ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 червня 2022 року
м. Київ
cправа № 910/2457/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Могил С.К. - головуючий, Волковицька Н.О., Случ О.В.,
за участю секретаря судового засідання Кравчук О.І.,
та представників
позивача: Шох С.М.,
відповідача: не з`явились,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Центренерго"
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 15.11.2021
та рішення Господарського суду міста Києва від 05.07.2021
у справі № 910/2457/20
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрдонінвест Трейдінг"
до Публічного акціонерного товариства "Центренерго"
про стягнення заборгованості за договором поставки,
В С Т А Н О В И В:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрдонінвест Трейдінг" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Центренерго" про стягнення заборгованості у сумі 13 658 181, 03 грн за договором поставки вугілля №111/18 від 09.04.2019.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем його зобов`язань за договором поставки, зокрема, відповідач в порушення умов згаданого договору не сплатив в повному обсязі позивачу вартість поставленого вугілля та не відшкодував вартість його доставки в установлений строк, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем.
Справа розглядалась судами неодноразово.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 24.06.2020, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 18.11.2020, позов задоволено повністю. Стягнуто з відповідача на користь позивача грошові кошти у розмірі 13 658 181,03 грн, з яких: 11 531 205,12 грн сума основного боргу; 1 020 416,04 грн вартість доставки вугілля; 789 423,42 грн сума пені; 153 965,38 грн 3% річних; 163 171,07 грн інфляційних втрат.
Постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 04.02.2021 рішення Господарського суду міста Києва від 24.06.2020 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.11.2020 скасовано, а справу передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.
В обґрунтування своєї позиції Верховний Суд зазначив, що оскільки спір виник у зв`язку з поставкою неякісного товару, суду слід було вирішити питання про призначення відповідної експертизи для вирішення питання щодо якості поставленого товару. Проте при вирішенні спору ані судом першої інстанції, ані судом апеляційної інстанції у зв`язку з допущеними порушеннями норм процесуального права, достовірно не встановлено обставин відповідності поставленого за договором №111/18 від 09.04.2019 товару умовам щодо його якості, та не надано відповідної правової оцінки доводам відповідача щодо поставки позивачем неякісного товару, а відтак і щодо дійсної суми заборгованості, а тому висновки судів попередніх інстанцій про наявність підстав для задоволення позову визнано передчасними. При цьому колегія суддів врахувала, що аналогічні правові висновки викладені в постановах Верховного Суду від 09.09.2020 у справі № 910/10458/19 та від 03.12.2020 у справі № 910/12527/19 у подібних правовідносинах.
Під час нового розгляду справи представником позивача подано заяву про збільшення суми позовних вимог, в якій позивач просив суд стягнути з відповідача суму основного боргу у розмірі 11 531 205,12 грн, вартість доставки вугілля у розмірі 1 020 416,04 грн, пеню у розмірі 923 345,09 грн, 3% річних у розмірі 585 971,57 грн та інфляційні у розмірі 1 104 542,67 грн.
За результатами нового розгляду справи місцевим господарським судом винесено рішення від 05.07.2021 (суддя Босий В.П.), залишене без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 15.11.2021 (колегія суддів у складі: Мартюк А.І. - головуючий, Зубець Л.П., Алданова С.О.), яким позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість у розмірі 11 531 205,12 грн, вартість доставки вугілля у розмірі 1 020 416, 04 грн, пеню у розмірі 789 423,42 грн, 3% річних у розмірі 585 971,57 грн, інфляційні у розмірі 1 104 542,67 грн. В іншій частині в задоволенні позовних вимог відмовлено (в частині стягнення 133 921,67 грн пені у зв`язку з пропуском позовної давності).
Судами попередніх інстанцій встановлено, що між ТОВ "Укрдонінвест Трейдінг" (постачальником) та ПАТ "Центренерго" (покупцем) 09.04.2019 укладено договір поставки вугілля №111/18, відповідно до п. 1.1 якого постачальник поставить (передасть) у власність покупця, а покупець прийме і оплатить вугільну продукцію (вугілля) на зазначених у договорі умовах.
Відповідно до п. 1.2 договору кількість, асортимент і строки (терміни) поставки вугілля погоджуються сторонами в залежності від потреби покупця, але в будь-якому випадку в межах загальної суми договору і терміну його дії, та разом з назвами виробників, вантажовідправників, відокремлених підрозділів покупця (ТЕС) - вантажоотримувачів, залізничних станцій відправлення, залізничних станцій вантажоотримувачів і їх реквізитами вказуються в специфікаціях до договору, які є невід`ємною частиною договору.
Згідно з п. 2.1 договору поставка вугілля по договору здійснюється залізничним транспортом на умовах DDP (залізнична станція призначення) згідно з "Інкотермс 2010. Правила ІСС з використанням термінів для внутрішньої та міжнародної торгівлі", з урахуванням передбачених договором особливостей.
Перевезення вугілля здійснюється AT "Укрзалізниця" у відкритих вагонах, технічно справних, очищених від залишків попередніх вантажів, залізничних вантажних напіввагонах, якими на праві власності або іншій правовій підставі володіє перевізник або постачальник (п. 2.4 договору).
Відповідно до п. 2.3 договору узгоджений сторонами у відповідній специфікації обсяг вугілля постачається окремими партіями. Партією вугілля вважається вироблений і відвантажений на адресу вантажоотримувача за певний проміжок часу обсяг вугілля, середня якість якого характеризується однією об`єднаною пробою, за результатами лабораторних випробувань якої оформлене посвідчення про якість вугілля в партії.
Відповідно до п. 2.6 договору право власності на вугілля від постачальника до покупця переходить після підписання сторонами акта приймання-передачі вугілля у відповідності до пункту 4.6 договору.
Згідно з п. 4.6 договору результати приймання вугілля в місці надходження використовуються для виконання умов договору, відображаються в актах звіряння кількості і якості та актах приймання-передачі вугілля.
За умовами п. 3.1.1 договору постачальник зобов`язаний поставити (передати) покупцеві на умовах договору вугілля у строк (термін), обсягах, асортименті та по реквізитах, вказаних в специфікаціях.
Відповідно до п.п. 3.3.1, 3.3.2 договору покупець зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі здійснити оплату вугілля на умовах договору. Покупець зобов`язаний прийняти вугілля, поставлене на умовах договору, згідно з актом приймання-передачі вугілля.
Згідно з п. 7.6 договору плату за перевезення оплачує постачальник. Покупець відшкодовує постачальнику вказану в залізничних накладних плату за перевезення виключно по території України.
Пунктом 7.7 договору обумовлено строк оплати поставленого вугілля та відшкодування плати за його перевезення, який становить 40 календарних днів з дати підписання актів приймання-передачі вугілля та актів відшкодування плати за перевезення.
На виконання умов договору у період з 26.04.2019 по 18.07.2019 позивачем була поставлена відповідачу вугільна продукція на загальну суму 280 836 646,52 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи актами приймання-передачі партій вугільної продукції №61/УДІ від 26.04.2019, №62/УДІ від 30.04.2019, №63/УДІ від 30.04.2019, №8-УДІТ від 24.04.2019, №9-УДІТ від 24.04.2019, №10-УДІТ від 30.04.2019, №11-УДІТ від 30.04.2019, №12-УДІТ від 13.05.2019, №13-УДІТ від 13.05.2019, №14-УДІТ від 13.05.2019, №15-УДІТ від 13.05.2019, №16-УДІТ від 13.05.2019, №17-УДІТ від 13.05.2019, №37-УДІТ від 18.07.2019, №38-УДІТ від 18.07.2019, №1-УДІТ/18 від 26.04.2019, №2-УДІТ/18 від 30.04.2019 та №3-УДІТ/18 від 16.07.2019. Крім того, позивачем сплачено вартість доставки вугільної продукції за залізничним тарифом на загальну суму 22 693 444,68 грн.
Відповідачем частково оплачено поставлений позивачем товар на суму 269 305 441,40 грн та відшкодовано вартість доставки вугілля на суму 21 673 028,64 грн, що підтверджується матеріалами справи та не заперечувалося представником відповідача в судових засіданнях.
З урахуванням викладеного, позивач зазначав, що відповідач в порушення умов договору та норм законодавства належним чином не виконав взяті на себе зобов`язання з повної та своєчасної оплати поставленого позивачем вугілля, а також не відшкодував постачальнику вартість за його перевезення, у зв`язку з чим в останнього виникла заборгованість перед постачальником за отриманий товар у розмірі 11 531 205,12 грн та заборгованість з відшкодування вартості за його перевезення у розмірі 1 020 416,04 грн, що і стало підставою для звернення до суду з позовом у даній справі.
В свою чергу, за твердженням відповідача, частина поставленого позивачем товару була неналежної якості, у зв`язку з чим у відповідача відсутній обов`язок проводити таку оплату на користь позивача.
Частково задовольняючи позовні вимоги місцевий господарський суд, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позивач належним чином виконав свій обов`язок щодо поставки вугілля, однак відповідач не виконав п. 7.7 та 7.6 договору - не оплатив поставлене вугілля в установлений строк, внаслідок чого утворилась заборгованість у розмірі 11 531 205,12 грн. Крім того, відповідачем не виконано свого обов`язку щодо оплати відшкодування вартості за його перевезення у розмірі 1 020 416,04 грн. У зв`язку з неналежним виконанням умов договору поставки вугілля, позивачем нараховано пеню за прострочення відповідачем оплати, 3% річних та інфляційні втрати. При цьому суди дійшли висновку про відмову в частині позовних вимог про стягнення 133 921,67 грн пені у зв`язку з пропуском позовної давності, про застосування якої було заявлено відповідачем.
Не погоджуючись з постановою апеляційного та рішення місцевого господарських судів в частині задоволених позовних вимог, відповідач звернувся до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та передати справу в цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції.
В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що суд апеляційної інстанції та місцевий господарський суд безпідставно відмовили в задоволенні клопотання про призначення у справі комплексної судово-економічної та товарознавчої експертизи, та не врахували висновки Верховного Суду, викладених у постановах у справі № 910/10458/19 від 09.09.2020, у справі № 910/12527/19 від 03.12.2020, від 23.05.2018 у справі № 922/1909/17. Крім цього, скаржник посилається на те, що суд першої інстанції необґрунтовано відхилив клопотання відповідача про призначення судової експертизи щодо встановлення обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, що є підставою для скасування оскаржуваних рішень в силу приписів п. 3 ч. 3 ст. 310 ГПК України. Також заявник касаційної скарги вказує на те, що апеляційний господарський суд розглянув справу за відсутності відповідача, і тим самим порушив п. 2 ч. 2 ст. 202 ГПК України, і на підтвердження своїх доводів посилається на постанову Верховного Суду у справі № 910/10458/19 від 09.09.2020, у якій суд дійшов подібного висновку. Додатково відповідач не погоджується з висновками судів обох інстанцій про відсутність виключних підстав для зменшення розміру пені.
Скаржником умотивовано подання касаційної скарги на підставі п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України (апеляційним судом не враховано висновків, викладених у: постановах Верховного Суду у справі № 910/10458/19 від 09.09.2020, у справі № 910/12527/19 від 03.12.2020, від 23.05.2018 у справі № 922/1909/17 стосовно необхідності призначення у справі експертизи) та п. 4 ч. 2 ст. 287 ГПК України - суд першої інстанції необґрунтовано відхилив клопотання відповідача про призначення судової експертизи щодо встановлення обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, що є підставою для скасування оскаржуваних рішень в силу приписів п. 3 ч. 3 ст. 310 ГПК України.
Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.04.2022 відкрито провадження за касаційною скаргою з підстав, передбачених п.п. 1, 4 ч. 2 ст. 287 ГПК України, призначено останню до розгляду у відкритому судовому засіданні на 21.06.2022 та надано строк на подання відзиву на касаційну скаргу до 16.05.2022.
До Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду не надходило відзиву на касаційну скаргу у встановлений в ухвалі від 21.04.2022 строк.
В судовому засіданні 21.06.2022 протокольними ухвалами відмовлено у задоволенні клопотань позивача та відповідача про відкладення розгляду справи.
Переглянувши в касаційному порядку постанову апеляційного та рішення місцевого господарських судів в межах підстав касаційного оскарження, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 300 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Пунктом 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України підставою касаційного оскарження судових рішень визначено застосування судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні норми права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
Суд враховує, що судовими рішеннями в подібних правовідносинах є такі рішення, де подібними є (1) предмети спору, (2) підстави позову, (3) зміст позовних вимог та встановлені судом фактичні обставини, а також має місце (4) однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин (аналогічна позиція викладена у постановах ВП ВС від 05.06.2018 у справі № 523/6003/14-ц, від 19.06.2018 у справі № 922/2383/16, від 20.06.2018 у справі № 755/7957/16-ц, від 26.06.2018 у справі № 2/1712/783/2011, від 26.06.2018 у справі № 727/1256/16-ц, від 04.07.2018 у справі № 522/2732/16-ц).
Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи ((див. постанови Верховного Суду від 27.03.2018 у справі № 910/17999/16 (пункт 32); від 25.04.2018 у справі № 925/3/17 (пункт 38); від 16.05.2018 року у справі № 910/24257/16 (пункт 40); від 05.06.2018 у справі № 243/10982/15-ц (пункт 22); від 31.10.2018 у справі № 372/1988/15-ц (пункт 24); від 05.12.2018 у справах № 522/2202/15-ц (пункт 22) і № 522/2110/15-ц (пункт 22); від 30.01.2019 у справі № 706/1272/14-ц (пункт 22)).)
При цьому колегія суддів враховує позицію, викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19 (провадження №14-16цс20), відповідно до якої у кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати права й обов`язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і у разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб`єктний склад спірних правовідносин (види суб`єктів, які є сторонами спору) й об`єкти спорів. Тому з метою застосування відповідних приписів процесуального закону не будь-які обставини справ є важливими для визначення подібності правовідносин.
На предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.
Водночас колегія суддів зазначає, що слід виходити також з того, що підставою для касаційного оскарження є неврахування висновку Верховного Суду саме щодо застосування норми права, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції в обґрунтування мотивувальної частини постанови. Саме лише зазначення у постанові Верховного Суду норми права також не є його правовим висновком про те, як саме повинна застосовуватися норма права у подібних правовідносинах.
В обґрунтування п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України скаржник посилається на неврахування апеляційним судом висновків, викладених у постановах Верховного Суду у справі № 910/10458/19 від 09.09.2020, у справі № 910/12527/19 від 03.12.2020, від 23.05.2018 у справі № 922/1909/17.
Так, у постанові Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 922/1909/17 зазначено, що оскільки спір виник у зв`язку з поставкою неякісного товару, суду слід було вирішити питання про призначення судом відповідної експертизи для вирішення питання щодо якості поставленого товару. Аналогічні висновки викладені в постановах Верховного Суду від 09.09.2020 у справі № 910/10458/19 та від 03.12.2020 у справі № 910/12527/19 у подібних правовідносинах.
При цьому колегія суддів звертає увагу на мотивування висновків Верховного Суду, покладених в основу відповідних постанов, а саме:
- (постанова від 03.12.2020 у справі № 910/12527/19): "Суд першої інстанції, вирішуючи заявлені відповідачем клопотання, відмовив у їх задоволенні у судовому рішенні при вирішенні справи по суті, при цьому жодних мотивів, з яких суд дійшов таких висновків, будь-яких обґрунтувань, за якими суд вважав відповідні доводи відповідача безпідставними не навів, обмежившись загальним висновком, що відповідачем не обґрунтовано подання вказаних клопотань.
Апеляційний господарський суд також відхилив клопотання відповідача про призначення комплексної економічної та товарознавчої експертизи, з тих підстав, що наданий заявником звіт про інспекцію вугільної продукції на складах відокремленого підрозділу "Зміївська ТЕС" ПАТ "Центренерго" від 31.07.2019 не є доказом постачання неякісного вугілля за договором № 111/15 від 29.03.2019, оскільки позивачем поставка здійснювалась на Вуглегірську ТЕС. При цьому судом апеляційної інстанції зазначено, що позивач є не єдиним постачальником вказаної продукції, що вугільна продукція відповідачем зберігається в такий спосіб, що достеменно ідентифікувати яким саме постачальником її було поставлено не є можливим, а також, що всі документи поставки зі сторони відповідача підписані та спорів щодо якості у встановленому договором порядку ним не заявлялось.
Разом з тим судом апеляційної інстанції, не надано оцінки доводам ПАТ "Центренерго", що по фактам поставок неякісного вугілля ПАТ "Центренерго" було подано ряд заяв про вчинення злочину до правоохоронних органів.
За фактами привласнення коштів ПАТ "Центренерго" в особливо великих розмірах внаслідок поставок вугілля за завищеними цінам та неналежної якості Державним бюро розслідувань проводяться досудові розслідування в межах кримінальних проваджень. Копії документів на підтвердження відповідних доводів відповідачем було долучено до клопотання.
А також, що у ПАТ "Центренерго" є в наявності зразки вугілля, поставленого за договором № 111/15 від 29.03.2019, які можуть бути надані для проведення судової товарознавчої експертизи.
Також постанова суду апеляційної інстанції не містить висновків щодо підстав відмови відповідачу в призначенні судової почеркознавчої експертизи.
Так як при вирішенні спору ані судом першої інстанції, ані судом апеляційної інстанції достовірно не встановлено обставин відповідності поставленого за договором № 111/15 від 29.03.2019 товару умовам щодо його якості, та не надано відповідної правової оцінки доводам відповідача щодо поставки позивачем неякісного товару, а відтак і щодо дійсної суми заборгованості, висновки судів попередніх інстанцій про наявність підстав для задоволення позову є передчасними";
- (постанова від 09.09.2020 у справі № 910/10458/19): "ПАТ "Центренерго" як у суді першої інстанції під час підготовчого засідання, так і під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції в обґрунтування своїх заперечень проти позову посилалося на те, що вугілля, яке постачалося позивачем за договорами від 09.04.2019 № 111/17, 17.04.2019 № 111/19, від 22.05.2019 № 111/22, було нижчої якості, ніж передбачалося умовами договорів, це вугілля мало походження із шахт, які видобувають неякісне вугілля (з високою зольністю, вмістом сірки, вологістю), і подальше використання такого вугілля в процесі виробництва електроенергії на ТЕЦ завдало відповідачу значних витрат (збитків). Тому з метою визначення якості поставленого вугілля, його походження, місця збагачення, ринкової вартості, а також дійсної суми заборгованості за договорами відповідачем було заявлено клопотання про призначення у справі товарознавчої та економічної експертиз.
У клопотанні про проведення експертиз, заявлених у суді апеляційної інстанції, ПАТ "Центренерго" послалося на те, що після поставки вугілля виявилися обставини його невідповідності щодо якості стандартам для вугілля, визначеним ДСТУ, і така інформація міститься у звіті про інспекцію вугільної продукції від 31.07.2019. Також зазначено, що за фактами привласнення коштів ПАТ «Центренерго» в особливо великих розмірах внаслідок поставок вугілля за завищеними цінам та неналежної якості Державним бюро розслідувань проводяться досудові розслідування в межах кримінальних проваджень. Копії документів на підтвердження відповідних доводів відповідачем було долучено до клопотання.
Суд першої інстанції, вирішуючи заявлені відповідачем клопотання, протокольною ухвалою відмовив у їх задоволенні, при цьому взагалі не навів жодних мотивів, з яких суд дійшов таких висновків; будь-яких обґрунтувань, за якими суд вважав відповідні доводи відповідача безпідставними, не наведено і в судовому рішенні при вирішенні справи по суті.