ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 червня 2022 року
м. Київ
cправа № 910/15998/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Васьковський О.В. - головуючий, Білоус В.В., Жуков С. В.,
за участю секретаря судового засідання Аліференко Т. В.
розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Бодокарта"
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 02.12.2021
рішення Господарського суду міста Києва від 26.04.2021
у справі № 910/15998/20
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Бодокарта"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "УАН Кард"
за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_1
про стягнення 2 132 400,00 грн
Учасники справи:
від ТОВ "Бодокарта "- Даниленко Є.М. (адв.);
від ТОВ "УАН Кард" - Жухевич О. В. (адв.);
від ОСОБА_1 - не з`явився;
1. Короткий зміст заявлених вимог
1.1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Бодокарта" (далі - ТОВ "Бодокарта", позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Уан кард" (далі - ТОВ "Уан кард", відповідач) збитків у вигляді упущеної вигоди у розмірі 2 132 400,00 грн.
1.2. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що внаслідок порушення колишнім директором позивача своїх зобов`язань по збереженню комерційної таємниці та використанню напрацювань позивача у сфері послуг (умови договорів, клієнтська база, тощо), що ними надаються, позивачу було завдано збитків у вигляді упущеної вигоди на суму 2 132 400,00 грн.
2. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
2.1. Рішенням Господарського суду міста Києва від 26.04.2021, яке залишено без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 02.12.2021, в позові відмовлено.
2.2. Судові рішення мотивовані тим, що позивачем не доведено наявності складу цивільного правопорушення як необхідної умови застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди, оскільки позивачем не доведено об`єктивну та суб`єктивну сторони спричинення відповідачем збитків, понесення збитків, причинно-наслідковий зв`язок між діями та понесеними позивачем збитками, не надано жодних належних доказів на підтвердження можливості реального отримання доходів суму яких заявив до стягнення позивач, а також вжиття кредитором заходів для їх одержання, що є необхідним при зверненні з відповідним позовом щодо стягнення упущеної вигоди, не зазначив у чому проявляється вина відповідача.
3. Встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи
3.1. ТОВ "Бодокарта", ідентифікаційний код 38272227 було зареєстровано 26.07.2012, про що до реєстру внесено відповідний запис, керівником товариства вказано ОСОБА_1 .
3.2. Товариство створено на підставі рішення засновників, оформленого протоколом № 1 від 26.07.2012, яким в тому числі вирішено призначити директора ОСОБА_1 Директора прийнято на роботу на підставі наказу № 1-К від 31.07.2012.
3.3. Згідно рішення загальних зборів засновників ТОВ "Мультикард", оформленого протоколом від 18.08.2017 № 1/2017, єдиним засновником ОСОБА_1 було вирішено створити ТОВ "Мультикард" та призначити на посаду директора товариства ОСОБА_1 (наказ № 1/2017 від 18.08.2017 про призначення ОСОБА_1 директором ТОВ "Мультикард").
3.4. ОСОБА_1 звільнено з посади директора ТОВ "Бодокарта", в зв`язку з переведенням на посаду директора ТОВ "Мультикард" наказом № 60/1К від 30.08.2017 на підставі рішення загальних зборів учасників товариства, оформленого протоколом № 08/17 від 30.07.2017.
3.5. На підставі рішення загальних зборів учасників ТОВ "Мультикард" (протокол № 7/2018 від 24.07.2018) вирішено звільнити з посади директора ОСОБА_1 та призначити на посаду директора ОСОБА_3 . Звільнення оформлено наказом № 4-К від 24.07.2018.
3.6. 21.03.2018 згідно виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань було зареєстровано ТОВ "Уан Кард", ідентифікаційний код 42009976, керівник - ОСОБА_1 . Засновником товариства є ОСОБА_4, що підтверджується протоколом № 1 від 19.03.2018, складеним за результатами загальних зборів засновників ТОВ "Уан Кард".
3.7. В Державному реєстрі свідоцтв України на знаки для товарів і послуг 10.02.2016 зареєстровано знак "БОДОКАРТА" (свідоцтво на знак для товарів і послуг № 208537).
3.8. ТОВ "Бодокарта" прийнято наказ №1 від 31.07.2012 "Про затвердження Положення забезпечення захисту інформації, що становить комерційну таємницю та конфіденційну інформацію", яким затверджено відповідне положення.
3.9. Згідно з вказаним Положенням:
- комерційна таємниця - це інформація, яка є секретною в тому розумінні, що вона в цілому чи в певній формі та сукупності її складових є невідомою та не є легкодоступною для осіб, які звичайно мають справу з видом інформації, до якого вона належить, у зв`язку з цим має комерційну цінність та була предметом адекватним існуючим обставинам заходів щодо збереження її секретності, вжитих особою, яка законно контролює цю інформацію. Комерційною таємницею можуть бути відомості технічного, організаційного, комерційного, виробничого та іншого характеру, за винятком тих, які відповідно до закону не можуть бути віднесені до комерційної таємниці;
- конфіденційна інформація - це відомості, які знаходяться у володінні, користуванні, розпорядженні окремих фізичних чи юридичних осіб і поширюються за їх бажанням відповідно до передбачених ними умов;
- інформація, що становить комерційну таємницю - відомості науково-технічного, технологічного, виробничого, фінансово-економічного або іншого характеру (у тому числі секрети виробництва (ноу-хау), що мають дійсну або потенційну комерційну цінність у силу невідомості третім особам, до якої не має вільного доступу на законній підставі і у відношенні якої власником такої інформації введений режим комерційної таємниці;
- контрагент - сторона цивільно-правового договору, якій власник інформації, що становить комерційну таємницю, передав цю інформацію.
3.10. Відповідно до п.2.1 Положення до інформації, що становить комерційну таємницю позивача відносяться:
- відомості про послуги, які надає товариство: собівартість послуг; розмір націнки на вартість послуг; обсяги надання послуг; поточні і перспективні плани та стратегія товариства; відомості про партнерів та клієнтів товариства; відомості про способи надання і реалізації послуг товариства;
- відомості про управління товариством: відомості про способи та засоби управління товариством; відомості про внутрішню структуру товариства;
- відомості про фінанси товариства: відомості про систему оплати праці; відомості, що розкривають показники фінансового плану; майнове становище товариства; відомості про баланс товариства; відомості про фінансові операції товариства; відомості про стан банківських рахунків товариства; відомості про рівень доходів товариства;
- відомості про плани товариства: відомості про плани розширення та налагодження комерційних та ділових зв`язків товариства;
- інші відомості: відомості про спеціальність, рівень кваліфікації та місце проживання працівників товариства; зміст та характер договорів та контрактів, однією із сторін у яких виступає товариство; відомості щодо обладнання приміщень товариства охоронною сигналізацією та місця її встановлення; інші відомості пов`язані з виробничою, економічною, фінансовою, управлінською та іншою діяльністю товариства, які не становлять державної таємниці і розголошення яких може призвести до заподіяння шкоди товариству, спричинити матеріальні збитки і завдати шкоди його діловій репутації.
3.11. В зв`язку з прийняттям вищезазначеного положення 31.07.2012 ОСОБА_1 підписав зобов`язання про нерозголошення інформації, що становить комерційну таємницю та/або конфіденційну інформацію товариства. ОСОБА_1 в тому числі зобов`язався, у разі звільнення з роботи не використовувати і не розголошувати відому йому інформацію, що містить комерційну таємницю та/або конфіденційну інформацію товариства, в інших місцях роботи чи в особистих інтересах протягом 3 років та передати товариству всі носії комерційної таємниці та конфіденційної інформації (рукописи, креслення, жорсткі носії електронної інформації, документи, матеріали, відео- та фото матеріали та ін.), які знаходились у його розпорядженні в зв`язку з виконанням них службових обов`язків.
3.12. За твердженням позивача, ОСОБА_1, як колишньому директору позивача, була відома інформація, що становить комерційну таємницю, яка в подальшому була розголошена ОСОБА_1 відповідачу. При цьому відповідач використав отриману від ОСОБА_1 конфіденційну інформацію, видавав себе за частину групи компаній BODOCARD та зміг укласти договори з клієнтами позивача, що є актом недобросовісної конкуренції. Позивач вважає, що він зазнав збитків від дій відповідача у сумі упущеної вигоди, яка становить суму договорів, укладених відповідачем з ТОВ "Інтера" (249 200,00 грн), АТ "Райффайзен Банк Аваль" (1 823 200,00 грн) та Первинною профспілковою організацією Українського державного підприємства поштового зв`язку "Укрпошта" (60 000,00 грн). Позивачем заявлено до відшкодування з відповідача стягнення з відповідача збитків у розмірі упущеної вигоди за трьома договорами, укладеними відповідачем з третіми особами.
3.13. 18.06.2018 між ТОВ "Уан Кард" (продавець) та ТОВ "Інтера" (покупець) було укладено договір поставки №180618, згідно з п.1.1 якого продавець зобов`язується в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі поставити та передати у власність покупця товар, визначений у п. 1.2 договору (далі - товар або подарункові сертифікати), а покупець зобов`язується в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, прийняти та оплатити товар.
На виконання умов цього договору відповідачем було поставлено, а ТОВ "Інтера" прийнято товару на загальну суму 249 200,00 грн, що підтверджується долученою до матеріалів справи видатковою накладною № 4 від 27.07.2018.
3.14. Умови договору поставки №180618 від 18.06.2018 не містять будь-яких посилань у ньому на приналежність продавця до групи компаній BODOCARD, чи будь-яких інших даних, які б свідчили, що відповідач вводив свого контрагента в оману щодо особи, яка є продавцем за даним договором. Позивач не надав суду доказів на підтвердження того, що ТОВ "Інтера" було клієнтом позивача та мало зобов`язання чи будь-які домовленості не замовляти послуги та товар аналогічний тому, що реалізує ТОВ "Бодокарта" у інших юридичних осіб, як і не доведено, що між позивачем та ТОВ "Інтера" велись переговори щодо придбання у позивача товару чи послуг чи були досягнуті будь-які попередні домовленості щодо вартості товару, що має намір придбати ТОВ "Інтера". Докази того, що ТОВ "Інтера" пред`являло відповідачу будь-які претензії щодо отриманого товару та щодо введення його в оману з приводу особи, яка продавала товар, не надано.
3.15. В матеріалах справи наявний договір поставки №26/07/2018/1026/47248/1 від 26.07.2018, укладений між АТ "Райффайзен Банк Аваль" (покупець) та ТОВ "Уан Кард" (постачальник), згідно з п.1.1 якого в порядку та на умовах, визначених договором, постачальник зобов`язується передати (поставити) у власність покупця в обумовлений договором строк подарункові сертифікати, а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар і оплатити його. Загальна вартість товару, що підлягає поставці за договором, становить 1 823 200,00 грн.
3.16. Умови договору поставки № 26/07/2018/1026/47248/1 від 26.07.2018 не містять будь-яких посилань на приналежність продавця до групи компаній BODOCARD, чи будь-яких інших даних, які б свідчили, що відповідач вводив свого контрагента в оману щодо особи, яка є продавцем за даним договором. Позивач не надав доказів, які б свідчили про те, що АТ "Райффайзен Банк Аваль" мало намір купувати товар у 2018-2019 році саме у позивача було чи мало зобов`язання або будь-які домовленості не замовляти послуги та товар аналогічний тому, що реалізує ТОВ "Бодокарта" у інших юридичних осіб. Позивачем не доведено, що між ним та АТ "Райффайзен Банк Аваль" велись переговори щодо придбання у позивача товару чи послуг чи були досягнуті будь-які попередні домовленості щодо вартості товару, що має намір придбати АТ "Райффайзен Банк Аваль". Докази пред`явлення АТ "Райффайзен Банк Аваль" відповідачу будь-яких претензій щодо отриманого товару та щодо введення його в оману з приводу особи, яка продавала товар, не надано.
3.17. В матеріалах справи наявна копія договору № 12/10 від 08.10.2018, укладеного між ТОВ "Уан Кард" (продавець) та Первинною профспілковою організацією Українського державного підприємства поштового зв`язку "Укрпошта" (далі - УДППЗ "Укрпошта", покупець), відповідно до п.1.1 якого продавець зобов`язується в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, передати у власність покупця товар, визначений у п. 1.2 договору (надалі іменується товар або подарункові сертифікати), визначаються специфікацією, що є додатком та невід`ємною частиною цього договору. Сума договору, визначена у специфікації становить 60000,00 грн.
3.18. Умови вказаного договору не містять будь-яких посилань стосовно приналежності продавця до групи компаній BODOCARD чи будь яких інших даних, які б свідчили, що відповідач вводив свого контрагента в оману щодо особи, яка є продавцем за даним договором. Позивач не надав доказів на підтвердження того, що УДППЗ "Укрпошта" було клієнтом позивача та мало зобов`язання чи будь-які домовленості не замовляти послуги та товар аналогічний тому, що реалізує ТОВ "Бодокарта" у інших юридичних осіб. Позивач не довів, що між ним та УДППЗ "Укрпошта" велись переговори щодо придбання у позивача товару чи послуг чи були досягнуті будь-які попередні домовленості щодо вартості товару, що має намір придбати УДППЗ "Укрпошта". Докази, що УДППЗ "Укрпошта" пред`являло відповідачу будь-які претензії щодо отриманого товару та щодо введення його в оману з приводу особи, яка продавала товар, не надано.
3.19. Обґрунтовуючи розмір упущеної вигоди сумами контрактів, укладеними відповідачем з третіми особами, позивач не довів, що у нього була можливість укласти відповідні договори, що треті особи були зацікавлені у придбанні товару саме у позивача, і що сума договорів, яка, на думку позивача, складає розмір упущеної вигоди, була б такою, як і за договорами укладеними відповідачем. Тобто доводи позивача щодо розміру упущеної вигоди є теоретичними та не підтверджені будь-якими доказами.
3.20. Крім того, у разі введення третіх осіб в оману з приводу особи, яка є продавцем товару (надавачем послуг), порушеними є саме права третіх осіб, а не позивача. Тобто, саме треті особи мають право звертатись до суду за захистом своїх прав шляхом визнання недійсними укладених з відповідачем договорів та реституції (стягнення збитків) чи звертатись до правоохоронних органів з приводу вчинених щодо них шахрайських дій. Натомість, позивач не позбавлений права звернутись саме до колишнього директора щодо стягнення збитків, чи звертатись до правоохоронних органів з заявами про вчинення колишнім директором злочину. Саме такий спосіб захисту є належним та ефективним в даному випадку. Проте, суду не було надано доказів, що позивач звертався до правоохоронних органів чи ініціював стягнення збитків саме з директора.
4. Короткий зміст касаційної скарги
4.1. 14.01.2022 ТОВ "Бодокарта" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просило скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 02.12.2021 та рішення Господарського суду міста Києва від 26.04.2021, направити справу № 910/15998/20 на новий розгляд до місцевого господарського суду.
5. Узагальнені доводи касаційної скарги
5.1. Суд першої інстанції необґрунтовано відхилив клопотання позивача про витребування доказів, а суд апеляційної інстанції, витребувавши відповідні докази і не отримавши їх без пояснення причин ненадання, безпідставно відмовив у задоволенні клопотань позивача про застосування заходів процесуального примусу до особи, що мала надати ці докази, та у повторному їх витребуванні чи тимчасовому вилученні.
5.2. Суди попередніх інстанцій не дослідили ключові докази, які свідчили про те, що відповідач перехопив у позивача його потенційного клієнта (ТОВ "Інтера") шляхом недобросовісної конкуренції у вигляді поширення недостовірної інформації щодо предмету договору та особи, з якою він буде укладений.
5.3. Суди першої та апеляційної інстанцій належним чином не дослідили надані позивачем докази протиправного використання відповідачем у власній господарській діяльності інформації, що є комерційною таємницею позивача.
5.4. Суди попередніх інстанцій дійшли висновку про недоведеність позовних вимог та заявленого розміру упущеної вигоди без урахування положень абзацу 2 частини третьої статті 22 ЦК України, висновок Верховного Суду про застосування якого до подібних правовідносин відсутній та без урахування висновків, відображених у постановах Верховного Суду від 30.09.2021 у справі № 922/3928/20, від 13.10.2021 у справі № 908/2445/20 та від 08.12.2021 у справі № 923/1435/20.
5.5. Суди попередніх інстанцій неправильно застосували положення статей 1, 15-1, 17, 19, 24, 28, 30 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції", щодо застосування яких до подібних правовідносин відсутній висновок Верховного Суду.
5.6. Суд апеляційної інстанції не проаналізував доводів позивача про завищення відповідачем витрат на професійну правову допомогу.
6. Позиція інших учасників щодо касаційної скарги
6.1. ТОВ "УАН Кард" у відзиві просило залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін як такі, що ухвалені з повним, всебічним та об`єктивним з`ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права.
6.2. Крім того, у відзиві на касаційну скаргу було викладено клопотання про поновлення строку на подання відзиву на касаційну скаргу, обґрунтоване наступним:
- ухвалу Верховного Суду від 07.02.2022 про відкриття касаційного провадження у цій справі ТОВ "Уан Кард" отримало 10.02.2022, але на адресу відповідача не надходила касаційна скарга;
- представник відповідача ознайомився з матеріалами справи та отримав фотокопії касаційної скарги 18.02.2022;
- у зв`язку з агресією збройних сил РФ в Україні з 24.02.2022 було запроваджено воєнний стан, дію якого в подальшому продовжено відповідними Указами Президента України до 25.05.2022;
- у зв`язку з воєнними діями керівництво, співробітники та представники відповідача не мали змоги підготувати відзив, здійснити його надсилання учасникам спору та подати до Верховного Суду у строки, встановлені в ухвалі від 07.02.2022 (протягом 15 днів з дня вручення вказаної ухвали).
6.2.1. З урахуванням наведеного, відповідач просив Суд визнати поважними причини неподання відзиву у встановлений ухвалою від 07.02.2022 строк та поновити вказаний процесуальний строк.
7. Касаційне провадження
7.1. Ухвалою Верховного Суду від 07.02.2022 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ "Бодокарта" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 02.12.2021 та рішення Господарського суду міста Києва від 26.04.2021, призначено її до розгляду в судовому засіданні на 15:45.
7.2. З огляду на введення в Україні воєнного стану з 24.02.2022 строком на 30 діб згідно з Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", розгляд касаційної скарги у справі № 910/15998/20, призначений на 15.03.2022, не відбувся.
7.3. В подальшому, у зв`язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України, дію воєнного стану продовжено, а саме: Указами Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 14.03.2022 № 133/2022 - з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб, від 18.04.2022 № 259/2022 - з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб, від 17.05.2022 № 341/2022 - з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб.
7.4. З урахуванням режиму воєнного стану та можливості повітряної тривоги в місті Києві у Верховному Суді встановлено особливий режим роботи й запроваджено відповідні організаційні заходи.
7.5. З метою дотримання прав учасників справи на участь у судовому засіданні та забезпечення права на справедливий суд, здійснення всебічного, повного, об`єктивного розгляду касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про призначення касаційної скарги до розгляду на іншу дату у розумний строк, тобто такий, що є об`єктивно необхідним для забезпечення можливості реалізації учасниками справи відповідних процесуальних прав, а саме на 07.06.2022 о 15:45, про що Верховним Судом постановлено ухвалу від 05.04.2022.
7.6. В судовому засіданні 07.06.2022 представник позивача підтримав доводи, викладені в касаційній скарзі, просив Суд скаргу задовольнити. Крім того, представник позивача висловив заперечення проти клопотання відповідача про поновлення строку на подання відзиву на касаційну скаргу, зазначивши про те, що наведені відповідачем причини не є поважними.
7.7. Представник відповідача заперечував проти касаційної скарги, просив Суд залишити оскаржувані у цій справі рішення судів попередніх інстанцій без змін, та підтримав клопотання про поновлення строку на подання відзиву на касаційну скаргу.
7.8. Розглянувши клопотання відповідача, Верховний Суд зазначає наступне:
- місцезнаходженням товариства відповідача є: м. Київ, вул. Кулібіна, буд. 4/2, офіс 7;
- в матеріалах справи наявні докази направлення касаційної скарги на адресу відповідача та третьої особи, а також докази отримання учасниками справи ухвал Верховного Суду у цій справі;
- відповідач ознайомився матеріалами справи 18.02.2022, а відтак був обізнаний з доводами касаційної скарги з цієї дати;
- відповідачем не обґрунтовано об`єктивну неможливість підготувати та направити відзив на касаційну скаргу засобами поштового зв`язку (АТ "Укрпошта", електронна пошта Верховного Суду, тощо) протягом квітня-травня 2022 року, враховуючи те, що ухвалу Верховного Суду від 05.04.2022 про призначення справи до розгляду в судовому засіданні на 07.06.2022 відповідачем отримано більш ніж за місяць до визначеної дати судового засідання (03.05.2022);
- саме лише посилання на проведення воєнних дій, без обґрунтування та доведення існування об`єктивних і незалежних від волі відповідача обставин, які б зумовлювали неможливість реалізації ним свого процесуального права (а не обов`язку) на подання відзиву на касаційну скаргу, не можуть вважатися безумовною підставою для поновлення строку на касаційне оскарження.
7.9. Наведеним спростовуються доводи заявника викладені у клопотанні про поновлення пропущеного строку на подання відзиву на касаційну скаргу, тому Верховний Суд дійшов висновку про відмову у задоволенні клопотання відповідача про поновлення строку на подання відзиву на касаційну скаргу та не приймає заперечення, зазначені у відзиві, до уваги.
7.10. Третя особа у судове засідання 07.06.2022 не з`явилася, явку свого представника не забезпечила.
7.11. До визначеної дати проведення судового засідання від учасників справи не надійшло заяв чи клопотань, пов`язаних з рухом касаційної скарги, із вказівкою на наявність обставин, які б об`єктивно унеможливили розгляд справи у судовому засіданні 07.06.2022.
7.12. Враховуючи, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників учасників справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні, з метою дотримання принципу розумності строків розгляду справи, суд касаційної інстанції дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутністю представника третьої особи.
8. Позиція Верховного Суду
8.1. Предметом розгляду у цій справі є позовні вимоги ТОВ "Бодокарта" про стягнення з ТОВ "Уан кард" 2 132 400,00 грн збитків у вигляді упущеної вигоди, які обґрунтовані тим, що ОСОБА_1, як колишньому директору ТОВ "Бодокарта", була відома інформація, що становить комерційну таємницю. Вказана інформація в подальшому була розголошена ОСОБА_1 на користь ТОВ "Уан кард", яке видавало себе за частину групи компаній BODOCARD, та використало інформацію ОСОБА_1 для укладення договорів з клієнтами позивача, зокрема, ТОВ "Інтера", АТ "Райффайзен Банк Аваль" та Первинною профспілковою організацією Українського державного підприємства поштового зв`язку "Укрпошта". За твердженням позивача, загальна сума укладених відповідачем договорів з вищезгаданими особами у розмірі 2 132 400,00 грн є збитками у вигляді упущеної вигоди, яких зазнав позивач від дій відповідача.
8.2. Місцевий господарський суд, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, відмовив у позові з підстав не доведення позивачем всіх складових цивільного правопорушення (неправомірність дій; понесення збитків; причинно-наслідковий зв`язок між діями та понесеними збитками; вина відповідача) як необхідної умови застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди. Також суд наголосив на відсутності доказів, які б свідчили про можливість реального отримання позивачем доходів у розмірі, заявленому до стягнення з відповідача, та вжиття позивачем заходів для їх одержання.
8.3. Надаючи оцінку аргументам скаржника та усним запереченням на касаційну скаргу, Верховний Суд, враховуючи приписи статті 300 ГПК України, на підставі встановлених судами попередніх інстанцій фактичних обставин справи, зазначає наступне.
8.4. Згідно із частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
8.5. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди (пункт 8 частини другої статті 16 ЦК України).
8.6. За змістом частини другої статті 20 Господарського кодексу України (далі - ГК України) права та законні інтереси суб`єктів господарювання захищаються шляхом, зокрема, відшкодування збитків.
8.7. Особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування (частина перша статті 22 ЦК України).
8.8. Згідно із пунктом 4 частини першої статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків та моральної шкоди.
8.9. Відповідно до частини першої статті 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено.
8.10. В частині другій статті 22 ЦК України визначено, що збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
8.11. Згідно із частиною другою статті 224, частиною першою статті 225 ГК України під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною. До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включається, зокрема, неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною.
8.12. Отже збитки - це об`єктивне зменшення будь-яких майнових благ кредитора, яке пов`язане з утиском його інтересів, як учасника певних суспільних відносин і що виражається у зроблених ним витратах, у втраті або пошкодженні його майна, у втраті доходів, які він повинен був отримати.
8.13. Збитки як правова категорія включають в себе й упущену (втрачену) вигоду (lucrum cessans), яка відрізняється від реальних збитків (damnum emergens) тим, що реальні збитки характеризують зменшення наявного майна потерпілого (проведені витрати, знищення і пошкодження майна тощо), а у разі упущеної вигоди наявне майно не збільшується, хоча і могло збільшитися, якби не правопорушення. Тобто упущена вигода відображає різницю між реально можливим у майбутньому потенційно отриманим майном та вже наявним майном.
8.14. Відшкодування збитків є однією з форм або заходів цивільно-правової відповідальності, застосування якої можливе лише за наявності чотирьох умов складу правопорушення, а саме: цивільного (господарського) правопорушення: 1) протиправної поведінки особи (боржника); 2) збитків, заподіяних такою особою; 3) причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи і збитками; 4) вини особи, яка заподіяла збитки, в тому числі встановлення заходів, вжитих кредитором для одержання такої вигоди. За відсутності одного із елементів складу цивільного правопорушення відповідальності з відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди не настає (висновки, викладені у постанові Верховного Суду України від 04.07.2011 у справі №3-64гс11, постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 09.10.2018 у справі №908/2261/17, від 31.07.2019 у справі №910/15865/14).
8.15. Окрім того, при визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання (частина четверта статті 623 ЦК України).
8.16. У цивільному праві протиправною вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи (така поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності)). Під збитками розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага тощо. Причинний зв`язок між протиправною поведінкою та заподіяними збитками виражається в тому, що протиправні дії заподіювача є причиною, а збитки є наслідком такої протиправної поведінки. Вина заподіювача збитків є суб`єктивним елементом відповідальності і полягає в психічному ставленні особи до вчинення нею протиправного діяння і проявляється у вигляді умислу або необережності.
8.17. За загальними правилами розподілу обов`язку доказування кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (частини перша та третя статті 74 ГПК України.
8.18. В частині другій статті 623 ЦК України визначено, що розмір збитків, завданих порушенням зобов`язання, доказується кредитором.
8.19. Таким чином, при зверненні з позовом про відшкодування заподіяних збитків у вигляді упущеної вигоди, позивач повинен довести належними, допустимими та достовірними доказами протиправність (неправомірність) поведінки заподіювача збитків, наявність збитків та їх розмір, а також причинний зв`язок між протиправною поведінкою та збитками, що виражається в тому, що збитки мають виступати об`єктивним наслідком поведінки заподіювача збитків.
8.20. Боржник в свою чергу має доводити відсутність своєї вини у заподіянні збитків, оскільки чинним законодавством закріплена презумпція вини особи, яка порушила зобов`язання. Особа звільняється від відповідальності лише у тому випадку, коли доведе відсутність своєї вини у порушенні зобов`язання (стаття 614 ЦК України).
8.21. За змістом пункту 2 частини другої статті 22 ЦК України, частини другої статті 224 ГК України, частини першої статті 225 ГК України упущеною вигодою є неодержаний (не отриманий) дохід, який кредитор міг реально одержати за звичайних обставин, якби його право не було порушено, а боржник додержувався правил здійснення господарської діяльності.
8.22. Неодержаний дохід (упущена вигода) - це розрахункова величина втрат очікуваного приросту в майні, що базується на доказах, які підтверджують реальну можливість отримання потерпілим суб`єктом господарювання певних грошових сум, якби учасник відносин у сфері господарювання не допустив правопорушення.
8.23. Оскільки відповідно до статті 22 ЦК України у вигляді упущеної вигоди відшкодовуються тільки ті збитки, які б могли бути реально отримані при належному виконанні зобов`язання, звернення з вимогою про відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди покладає на кредитора (позивача) обов`язок також довести, окрім наведеного, реальну можливість отримання визначених ним доходів, тобто, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані і тільки неправомірні дії відповідача стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила можливості їх отримання.
8.24. Крім того, позивач (кредитор) має довести, що він міг і повинен був отримати визначені доходи, і тільки неправомірні дії відповідача (боржника) стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила його можливості отримати прибуток (подібні за змістом висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.05.2018 у справі №750/8676/15-ц (провадження №14-79цс18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 10.06.2020 у справі №910/12204/17, від 16.06.2021 у справі №910/14341/18).
8.25. Тобто вимоги про відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди мають бути належним чином обґрунтовані, підтверджені конкретними підрахунками і доказами про реальну можливість отримання позивачем відповідних доходів, але не отриманих через винні дії відповідача (аналогічний висновок викладений у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 07.11.2018 у справі №127/16524/16-ц (провадження №61-22106св18)).
8.26. Наявність теоретичного обґрунтування можливості отримання доходу ще не є достатньою підставою для його стягнення, оскільки у вигляді упущеної вигоди відшкодовуються тільки ті збитки у розмірі доходів, які б могли бути реально отримані за звичайних обставин (мають реальний, передбачуваний та очікуваний характер).
8.27. Окрім того, позивач (кредитор) повинен довести: факти вжиття ним певних заходів щодо одержання таких доходів. Тобто, доказуючи наявність упущеної вигоди, кредитор має довести факти вжиття певних заходів щодо одержання таких доходів. Якщо неодержання кредитором очікуваних доходів є наслідком недбалої поведінки самого кредитора, така упущена вигода не підлягає відшкодуванню (подібні висновки, викладені у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06.12.2019 у справі №908/2486/18, від 15.10.2020 у справі №922/3669/19, від 16.06.2021 у справі №910/14341/18).
8.28. Водночас за змістом частини першої статті 42, частини першої статті 44 ГК України будь-яка підприємницька діяльність суб`єктів господарювання здійснюється на підставі комерційного розрахунку та власного комерційного ризику. Тому суб`єкти господарювання повинні враховувати наявність таких ризиків та усвідомлювати наслідки вчинюваних ними дій, а суди, розглядаючи справи, предметом яких є стягнення упущеної вигоди, повинні встановити чи є наслідки, на які посилається позивач, упущеною вигодою чи такі наслідки є результатом власних комерційних прорахунків суб`єкта господарювання (висновки, викладені у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 30.03.2021 у справі №908/2261/17).
8.29. Як вбачається з матеріалів справи, в якості підстави заявлених вимог про стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди позивачем визначено обставини розголошення колишнім керівником ТОВ "Бодокарта" інформації, що становить комерційну таємницю, відповідачу та використання цієї інформації для укладення договорів з клієнтами позивача.