ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 червня 2022 року
м. Київ
cправа № 909/114/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Жукова С.В. - головуючого, Огородніка К.М., Ткаченко Н.Г.,
за участі секретаря: Купрейчук С.П.,
за участі представників сторін відповідно до протоколу судового засідання у режимі відеоконференції
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою сервісу "EasyCon" касаційну скаргу заступника керівника Львівської обласної прокуратури
на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 30.09.2021
та постанову Західного апеляційного господарського суду від 21.12.2021
у справі
за позовом заступника керівника Івано-Франківської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції Карпатського округу,
м. Івано-Франківськ та Білоберізької сільської ради, с.Білоберізка, Верховинський район, Івано-Франківська область
до відповідача Державного підприємства "Гринявське лісове господарство",
с. Устеріки, Верховинський район, Івано-Франківська область
про стягнення шкоди заподіяної навколишньому природному середовищу в сумі 2 382 197,99 грн, -
ВСТАНОВИВ:
1. У лютому 2021 року заступник керівника Івано-Франківської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції Карпатського округу, м. Івано-Франківськ та Білоберізької сільської ради, с.Білоберізка, Верховинський район, Івано-Франківська область звернувся до Господарського суду Івано-Франківської області із позовом до Державного підприємства "Гринявське лісове господарство", с.Устеріки, Верховинський район, Івано-Франківська область про стягнення 2382197,99 грн шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу, шляхом перерахування коштів на рахунок фонду охорони навколишнього природного середовища Білоберізької сільської ради.
2. Позов мотивовано тим, що в результаті позапланової перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства на території ДП "Гринявське лісове господарство" працівники Державної екологічної інспекції Карпатського округу виявили факт правопорушення - незаконну рубку дерев в кварталі №32 виділи №2,4,5 площею 0,4 га, та у кварталі 32 виділ 7.1. площею 2,5 га; вказаний факт зафіксували у відомостях №1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8 обліку пнів незаконно зрубаних дерев; за результатами проведеного заходу склали акт державного нагляду (контролю), щодо дотримання суб"єктом господарювання вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів №208 від 05.06.2020; відповідно до додатку №1 постанови Кабінету Міністрів України від 23 липня 2008 року № 665 "Про затвердження такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу" провели розрахунок розміру шкоди, завданої лісу незаконною рубкою дерев на території лісового фонду відповідача, яка становить 2382197 грн. 99 коп. В обґрунтування даних позовних вимог позивач посилається на положення ст. ст. 1166, 1172 Цивільного кодексу України, ст. ст. 1, 7, 17, 19, 63, 64, 68, 69, 86, 90, 105, 107 Лісового кодексу України, ст. ст. 5, 40, 47 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища".
Короткий зміст та мотиви рішень судів першої та апеляційної інстанцій
3. Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 30.09.2021 року, залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду у справі №909/114/21, в позові відмовлено.
4. Судові рішення обґрунтовані тим, що позивачем не доведено належними та достовірними доказами, які б підтвердили точну кількість пнів, їх ознаку та діаметр, у результаті незаконної рубки відповідачем, що виключає можливість встановлення дійсного розміру шкоди, завданої навколишньому природному середовищу, як обов`язкової умови для настання відповідальності. При цьому судом, зазначено, що розрахунок шкоди не може ґрунтуватися на припущеннях позивача, оскільки вони не є фактичними даними в розумінні ст. 73 ГПК України.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
5. Заступник керівника Львівської обласної прокуратури звернувся до Касаційного господарського суду зі скаргою на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 30.09.2021 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 21.12.2021, просить оскаржувані рішення скасувати, прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити, розподілити судовий збір.
5.1. На виконання вимог п.5 ч.2 ст. 290 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) скаржник зазначив, що підставою для касаційного оскарження є п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України, оскільки судом першої та апеляційної інстанції не враховано висновків зроблених у постановах Верховного Суду: від 09.08.2018 у справі № 909/976/17, від 20.08.2018 у справі № 920/1293/16, від 23.08.2018 у справі № 917/1261/17, від 19.09.2018 у справі № 920/1293/16, від 23.08.2018 у справі № 917/1261/17, від 20.02.2020 у справі № 920/1106/17, від 09.11.2018 у справі № 909/912/17, від 27.02.2018 у справі № 909/1111/16, від 18.02.2019 у справі № 926/869/18, від 24.02.2021 у справі № 906/366/20.
Узагальнений виклад позиції інших учасників у справі
6. Державною екологічною інспекцією України подано відзив на касаційну скаргу, у якому її доводи підтримано, заявник відзиву просить скасувати оскаржувані рішення та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог.
7. ДП "Гринявське лісове господарство" подано відзив на касаційну скаргу з проханням залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.
Провадження у Верховному Суді
8. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 909/114/21 визначено колегію суддів у складі: Жукова С.В. - головуючого, Огородніка К.М., Ткаченко Н.Г. що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.01.2022.
9. Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 04.05.2022 (постановленою у складі колегії суддів: Жукова С.В. - головуючого, Огородніка К.М., Ткаченко Н.Г.) відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою заступника керівника Львівської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 30.09.2021 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 21.12.2021 у справі № 909/114/21; призначено до розгляду касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Престиж" на 15 червня 2022 року о 12:40 у відкритому судовому засіданні у приміщенні Касаційного господарського суду за адресою: м. Київ, вул. О. Копиленка, 6, в залі судових засідань №330.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
10. Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи та заперечення проти них, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, оскаржувані судові рішення залишити без змін, виходячи з такого.
11. Відповідно статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.
Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
12. Предметом спору у цій справі є матеріально-правова вимога про відшкодування шкоди, завданої лісу, внаслідок порушення норм лісового законодавства.
13. Згідно статті 1 Лісового кодексу України ліси України є її національним багатством і за своїм призначенням та місцерозташуванням виконують переважно водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні, виховні, інші функції та є джерелом для задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах.
14. Лісові відносини - суспільні відносини, які стосуються володіння, користування та розпоряджання лісами і спрямовуються на забезпечення охорони, відтворення та стале використання лісових ресурсів з урахуванням екологічних, економічних, соціальних та інших інтересів суспільства (стаття 2 ЛК України).
15. Згідно статті 64 цього Кодексу, підприємства, установи, організації і громадяни здійснюють ведення лісового господарства з урахуванням господарського призначення лісів, природних умов і зобов`язані: 1) забезпечувати посилення водоохоронних, захисних, кліматорегулюючих, санітарно-гігієнічних, оздоровчих та інших корисних властивостей лісів з метою поліпшення навколишнього природного середовища та охорони здоров`я людей; 2) забезпечувати безперервне, невиснажливе і раціональне використання лісових ресурсів для задоволення потреб виробництва і населення в деревині та іншій лісовій продукції; 3) здійснювати відтворення лісів; 4) забезпечувати підвищення продуктивності, поліпшення якісного складу лісів і збереження біотичного та іншого природного різноманіття в лісах; 5) здійснювати охорону лісів від пожеж, захист від шкідників і хвороб, незаконних рубок та інших пошкоджень; 6) раціонально використовувати лісові ділянки.
16. Отже, діяльність із ведення лісового господарства є постійною, безперервною, а на осіб, які її здійснюють, покладено обов`язки, визначені у статті 64 вказаного Кодексу.
17. Відповідно до статті 16 та частини 1 статті 17 Лісового кодексу України, право користування лісами здійснюється в порядку постійного та тимчасового користування лісами. У постійне користування ліси на землях державної власності для ведення лісового господарства без встановлення строку надаються спеціалізованим державним лісогосподарським підприємствам, іншим державним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані лісогосподарські підрозділи.
18. Як передбачено частиною 1 статті 69 Лісового кодексу України, cпеціальне використання лісових ресурсів на виділеній лісовій ділянці проводиться за спеціальним дозволом - лісорубний квиток або лісовий квиток, що видається безоплатно.
19. Пунктом 2 Порядку видачі спеціальних дозволів на використання лісових ресурсів, затвердженого Постановою КМУ від 23.05.2007 № 761 встановлено, що лісорубний квиток є основним документом, на підставі якого ведеться облік дозволених до відпуску запасів деревини та інших продуктів лісу. В додатку № 1 до Порядку видачі спеціальних дозволів на використання лісових ресурсів наведено форму бланку лісорубного квитка, де вказується маса відповідних категорій деревини з точністю до 1 м3, водночас не передбачено зазначення кількості дерев віднесених до рубки.
20. За приписами пункту 1 частини 2 статті 19, частин 1, 5 статті 86 та статті 90 Лісового кодексу України, постійні лісокористувачі зобов`язані, зокрема, забезпечувати охорону, захист, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень. Організація охорони і захисту лісів передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження лісів від пожеж, незаконних рубок, пошкодження, ослаблення та іншого шкідливого впливу, захист від шкідників і хвороб. Забезпечення охорони і захисту лісів покладається на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства, та органи місцевого самоврядування, власників лісів і постійних лісокористувачів відповідно до цього кодексу.
21. Згідно з пунктом 5 статті 64 Лісового кодексу України підприємства, установи, організації і громадяни здійснюють ведення лісового господарства з урахуванням господарського призначення лісів, природних умов і зобов`язані здійснювати охорону лісів від пожеж, захист від шкідників і хвороб, незаконних рубок та інших пошкоджень.
22. Пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 23.05.2007 № 761 "Про врегулювання питань щодо спеціального використання лісових ресурсів" підприємства, установи, організації і громадяни, які здійснюють спеціальне використання лісових ресурсів, зобов`язані, зокрема забезпечувати збереження підросту і не призначених для рубки дерев.
23. Відповідно до пункту 5 частини 2 статті 105 Лісового кодексу України, відповідальність за порушення лісового законодавства несуть особи винні у, зокрема: порушенні строків лісовідновлення та інших вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених законодавством у сфері охорони, захисту, використання та відтворення лісів.
24. Статтею 107 Лісового кодексу України передбачено, що підприємства, установи, організації і громадяни зобов`язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними лісу внаслідок порушення лісового законодавства, у розмірах і порядку, визначених законодавством України.