Постанова
Іменем України
28 червня 2022 року
м. Київ
справа № 686/6268/21
провадження № 61-2999св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротенка Є. В. (судді-доповідача), Зайцева А. Ю., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - Акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк",
відповідачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3,
третя особа - Служба у справах дітей Хмельницької міської ради,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 16 липня 2021 року у складі судді Карплюка О. І. та постанову Хмельницького апеляційного суду від 22 лютого 2022 року у складі колегії суддів: Костенка А. М., Гринчука Р. С., Спірідонової Т. В.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2021 року Акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк" (далі - АТ КБ "Приватбанк") звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа - Служба у справах дітей Хмельницької міської ради, про виселення.
На обґрунтування позову позивач посилався на те, що 03 жовтня 2007 року між ЗАТ КБ "Приватбанк", правонаступником якого є АТ КБ "Приватбанк", та ОСОБА_4 було укладено кредитний договір № НМІВG40000000443, відповідно до умов якого останньому було надано кредит у сумі 262 500 грн для придбання житла строком до 03 жовтня 2035 року, зі сплатою відсотків за користування кредитними коштами у розмірі 15 % річних.
З метою забезпечення виконання зобов`язань за вказаним кредитним договором, 03 жовтня 2007 року між ЗАТ КБ "Приватбанк" та ОСОБА_4 було укладено договір іпотеки № НМІВG40000000443, відповідно до умов якого ОСОБА_4 надав в іпотеку нерухоме майно, а саме: квартиру, загальною площею 68,80 кв. м, житловою площею 42,10 кв. м, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
Указана квартира належить ОСОБА_4 на праві власності на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу.
Свої зобов`язання за кредитним договором банк виконав у повному обсязі.
Натомість, позичальник умови договору належним чином не виконував, не вносив вчасно платежі на погашення кредиту.
У зв`язку із цим АТ КБ "Приватбанк" звернулося до суду з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки.
Рішенням Хмельницького міськрайонного суду від 20 грудня 2013 року, залишеним без змін в цій частині рішенням Апеляційного суду Хмельницької області від 12 березня 2014 року, в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № HMIBG40000000443 в розмірі 517 734,98 грн звернуто стягнення на трикімнатну квартиру АДРЕСА_2 .
Позивач вказує, що з огляду на наявність такого рішення суду всі мешканці квартири, яка є предметом іпотеки, зобов`язані добровільно звільнити її протягом одного місяця з дня отримання відповідної вимоги банку.
Зазначає, що відповідачі були повідомлені про необхідність звільнення займаного приміщення у встановленому законом порядку, проте добровільно не звільнили житлове приміщення, а тому підлягають примусовому виселенню.
Посилаючись на викладені обставини, позивач просив суд виселити відповідачів, які зареєстровані та проживають у квартирі, яка є предметом іпотеки і розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 16 липня 2021 року у задоволенні позову відмовлено.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано суду доказів про одержання кожним з відповідачів вимоги іпотекодержателя про виселення у зв`язку із зверненням стягнення на предмет іпотеки.
Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, АТ КБ "Приватбанк" подало апеляційну скаргу.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Хмельницького апеляційного суду від 22 лютого 2021 року апеляційну скаргу АТ КБ "Приватбанк" задоволено частково.
Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 16 липня 2021 року змінено, викладено мотивувальну частину рішення в редакції даної постанови.
В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Змінюючи рішення суду першої інстанції в частині мотивів відмови в задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що з урахуванням положень статті 40 Закону України "Про іпотеку", статті 109 ЖК Української РСР відповідачі не підлягають виселенню без надання іншого житла, оскільки спірна квартира, яка передавалась в іпотеку, була придбана як за кредитні, так і за особисті кошти іпотекодавця.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
17 березня 2022 року АТ КБ "Приватбанк" звернулось до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 16 липня 2021 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 22 лютого 2022 року.
В касаційній скарзі заявник просить скасувати оскаржені судові рішення та ухвалити нове судове рішення у справі, яким задовольнити позов.
Касаційна скарга мотивована тим, що судами попередніх інстанцій судові рішення ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного дослідження усіх доказів та обставин, що мають значення для справи, та без урахування правових висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах.
Доводи інших учасників справи
11 травня 2022 року на адресу Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду через засоби поштового зв`язку від ОСОБА_2 надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому відповідачка просить суд касаційну скаргу залишити без задоволення, оскаржувані судові рішення залишити без змін.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Ухвалою Верховного Суду від 07 квітня 2022 року відкрито касаційне провадження за поданою касаційною скаргою та витребувано матеріали цивільної справи.
27 квітня 2022 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Встановлено, що 03 жовтня 2007 року між ЗАТ КБ "Приватбанк", правонаступником якого є АТ КБ "Приватбанк", та ОСОБА_1 було укладено договір про іпотечний кредит № HMIBG40000000443, за умовами якого позичальник отримав кредит у розмірі 262 500 грн зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 15 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 03 жовтня 2035 року.
Кредит надавався для придбання у власність квартири з метою постійного проживання за адресою: АДРЕСА_1 .
В цей же день, 03 жовтня 2007 року між ОСОБА_5, ОСОБА_6, як продавцями, та ОСОБА_1, як покупцем, було укладено договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_3 .
Згідно з пунктом 1.1 указаного договору продаж квартири за домовленістю сторін вчиняється за 350 000 грн, з яких 35 000 грн продавці отримали в рівних частинах від покупця під час оформлення цього договору, решту 315 000 грн покупець зобов`язався сплатити продавцю протягом двох банківських днів з дня посвідчення цього договору за рахунок коштів, отриманих в кредит на придбання зазначеної квартири.
Факт проведення розрахунку підтверджується письмовою заявою продавців, справжність підпису на якій засвідчується нотаріально.
Після придбання цієї квартири відповідачі ОСОБА_1, ОСОБА_2, їх неповнолітня дитина ОСОБА_3, оселилися в цій квартирі і зареєстрували своє місце проживання в ній.
З метою забезпечення виконання умов договору про іпотечний кредит № HMIBG40000000443, 03 жовтня 2007 року між ЗАТ КБ "Приватбанк", та ОСОБА_1 укладено іпотечний договір, предметом якого є нерухоме майно: квартира АДРЕСА_3 .
У зв`язку з неналежним виконанням позичальником умов кредитного договору, у 2013 році банк звернувся до суду з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки, а саме - трикімнатну квартиру АДРЕСА_2, шляхом продажу її ПАТ КБ "Приватбанк" з укладанням від імені відповідача договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем.
Рішенням Хмельницького міськрайонного суду від 20 грудня 2013 року, залишеним без змін в цій частині рішенням Апеляційного суду Хмельницької області від 12 березня 2014 року, в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № HMIBG40000000443 в розмірі 517 734,98 грн звернуто стягнення на трикімнатну квартиру загальною площею 68,80 кв. м, житловою площею 42,10 кв. м, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, шляхом продажу вказаного предмета іпотеки ПАТ КБ "Приватбанк" з укладанням від імені відповідача договору купівлі-продажу даної квартири з іншою особою-покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, з реєстрацією договору купівлі-продажу в даному реєстрі, з проведенням дій щодо коригування технічної документації відповідно до поточного стану нерухомості, її перепланування та перебудови, проведенням дій щодо оформлення та отримання дублікатів правовстановлюючих документів у відповідних установах, підприємствах або організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування, з можливістю здійснення ПАТ КБ "Приватбанк" всіх передбачених нормативно-правовими актами держави дій, необхідних для продажу предмету іпотеки.
18 січня 2021 року АТ КБ "Приватбанк направило на адресу відповідачів вимогу про виселення протягом 30 календарних днів з дня отримання вимоги з квартири, зняття з реєстрації місця проживання і звільнення квартири.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до частини другої статті 2 ЦПК України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.