ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 червня 2022 року
м. Київ
справа № 826/11334/16
адміністративне провадження № К/9901/80/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Юрченко В.П.,
суддів: Васильєвої І.А., Бившевої Л.І.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 8 серпня 2018 року (суддя Шрамко Ю.Т.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 листопада 2018 року (головуючий суддя Мельничук В.П., судді: Ісаєнко Ю.А., Лічевецький І.О.) у справі №826/11334/16 за позовом ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до суду із позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (надалі - відповідач, податковий орган, контролюючий орган), в якому просила визнати недійсними податкові повідомлення-рішення від 19 червня 2014 року №1514-15, від 16 березня 2015 року №744-15, від 30 жовтня 2015 року №7926551707 та від 19 квітня 2016 року №455-1305.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню, оскільки прийняті відповідачем на підставі висновків, зроблених за результатами перевірки позивача, які не відповідають фактичним обставинам.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 8 серпня 2018 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 листопада 2018 року, у задоволені позову відмолено повністю.
Відмовляючи у задоволені позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив із правомірності здійсненого контролюючим органом донарахування з земельного податку, зважаючи на те, що позивач є власником нежилих приміщень, які знаходились в багатоквартирному будинку та була землекористувачем земельних ділянок, на яких були розташовані належні їй на праві власності приміщення.
Не погодившись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, позивач звернулась з касаційною скаргою, у якій просить скасувати судові рішення попередніх інстанцій і ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.
В обґрунтування вимог касаційної скарги позивач посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права. Позивач вказує на невідповідність висновків судів фактичним обставинам справи, які полягають у тому, що позивач є платником єдиного податку та здійснює господарську діяльність за адресою, яка розташована на земельній ділянці, за яку податковим органом донараховано земельний податок. Вказує на невірне визначення частки прибудинкової території позивача. Зауважує, що податковим органом не надано доказів на підтвердження показників, на підставі яких визначалась пропорційна частка прибудинкової території, на яку нараховувався земельний податок.
У відзиві на касаційну скаргу відповідач, посилаючись на законність та обґрунтованість судових рішень, просить залишити без задоволення касаційну скаргу позивача та залишити без змін судові рішення першої та апеляційної інстанцій.
Верховний Суд, переглянувши рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги з таких мотивів.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачу, як фізичній особі на підставі договорів купівлі-продажу нежилих приміщень від 21 травня 2012 року, посвідчених приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Старостіною Н.С., зареєстрованих в реєстрі за №931 та №932 належать на праві власності: нежилі приміщення з № 1 по № 13 (групи приміщень № 26) (в літ. А), що знаходяться в будинку АДРЕСА_1 , загальною площею 37,4 кв.м.; нежилі приміщення з № 1 по № 10 (групи приміщень №21а) (в літ. А), що знаходяться в будинку АДРЕСА_1 , загальною площею 76,8 кв.м. Право власності на нежиле приміщення засвідчується договорами купівлі-продажу нежитлових приміщень від 21 травня 2012 року, посвідчених приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Старостіною Н.С., зареєстрованих в реєстрі за №931 та №932, а право користування земельною ділянкою, на якій розташовані приміщення, - витягом з технічної документації №Ю-17685/2015, черговим кадастровим планом-реєстром земельних ділянок та витягом з бази даних міського земельного кадастру.
Контролюючим органом 19 червня 2014 року прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення №1514-15, яким позивачу визначено суму податкового зобов`язання по земельному податку з фізичних осіб у розмірі 13639,00 грн.
16 березня 2015 року контролюючим органом також прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення №744-15, яким позивачу визначено суму податкового зобов`язання по земельному податку з фізичних осіб у розмірі 11356,74 грн.
Податковим органом 30 жовтня 2015 року проведено перевірку позивача щодо своєчасності сплати податкового зобов`язання по земельному податку фізичних осіб за 2015 рік, за результатами якої складено акт перевірки № 1591/26-55-17-07 (далі - акт перевірки).
Перевіркою встановлено несвоєчасну сплату податкового зобов`язання по земельному податку фізичних осіб, а саме, сума податку - 11356,7 грн за терміном сплати 25 травня 2015 року, фактично сплачена 27 травня 2015 року, чим порушено вимоги абзацу 1 підпункту 126.1 статті 126 Податкового кодексу України (далі - ПК України), внаслідок чого нараховано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 1135,67 грн.
На підставі акту перевірки контролюючим органом прийнято податкові повідомлення-рішення від 30 жовтня 2015 року №7926551707, яким за затримку на 3 календарні дні сплати суми грошового зобов`язання у розмірі 11356,7 грн зобов`язано сплатити штраф у розмірі 10% в сумі 1135,67 грн та від 5 травня 2016 року №1406-1305, яким позивачу визначено суму податкового зобов`язання по земельному податку з фізичних осіб у розмірі 69706,74 грн.
Судовими інстанціями установлено, що згідно рішення Київської міської ради «Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Києва та Порядку її визначення» від 26 липня 2007 року № 43/1877 Головне управління земельних ресурсів на замовлення юридичних та фізичних осіб надає витяги про нормативну грошову оцінку земельних ділянок, де зазначені: площа земельної ділянки, економіко - планувальна зона, базова вартість м2 землі, локальні коефіцієнти на місцезнаходження земельної ділянки, коефіцієнт функціонального використання, коефіцієнти індексації грошової оцінки.
Відповідно до витягу з технічної документації №Ю-17685/2015 про нормативну грошову оцінку частини земельної ділянки (обліковий код 76:035:018) Головного управління земельних ресурсів виданого позивачу, площа земельної ділянки становить 88,54 м2.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, колегія судів зазначає наступне.
За правилами підпунктів 14.1.72 і 14.1.73 пункту 14.1 статті 14 ПК України земельним податком визнається обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів. Землекористувачами можуть бути юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди.
Відповідно до підпунктів 269.1.1 і 269.1.2 пункту 269.1 статті 269 ПК України платниками земельного податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі.
При цьому, особливості справляння податку суб`єктами господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, встановлюються главою 1 розділу XIV цього Кодексу.
Підпунктом 270.1.1 пункту 270.1 статті 270 ПК України визначено, що об`єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні, та земельні частки (паї), які перебувають у власності.
За змістом пункту 286.1 статті 286 ПК України підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.
Згідно з пунктом 287.1 статті 287 ПК України власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.
Пунктом 287.6 статті 287 ПК України встановлено, що при переході права власності на будівлю, споруду (їх частину) податок за земельні ділянки, на яких розташовані такі будівлі, споруди (їх частини), з урахуванням прибудинкової території сплачується на загальних підставах з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно.