Постанова
Іменем України
27 червня 2022 року
м. Київ
справа № 724/914/21
провадження № 61-20161св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Петрова Є. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2, яка діє в своїх інтересах та в інтересах малолітнього ОСОБА_3,
третя особа - Комунальна установа "Центр надання соціальних послуг" Хотинської міської ради,
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Чернівецького апеляційного суду від 10 листопада 2021 року у складі колегії суддів: Владичан А. І., Кулянди М. І., Височанської Н. К. у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, яка діє в своїх інтересах та в інтересах малолітнього ОСОБА_3, третя особа - Комунальна установа "Центр надання соціальних послуг" Хотинської міської ради, про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням,
ВСТАНОВИВ:
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про визнання ОСОБА_2, яка діє в своїх інтересах та в інтересах малолітнього ОСОБА_3, такими, що втратили право користування житловим приміщенням - житловим будинком на АДРЕСА_1 .
Свої вимоги обґрунтовував тим, що 30 липня 2018 року, в порядку спадкування за заповітом, він набув право власності на житловий будинок, з належними до нього господарськими будівлями та спорудами, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 .
Факт реєстрації відповідачів порушує його право на вільне розпоряджання і користування майном, оскільки останні не є членами його родини, в тому числі і колишніми. Відповідачі не сплачують комунальні платежі, в утриманні житла участі не беруть і взагалі квартирою вони не цікавляться.
Відповідач ОСОБА_2 не виявляє бажання самостійно вирішити питання зняття з реєстрації, і у встановлений чинним законодавством термін цього не зробила, що може в майбутньому вплинути на його права як власника житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 .
Зазначав, що відповідачі втратили право користування житловим приміщенням у зв`язку із зміною власника житлового будинку. Реєстрація відповідачів у житловому будинку, який належить йому на праві власності порушує та обмежує його право власності, а тому він, як власник житла, вимушений звернутися до суду з даною позовною заявою, з метою захисту своїх порушених прав. Відповідачі створюють перешкоди у здійсненні йому права користування і розпоряджання майном.
Домовленості з ним, як власником щодо подальшої реєстрації та проживання не досягнуто. Про добровільне зняття відповідачів з реєстрації також не вдалося домовитися.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Хотинський районний суд Чернівецької області рішенням від 11 серпня 2021 року під головуванням судді Єфтеньєва О. Г. позовні вимоги задовольнив. Визнав ОСОБА_2, яка діє в своїх інтересах та в інтересах малолітнього ОСОБА_3 такими, що втратили право на користування житловим приміщенням, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 .
Задовольняючи вимоги про визнання відповідачів такими, що втратили право користування спірним житловим приміщенням, суд першої інстанції виходив з того факту, що ОСОБА_1 є новим власником житлового будинку, а відповідачі не є членами його сім`ї й мали похідне право на проживання від прав колишнього власника.
Чернівецький апеляційний суд постановою від 10 листопада 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнив. Рішення Хотинського районного суду Чернівецької області від 11 серпня 2021 року скасував. У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, яка діє в своїх інтересах та в інтересах малолітнього ОСОБА_3, про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, відмовив.
Приймаючи постанову про скасування рішення місцевого суду та про відмову у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що місцевий суд не врахував таких обставин.
Позивач, який є власником спірного житлового будинку, отримуючи його у спадщину від ОСОБА_4, був обізнаний щодо проживання у ньому ОСОБА_2 та її малолітнього сина ОСОБА_3, 2015 року народження, і що відповідач тривалий час - з 1995 року проживає у спірному будинку, у тому числі із дозволу попереднього власника, крім того у будинку зареєстрована та проживає малолітня дитина, права якого на житло не можуть бути порушені, іншого житла вони не мають, що дає підстави вважати, що відповідачі мають достатні та триваючі зв`язки з конкретним місцем проживання, а спірне майно є їх єдиним житлом у розумінні статті 8 Конвенції.
Факт того, що відповідач забезпечена іншим житлом судами не встановлений.
Відповідач та її син не є такими, що самоправно вселились до спірного жилого приміщення.
Суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 водночас не дослідив питання на предмет пропорційності переслідуваній легітимній меті у світлі статті 8 Конвенції, дотримання балансу між захистом права власності позивача та захистом права відповідача на користування житловим приміщенням.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У грудні 2021 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Чернівецького апеляційного суду від 10 листопада 2021 року у якій просив оскаржену постанову скасувати, а рішення місцевого суду залишити в силі.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Наведені в касаційній скарзі доводи містили підстави, передбачені пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України, для відкриття касаційного провадження.
У поданій касаційній скарзі заявник вказує, що апеляційним судом не було враховано правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 25 липня 2018 року у справі № 638/13030/13-ц, де зазначено, що припинення права користування житлом у колишнього власника тягне за собою втрату його членами сім`ї права користування житлом, а отже в такому разі наявні підстави для виселення відповідачів.
У постанові Верховного Суду України від 05 листопада 2014 року у справі № 6-158цс14 та у постановах Верховного Суду від 27 березня 2019 року у справі № 465/8613/13-ц (провадження № 61-16222св18), від 17 липня 2019 року у справі № 320/13248/14-ц (провадження № 61-23388св18), від 23 вересня 2019 року у справі № 329/398/18 (провадження № 61-6362св19) також викладено правову позицію де зазначено, що право членів сім`ї власника будинку користуватись цими житловими приміщеннями може виникнути та існувати лише за наявності права власності на будинок у особи, членами сім`ї якої вони є.
Аргументом касаційної скарги також є те, що апеляційний суд безпідставно долучив до матеріалів справи довідку Хотинської міської ради від 01 жовтня 2021 року № 445, оскільки вважає, що докази можуть бути подані лише до суду першої інстанції.
Відзив на касаційну скаргу іншими учасниками справи не подано
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 20 січня 2022 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано цивільну справу із Хотинського районного суду Чернівецької області.
09 лютого 2022 року цивільна справа № 724/914/21 надійшла до Верховного Суду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
ОСОБА_1 в порядку спадкування набув у власність житловий будинок з належними до нього господарськими спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Вказане підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 30 липня 2018 року № 132511706.
Згідно довідки виданої виконавчим комітетом Хотинської міської ради Чернівецької області від 07 травня 2021 року № 112 ОСОБА_1, 1992 року народження зареєстрований та проживає в с. Крутеньки Дністровського району Чернівецької області і до складу його сім`ї входить цивільна дружина - ОСОБА_5, 2002 року народження (а. с. 7).
Відповідно до витягу про зареєстрованих у житловому приміщенні осіб, за адресою: АДРЕСА_1 зареєстровані: ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3 .
ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у спірний будинок вселились зі згоди колишнього власника будинку - ОСОБА_4, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4, а право власності на будинок на підставі заповіту від 11 листопада 2014 року отримав ОСОБА_1
ОСОБА_2 була членом сім`ї колишнього власника будинку ОСОБА_4, яка була її свекрухою, та з 13 грудня 1995 року по теперішній час зареєстрована у вказаному будинку, проживає там та іншого житла не має.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише у межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності є непорушним.
У статті 47 Конституції України передбачено, що кожен має право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла, інакше як на підставі закону за рішенням суду.
Відповідно до частини першої статті 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Згідно із частиною третьою статті 319 ЦК України усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.
Частинами першою та другою статті 321 ЦК України передбачено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Тобто непорушність права власності проявляється у тому, що правомірним буде визнане лише таке позбавлення права власності або обмеження у його здійсненні, яке відбувається у випадках і в порядку, встановлених законом.
Відповідно до частини першої статті 383 ЦК України власник житлового будинку має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім`ї, інших осіб.
Згідно з положеннями статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Зазначена норма матеріального права визначає право власника, у тому числі житлового приміщення або будинку, вимагати усунення будь-яких порушень свого права від будь-яких осіб у спосіб, який власник вважає прийнятним та ефективним. Визначальним для захисту права на підставі цієї норми права є наявність у позивача права власності та встановлення судом наявності перешкод у користуванні власником своєю власністю.