ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 червня 2022 року
м. Київ
cправа № 905/1866/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Ткаченко Н. Г. - головуючого, Жукова С. В., Огородніка К. М.,
за участю секретаря судового засідання Громак В. О.
за участю представників: НАК "Нафтогаз України" - адвоката Лисенка В.В.,
АТ "К.ЕНЕРГО" - адвоката Жукова А. О.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"
на постанову Східного апеляційного господарського суду від 21.12.2021
та рішення Господарського суду Донецької області від 22.09.2021
у справі №905/1866/19
за позовом Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"
до Акціонерного товариства "К.ЕНЕРГО"
про стягнення пені у сумі 12 893 996,49 грн, 3% річних у сумі 1 978 138,46 грн, інфляційних втрат у сумі 10 984 432,50 грн, всього 25856567,45грн.
в межах справи № 905/1965/19
про банкрутство Акціонерного товариства "К.ЕНЕРГО"
ВСТАНОВИВ:
НАК "Нафтогаз України" звернулось до Господарського суду Донецької області з позовом до АТ "К.Енерго" про стягнення 25 856 567, 45 грн, з яких: 12 893 996,49 грн - пеня, 1 978 138 46,00 грн - 3% річних та 10 984 432,50 грн - інфляційні втрати.
Позовні вимоги НАК "Нафтогаз України" були обґрунтовані неналежним виконанням АТ "К.Енерго" взятих на себе зобов`язань за договором №4437/16-ТЕ-41 від 25.01.2016 в частині своєчасної оплати отриманого за цим договором природного газу.
Рішенням Господарського суду Донецької області від 09.07.2020 у справі №905/1866/19, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 19.10.2020, у задоволенні позову відмовлено.
Постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.05.2021 постанову Східного апеляційного господарського суду від 19.10.2020 та рішення Господарського суду Донецької області від 09.07.2020 у справі №905/1866/19 скасовано в частині відмови в задоволенні позову про стягнення пені у сумі 12 893 996,49 грн, 3% річних у сумі 1 746 073,55 грн, інфляційних втрат у сумі 9 322 477,03 грн. Справу №905/1866/19 в скасованій частині передано на новий розгляд до Господарського суду Донецької області.
Скасовуючи судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій, касаційний суд виходив з того, що суди попередніх інстанцій належним чином не дослідили наданого позивачем до позовної заяви розрахунку пені, 3 % річних та інфляційних втрат на предмет визначених позивачем періодів нарахування заявлених до стягнення з відповідача спірних сум, не перевірили на підставі належних доказів, чи мало місце прострочення відповідача в оплаті боргу за поставлений природний газ у визначені позивачем періоди. Крім того, суди не визначили, в якій частині загальної суми позовних вимог нарахування були здійснені на заборгованість, яка була сплачена шляхом укладення спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків (відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 №20), а яка частина заборгованості погашалась шляхом розподілу коштів із застосуванням спецрахунків відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 18.06.2014 №217, а тому, як зазначив Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду, суди попередніх інстанцій дійшли передчасних висновків про відмову у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
При цьому, Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду вказав, що на спірні правовідносини поширюється дія Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії". Водночас, апеляційним судом не встановлено, яка сума боргу була сплачена до моменту набрання чинності цим Законом (30.11.2016), а яка частина - погашалась уже після 30.11.2016, що також свідчило про передчасність висновків судів попередніх інстанцій про відмову у позові в оскаржуваній частині.
За результатами нового розгляду ухвалою Господарського суду Донецької області від 22.09.2021 у справі № 905/1866/19 залишено без розгляду заяву НАК "Нафтогаз України" про зменшення розміру позовних вимог, а рішенням Господарського суду Донецької області від 22.09.2021 у справі № 905/1866/19 (суддя Аксьонова К. І.) у задоволенні позову відмовлено.
Постановою Східного апеляційного господарського суду від 21.12.2021 (колегія суддів: Крестьянінов О. О. - головуючий, Тарасова І. В., Шевель О. В.) рішення Господарського суду Донецької області від 22.09.2021 у справі № 905/1866/19 залишено без змін.
У касаційній скарзі НАК "Нафтогаз України" просить постанову Східного апеляційного господарського суду від 21.12.2021 та рішення Господарського суду Донецької області від 22.09.2021 у справі № 905/1866/19 скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов НАК "Нафтогаз України" про стягнення з АТ "К.Енерго" 6?536?092,99 грн пені, 1?463?101,66 грн 3 % річних, 6?584?072,02 грн інфляційних втрат задовольнити.
Підставами касаційного оскарження судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій зазначено ?п. 3??ч. 2 ст. 287 ГПК України, а саме відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування ч. 1 ст. 3, ч. 1 ст. 7 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення" №1730-VIII від 03.11.2016 в редакції Закону України № 1639-ІХ від 14.07.2021, що набув чинності 29.08.2021 та п. 14 ст. 39 Кодексу України з процедур банкрутства.
В обґрунтування вимог касаційної скарги НАК "Нафтогаз України" зазначає, що судами попередніх інстанцій:
- здійснено неправильне тлумачення ч. 1 ст. 3, ч. 1 ст. 7 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення" №1730-VIII від 03.11.2016 в редакції Закону України № 1639-ІХ від 14.07.2021;
- не застосовано закон, який підлягав застосуванню, а саме ч. 2 ст. 3 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення" №1730-VIII від 03.11.2016 в редакції Закону України № 1639-ІХ від 14.07.2021, п. 14 Порядку ведення реєстру теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії, та користування зазначеним реєстром, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2017 № 93;
- неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, а саме факт включення/не включення відповідача, для участі у процедурі врегулювання заборгованості до відповідного реєстру; факт подання/неподання відповідачем до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері житлово-комунального господарства, інформації щодо кредиторської заборгованості із зазначенням кредиторів, величини заборгованості, розміру неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, що підлягає врегулюванню, станом на 01.06.2021;
- порушено п. 1 ч.1 ст. 231, п. 3 ч. 1 ст. 226 ГПК України, п. 14 ст. 39 Кодексу України з процедур банкрутства.
У відзиві на касаційну скаргу АТ "К.Енерго" просить залишити касаційну скаргу НАК "Нафтогаз України" без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
АТ "К.Енерго" вважає, що судами попередніх інстанцій було правильно застосовано положення ст. 7 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення" №1730-VIII від 03.11.2016 в редакції Закону України№ 1639-ІХ від 14.07.2021, оскільки єдиною умовою застосування наведеної норми є погашення основної заборгованості до 01.06.2021, що відповідно і було встановлено судами у даній справі.
Заслухавши доповідь судді Ткаченко Н. Г., пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги та відзиву на касаційну скаргу, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 25.01.2016 між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (постачальник) та Публічним акціонерним товариством "Київенерго" (споживач) укладено договір постачання природного газу №4437/16-ТЕ-41, за умовами п.1.1 якого постачальник зобов`язався передати у власність покупцю у 2016 році природний газ, а споживач зобов`язався прийняти та оплатити цей природний газ на умовах договору.
Відповідно до даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань позивач та відповідач змінили найменування на Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" та Акціонерне товариство "К.Енерго" відповідно.
Згідно з п. 1.2 договору №4437/16-ТЕ-41 від 25.01.2016 газ, що продається за цим договором використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню.
В п. 5.2 вказаного договору сторони узгодили ціну природного газу, яку неодноразово змінювали шляхом підписання відповідних додаткових угод до договору №4437/16-ТЕ-41 від 25.01.2016.
На виконання умов договору №4437/16-ТЕ-41 від 25.01.2016 на підставі відповідних актів приймання-передачі позивачем у січні - вересні 2016 року було передано, а відповідачем прийнято природний газ на загальну суму 1 171 873 487,88грн з ПДВ.
Оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100-відсоткової поточної оплати протягом місяця поставки природного газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 14 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу (п. 6.1 договору №4437/16-ТЕ-41 від 25.01.2016)
Додатковою угодою №2 від 31.03.2016 внесено зміни до п.6. 1 договору №4437/16-ТЕ-41 від 25.01.2016 та визначено, що остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.
Пунктом 8.2 договору №4437/16-ТЕ-41 від 25.01.2016 в редакції додаткової угоди №5 від 15.08.2016 встановлено, що у разі прострочення споживачем оплати згідно з п. 6.1 цього договору він зобов`язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 21% річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожен день прострочення. Нарахування пені не здійснюється постачальником на суми оплати, проведені споживачем відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11 січня 2005 №20.
Відповідач здійснив оплату переданого у січні - вересні 2016 року природного газу у загальній сумі 1 171 873 487,88 грн з ПДВ, що вбачається з наявної в матеріалах справи довідки за період з 01.01.2016 по 31.01.2017.
Розрахунки за договором №4437/16-ТЕ-41 від 25.01.2016 здійснювались відповідачем:
-шляхом розподілу коштів із застосуванням спецрахунків (відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 18.06.2014 №217);
-шляхом укладення спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 №20.
За спільними протокольними рішеннями про організацію взаєморозрахунків відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 №20 відповідачем було оплачено вартість природного газу на загальну суму 47 251 766,87 грн.
Разом з тим шляхом розподілу коштів із застосуванням спецрахунків відповідно до постанови Кабінету міністрів України №217 від 18.06.2014 був оплачений природній газ на загальну суму 1 124 621 721,01грн.
Під час нового розгляду справи предметом спору була вимога позивача про стягнення з відповідача пені, 3 % річних та інфляційний втрат, нарахованих за порушення строків оплати природного газу, який оплачувався шляхом розподілу коштів із застосуванням спецрахунків відповідно до постанови Кабінету міністрів України №217 від 18.06.2014.
Відмовляючи у задоволенні позову, суди попередніх інстанцій виходили, зокрема, з того, що основна заборгованість за договором №4437/16-ТЕ-41 від 25.01.2016 у розмірі 982 883 484,38 грн сплачена відповідачем до 30.11.2016, тобто до набрання чинності Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних організацій та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожитті енергоносії" №1730-VIII, а заборгованість в сумі 141 738 236,63 грн сплачена до 01.06.2021, тобто у строк, визначений ч. 1 ст. 7 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних організацій та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення" в редакції Закону №1639-ІХ. У зв`язку із викладеним суди дійшли висновків, що на вказані суми основної заборгованості пеня, інфляційні втрати та проценти річних не нараховуються в силу положень наведених вище законодавчих норм.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно зі ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
За правилами ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Згідно з ч.1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України "Про ринок природного газу" постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов`язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов`язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором.
Статтею 1 Закону України "Про теплопостачання" передбачено, що виробництво теплової енергії - господарська діяльність, пов`язана з перетворенням енергетичних ресурсів будь-якого походження, у тому числі альтернативних джерел енергії, на теплову енергію за допомогою технічних засобів з метою її продажу на підставі договору; постачання теплової енергії (теплопостачання) - господарська діяльність, пов`язана з наданням теплової енергії (теплоносія) споживачам за допомогою технічних засобів транспортування та розподілом теплової енергії на підставі договору; теплогенеруюча організація - суб`єкт господарської діяльності, який має у своїй власності або користуванні теплогенеруюче обладнання та виробляє теплову енергію; теплопостачальна організація - суб`єкт господарської діяльності з постачання споживачам теплової енергії.
Відповідно до ч. 1 ст. 19 Закону України "Про теплопостачання" діяльність у сфері теплопостачання може здійснюватися суб`єктами господарської діяльності у сфері теплопостачання всіх організаційно-правових форм та форм власності, зокрема, на основі договорів оренди, підряду, концесії, лізингу та інших договорів.
Як встановили суди попередніх інстанцій, за договором №4437/16-ТЕ-41 від 25.01.2016 НАК "Нафтогаз України" зобов`язалась передати у власність відповідачу у 2016 році природний газ для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню, а відповідач зобов`язався оплатити переданий йому позивачем природний газ на умовах цього договору.