зобов`язання АТ «НАК «Нафтогаз України» вчинити дії відмовлено.
2.2. Рішення суду першої інстанції мотивовано наступним:
- залишені в силі норми постанови Кабінету Міністрів України від 27.02.2019 № 143, зокрема абзац 4 пункту 2 постанови, підлягають обов`язковому виконанню як позивачем, так і відповідачем;
- в АТ «НАК «Нафтогаз України» відпали підстави утримувати грошові кошти, які були сплачені ТОВ «Дніпропетровськгаз збут» у рахунок погашення заборгованості за договорами, оскільки частиною першою статті 58 Конституції України передбачено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи;
- у контексті спірних правовідносин, в силу положень постанови Кабінету Міністрів України від 27.02.2019 № 143, правова підстава для володіння АТ «НАК «Нафтогаз України» коштами у сумі 1 756 256 489,16 грн, сплаченими позивачем відповідно до договорів купівлі-продажу природного газу в межах норм споживання природного газу, визначених постановою Кабінету Міністрів України № 619, відпала, а тому відсутній договірний характер правовідносин;
- суд першої інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення переплати підлягають задоволенню частково в сумі 966 396 645,10 грн, право вимоги якої не охоплені договорами відступлення права вимоги;
- щодо решти позовних вимог про зобов`язання АТ «НАК «Нафтогаз України» вчинити дії, суд дійшов висновку, що такі вимоги не призведуть до поновлення порушеного права позивача та у разі їх задоволення рішення суду не буде виконано, оскільки відсутній механізм виконання такого рішення.
2.3. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 28.04.2021 рішення Господарського суду міста Києва від 11.01.2021 скасоване в частині задоволення позовних вимог про стягнення суми безпідставно збережених коштів, 3 % річних та інфляційних втрат. У цій частині прийнято нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. У решті рішення Господарського суду міста Києва від 11.01.2021 залишено без змін.
2.4. Суд апеляційної інстанції, зокрема, зазначив, що як убачається з матеріалів справи, позивач сплатив на користь відповідача оскаржувану суму грошових коштів на підставі укладених договорів купівлі-продажу природного газу, які на час ухвалення рішення судом першої інстанції є чинними, відомостей щодо їх розірвання або відмови позивача від вказаних правочинів матеріали справи не містять, а спірні кошти відповідачем отримано як оплату за природний газ, у зв`язку з чим суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що зазначені кошти відповідачем набуто за наявності правової підстави, а тому не можуть бути витребувані відповідно до положень статті 1212 Цивільного кодексу України як безпідставне збагачення. Правовідносини сторін у цьому спорі регулюються нормами зобов`язального права, а договірний характер правовідносин виключає можливість застосування до них положень статті 1212 Цивільного кодексу України.
2.5. Постановою Верховного Суду від 31.08.2021 у справі №910/9617/20 скасовано постанову Північного апеляційного господарського суду від 28.04.2021, справу направлено до суду апеляційної інстанції на новий розгляд.
2.6. Направляючи справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, Верховний Суд вказав, що для правильного вирішення спору у цій справі необхідно з`ясувати питання стосовно: підстав здійснення позивачем оплати грошових коштів у сумі, заявленій ним до стягнення, а саме чи грошові кошти сплачені позивачем на підставі договору або з урахуванням норм поставленого природного газу для потреб побутових споживачів у разі відсутності газових лічильників, визначених у відповідних постановах Кабінету Міністрів України; чи свідчить визнання протиправними та нечинними постанов Кабінету Міністрів України №237 та №203 з моменту їх прийняття адміністративним судом у справах №826/16447/15 та №826/2507/18, а також прийняття Кабінетом Міністрів України постанови від 27.02.2019 № 143 про наявність підстав для висновку про те, що правова підстава отримання відповідачем грошових коштів відпала, а отже, і підстав для застосування до спірних правовідносин положень статті 1212 Цивільного кодексу України.
2.7. За результатами нового розгляду постановою Північного апеляційного господарського суду від 18.01.2022 у справі 910/9617/20 рішення Господарського суду міста Києва від 11.01.2021 в частині задоволення позовних вимог про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі 966 396 645,10 грн, 3% річних у розмірі 26 981 195,35 грн, інфляційних втрат у розмірі 5 689 716,58 грн скасовано та прийнято нове рішення, яким у задоволенні відповідних вимог відмовлено. В іншій частини рішення Господарського суду міста Києва від 11.01.2021 залишено без змін.
2.8. Приймаючи рішення про відмову у задоволенні вимог, суд апеляційної інстанції, посилаючись на правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 12.11.2020 у справі №904/3173/19, виходив з того, що постанова Кабінету Міністрів України від 27.02.2019 №143 не покладає на Компанію зобов`язання повернути товариству чи іншим суб`єктам господарювання будь-які грошові кошти, зокрема за виконаними господарськими договірними зобов`язаннями; посилання товариства на те, що у нього виникло право вимоги до відповідача безпосередньо з актів цивільного законодавства з приводу повернення грошових коштів внаслідок проведеного коригування чи право на коригування завершених господарських зобов`язань, є такими, що ґрунтуються на довільному тлумаченні товариством змісту Постанови Кабінету Міністрів України від 27.02.2019 №143, що не відповідає їх дійсному змісту, оскільки зазначеною постановою не врегульовано питання щодо здійснення коригування вартості поставленого Компанією та прийнятого товариством природного газу.
3. Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнений виклад позиції інших учасників справи
3.1. Не погоджуючись з постановою Північного апеляційного господарського суду від 18.01.2022 у справі №910/9617/20, Товариство з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровськгаз збут" подало касаційну скаргу, якою просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції, а рішення місцевого господарського суду залишити в силі.
3.2. Підставою касаційного оскарження Товариство з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровськгаз збут" визначило пункт 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
3.3. Пунктом 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України визначено в якості підстави касаційного оскарження відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
3.4. Товариство з обмеженою відповідальністю «Дніпропетровськгаз збут» підставою касаційного оскарження зазначає пункт 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, оскільки вважає, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 27.02.2019 №143 «Питання споживання природного газу», статті 1212 Цивільного кодексу України у подібних правовідносинах. Також зазначає про порушення норм процесуального права, а саме статей 2, 11 Господарського процесуального кодексу України.
3.5. У відзиві на касаційну скаргу АТ «НАК «Нафтогаз України» проти вимог касаційної скарги заперечує та просить оскаржувану постанову залишити без змін.
В свою чергу, третя особа Акціонерне товариство "Оператор газорозподільної системи "Дніпропетровськгаз" підтримало вимоги та доводи касаційної скарги та просить постанову суду апеляційної інстанції скасувати, а рішення місцевого суду залишити в силі.
4. Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій
У період з липня 2015 року по січень 2019 року між ТОВ "Дніпропетровськгаз збут" (покупець) та АТ "НАК "Нафтогаз України" (продавець) було укладено договори купівлі-продажу природного газу, а саме:
- договір від 30.06.2015 №15-709-Н на період дії з липня по грудень 2015 року, загальна сума договору відповідно до актів приймання-передачі становила 1 296 162 020,55 грн;
- договір від 30.12.2015 №16-106-Н на період дії з січня по жовтень 2016 року, загальна сума договору відповідно до актів приймання-передачі становила 2 862 568 836,54 грн;
- договір від 28.10.2016 №16-405-Н на період дії з листопада 2016 року по березень 2017 року, загальна сума договору відповідно до актів приймання-передачі становила 5 037 348 130,59 грн;
- договір від 12.04.2017 №17-204-Н на період дії з квітня по вересень 2017 року, загальна сума договору відповідно до актів приймання-передачі становила 1 091 481 348,95 грн;
- договір від 29.09.2017 №17-404-Н на період дії з жовтня 2017 по жовтень 2018 року, загальна сума договору відповідно до актів приймання-передачі становила 5 377 420 955,07 грн;
- договір від 05.11.2018 №18-504-Н на період дії з листопада 2018 по жовтень 2018 року, загальна сума договору з період з листопада 2018 року по січень 2019 року відповідно до актів приймання-передачі становила 2 826 424 076,13 грн.
За умовами зазначених договорів газ, що продається, використовується покупцем виключно для подальшої реалізації побутовим споживачам.
ТОВ "Дніпропетровськгаз збут", звертаючись з позовом до господарського суду, зазначило, що з липня 2015 року по січень 2019 року придбало у АТ "НАК "Нафтогаз України" природний газ для потреб побутових споживачів на загальну суму 18 491 405 367,83 грн, яку було повністю сплачено.
При цьому, вартість газу, придбаного для потреб населення без лічильників газу, становила 2 695 872 831,12 грн.
В період з липня 2015 року по січень 2019 року по споживачам, які не забезпечені лічильниками газу, фактичний об`єм спожитого (розподіленого) природного газу, придбаний у АТ "НАК "Нафтогаз України", визначався операторами ГРМ за нормами споживання, що були встановлені постановою Кабінету Міністрів України від 08.06.1996 № 619 "Про затвердження норм споживання природного газу населенням у разі відсутності газових лічильників" (далі - постанова від 08.06.1996 № 619).
Постановою від 08.06.1996 №619 в редакції, що діяла до 1 жовтня 2014 року, зокрема, були встановлені такі норми споживання газу населенням у разі відсутності газових лічильників:
- плита газова за наявності централізованого постачання гарячої води - 9,8 м3 (людино-місяць);
- плита газова у разі відсутності централізованого постачання гарячої води та газового водонагрівача - 18,3 м3 (людино-місяць);
- плита газова та газовий водонагрівач - 23,6 м3 (людино-місяць).
Відповідно до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 27.02.2019 №143 "Питання споживання природного газу", яка набрала чинності 07.03.2019, (далі - постанова від 27.02.2019 №143) передбачено:
- застосування норм споживання природного газу побутовими споживачами у разі відсутності лічильників газу, затверджених пунктом 1 цієї постанови, здійснюється з 9 серпня 2018 року;
- не допускається нарахування та облік заборгованості на особовому рахунку побутового споживача за природний газ, яка виникла у зв`язку з втратою чинності постановами Кабінету Міністрів України від 29 квітня 2015 року № 237 "Про внесення змін до норм споживання природного газу населенням у разі відсутності газових лічильників" та від 23 березня 2016 року № 203 "Про норми споживання природного газу населенням у разі відсутності газових лічильників";
- не нараховуються постачальникам природного газу для потреб побутових споживачів заборгованість за природний газ в межах норм споживання природного газу населенням у разі відсутності газових лічильників, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 8 червня 1996 р. №619, в редакції, що діяла до 1 жовтня 2014 р., а також штрафні санкції, 3 відсотки річних та інфляційні втрати, нараховані на таку заборгованість.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що адміністративними судами у справах №826/16447/15 та 826/2507/18 було визнано протиправними та нечинними постанови Кабінету Міністрів України від 29.04.2015 № 237 та від 23.03.2016 № 203 з моменту їх прийняття.
Також рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.02.2020 у справі №640/13591/19, залишеним в силі постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 02.06.2020, визнано протиправними та нечинними пункт 1, абзаци 2 і 3 пункту 2, пункт 3, абзац 2 пункту 4 постанови від 27.02.2019 №143 та Додаток до постанови від 27.02.2019 №143.
Тобто, як зазначив позивач, абзац 4 пункту 2 постанови від 27.02.2019 №143, яким передбачено, що не нараховуються постачальникам природного газу для потреб побутових споживачів заборгованість за природний газ в межах норм споживання природного газу населенням у разі відсутності газових лічильників, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 08.06.1996 № 619, в редакції, що діяла до 01.10.2014, а також штрафні санкції, 3 відсотки річних та інфляційні втрати, нараховані на таку заборгованість, залишився чинним.